Ухвала суду № 16933098, 08.07.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

_________________

У Х В А Л А

"08" липня 2011 р. Справа № 6/162-Б-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д. при секретарі Андреєвець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ліквідатора про визнання недійсною угоди боржника від 13.12.2006 року про продаж майнових активів по справі

за заявою: Державної податкової інспекції у м. Херсоні, ідентифікаційний код 21296163, вул. І. Кулика, 143-А, м. Херсон,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський фінансовий альянс", ідентифікаційний код 33391493, Аеропорт ЦА, м. Херсон,

про банкрутство,

за участі представників сторін:

від кредитора: ДПІ у м. Херсоні - ОСОБА_1, довіреність № 287/9/10-105 від 13.01.2011 р.;

від боржника: ліквідатор - арбітражний керуючий Акопян Г.Г.;

від ТОВ "Донгорінвестстрой - 06": ОСОБА_2, довіреність від 30.03.2011 р.;

в с т а н о в и в:

Справа про банкрутство порушена ухвалою суду від 20.07.2007 р.

Постановою суду від 06.09.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонський фінансовий альянс" було визнано банкрутом (далі ТОВ "Херсонський фінансовий альянс", боржник, банкрут) та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.

Провадження у справі знаходиться в процедурі ліквідації банкрута. Ухвалою господарського суду від 27.01.2011 року ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Акопяна Г.Г.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 17.03.2011 року прийнято до розгляду заяву ліквідатора про визнання недійсною угоди (договору) боржника від 13.12.2006 року між боржником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донгорінвестстрой - 06", далі ТОВ "Донгорінвестстрой - 06", про продаж обєктів нерухомого майна за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Алушта, смт.Партеніт, вул.Фрунзенське шосе, буд. 12-д, а саме: казарма літ. А, загальною площею 895,0 м.кв., навіс а, навіс а1, ґанок, сходи; казарма Б, загальною площею 902,3 м.кв., навіс б, навіс б1, ґанок, сходи, баня в, загальною площею 270,4 м.кв., ґанок, штаб Г, загальною площею 152,3 м.кв., прибудова Г1, тамбур г, навіс г1, ґанок, клуб Д, загальною площею 624,9 м.кв., цокольний поверх п/Д, прибудова Д1, ґанок, ґанок, ґанок, ґанок, туалет Е, загальною площею 182,2 м.кв., ґанок, харчувальня Ж, загальною площею 714,0 мкв., склад п/Ж, прибудова Ж1, прибудова Ж2, навіс ж, норміровочна 3, загальною площею 29,7 м.кв., ґанок, склад И, загальною площею 16,5 м.кв., гараж К, загальною площею 48,5 м.кв., гараж Л, загальною площею 33,6 м.кв., склад М, загальною площею 4,3 м.кв., майновий склад Н, загальною площею 87,7 м.кв., склад О, загальною площею 71,7 м.кв., склад П, загальною площею 81,9 м.кв., сходи, майстерня Р, загальною площею 19,8 м.кв., господарський блок С, загальною площею 7,0 м.кв., КПП-Т, загальною площею 31,7 м.кв., ґанок, тренажерний склад У, загальною площею 62,5 м.кв., туалет Ф, загальною площею 97,3 м.кв., ганок, ганок, ганок, туалет X, загальною площею 8,4 м.кв., магазин Ц, загальною площею 62,9 м.кв., навіс Ч, навіс Ш, навіс Щ, споруди.

Для розгляду заяви ліквідатора призначено судове засідання на 14.04.2011 року, залучено до участі у справі сторону оспореної угоди (покупця) ТОВ "Донгорінвестстрой - 06", введено заборону останньому вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна, отриманого за оспореним договором, та прав на нього.

Розгляд справи неодноразово відкладався у звязку з клопотаннями сторін оспореної угоди про надання часу для підготовки додаткових доказів та надання доказів, що витребувані господарським судом на підтвердження доводів ліквідатора та заперечень ТОВ "Донгорінвестстрой - 06".

В судовому засіданні ліквідатор підтримав заявлені вимоги, просить визнати недійсною угоду ТОВ "Херсонський фінансовий альянс" від 13.12.2006 року з ТОВ "Донгорінвестстрой - 06" про продаж обєктів нерухомого майна за адресою Автономна Республіка Крим, м.Алушта, смт.Партеніт, вул.Фрунзенське шосе, буд. 12-д, з підстав, визначених частиною десятою ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки, як стверджує ліквідатор, угода завдала збитків боржнику. Ліквідатор в заяві про визнання недійсною угоди боржника (том 3 а.с. 53) та у додаткових обґрунтуваннях і поясненнях до заяви (том3 а.с. 137, том 4 а.с. 12-66, 81-89) вказує, що обєкти нерухомого майна, які становили предмет договору купівлі-продажу від 13.12.2006 року продані за заниженими цінами та з порушеннями законодавства (ст. 98 та ст.203 ЦК України), які призвели до відчуження майна та завдання збитків боржникові. Ліквідатор вважає, що завдання збитків боржникові підтверджується наступними фактичними обставинами, за якими було відчужено належні боржникові обєкти нерухомого майна:

майно продане за ціною, яка є заниженою порівняно з ринковими цінами, а тому є несправедливою;

відсутня воля власника на відчуження усього майна ТОВ "Херсонський фінансовий альянс", оскільки не приймалося рішення власника в особі загальних зборів про продаж усього належного товариству майна;

ціна продажу майна не узгоджувалася з власником;

не здійснювалася оцінка майна для продажу;

особа, яка підписала договір купівлі-продажу від імені продавця (директор БєляєвО.О.), перевищила повноваження виконавчого органу, який відповідно до статуту боржника не має права відчужувати нерухоме майно без спеціального рішення власника;

покупець фактично заволодів усіма обєктами нерухомого майна та спорудами, які знаходяться на території земельної ділянки по вул. Фрунзенське шосе, 12-Д в смт.Партеніт, в той час, коли до договору купівлі-продажу не були включені інші обєкти нерухомості та споруди загальною площею понад 4467 кв.м. та вартістю, що мають свою вартість, яка не включена до ціни обєктів купівлі-продажу;

в договорі не вказано про передачу права користування усією земельною ділянкою покупцю, право користування якою належало ТОВ «Херсонський фінансовий альянс», а тому, ліквідатор вважає, що інші обєкти нерухомості та споруди загальною площею понад 4467 кв.м., які не увійшли до договору купівлі-продажу та земля для обслуговування і експлуатації цих обєктів мають залишитися у власності і користуванні боржника ТОВ "Херсонський фінансовий альянс".

В обґрунтування своїх доводів про збитковість договору ліквідатор посилається на довідку Товарної біржі "Херсонська обласна товарна біржа" (том 3 а.с. 69) в якій зазначається, що вартість продажу одного квадратного метру нежитлової нерухомості на ринку в грудні 2006 року становила від 1515,00 гривень до 20000,00 гривень, а також, посилається на інформацію Торгово-промислової палати Криму (том 4 а.с. 88), в якій зазначається, що вартість продажу одного квадратного метру комерційної нерухомості в 2006 році в смт. Партеніт, м. Алушта АР Крим становила еквівалент по курсу долара США 1100,00 - 1700,00 доларів, або понад 6000,00грн. за курсом 5.5 грн./долар (том 4 а.с.112).

Ліквідатором здійснено розрахунки збитків, які при застосуванні мінімальних цін на нерухомість, що надані Товарною біржею (том 4 а.с.106), на підставі яких ліквідатор вважає, що збитки боржникові становлять 4.623.275,00 гривень (площа приміщень за договором 4385,0 кв.м. х 1515,00 грн. /ринкова ціна нерухомості/ = 6.643.277,50 грн. /мінімальна ринкова ціна обєкта/ 2.020.000,00 грн. /фактична ціна продажу за договором/ = 4.623.275,00 гривень /сума збитків/).

Розрахунок збитків, що здійснений ліквідатором на підставі інформації Торгово-промислової палати Криму (том 4 а.с. 109) становить за найменшими розрахунками 22.338.675,00 грн. (4385,0 кв.м. х 5555,00 грн. /ринкова ціна нерухомості/ = 24.358.675,00грн. /мінімальна ринкова ціна обєкта/ 2.020.000,00грн. /фактична ціна продажу за договором/ = 22.338.675,00 гривень /сума збитків/).

Ліквідатором стверджує, що для перевірки ринкової ціни обєктів станом на липень 2010 року (час розгляду справи) ним зроблено запит на інтернет ресурс http://emarket.ua про вартість аналогічного (подібного) майна на ринку нерухомості і зясовано, що ціна продажу одного метру квадратного подібного майна становить 3032,4 грн., отже вартість проданого майна за оспореним договором на 08.08.2011 року становить понад 14 млн.грн.

Крім того, ліквідатор стверджує, що порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо обовязку платника податків, як продавця, застосувати ринкові ціни обєкту купівлі-продажу призвело до порушення інтересів України в особі органів Державної податкової служби України, а саме, - недоотримання державним бюджетом України частини податків у розмірі, що за най меншими розрахунками ринкової ціни обєктів складає 766.116,00 грн. у звязку із заниженням вартості проданих активів боржника.

