Постанова № 16933549, 05.07.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

05.07.11 Справа № 5010/913/2011-14/44

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу ДПІ в місті Івано-Франківськ від 15.06.2011 р. № 14828/10/10-039/909

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2011 р.

у справі № 5010/913/2011-14/44

за позовом Комунального підприємства «Івано-Франківськліфт», м.Івано-Франківськ

до відповідача-1 ТзОВ «Комерційне підприємство «Будріал ЛТД», м.Київ

до відповідача-2 ДПІ в місті Івано-Франківськ, м.Івано-Франківськ

про визнання факту дійсності договорів № 27 і № 132 на виконання субпідрядних робіт від 20.10.2008 р. і 28.11.2008 р. (з врахуванням заяви про зміну предмета позову, а.с.128)

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (представник, довіреність від 28.04.2011 р. б/н у матеріалах справи, а.с.123);

від відповідача-1 не з»явився,

від відповідача-2 - не з»явився

Представнику позивача роз”яснено його права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

Оскільки позивач не заявляв клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2011 р. у справі № 5010/913/2011-14/44 (суддя Булка В.І.) позов задоволено, визнано факт дійсності договорів № 27 і № 132 на виконання субпідрядних робіт від 20.10.2008 р. і 28.11.2008 р., укладених між Комунальним підприємством «Івано-Франківськліфт»і ТзОВ «Комерційне підприємство «Будріал ЛТД».

Відповідач-2 з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що спірні договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків; згідно з ст.215 ЦК України вони є нікчемними; судові витрати не розподілені пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а покладені тільки на відповідача-2.

Суд апеляційної інстанції виконав умови ст.98 ГПК України щодо належного повідомлення відповідача-1 про час і місце розгляду апеляційної скарги, оскільки відповідно до витягу з ЄДРПОУ (а.с.122) ТзОВ «Комерційне підприємство «Будріал ЛТД»зареєстроване за юридичною адресою: 01004, м.Київ, вул.Кропивницького, 8, куди і була направлена ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2011 р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте остання повернена без вручення поштою з відміткою “за зазначеною адресою не проживає”.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 та ч.1 ст.64, ст.99 ГПК України в редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VI).

Оскільки явка повноважних представників сторін ухвалою суду апеляційної інстанції від 24.06.2011 р. була визнана необов”язковою, а на власний розсуд, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, то за таких обставин колегія суддів вважає за доцільне переглянути справу у відсутності представників відповідачів за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.101 ГПК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 29.04.2011 р. порушено провадження у справі № 5010/913/2011-14/44 і призначено справу до розгляду на 11 год. 45 хв. 12.05.2011 р. (а.с.1).

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2011 р. за клопотанням позивача та в зв»язку з неявкою відповідачів відкладено розгляд справи на 10 год. 00 хв. 24.05.2011 р. (а.с.125).

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як вбачається з ухвали суду від 12.05.2011 р., представники сторін у судове засідання не з»явилися, розгляд справи по суті ще не розпочався.

Тому заява про зміну предмета позову, подана 24.05.2011 р. до Господарського суду Івано-Франківської області (а.с.128), прийнята до розгляду, та розгляд справи відбувався в межах змінених позовних вимог, предметом яких є визнання факту дійсності договорів № 27 і № 132 на виконання субпідрядних робіт від 20.10.2008 р. і 28.11.2008 р., укладених між Комунальним підприємством «Івано-Франківськліфт»і ТзОВ «Комерційне підприємство «Будріал ЛТД».

Підставою позовних вимог визначено встановлення працівниками ДПІ в м.Івано-Франківську під час планової виїзної перевірки Комунального підприємства «Івано-Франківськліфт»факту відсутності виконання робіт за договорами № 27 і № 132 на виконання субпідрядних робіт від 20.10.2008 р. і 28.11.2008 р.

За результатами такої перевірки 15.02.2011 р. складено акт № 769/23-2/31524654 (а.с.70-75), в якому, зокрема, зазначено, що в процесі проведення перевірки встановлено відсутність поставок робіт із заміни ліфтів по вул.Довженка в м.Івано-Франківську, що свідчить про укладення договорів між ТзОВ «Комерційне підприємство «Будріал ЛТД»і Комунальним підприємством «Івано-Франківськліфт»без мети настання реальних наслідків. Отже, вказані договори відповідно до п.п.1-2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з їх недійсністю. На підставі акту № 769/23-2/31524654 винесені 2 податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій на загальну суму 49954 грн. до позивача (а.с.43-44).

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ДПІ в місті Івано-Франківськ слід задоволити частково, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2011 р. у справі № 5010/913/2011-14/44 скасувати повністю і припинити провадження у справі на підставі п.п.1, 6 ч.1 ст.80 ГПК України.

При цьому колегія виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Комунальним підприємством «Івано-Франківськліфт»(підрядник) і ТзОВ «Комерційне підприємство «Будріал ЛТД»(субпідрядник) укладено договори № 27 і № 132 на виконання субпідрядних робіт від 20.10.2008 р. і 28.11.2008 р. (далі - договори) (а.с.9-11).

Згідно з п.2.1 обох договорів вартість робіт за останніми становить 519692, 4 грн.

Пунктами 3.1 договорів встановлений термін виконання робіт, початок листопад 2008 року, закінчення грудень 2008 року.

Факт виконання робіт на вказану суму 519692, 4 грн. підтверджується двосторонніми актами приймання виконаних підрядних робіт, підписаними без жодних зауважень і застережень, і довідками про їх вартість (а.с.12-41).

Тому висновок державного податкового органу про те, що вони укладені без мети настання реальних наслідків, є безпідставний.

Однак згідно з ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).

Згідно з ч.3 ст.50 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки ДПІ як суб»єкт владних повноважень є відповідачем-2 у справі, даний спір відноситься до адміністративної юрисдикції, а тому справу слід розглядати за правилами КАС України.

Що стосується відповідача-1, то щодо нього провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.6 ч.1 ст.80 ГПК України в зв»язку з припиненням юридичної особи, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ станом на 11.05.2011 р.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області підлягає скасуванню, провадження у справі припиненню з підстав неправильного застосування норм процесуального права, а доводи апелянта - частковому задоволенню.

Згідно з ст.47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

На цей час розмір державного мита, порядок його сплати та повернення встановлені Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7/93 від 21.01.1993 р. з наступними змінами та доповненнями (далі - Декрет).

Частиною 2 пункту 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, від 21.12.2005 р. № 1258, з наступними змінами та доповненнями передбачено, що повернення коштів, внесених для оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

Згідно з п.3 ч.1 ст.8 Декрету сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у разі припинення провадження у справі, якщо справа не підлягає розглядові в господарському суді.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне доручити Господарському суду Івано-Франківської області видати довідку про повернення державного мита в сумі 85 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції, сплаченого позивачем на підставі квитанції № К 18/S/36 від 28.04.2011 р. (а.с.4), і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції, сплаченого на підставі квитанції № К 18/S/37 від 28.04.2011 р. (а.с.5).

Керуючись ст.49, п.п.1, 6 ч.1 ст.80, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ДПІ в місті Івано-Франківськ задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2011 р. у справі № 5010/913/2011-14/44 скасувати повністю і припинити провадження у справі.

3. З огляду на непідвідомчість спору господарському суду доручити Господарському суду Івано-Франківської області видати довідку про повернення державного мита в сумі 85 грн. і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених у суді першої інстанції.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя М.В.Краєвська

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин