Постанова № 16933540, 29.06.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

29.06.11 Справа № 4/92-77

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Юрченка Я.О.,

при секретарі Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача Темчишин В.П.

від відповідача Трофимчук А.М.

від третьої особи-1 не зявився

від третьої особи-2 - Лазор А.О.

від третьої особи-3 не зявився

від третьої особи-4 не зявився

Розглянувши апеляційну скаргу Державного комунального підприємства “Луцьктепло”, м.Луцьк та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетична компанія “Луцьктеплоенерго” (правонаступник якого ТзОВ «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія»), м.Луцьк

на рішення господарського суду Волинської області від 12.06.2008 року (підписане 17.06.2008 року), суддя Слободян П.Р.

у справі № 4/92-77

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Луцький шовковий комбінат “Волтекс”, м.Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетична компанія “Луцьктеплоенерго” (правонаступник якого ТзОВ «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія»), м.Луцьк

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1 Луцької міської ради, м.Луцьк

2 Державного комунального підприємства “Луцьктепло”, м.Луцьк

3 - Закритого акціонерного товариства “Волинський шовковий комбінат”, м.Луцьк

4 Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго-трейд”, м.Луцьк

про витребування майна з чужого незаконного володіння

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Волинської області від 12.06.2008 року у справі №4/92-77 задоволено позов ВАТ “Луцький шовковий комбінат “Волтекс”. Зобовязано ТзОВ "Енергетична компанія "Луцьктеплоенерго" повернути ВАТ "Луцький шовковий комбінат"Волтекс" комплекс котельні за адресою: м. Луцьк, вул. Карбишева, 2, а саме: Котельня: 1) Насос 5Н 5x4-2 шт.; 2)Загальновузлова котельня - 1 шт.; 3)Установка ДСА-100/150- 1 шт.; 4)Насос 5 НК 5x1-2 шт.; 5) Насос 6 НК 9x1 - 1 шт.; 6) Котлоагрегат ГМ 50/14 - 1 шт.; 7) Котлоагрегат ГМ 50/14-1 шт.; 8) Котлоагрегат ГМ 50/14 - 1 шт.; 9)Насос ЦНСГ 60-264 - 1 шт.; 10)Розширювач конденсату - 1 шт.; 11)Фільтр мазутний ФМ-25 - 2 шт.; 12)Фільтр мазутний ФМ 10-60-40 - 2 шт.; 13)Підігрів мазуту ПМ 20 - 2 шт.; 14)Станок свердлильний 24-135 - 1 шт.; 15)Вентилятор ВД-15,5 - 2 шт.; 16)Димосос ел.ДН - 2 шт.; 17)Сейф - 3 шт.; 18)Холодильник „Кодра" - 1 шт.; 19)Токарно-вентор. станок „Кусон" - 1 шт.; 20)Секція мебельна - 1 шт.; 21)Стелажи - 2 шт.; 22)Насос ВКС 51/24 -1шт.; 23)Насос 4Н-5х4 - 1 шт.; 24)Станок обрізний Н-І - 1 шт.; 25)Насос ЦНСГ 235/60 - 1 шт. ; 26)Насос НКУ-250 - 3 шт.; 27) Деаератор з голв. ДА 15/0 - 1 шт.; 28) Насос НК 5x1-1 шт.; 29) Пилосос ЗІЛ-900 - 1 шт.; 30) Насос 4к-18 - 1 шт.; 31) Парові підігрівані - 1 шт.; 32) Кран-балка електрична - 1 шт.; 33) Димосос ДН-19 - 1 шт.; 34) Насос Д 1250x125- 1 шт.; 35) Насос 3 Кхб - 3 шт.; 36) Обдир. шліфт. станок - 1 шт.; 37) Котел КВМ-100-2 шт.; 38) Підігрівач мазута - 2 шт.; 39) Конденсатоочистка в комп. - 1 шт.; 40) Котел ГМЛ 50-14-1 шт.; 41) Насос НКУ-250 - 2 шт.; 42) Насос ЗК М6 - 1 шт.; 43)Насос ЦНСГ-60 - 2 шт.; 44)Пральна машина СШТ-25 - шт.; 45)Котел ГМ-50 14 М №5 - 1 шт.; 46)Комплект повітровода котла №5 - 1 шт.; 47)Вентилятор дмухальний - 1 шт.; 48)Насос 5Н 5x4 - 1 шт.; 49)Теплообмінник 800 - 1 шт.; 50)Холодильник „Апшерон" - 1 шт.; 51)Насос дозатор - 1 шт.; 52)Вогнегасник /ОВП 100 №1,024 - 1 шт.; 53)Випрямлювач зварювальний - 1 шт.; 54)Насос центр обіжний - 1 шт.; 55)Ел. гельфер г/п 5т. - 1 шт.; 56)Котел водогрійний КВГМ-100 - 1 шт.; 57)Насос погружний 12Н.А.22 №6 - 1 шт.; 58)Сепаратор безперервного продув. - 1 шт.; 59)Збірка РТ-3069-10 шт.; 60)Насос ЦНСГ-60 - 1 шт.; 61)Димосос Д 20x2 - 1 шт.; 62)Клапан ПКН-200 - 1 шт.; 63)Насос НКУ-250 - 3 шт.; 64)Клапан РДУК 2х 2000 - 1 шт.; 65)Збірка РТ-30 - 6 шт.; 66)Прилад А-565 - 1 шт.; 67)Газовий РДУКД/у 200 - 1 шт.; 68)Водопідігрівач 3-х. секц. - 1 шт.; 69)Димосос ДН-19 - 1 шт.; 70)Запально-захисний пристрій - 1 шт.; 71)Запально-захисний пристрій - 3 шт.; 72)Прилад К-15-32 - 1 шт.; 73)Прилад КДС 2 - 1 шт.; 74)Дифманометр - 1 шт.; 75)Дифманометр - 2 шт.; 76)Дифманометр - 1 шт.; 77)Вентилятор ВДН 15x100-1 шт.; 78)Прилад А 56500201 - 1 шт.; 79)Прилад КСД-2 034 - 1 шт.; 80)Водопідігрівач - 1 шт.; 81)Підігрівай С-200/т/г - 1 шт.; 82)Прилад КПД - 2 шт.; 83)Прилад 1503-4 шт.; 84)Прилад КСМ 14 - 2 шт.; 85)Бак збору конденсату - 2 шт.; 86)Вентилятор ВДН-17 - 1 шт.; 87)Вентилятор ВДН-17 - 1 шт.; 88)Водоочисник - 1 шт.; 89)Ел.тельфер г/п Зт - 1 шт.; 90)Фільтр конбик. - 1 шт.; 91)Насоси КРХА-3 00/600 - 2 шт.; 92)Водоочисник - 1 шт.; 93)Вентилятор ВДН 15x100-1 шт.; 94)Насос 12 НА 22x6 - 2 шт.; 95)Насоси КРХА 300/600 - 2 шт.; 96)Прилад А 565 - 5 шт. 97)ГРП-1 шт.; 97)ГРП - 1 шт.; 98)Насоси - 2 шт.; 99)Прилад РП-160-2 шт. Участок водозабору: 1)Підігрівач остнас. - 4 шт.; 2)Котли отоплюв. КНСГУ-5 - 2 шт.; 3)Котли отоплюв. КНСГУ-5 - 1 шт.; 4)Шкаф ПІЕП-76 - 2 шт.; 5)Пожежна установка - 1 шт.; 6)Автоматика КСУМ - 1 шт.; 7)Автоматика АМКО - 1 шт.; 8)Баки емпост. акум. - 2 шт.; 9)Лічильник газовий - 1 шт.; 10)Протипожежний пристрій - 3 шт.; 11)Лічильник рівня - 2 шт.; 12)Задвижка 30г 9608р. - 2 шт.; 13)Будівля - 1 шт.; 14)Насос 20/30 -2 шт.; 15)Задвижка 30г 960 до 200 - 2 шт. АІМ: 1)Осцилограф - 1 шт.; 2)Прилад КДВ 1 -503 - 2 шт.; 3)Стелажі-4 шт.; 4)Стелажі - 2 шт.; 5)Верстати слюсарні - 2м шт.; 6)Магазин взаємоіл. Р-50-171 - 1 шт.; 7)Пилосос промисловий ППН-3 1987 - 1 шт.; 8) Стіл робочий Л 26 - 1 шт. Лабораторія: 1)Лабораторія перетвор. - 1 шт.; 2)Шкаф стелажний - 1 шт.; 3)Вага ВЛР-200 - 1шт.; 4)Газоаналізатор - 1шт.; 5)Колориметр ФЕК - 1шт.

Суд у рішенні зазначає, що 15.06.1995 року ФДМУ видано наказ №708 «Про передачу котельні з балансу ВАТ «Луцький шовковий комбінат «Вотекс»на баланс Луцької міської ради»на виконання якого Луцькою міською радою прийнято розпорядження від 26.06.1995 року №260-рр «Про передачу котельні з балансу ВАТ «Вотекс»на баланс «Луцьктеплокомуненергія»цілісний майновий комплекс котельні по вул.Карбишева,2 у м.Луцьку без зменшення статутного фонду товариства та що, 29.12.2003 року рішенням Луцької міської ради №14/9 в звязку із ліквідацією ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго», комплекс котельні закріплено за ДКП «Луцьктепло». Однак, на виконання рішення Вищого арбітражного суду України від 24.09.1998 року ФДМ України видав наказ №1833 «Щодо визнання недійсним наказу ФДМУ від 15.06.1995 року №708», а відтак документ, на підставі якого безоплатно вилучено майно з балансу ВАТ «Волтекс»на баланс Луцької міської ради народних депутатів визнано недійсним, з огляду на що спірне майно підлягає поверненню з чужого незаконного володіння. З огляду на наведене та керуючись положеннями ст.41 Конституції України, ч.ч.2,3 ст.267, ч.1 ст.1212, ч.1 ст.1213 ЦК України суд прийшов до висновку про задоволення позову щодо зобовязання ТзОВ "Енергетична компанія "Луцьктеплоенерго" повернути ВАТ "Луцький шовковий комбінат"Волтекс" комплекс котельні за адресою: м. Луцьк, вул. Карбишева, 2. Поряд з цим, судом визнано поважними причини пропуску ВАТ «Луцький шовковий комбінат «Волтекс»строку на звернення з позовом до суду та відновлено цей строк.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДКП «Луцьктепло»та ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго»(правонаступник якого ТзОВ «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія») подали апеляційні скарги, в яких просять рішення господарського суду Волинської області від 12.06.2008 року у справі №4/92-77 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

ДКП «Луцьктепло»у своїй апеляційній скарзі вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник звертає увагу суду на те, що з моменту визнання недійсним наказу ФДМ №708 від 15.06.1995 року «Про передачу котельні з балансу ВАТ «Луцький шовковий комбінат «Волтекс»на баланс Луцької міської ради народних депутатів», а саме з 04.11.1997 року у позивача виникло право на звернення до суду з позовом щодо повернення майна з чужого незаконного володіння, а відтак, враховуючи положення ЦК УРСР від 1963 року, який слід застосовувати в даному випадку враховуючи ч.6 Перехідних положень ЦК України, останнім пропущено строк позовної давності. Разом з тим, посилається на те, що господарським судом не зясовано чи дійсно комплекс котельні, що був переданий від позивача ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго», в подальшому в тому ж складі перебував, і чи взагалі перебував у володінні ДКП «Луцьктепло», і на момент розгляду справи перебував у володінні відповідача. Одночасно, зазначає, що суд безпідставно прийшов до висновку, що цілісний майновий комплекс котельня по вул.Карбишева,2 належала ВАТ «Волтекс»на праві власності та звертає увагу суду на те, що правомірність перебування майна у відповідача, яке було передано від ДКП «Луцьктепло»як внесок до статутного фонду, підтверджується постановою Верховного суду України від 07.11.2006 року, якою визнано право власності на обєкти нерухомого майна за ТзОВ «ЕК «Луцьктеплоенерго».

ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго»(правонаступник якого ТзОВ «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія») у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно застосовано ст.41 Конституції України та ст.ст.1212, 1213 ЦК України до даних правовідносин, оскільки в даному випадку спірне майно не вилучалось у позивача, а передавалось добровільно на підставі Наказу ФДМУ №708 від 15.06.1995 року, в якому зазначено, що котельня ВАТ «Волтекс»передається Луцькій міській раді без зменшення статутного фонду товариства. Разом з тим, апелянт посилаючись на рішення господарського суду Волинської області від 16.03.2006 року по справі №7/61-75, яким визнано за ТзОВ "Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго»право власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема і на блок попередньої очистки, станцію водопідготовки, комірку мокрого зберігання, установку для випробування флотоконденсату, газорозподільний пункт, будівлю мазутонасосної з естакадою, камеру управління № 1 з резервуаром на 5000 м3, камеру управління № 2 з резервуаром на 5000 м3 будівлю котельні з димовою трубою та приймальну ємність з насосною, які знаходяться по вул. Карбишева, 2 у м. Луцьку та те, що вказане рішення залишене без змін постановою Верховного Суду України від 07.11.2006 року, яка є остаточною та оскарженню не підлягає, зазначає, що ТзОВ «Луцьктеплоенерго»набуло право власності на спірне майно в порядку та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2008 року та 09.07.2008 року прийнято зазначені вище апеляційні скарги, справу №4/92-77 призначено до розгляду в судовому засіданні 29.07.2008 року.

Ухвалою суду від 09.10.2008 року за клопотанням позивача провадження у справі зупинено та призначено судово-бухгалтерську та судово-товарознавчу експертизу, а також витребувано від ТзОВ "Енергетична компанія "Луцьктеплоенерго" та ДКП "Луцьктеплоенерго" об'єкти для дослідження (первинні бухгалтерські документи).

В звязку з надходженням до суду від Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту експертиз висновків експертиз, 01.07.2009 року провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду 18.08.2009 року.

Ухвалою суду від 12.10.2009 року знову за клопотанням позивача зупинено провадження у справі та призначено додаткову судово-економічну та будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено - Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

В звязку з надходженням 02.08.2010 року до суду від Львівського НДІ судових експертиз висновку №0601 від 30.06.2010 року додаткової судово-економічної експертизи по господарській справі №4/92-77 та повідомлення №0602 від 28.07.2010 року про неможливість дачі висновку судової будівельно-технічної експертизи за матеріалами даної справи, в звязку із відсутністю доступу до обєкта дослідження, ухвалою суду від 03.08.2010 року провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду 25.08.2010 року.

25.08.2010 року провадження у справі зупинено, призначено повторну судово-економічну експертизу та додаткову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Львівському НДІ судових експертиз.

В звязку з тим, що 27.05.2011 року на адресу суду від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок №3079 судово-економічної експертизи від 23.05.2011 року по матеріалах господарської справи №4/92-77, а 10.06.2011 року від Волинського відділення ЛНДІ судових експертиз висновок №0828 будівельно-технічної експертизи за матеріалами справи №4/92-77, який складено 30.05.2011 року, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 року поновлено провадження у справі та призначено останню до розгляду 29.06.2011 року.

Представники відповідача та третьої особи-2 в судовому засіданні вимоги апеляційних скарг підтримали, просили задоволити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник третіх осіб-1,3,4 в судове засідання не зявились.

Від третьої особи-1 (Луцька міська рада) до суду надійшло клопотання (вих.№1.1-8/3288 від 29.06.2011 року), в якому остання просить про розгляд справи за відсутності свого представника.

Оскільки явка представників сторін та третіх осіб не визнавалась обовязковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників третіх осіб-1,3,4.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-2, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Як встановлено судом, позовна заява про витребування майна з чужого незаконного володіння відповідача подана позивачем до господарського суду Волинської області 22.04.2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що витребуване майно відповідач отримав від ДКП «Луцьктепло»в якості внеску до статутного капіталу, що підтверджується актом прийому-передачі майна до статутного капіталу ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго»від 01.03.2005р. Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу України від 16.01.2003р.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Згідно із ч.1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

15.06.1995р. Фондом державного майна України видано наказ № 708 «Про передачу котельні з балансу ВАТ «Луцький шовковий комбінат «Волтекс»на баланс Луцької міської ради народних депутатів.

На виконання даного наказу, Луцькою міською радою прийнято розпорядження від 26.06.1995р. № 260-рр «Про передачу котельні з балансу ВАТ «Волтекс»на баланс підприємства «Луцьктеплокомуненерго», яким створено комісію для прийому-передачі котельні.

26.07.1995р. згідно акту приймання-передачі по прийому-здачі котельні ВАТ «Волтекс»комісія провела передачу із балансу ВАТ «Волтекс»на баланс «Луцьктеплокомуненерго»цілісний майновий комплекс котельні по вул. Карбишева, 2 без зменшення статутного фонду товариства.

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 04.11.1997р. у справі № 65/8 за позовом ВАТ «Волтекс» визнано недійсним наказ Фонду державного майна України від 15.06.1995р. № 708 «Про передачу котельні з балансу ВАТ «Луцький шовковий комбінат «Волтекс»на баланс Луцької міської ради народних депутатів». Вищим арбітражним судом України встановлено, що ФДМУ здійснив безоплатне вилучення майна, власником якого є позивач, при цьому рішення про передачу котельні правління та спостережна рада позивача не приймали.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що передача 26.07.1995р. згідно акту приймання-передачі по прийому-здачі котельні ВАТ «Волтекс»на баланс «Луцьктеплокомуненерго»цілісного майнового комплексу котельні по вул. Карбишева, 2 відбулася за волею позивача, про що свідчать підписи голови правління та головного бухгалтера позивача на акті приймання-передачі.

Відповідач набув майно від ДКП «Луцьктепло»в якості внеску до статутного капіталу, що підтверджується актом прийому-передачі майна до статутного капіталу ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго»від 01.03.2005р. Взамін на внесене майно ДКП «Луцьктепло»отримало у власність частку в статутному капіталі ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго»в розмірі 38,91 % вартістю 6973200,00 грн.

Разом з тим, слід зазначити, що згідно висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №3079 судово-економічної експертизи по матеріалах справи №4/92-77 від 23.05.2011 року експертом встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку ТзОВ «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія»в оборотно-сальдових відомостях задокументовано перебування на балансі ТзОВ “Енергетична компанія “Луцьктеплоенерго” (правонаступник ТзОВ «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія») станом на 01.10.2009 року майна згідно переліку, вказаного у ухвалі про призначення судово-економічної експертизи. Поряд з цим, експертом зазначено, що дослідженням поданих документів та матеріалів справи встановлено відсутність облікових даних щодо перебування на балансі ДКП «Луцьктепло»станом на 01.10.2009 майна згідно переліку, поданого в постанові про призначення судово-економічної експертизи.

Позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що ТзОВ “Енергетична компанія “Луцьктеплоенерго” (правонаступник якого ТзОВ «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія») станом на 01.03.2005р. (на дату отримання майна в якості внеску до статутного капіталу) було відомо про те, що майно є власністю позивача, а Луцька міська рада та ДКП «Луцьктепло» не вправі передавати майно відповідачу. В свою чергу відповідач у поданому відзиві на позовну заяву підтвердив, що не був обізнаний із правами позивача на майно під час його отримання від ДКП «Луцьктепло».

Враховуючи, що майно вибуло із володіння позивача за його волею, а відповідач є добросовісним набувачем майна, який отримав майно на відплатних засадах, то правові підстави для витребування майна від відповідача згідно положень ст.ст. 387,388 Цивільного кодексу України відсутні.

Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Таким чином, 01.03.2005р. відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго»правомірно набуло права власності на майно, яке ДКП «Луцьктепло»передало йому до статутного капіталу.

Поряд з цим, слід зазначити, що господарський суд задовольняючи позовні вимоги не взяв до уваги того, що рішенням господарського суду Волинської області від 16.03.2006р. у справі № 7/61-75 (яке залишено без змін постановою Верховного суду України від 07.11.2006 року) за відповідачем визнано право власності на нерухоме майно, в тому числі на нерухоме майно яке витребовується позивачем. Рішенням Господарського суду Волинської області від 16.03.2006р. у справі № 7/61-75 визнано за відповідачем право власності на обєкти нерухомого майна: насосну станцію 2-го підйому, каналізаційно-насосну станцію, водоприйомний колодязь, які знаходяться по вул. Червоноармійська, 83-А у м. Луцьку, а також блок попередньої очистки, станцію водопідготовки, комірку мокрого зберігання солі, установку для випробування флотоконденсату, газорозпридільний пункт, будівлю мазутонасосної з естакадою, камеру управління № 1 з резервуаром на 5000 куб.м., камеру управління № 2 з резервуаром на 5000куб.м., будівлю котельні з димовою трубою та приймальну ємність з насосною, які знаходяться по вул. Карбишева, 2 у м. Луцьку.