Ліквідатор просить, визнавши недійсною угоду, застосувати наслідки визнання угоди недійсною, передбачені ст.216 ЦК України, повернувши кожній стороні угоди те, що нею отримано по угоді.

ТОВ "Донгорінвестстрой - 06", повідомив суду свою нову адресу: м.Донецьк, провулок Орешкова, будинок 18, подав до суду відзив на заяву (том 3 а.с.87, том 4 а.с. 93), в якому заперечує проти заяви ліквідатора та просить відмовити у її задоволенні, вважає, що збитковість угоди для ТОВ "Херсонський фінансовий альянс" ліквідатором не доведено, оскільки розрахунок збитків може виконати, на його думку, лише незалежний компетентний орган-експерт, вважає, що ліквідатор не може самостійно розраховувати збитки. ТОВ "Донгорінвестстрой - 06" та його представник вважають, що відомості від товарної біржі про вартість нерухомості та від Торгово-промислової палати є не належними доказами. Вважає належним доказом вартості обєктів, що є предметом договору купівлі-продажу, Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.11.2006 року, що виданий Сімферопольським МБТІ, в якому вказано вартість будівель і споруд відповідно до експертної оцінки - 1.510.435,00 гривень. ТОВ "Донгорінвестстрой - 06" та його представник вважають, що сторони договору свідомо не проводили оцінку одного метра квадратного обєктів, оскільки сторони домовилися про оцінку і продаж обєктів як комплексу нежитлових обєктів, а тому вважає, що до комплексу увійшли усі без винятку обєкти нерухомого майна, будівлі та споруди, що знаходяться на земельній ділянці та які були загалом оцінені в 2.020.000,00 гривень з ПДВ, тому вважає, що угода не завдала збитків заявникові, а, навпаки, привела до отримання ним прибутку. ТОВ "Донгорінвестстрой - 06" вважає, що земельна ділянка, на якій розташовані обєкти купівлі-продажу не була суттєвою умовою договору, а тому відсутність даних про її розмір у договорі не порушує вимог законодавства. ТОВ "Донгорінвестстрой - 06" стверджує, що оспорена угода відповідає вимогам закону (ст. 203 ЦК України), угода нотаріально посвідчена, що, на його думку, виключає можливість визнання її недійсною, крім того, вважає, що сторони договору купівлі-продажу мали право на свій вільний розсуд визначити звичайну вартість активів, що продаються, а також стверджує про відсутність підстав для визнання недійсною угоди боржника за ч. 10 ст. 17 Закону про банкрутство, оскільки угода є повністю виконаною: продавець передав продане майно, а покупець прийняв майно, сплатив вартість покупки і зареєстрував за собою право власності на куплене нерухоме майно та право користування усією земельною ділянкою.

ТОВ "Донгорінвестстрой - 06" не надав суду витребуваних доказів про здійснення експертної оцінки цілісного майнового комплексу, на яку він посилається як на одну з підстав заперечень проти заяви ліквідатора, доводячи, що ціна продажу є звичайною ринковою ціною.

Представник ТОВ "Донгорінвестстрой - 06" в судовому засіданні підтримав заперечення з підстав, викладених у відзиві ТОВ "Донгорінвестстрой - 06", вважає, що розрахунок збитків на підставі ціни аналогічних (подібних) обєктів може застосовувати лише експерт, що володіє спеціальними знаннями, а не ліквідатор, при укладанні договору вимоги закону були витримані, примусу чи обмеження свободі (волі) сторін не було, що підтверджується, на його думку, записом нотаріуса в договорі про перевірку ним повноважень представників сторін, вважає, що обєкти (споруди), що не вказані в договорі політерно також увійшли до вартості майна за договором. Представник просить відмовити у задоволенні заяви ліквідатора.

Держава, як кредитор у справі, в особі Державної податкової інспекції у м. Херсоні та її представник підтримала заяву ліквідатора про визнання недійсною угоди боржника від 13.12.2006 року про продаж нерухомого майна з підстав визначених частиною десятою ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки сторонами угоди застосовано неринкові ціни, які завдали збитків боржникові, вважає, що угода не відповідає вимогам законодавства і привела, крім збитків боржнику, до завдання збитків державі через недоотримання державою податків, які держава могла би отримати при додержанні сторонами угоди вимог закону щодо застосування ринкової ціни продажу майна. Як голова комітету кредиторів ДПІ у м.Херсоні заявило клопотання про задоволення вимог ліквідатора та визнання оспореної угоди недійсною і застосування наслідків недійсності угоди.

