Постанова № 16934219, 05.07.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 червня 2011 року

Справа № 5002-17/1551-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Проценко О.І.,

суддів Фенько Т.П.,

Ткаченка М.І.,

за участю представників сторін:

заявника: не з'явився, Державна податкова інспекція в місті Керчі Автономної Республіки Крим;

боржника: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Атілла";

розглянувши апеляційну скаргу державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 19 травня 2011 року у справі № 5002-17/1551-2011

за заявою Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенка, 40,Керч,98300)

до боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Атілла" (вул. Колхозна, 70,Керч,98300)

про порушення справи про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Кредитор - Державна податкова інспекція в місті Керч Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із заявою про визнання банкрутом това риства з обмеженою відповідальністю «Атілла»в порядку статті 52 Закону України "Про віднов лення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку із наявністю забо ргованості, проведеною кредитором перевіркою встановлено, що боржник за юридичною адре сою не знаходиться, підприємницьку діяльність не здійснює, керівний апарат відсутній, про що складено акт, податкову звітність, згідно акту перевірки надання звітності, не надає.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 19 травня 2011 року у справі №5002-17/1551-2011 провадження по справі припинено.

Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що заявником, в порушення вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України та статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не надано належних доказів відсутності боржника за місцем його знаходження.

Не погодившись з ухвалою суду, державна податкова інспекція в місті Керчі Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду першої інстанції, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Так заявник апеляційної скарги зазначає, що з огляду на Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вбачається, що у разі, якщо платник податків не може виконати свої зобов’язання щодо сплати податків та/або інших кредиторських вимог не інакше як через відновлення платоспроможності, для ініціювання процедури банкрутства такого підприємства, підставою може бути наявність у платника податків непогашених протягом трьох місяців кредиторських зобов’язань, у тому числі зі сплати податків, зборів та обов’язкових платежів.

Крім того, апелянт зазначає, що відповідно положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” безспірними вимогами кредитора є вимоги кредитора грошового характеру, визнані боржником, або підтверджені виконавчими документами.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 червня 2011 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керч Автономної Республіки Крим прийнято до провадження у складі колегії суддів: Головуючий суддя Проценко О.І., судді: Фенько Т.П. та Ткаченко М.І.

У судове засідання, призначене на 29 червня 2011 року, представник заявника та представник боржника не з’явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Оскільки явка в судове засідання представників - це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Законом, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів, є Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до частини 1 статті 5 вказаного Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 1 статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи, заява Державної податкової інспекції в місті Керч Автономної Республіки Крим про порушення справи про банкрутство обґрунтована тим, що керівництво това риства з обмеженою відповідальністю «Атілла» за місцем його знаходження відсутнє, боржник не здійснює підприємницьку діяльність, що на думку заявника підтверджується актом від 04 листопада 2009 року про відсутність керівних органів това риства з обмеженою відповідальністю «Атілла»(а.с.57). Крім того, заявник посилався на те, що, відповідно акту №77/28-2 від 24.03.2011, дата надання останньої звітності –12 травня 2009 року.

Крім, того Кредитор обґрунтовує відсутність боржника за своєю юридичною адресою поверненням усієї кореспонденції з відміткою „за зазначеною адресою не проживає”.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Згідно статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені , вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (п.7 ст.19 Закону).

Відповідно до вимог статті 34 ГПК України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Частинами 7, 8 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців" передбачено можливість внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, які мають різну правову природу та різні правові наслідки.

Матеріали справи містять в собі надані кредитором свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 8-12, 92-95), в яких зазначено місцезнаходження боржника та статус відомостей про юридичну особу.

Однак, з наданих кредитором доказів, не вбачається відомостей, що боржник відсутній за місцезнаходженням, оскільки до реєстру не внесено відповідних відомостей.

Таким чином, ініціюючим кредитором при зверненні до суду із заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою не надано суду належних доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12 квітня 2011 року у справі №2-19/415-2009.