Слід зазначити, що Верховний суд України у своїй постанові відзначив, що в 2004 році ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" (далі - Комбінат), товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-трейд" (далі - Товариство) та державне комунальне підприємство "Луцьктепло" (далі - Підприємство) утворили товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Луцьктеплоенерго" (далі - Компанія) та передали у якості внесків до статутного капіталу Компанії спірне нерухоме майно та грошові кошти на загальну суму 17922200 грн. При цьому Підприємство виступило учасником Компанії на виконання рішення Луцької міської ради від 21 серпня 2004 року № 19/3 "Про вступ державного комунального підприємства "Луцьктепло" в склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Луцьктеплоенерго", яким доручено державному комунальному підприємству "Луцьктепло" вступити в склад учасників Компанії та сформувати частку Підприємства в статутному фонді Компанії в розмірі 6973200 грн. за рахунок майна котельні по вул. Карбишева, 2 у м. Луцьку. Зазначений порядок вступу Підприємства в склад учасників господарського товариства та передача до його статутного капіталу майна Підприємства, що перебуває у комунальній власності не суперечить приписам статей 75, 77, 78, 136 Господарського кодексу України.

Обставини передачі спірного нерухомого майна до статутного капіталу Компанії підтверджуються актами приймання-передачі майна до статутного капіталу Компанії від 30 грудня 2004 року та від 1 березня 2005 року, положеннями пунктів 1.4, 3.2, 3.4, статуту Компанії, затвердженого рішенням Луцької міської ради від 17 листопада 2004 року № 20/15 "Про затвердження Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія „Луцьктеплоенерго" у новій редакції" та додатком до нього. Зазначені акти приймання-передачі майна, статут та рішення не містять застережень про те, що внеском учасника до статутного капіталу Компанії є майнові права, в тому числі право користування спірним майном, а не саме майно учасника. Натомість, згідно положень пунктів 3.1, 3.2, статуту Компанії одним із джерел формування майна компанії, яке належить їй на праві власності є матеріальні внески учасників.

Верховний суд України враховуючи положення статті 26 Закону України "Про власність", ст.115 ЦК України, ст.85 ГК України, Закону України "Про господарські товариства", відзначив, що товариство є власником майна переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу. Вкладами учасників та засновників до статутного капіталу господарського товариства згідно з приписами статті 115 ЦК України, статті 86 ГК України та статті 12 Закону України "Про господарські товариства" можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді товариства. З огляду на наведене, Верховний суд України дійшов висновку, що будь-яке майно, що передане учасником як вклад до господарського товариства і включене до його статутного капіталу, є часткою учасника в ньому та стає власністю товариства.

До матеріалів справи долучено видані Комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації»витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.05.2006 року за ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго», зокрема, на газорозпридільний пункт Й-1, приймальну ємність з насосною И-1, будівлю котельні з димовою трубою Є-3, будівлю мазутонасосної з естакадою Я-2, камеру управління №1 з резервуаром на 5000 куб.м Z-1, камеру управління №2 з резервуаром на 5000 куб.м Ю-1, що знаходяться у м.Луцьку по вул.Карбишева, буд 2 (арк. справи 110 115, т.І). У графі «підстава виникнення права власності»в зазначених витягах вказано: «рішення суду №7/61-75 від 16.03.2006 року господарський суд Волинської області».

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ст.4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Позивач, який дізнався про наявність рішення господарського суду Волинської області від 16.03.2006р. у справі № 7/61-75 щонайпізніше під час розгляду судом першої інстанції справи № 4/92-77, проти такого рішення жодних заперечень не мав. Позивач не звертався за захистом свого порушеного права, рішення господарського суду Волинської області від 16.03.2006р. у справі № 7/61-75 за скаргою позивача не переглядалось та не скасоване, відповідних доказів суду не надано.

З огляду на вищенаведене, за наявності рішення господарського суду Волинської області від 16.03.2006р. у справі № 7/61-75, яке набрало законної сили, суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги та витребував майно у власника, чим фактично позбавив його права власності.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 ЦК України.

Таким чином, з урахуванням наведеного, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що позивач з поважних причин пропустив строк позовної давності для звернення до суду.

Згідно із ч.2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 04.11.1997р. у справі № 65/8 за позовом ВАТ «Волтекс»визнано недійсним наказ Фонду державного майна України від 15.06.1995р. № 708 «Про передачу котельні з балансу ВАТ «Луцький шовковий комбінат «Волтекс»на баланс Луцької міської ради народних депутатів». Під час прийняття даного рішення був присутній представник позивача Куделін О.Л.

Таким чином, позивачу стало відомо про безпідставність перебування майна в «Луцьктеплокомуненерго»04.11.1997р., перебіг передбаченого ст. 71 ЦК УРСР трирічного строку позовної давності почався з дня коли позивач дізнався про порушення свого права та сплив 04.11.2000р., тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України.

Статтею 71 ЦК України 1963 р. передбачено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно зі ст. 76 ЦК України 1963 p., перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Згідно статті 80 ЦК України 1963 р., закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові

Таким чином висновок щодо поважності причин пропуску строку позовної давності може бути зроблено лише на підставі встановлених судом обставин, що призвели до пропуску строку та їх оцінки.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що зміна органу або посадової особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи, жодним чином не впливає на дієздатність юридичної особи і не надає такій юридичній особі будь-яких переваг чи привілеїв у відносинах з третіми особами в силу одного лише факту зміни уповноваженого органу або посадової особи.

Позовну заяву від імені позивача було підписано в.о. голови правління Темчишиним В.П.. На останнього обовязки голови правління позивача були покладені ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.01.2008р. у справі № 7/91-Б. в звязку з відстороненням керівника позивача ОСОБА_6.

Посилання на ухвалу господарського суду Волинської області від 17.01.2008р., якою зобовязано розпорядника майна Темчишина В.П. вжити заходів, спрямованих на пошук, виявлення, повернення майна банкрута, що знаходяться у третіх осіб з метою формування ліквідаційної маси та задоволення вимог кредиторів не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку позовної давності.

У відповідності до положень ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є самостійним учасником провадження у справі поряд із сторонами (боржник, кредитор). Відтак ухвала Господарського суду Волинської області від 17.01.2008р. покладає обовязки саме на розпорядника майна Темчишина В.П. та не впливає на дієздатність, права та обовязки позивача. Крім того Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не передбачено в процедурі розпорядження майном формування ліквідаційної маси банкрута та заборонено здійснювати погашення вимог кредиторів.

Поважними причинами пропуску позовної давності можуть вважатися ті обставини, які виникли та існували в межах строку позовної давності і обєктивно перешкоджали позивачу звернутися в суд за захистом порушеного права. Ухвала Господарського суду Волинської області від 17.01.2008р. прийнята лише через сім років після спливу трирічного строку позовної давності, а тому в жодному разі не могла бути перешкодою для своєчасного звернення позивача до суду.

Таким чином поважних причин пропуску позивачем строку позовної давності немає, а тому судом першої інстанції строк позовної давності відновлений безпідставно.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

У Постанові Верховного Суду України від 06.12.2010р. № 3-13гс10 Код VІ викладено правову позицію: якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребовувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом). Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. Статтею 71 ЦК УРСР було встановлено загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), в три роки.

Згідно із статтею 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред"явлення позову є підставою для відмови в позові, якщо суд не визнає причину пропуску цього строку поважною. Аналогічні норми містяться і в статтях 257 та 267 ЦК України.

При розгляді вимог про витребування майна у його набувачів мають бути враховані всі умови витребування майна від добросовісного набувача, передбачені статтею 388 ЦК України, та застосовані норми матеріального права щодо строків позовної давності, причин і наслідків його пропуску.

З огляду на те, що позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння є необґрунтованими, що є підставою для відмови у позові, необхідності у застосуванні наслідків пропуску строків позовної давності як самостійної підстави для відмови у задоволенні позову немає.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст.103,104,105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ДКП «Луцьктепло»та ТзОВ «Енергетична компанія «Луцьктеплоенерго»(правонаступник якого ТзОВ «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія») задоволити.

Рішення господарського суду Волинської області від 12.06.2008 року у справі №4/92-77 скасувати, прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Луцький шовковий комбінат “Волтекс” (вул.Карбишева,2 м.Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 21732256) на користь ДКП «Луцьктепло»(вул.Г.Артемовського,20 м.Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 30391925) - 12750 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Луцький шовковий комбінат “Волтекс” (вул.Карбишева,2 м.Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 21732256) на користь ТзОВ «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія»(вул.Інститутська,28 м.Київ, код ЄДРПОУ 32964103) - 12750 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

Юрченко Я.О.