Заслухавши ліквідатора, представника ТОВ "Донгорінвестстрой - 06", представників Державної податкової інспекції, дослідивши матеріали справи, заяву ліквідатора, суд вважає вимоги ліквідатора такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Підстави заявлення і порядок розгляду заяв ліквідаторів про визнання недійсними угод боржника, що завдали збитків боржникові, регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Господарським процесуальним кодексом України.

У відповідності до ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий зобовязаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів, здійснювати заходи щодо захисту майна боржника, аналізувати фінансову та господарську діяльність боржника, виконувати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута і виконує повноваження керівника банкрута; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника.

Відповідно до частини десятої статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" угоди боржника, укладені до порушення провадження у справі про банкрутство можуть бути визнані господарським судом недійсними з підстав завдання договором збитків боржнику.

Зазначені положення недійсності правочину знаходяться в прямому звязку з положеннями ч. 3 ст. 215 ЦК України, якою передбачається, що у разі, коли недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до доктринальних положень ЦК України та ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, сторони правочину зобовязані дотримуватися таких загальних вимог для збереження в майбутньому чинності правочину:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Визначена частиною десятою ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстава визнання недійсною угоди боржника є спеціальною і застосовується при розгляді справи про банкрутство. За заявою ліквідатора судом може бути визнаний недійсним правочин, який завдав збитків боржникові. Недодержання сторонами в момент укладення такого правочину, який оспорено, інших формальних умов укладення правочину досліджуються судом разом з обставинами, якими обґрунтовується завдання збитків боржнику, оскільки вони (обставини) безпосередньо повязані між собою та в сукупності формують обєктивну картину щодо змісту оспореного правочину, намірів та дійсного волевиявлення сторін, відповідності правочину вимогам закону, доведеності факту завдання збитків боржникові тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України під збитками розуміються: 1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Питання визначення ринкової (звичайної) ціни товарів (майна), що продаються субєктами господарювання в Україні визначено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (стаття 1.20. цього закону, що діяла на час укладення боржником оспореної угоди та є чинною), Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ст. 632 ЦК України, нормативно-правовими актами з оцінки майна (національними стандартами), що затверджуються Кабінетом Міністрів України та іншими.

Відповідно до положень підпункту 1.20.1. пункту 1.20. статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" справедливою ринковою ціною - є ціна, за якою товари передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари, а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари, а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів. Ринок товарів - це сфера обігу товарів, яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар.

Ідентичними, згідно Закону, вважаються товари, що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідними, відповідно до Закону, є товари, які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" містить імперативні норми в підпунктах 1.20.2.-1.20.3.-1.20.4. пункту 1.20. статті 1, які встановлюють, що для визначення звичайної (ринкової) ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

Якщо товари, ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам, стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням цих факторів.

Для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

Якщо товари продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.

Постановою КМ України від 10.09.2003 р. № 1440 "Про затвердження Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" подібним майном визначається майно, що за своїми характеристиками та (або) властивостями подібне до обєкту оцінки і має таку саму інвестиційну привабливість. Ринковою вартістю - є вартість, за яку можливе відчуження обєкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Відповідно до ч. 4 ст. 632 ЦК України звичайними є ціни на товари, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 627 ЦК України під свободою договору розуміється право субєктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись законодавства та нормативно-правових актів.

Цивільна дієздатність юридичної особи визначається положеннями ст. 92 ЦК України, відповідно до яких юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобовязана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

1. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи (том 3 а.с. 56, 92) між ТОВ "Херсонський фінансовий альянс", як продавцем, в особі директора Бєляєва О.О. та ТОВ "Донгорінвестстрой - 06", як покупцем, в особі директора Семенюти М.О. укладено договір купівлі-продажу від 13.12.2006 року (далі договір, угода, правочин), відповідно до якого (предмет договору) продавець продав, а покупець купив нежитлові будівлі і споруди, розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Алушта, смт. Партеніт, вул. Фрунзенське шосе, буд. 12-д, а саме: казарма літ. А, загальною площею 895,0 м.кв., навіс а, навіс а1, ґанок, сходи, сходи, казарма Б, загальною площею 902,3 м.кв., навіс б, навіс б1, ґанок, сходи, сходи, баня в, загальною площею 270,4 м.кв., ґанок, штаб Г, загальною площею 152,3 м.кв., прибудова Г1, тамбур г, навіс г1, ґанок, клуб Д, загальною площею 624,9 м.кв., цокольний поверх п/Д, прибудова Д1, ґанок, ґанок, ґанок, ґанок, туалет Е, загальною площею 182,2 м.кв., ґанок, харчувальня Ж, загальною площею 714,0 м.кв., склад п/Ж, прибудова Ж1, прибудова Ж2, навіс ж, норміровочна 3, загальною площею 29,7 м.кв., ґанок, склад И, загальною площею 16,5 м.кв., гараж К, загальною площею 48,5 м.кв., гараж Л, загальною площею 33,6 м.кв., склад М, загальною площею 4,3 м.кв., майновий склад Н, загальною площею 87,7 м.кв., склад О, загальною площею 71,7 м.кв., склад П, загальною площею 81,9 м.кв., сходи, майстерня Р, загальною площею 19,8 м.кв., господарський блок С, загальною площею 7,0 м.кв., КПП-Т, загальною площею 31,7 м.кв., ґанок, тренажерний склад У, загальною площею 62,5 м.кв., туалет Ф, загальною площею 97,3 м.кв., ганок, ганок, ганок, туалет X, загальною площею 8,4 м.кв., магазин Ц, загальною площею 62,9 м.кв., навіс Ч, навіс Ш, навіс Щ, споруди.

До договору увійшло всього 28 капітальних будівель з приміщеннями загальною площею, як зазначено в договорі, - 4385,0 квадратних метрів.

Ціна договору, відповідно до п. 2.1. договору становить 2.020.000,00 грн. (два мільйони двадцять тисяч гривень), які покупець зобовязався сплатити протягом 30 банківських днів.

У п. 2.2. договору зазначено, що вартість нерухомого майна становить 1.510.435,00грн., яка визначена сторонами з відомостей, що викладені у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому Сімферопольським міжміським БТІ від 30.11.2006 року за №12704653.

Взяті на себе сторонами обовязки відповідно до п. 3 цього договору виконано. Так, за актом прийняття-передачі від 14.12.2006 року (том 3 а.с. 96) продавець передав, а покупець прийняв обєкти, що визначені у договорі. Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (том 3 а.с. 95) покупець 15.12.2006 року зареєстрував за собою право власності на придбане нерухоме майно. Покупець здійснив оплату за придбане майно, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 1-26 та № 29 від 26.12.2006 р. (том 3 а.с. 100-113) на суму 2.020.000,00 грн.

Отже, як встановлено судом, та не заперечується сторонами договір є виконаним, покупець за договором отримав нерухоме майно, а продавець отримав передбачені договором грошові кошти.

В той же час, покупець не виготовив документів технічної інвентаризації набутих обєктів нерухомого майна та не надав їх суду (том 4 а.с. 75).

2. Розглядаючи доводи ліквідатора про завдання збитків боржникові виконанням оспореного договору суд встановив, що угода дійсно є збитковою для боржника, що підтверджується наступними обставинами та доказами.

Як зазначено у договорі предметом купівлі-продажу стали нежитлові будівлі та споруди, які вказані у цьому договорі. Загальний розмір нежитлових приміщень визначено договором і становить загальну площу 4385,0 квадратних метрів. Прибудови, тамбури, навіси, ганки та сходи зазначені в договорі разом з переліком будівель. Перелік інших обєктів та споруд, їх характеристики та вартість в договорі не визначається.

В той же час, як заявлено ліквідатором (том 4 а.с. 12-26) та встановлено судом, до договору купівлі-продажу не включено такі обєкти нерухомого майна: літ. №1 Ворота, літ.№2 Забор, літ. №3 (подп. ст.) площа 50,0 кв.м., літ. №4 (подп. ст.) площа 26,0 кв.м., літ.№5 (подп. ст.) площа 28,5 кв.м., літ. № 6 (подп. ст.) площа 16,5 кв.м., літ.7 (подп. ст.) площа 20,8кв.м., літ. №8 (подп. ст.) площа 44,8кв.м., літ. №9 (смотровая яма) площа 4,8 кв.м., літ. І (мощение) площа 300,0 кв.м., літ. II (асфальт/бетон) площа 1500,0 кв.м., літ. ІІІ (мощение) площа 450,0 кв.м., літ. IV (асфальт/бетон) площа 2026,0 кв.м.

Всього не включено в договір 13 обєктів нерухомого майна, загальна площа яких становить 4467,4 кв.м.

Увесь комплекс обєктів нерухомого майна, що продано за оспореним договором, знаходиться на земельній ділянці розміром 3.4171га. (том 3 а.с. 59-62), розташованої за адресою Автономна Республіка Крим, м.Алушта, смт. Партеніт, вул. Фрунзенське шосе, буд. 12-д.

Як встановлено судом, при тому, що нерухоме майно знаходиться в АР Крим, а місцезнаходженням продавця є м.Херсон, оспорений договір було укладено у м.Донецьку та посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу. Обєкти нерухомості на прилюдні торги не пропонувалися, а продані безпосередньо від продавця до покупця. Як видно з тексту договору ринкові ціни на подібні обєкти (товари) сторонами не застосовувалися.

Таким чином, як стверджує ТОВ "Донгорінвестстрой - 06" продаж-купівлю комплексу обєктів нерухомого майна на земельній ділянці в 3.4171 га. в смт. Партеніт, м.Алушта АР Крим, який складається з: 28 обєктів будівель площею 4385,0 кв.м. з технічними та інженерними прибудовами, а також із 13 обєктів споруд та інших земельних поліпшень, загальною площею 4467,4 кв.м. сторонами було вчинено за ціною 1.510.435,00 грн. без ПДВ та - 2.020.000,00 грн. з ПДВ, яка вважається ним справедливою ринковою ціною, що не завдала збитків ні боржникові ні державі.

Суд відхиляє заперечення ТОВ "Донгорінвестстрой - 06" про неналежність розрахунків ліквідатора про суму збитків як доказу, а також про неналежність доказів про ринкову вартість нерухомості, що надані Товарною біржею "Херсонська обласна товарна біржа" та Торгово-промисловою палатою Криму з наступних підстав. Як зазначено судом вище, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", Постановою КМ України від 10.09.2003 р. № 1440 "Про затвердження Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", статтею 632 ЦК України та іншими актами законодавства передбачається застосування саме способу порівняння (співставлення) цін, що склалися на ринку таких (подібних, аналогічних) товарів на момент укладання договору. Саме такі ціни законодавець визначає ринковими (звичайними та справедливими). Оскільки ідентичні товари (комерційна нерухомість, нежитлова нерухомість) в смт.Партеніті прилюдно пропонуються до продажу, то відповідно до закону визначення звичайної ціни повинна здійснюватися із врахуванням цих факторів.

З цих підстав ліквідатор цілком справедливо отримав інформацію про ринкові ціни на подібні обєкти нерухомості в даному населеному пункті на час укладання договору, оскільки для товарів, які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

Належність доказів, отриманих ліквідатором підтверджується положеннями законодавства, яке визначає права та обовязки товарної біржі та торгово-промислової палати. Так, відповідно до ст. 4 Закону України "Про товарну біржу" товарна біржа забезпечує: створення умов для проведення біржової торгівлі; регулювання цін на підставі співвідношення попиту та пропозиції на товари, що допускаються до обігу на біржі; надання членам і відвідувачам біржі організаційних та інших послуг; збір, обробку і поширення інформації, повязаної з конюнктурою ринку. Також, у відповідності до ст. 3 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", яка визначає цілі та завдання торгово-промислових палат, встановлено, що Торгово-промислові палати створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності тощо. Завданнями торгово-промислових палат є: подання практичної допомоги підприємцям у проведенні торговельно-економічних операцій на внутрішньому та зовнішньому ринках; організація взаємодії між субєктами підприємницької діяльності, координація їх взаємовідносин з державою в особі її органів; надання довідково-інформаційних послуг; сприяння розвитку торгових та інших чесних звичаїв у підприємницькій діяльності та інше.

Суд зазначає, що відповідно до положень розділу V ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у процесуальному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. Належними є ті докази, які мають значення для справи. При цьому, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд приймає як належні докази ринкової ціни нерухомості здійснені ліквідатором розрахунки збитків на підставі відомостей, що отримані від уповноважених субєктів економічних відносин - Товарної біржі "Херсонська обласна товарна біржа" та Торгово-промислової палати Криму.

Проаналізувавши довідкову інформацію про ринкову вартість продажу обєктів нерухомого майна за 2006 рік в смт. Партеніт м. Алушти, що надана Товарною біржею "Херсонська обласна товарна біржа" (том 3 а.с. 69) про вартість продажу одного квадратного метру нежитлової нерухомості на ринку в грудні 2006 року за цінами від 1515,00 гривень до 20000,00 гривень, а також, надану Торгово-промисловою палатою Криму (том 4 а.с. 88-89) про вартість продажу одного квадратного метру комерційної нерухомості по ціні, що еквівалентна по курсу долара США 1100,00 - 1700,00 доларів (понад 6000,00 грн. за один кв.м.), суд погоджується з наведеними ліквідатором розрахунками і визнає, що виконання договору завдало збитків боржникові на суму 4.6млн.грн. (понад чотири мільйони шістсот тисяч гривень). Так, наприклад, відповідно до інформації наданої Торгово-промисловою палатою Криму (том 4 а.с. 89) вартість продажу окремої будівлі розміром 250 кв.м. в смт.Партеніт визначена в 365.000,00 у.о. що за курсом в 5.5 грн./долар США дорівнює 2.007.500,00 грн. Вартість одного квадратного метра нерухомості у даному випадку становить понад 8 тис.грн., що підтверджує розрахунки ліквідатора щодо мінімальних розмірів збитків боржнику.

3. Суд встановив, що сторонами договору не здійснювалася оцінка майна при укладанні договору купівлі-продажу від 13.12.2006 року. Посилання ТОВ "Донгорінвестстрой-06" на Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданий Сімферопольським міжміським БТІ від 30.11.2006 року за №12704653, в якому вказана вартість майна 1.510.435,00 грн., як на доказ здійснення експертної оцінки майна є безпідставним.

Вказана грошова оцінка, як встановлено судом і підтверджено матеріалами справи, була здійснена оцінювачем ПП "Фірма Амата" на замовлення філії ЦСБУ "Укроборонбуд" станом на 31.03.2006 року. Предметом оцінки були окремо розташовані будівлі, що вказані у висновку про оцінку (том 4 а.с. 21-22), які були оцінені у 1.510.435,00 грн. з урахуванням ПДВ. Як зазначив оцінювач ПП "Фірма Амата" у листі від 25.05.2011 року та від 06.06.2011 року (том 4 а.с. 63-64), ним не здійснювалася оцінка комплексу обєктів, а оцінено лише окремі обєкти нерухомого майна, тому земельні поліпшення, споруди №№ 1-9 та мощення №№ І, ІІ, ІІІ, ІV в перелік обєктів оцінки не увійшли. Крім того, оцінювач зазначає, що вказаним замовником затверджено висновок про оцінку 11.05.2006 року, строк дії висновку відповідно до законодавства 6 місяців, що виключає можливість його застосування іншими особами.

Суд приймає інформацію оцінювача ПП "Фірма Амата" як належний доказ, який має значення для вирішення питання про звичайну (ринкову, справедливу) ціну обєктів нерухомого майна, що продані за договором. З цього приводу суд зазначає, що відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (ст. 4) професійна оціночна діяльність може здійснюватися у різних формах, у тому числі у формі консультаційної діяльності, яка полягає в наданні консультацій з оцінки майна субєктам оціночної діяльності, замовникам оцінки та (або) іншим особам в усній або письмовій формі. Отже, інформація, що міститься у листах ПП "Фірма Амата" є належним та допустимим доказом.

Суд вважає встановленим факт включення до договору купвлі-продажу об'єктів №№ 1-9 та мощення №№ І, ІІ, ІІІ, ІV під назвою "споруди", вартість яких та ціна продажу не визначена.

Таким чином, суд констатує, що сторонами договору застосовано ціну для продажу обєктів нерухомого майна, яка не має ніякого відношення до предмету договору, а визначалася іншими субєктами права для інших потреб, а не для продажу майна, що підтверджує доводи ліквідатора про застосування неринкової (не звичайної, несправедливої) ціни при продажу майна боржником. ТОВ "Донгорінвестстрой - 06" не надав доказів того, що він або продавець замовляли оцінку обєктів, що вказані у договорі для визначення ціни їх продажу, а його твердження про експертну оцінку обєкту, за таких обставин, є безпідставним (голослівним).

4. Розглядаючи доводи ліквідатора про відсутність волі власника боржника на відчуження усього майна ТОВ "Херсонський фінансовий альянс", про неузгодженість ціни продажу майна з власником, про відсутність повноважень у виконавчого органу особою, яка підписала договір купівлі-продажу від імені продавця суд прийшов до висновку про обґрунтованість таких тверджень, що підтверджується наступним.

Як встановлено судом, оспорений договір було посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу 13.12.2006 року (том 3 а.с. 56, 92). Від імені продавця ТОВ "Херсонський фінансовий альянс" договір підписано директором Бєляєвим Олегом Олександровичем, який, як зазначено у тексті договору, діяв на підставі Статуту. Посилання на інші документи, які визначали би повноваження директора БєляєваО.О. щодо укладення цієї угоди, за текстом договору відсутні.

Єдиним учасником ТОВ "Херсонський фінансовий альянс" на час продажу майна відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ЄДР), був Антощук Андрій Васильович.