Іншими підставами, щодо вимог статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможно сті боржника або визнання його банкрутом», заява кредитора також не обґрунтовується, у зв’язку з наступним.

Згідно абзацу 8 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими, відповідно до законодавства, здійсню ється списання коштів з рахунків боржника. Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Так, заявник в обґрунтування своїх вимог, посилається на рішення окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим, яким позов задоволений по справі №2а-2127/10/11/0170 про стягнення з ТОВ «Атілла»заборгованості у сумі 1299,59 грн. за рахунок активів боржника.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим №5223/05-20 від 07 грудня 2010 року, суд відмовив заявнику у видачі виконавчого листа, у зв’язку з тим, що рішення суду на час звернення заявника із відповідною заявою ще не вступило в законну силу, по причині того, що боржником не було отримано рішення суду.

Більш того, сам кредитор в заяві про порушення справи про банкрутство вказує про те, що рішення суду не набрало законної сили, у зв'язку із неотриманням боржником рішення суду.

Стаття 1071 ЦК України визначає підстави списання грошових коштів з рахунку. За при писами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунку кліє нта на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієн том (ч. 2 вказаної статті).

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійсню ється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що у зв’язку з відсутністю порушеного відносно боржника виконавчого провадження, відсутні і ознаки його неплатоспроможності.

Крім того, виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачений у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".

Проте в супереч вказаним вимогам діючого законодавства, кредитором не надано доказів пред'явлення виконавчого документа до виконавчої служби.

Щодо доводів апелянта, про неможливість отримання виконавчого листа у зв’язку із ненабранням рішення окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим по справі №2а-2127/10/11/017 чинності, судова колегія дійшла до наступного.

Згідно абзацу 2 частини 3 статті 167 КАС України судове рішення вважається вруче ним, у тому числі у разі повернення поштового відправлення, яке не вручено адресату з незале жних від суду причин, та у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою, повід омленою цими особами суду, або за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазна чена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, чи для фі зичних осіб, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця пере бування, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, про що також є роз'яснення Ви щого адміністративного суду України (лист Вищого адміністративного суду України від 19.01.2011 року №79/11/13-11).

Так, у вказаному листі зазначено, що якщо рішення залишилось не врученим до 30.07.2010 року з незалежних від суду причин, то його можливо спрямувати повторно, з можливістю за стосування відповідних змін законодавства.

Тобто, кредитор вправі був повторно звернутись до адміністративного суду чи оскаржити відмову адміністративного суду у видачі йому виконавчого листа.

Неуважність сторони, незнання законодавства чи його неправильне тлумачення не є поважни ми причинами, про що також прямо вказується в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про виз нання правочинів недійсними». (п.19).

У всякому разі необхідно відмітити, що згідно ст. 35 ГПК України неможливість надання доказів не звільняє особу від доказування.

Окрім цього, сама наявність боргу ще не дає підстав для банкрутства боржника за ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкру том».

Стосовно ненадання податкової звітності протягом року това риством з обмеженою відповідальністю «Атілла», як однієї з підстав для визнання боржника банкрутом за умовами статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможно сті боржника або визнання його банкрутом»судова колегія вважає наступне, кредитор у підтвердження зазначених обставин посилається на акт перевірки щодо ненадання това риством з обмеженою відповідальністю «Атілла»звітності, однак, як вбачається зі змісту вказаного акту, в ньому відсутні посилання на підстави проведення перевірки, а саме на відповідний наказ про її проведення, також до матеріалів справи кредитором такий наказ не наданий.

Крім того, судова колегія вважає, що належним доказом цих обставин повинно бути рішення керівника податкового органу та відповідний наказ, на підставі яких проводиться перевірка щодо встановлення факту ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби, згідно із законодавством податкових декларацій та документів бухгалтерської звітності. Така позиція суду відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищім Господарським Судом України (постанова Вищого Господарського Суду України від 09 грудня 2009 року № 2-4/5629-2007).

Тобто, акт перевірки може бути належним доказом, якщо вона проведена у встановленому порядку, чого кредитором доведено не було.

Також, судова колегія вважає за необхідне відмітити, що частиною 2 статі 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подають ся в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до за конодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, додані до позову копії значної частини документів, якими позов обґрунтовується, не засвідчені.

Так, на копіях документів, доданих до позовної заяви (Акт про неможливість вручення по даткового повідомлення-рішення від 20.04.2010 року, податкове повідомлення-рішення від 14 квітня 2010 року, лист від 15.04.2010 року № 9290/10/15-2, копії конвертів та рекомендованих листів, Акт від 13.04.2010 року № 168/15-2, лист від 09.04.2010 року № 8936/10/15-2, Акт від 08.04.2010 року № 481/15-2/32165151, довідка від 08.04.2010 року № 156/15-2, Акт від 08.04.2010 року № 151/15-2, Акт від 29.12.2009 року № 605/15-3, лист від 24.11.2009 року №18343/10/15-3, податкове повідомлення - рішення від 24.11.2009 року №0002201503/0, Акт від 19.11.2009 року № 1828/15-3/321655151, Акт від 17.11.2009 року № 562/15-3, запрошення від 06.11.2009 року №17069, Акт про неможливість вручення податкового повідомлення-рішення від 23.11.2010 року № 634/15-2, Акт від 22.11.2010 року № 633/15-2, Акт від 22.11.2010 року № 1661/15-2/32165151, Акт від 25.05.2010 року, лист від 19.05.2010 року № 11136/10/15-2, Акт від 18.05.2010 року № 257/15-2, податкове повідомлення-рішення від 18 травня 2010 року, лист від 07.05.2010 року, Акт від 07.05.2010 року № 632/15-2/32165151, Акт від 20.04.2010 року № 193/15-2, Довідка про встановлення фактичного місцезнаходження плат ника податків, Акт від 30.05.2010 року № 338/15-2, лист від 16.06.2010 року № 1307/10/15-2, податкове повідомлення-рішення №00015115002/0 від 14 червня 2010 року, Акт № 319/15-2 від 11.06.2010 року, Акт № 787/15-2\32165151 від 07.06.2010 року, Витяг з Єдиного державно го реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Акт від 07.06.2010 року № 242/15-2, Акт від 08.11.2010 року № 609/15-1, податкове повідомлення-рішення № 0001021501/0 від 08 листопада 2010 року, Акт від 26.10.2010 року № 597М5-1/32165151, Акт від 26.10.2010 року № 568/15-1/32-165151, Запрошення від 11.10.2010 року № 20377/10/15-1) відсутній підпис особи, яка засвідчила копії.

Адже, оскільки відсутній підпис особи, яка повинна засвідчити копії, суд не має права припус кати, що копії відповідають оригіналу.

Крім цього, податкові повідомлення-рішення та податкові вимоги не є виконавчими документами в розумінні статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", тому вони не можуть бути доказом безспірності грошових вимог до боржника.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції, що існує декілька обставин, кожна із яких є самостій ною підставою для припинення провадження по справі.

Таким чином, у суду апеляційної інстанції на цей час відсутні підстави для визнання боржника банкрутом, у зв'язку з чим, провадження по справі підлягає припиненню згідно пункту 1 - 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу Украї ни, про що прямо вказується в пункті 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року «Про судову практику в справах про банкрутство», та, відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищім господарським судом України.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції цілком погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Державної податкової інспекції в місті Керч Автономної Республіки Крим.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2.Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2011 року у справі № 5002-17/1551-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Проценко

Судді Т.П. Фенько

М.І. Ткаченко

Розсилка:

1. Державна податкова інспекція в місті Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенка, 40,Керч,98300)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Атілла" (вул. Колхозна, 70,Керч,98300)