Постанова № 16933544, 29.06.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

29.06.11 Справа № 5015/1308/11

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Юрченка Я.О.,

при секретарі Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача –Підгайна Н.І.

від відповідача (скаржник) –не з’явився

Розглядається апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Комфортбуд-1», б/н від 20.05.2011 року

на рішення господарського суду Львівської області від 12.05.2011 року, суддя Шпакович О.

у справі №5015/1308/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівметал», м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Комфортбуд-1», м.Львів

про стягнення 1204632,89 грн.

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Львівської області від 12.05.2011 року по справі №5015/1308/11 позов ПАТ «Львівметал»задоволено, стягнено з ТзОВ «Будівельна компанія «Комфортбуд-1»на користь ПАТ «Львівметал»: 862240,56 грн. –заборгованості, 268534,94 грн. –відсотків за користування чужими грошовими коштами, 61880,52 грн. –пені та 11976,87 грн. –3% річних. Виконання рішення розстрочено на 6 місяців згідно порядку встановленого у рішенні суду.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи положення ст.ст.509, 526-530, 610, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 193 ГК України, умови договору №2 від 02.01.2009 року та додаткові угоди до нього. Поряд з цим, суд беручи до уваги ст.ст.536, 625 ЦК України, ст.ст.230, 231,232 ГК України, ст.549 ЦК України та п.п.2.7, 5.2 договору і п.п.2,4 додаткової угоди №1, вважає правомірними нараховані позивачем до стягнення з відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами, пеню та 3% річних.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «БК «Комфортбуд-1»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 12.05.2011 року по справі №5015/1308/11 частково, вказуючи на неповне з’ясування обставин справи.

Враховуючи те, що скаржником не зазначено у тексті апеляційної скарги в якій частині, на його думку, підлягає скасуванню оскаржуване рішення та з яких підстав, а також не обґрунтовано вимоги такої із посиланням на законодавство, Львівський апеляційний господарський суд ухвалою від 01.06.2011 року зобов’язав відповідача подати суду обґрунтування вимог апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому останній просить про відкладення розгляду справи, в зв’язку з перебуванням представника відповідача у відрядженні і неможливістю взяти участь в судовому засіданні.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду розглянувши зазначене клопотання, враховуючи те, що явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, а також те, що відповідачем не подано доказів в підтвердження обставин наведених у клопотанні, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Поряд з цим, відповідачем (скаржником) не виконано вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 року, а саме не подано обґрунтування вимог апеляційної скарги, хоча ухвала апеляційного господарського суду від 01.06.2011 року отримана уповноваженим представником відповідача - 06.06.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечила, просила оскаржуване рішення залишити без змін, вказуючи на безпідставність доводів апелянта.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено судом, 02.01.2009 року між Відкритим акціонерним товариством по поставках металопродукції «Львівметал»(в тексті договору –постачальник) та ТзОВ «Будівельна Компанія «Комфортбуд-1»(в тексті договору –покупець) укладено договір купівлі-продажу №2, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався поставити відповідачу товар, а останній прийняти такий та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору. Пунктами 1.2 встановлено, що ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором визначається у рахунках-фактурах постачальника, які є невід’ємними частинами цього договору, та/або видаткових накладних.

Пунктами 2.1, 2.2 договору встановлено, що сума цього договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена у рахунках-фактури та/або видаткових накладних, які були надані постачальником для оплати покупцю по даному договору. Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі або у рахунках-фактурах.

Відповідно до п.4.1 товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту видачі видаткової накладної.

Згідно із п.2.4 договору, якщо товар відпущено без попередньої оплати, то покупець зобов’язаний оплатити вартість товару протягом 45-ти банківських днів від дати поставки товару, якщо інше не передбачено у рахунку-фактурі.

Пунктом 2.7 договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно із п.5.2 договору за прострочення строків оплати товару, встановлених у цьому договорі та додатках до нього, покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки.

В подальшому сторонами укладено додаткові угоди до договору №2 від 02.01.2009 року, за саме додаткові угоди:

- №1 від 01.12.2009 року, якою сторони погодили порядок оплати товару та відсотків за користування чужими грошовими коштами згідно графіку, а також сплату відповідачем позивачу –0,7 % відсотків за користування чужими грошовими коштами за період прострочення платежів з 01.12.2009 року, а також сплату пені в розмірі 0,5 % але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно сплаченого основного боргу за кожен день протермінування, у випадку прострочення виконання зобов’язань щодо оплати товару;

- №2 від 08.07.2010 року, якою сторони погодили, що станом на 08.07.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем становить –1714874,50 грн. та узгодили графік погашення заборгованості;

- №3 від 15.09.2010 року, якою сторони погодили, що станом на 15.09.2010 року основна заборгованість відповідача перед позивачем становить –862240,56 грн., а заборгованість по відсотках за користування чужими грошовими коштами - 166531,89 грн. Крім того, сторонами узгоджено графік погашення вказаної заборгованості до 25.02.2011 року.

Позивачем на виконання умов договору протягом періоду з січня по грудень 2009 року відпущено відповідачу товар на загальну суму 18395467,17 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними та довіреностями на отримання від позивача товару (арк. справи 22-288 т.І).

Проте, відповідачем оплата за отриманий товар проведена не в повному обсязі. Станом на момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 862240,56 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Враховуючи наведене, судом правомірно стягнено з відповідача на користь позивача 862240,56 грн. –основного боргу.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 6 ст.231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, враховуючи наведене, положення п.2.7 договору №2 від 02.01.2009 року та п.2 додаткової угоди №1 від 01.12.2009 року, якими передбачена сплата відповідачем позивачу відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,07 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, п.5.2 договору №2 від 02.01.2009 року та п.4 додаткової угоди №1 від 01.12.2009 року, яким передбачено сплату відповідачем пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, а також розрахунок позивача (арк. справи 289 т.І) правомірними є заявлені до стягнення 268534,94 грн. –відсотків за користування чужими грошовими коштами та 862240,56 грн. –пені, яка нарахована за період з 15.09.2010 року по 03.03.2011 року.

Поряд з цим, враховуючи частину 2 ст. 625 ЦК України якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, господарським судом підставно стягнено з відповідача на користь позивача 61880,52 грн. –3% річних за період з 15.09.2010 року по 03.03.2011 року.

Слід зазначити, що відповідачем у апеляційній скарзі наявність заборгованості не заперечено, доказів, які б свідчили про відсутність такої не подано.

Поряд з цим, судом враховуючи положення ст.83 ГПК України обґрунтовано розстрочено виконання рішення по даній справі.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 12.05.2011 року по справі №5015/1308/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Комфортбуд-1»без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

Юрченко Я.О.