Відповідно до ст. 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до статуту та витягу з ЄДР боржник створений у формі Товариства з обмеженою відповідальністю. Статутом товариства (том 4 а.с. 84-85, 113-120), встановлена компетенція органів управління товариства. Підпунктами 8.14.-8.18, 8.26. встановлено, що управління поточною діяльністю товариства здійснюється виконавчим органом - директором. Директор є підзвітним зборам учасників, несе відповідальність за виконання його рішень та діє від імені товариства без довіреності, вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що віднесені до виняткової компетенції зборів учасників, приймає рішення про оперативне розпорядження належним товариству майном.

Відповідно до підпункту 8.6. статуту до виключної компетенції зборів учасників товариства віднесено затвердження договорів (угод), якщо сума договору перевищує три четверті вартості майна товариства.

Суд зазначає, що це положення статуту повинне відповідати положенням ч. 2 ст. 98 ЦК України, згідно якої рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить пятдесят і більше відсотків майна товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом. Згідно ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Поняття права власності та його зміст визначено в ст.ст. 316-317ЦК України. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Оскільки стороною договору купівлі-продажу є товариство як власник майна, то відповідно до ст. 632 ЦК України право визначити договірну ціну продажу належить товариству.

На час укладання оспореного договору товариство було власником лише майнового комплексу розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Алушта, смт.Партеніт, вул. Фрунзенське шосе, буд. 12-д, яке було продане за цим договором. Балансова вартість усього майнового комплексу, яка вказана у фінансовому звіті боржника (том 4 а.с. 87) - 1.258.700,00 гривень.

Відповідно до договору та матеріалів справи відсутні посилання на рішення товариства (загальних зборів учасників ТОВ "Херсонський фінансовий альянс" в особі Антощука Андрій Васильовича) про узгодження продажу усього належного на час продажу товариству майна та про визначення (погодження) товариством ціни майна, що є предметом договору.

За таких обставин суд погоджується з доводами ліквідатора, і вважає встановленим факт відсутності волевиявлення сторони правочину - ТОВ "Херсонський фінансовий альянс" на час укладення договору купівлі-продажу (13.12.2006 року), а тому суд приходить до висновку, що продаж майна не відповідає внутрішній волі сторони договору.

Ці фактичні обставини ліквідатором правомірно заявлено як докази, що безпосередньо повязані з рішеннями і діями директора Бєляєва О.О., які призвели до відчуження майна за неринковими цінами та завдання збитків самому товариству - боржникові ТОВ "Херсонський фінансовий альянс".

5. Розглядаючи доводи ліквідатора про те, що угода не відповідає законодавству та завдала збитки державі, як кредитору у цій справі, суд прийшов до висновку про обґрунтованість доводів ліквідатора, що підтверджується наступним.

Відповідно до вище встановлених судом фактів завдання збитків боржникові через заниження ціни продажу майна боржника на суму 4.6 млн.грн., Державою в особі Державної податкової служби недоотримано до бюджету податкові платежі. Продаж боржником майна за договором порушує норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Суд підкреслює, що ліквідатор правомірно застосував положення підпункту 1.20. ст.1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" до визначення збитковості угоди та збитків кредитору, оскільки згідно з положеннями підпункту 4.1. ст. 4 чинного на час укладення оспореного договору Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якою встановлено порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобовязань платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання. Розраховуючи суму неодоотриманих доходів боржником та недоотриманих доходів Державою ліквідатор діє в межах своїх повноважень, які визначені законом. Так, відповідно до ч. 6 ст.3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при реалізації своїх прав та обовязків арбітражний керуючий зобовязаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів. Отже, ліквідатор зобовязаний здійснювати заходи, що захистять від збитків, завданих боржникові не тільки боржника, але й кредиторів, оскільки інтереси боржника та кредиторів однаково зазнають шкоди при завданні угодою збитків боржникові.

Продаж, передача, відчуження у будь-який спосіб субєктом господарювання свого майна за неринковими (не справедливими) цінами, позбавляє кредитора його права на власність. Такий спосіб позбавлення кредитора права на майно може бути визнаний судом протиправним, а така угода боржника - недійсною.

Платник податку при відчуженні (продажу) своїх майнових активів зобовязаний застосовувати звичайні ціни, які відповідно до ст. 1.20. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" повинні відповідати рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику.

Досліджені судом обставини справи, надані ліквідатором докази та умови договору купівлі-продажу доводять, що ціна продажу сторонами визначена всупереч вимогам законодавства. Відповідно до вказаної норми справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари передаються іншому власнику за умови, що волевиявлення сторін є вільним та обидві сторони володіють достатньою інформацією про такі товари, а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів.

Отже, законодавець, встановлюючи обовязок платників податків (продавців та покупців активів) застосовувати ринкові ціни, виходить з правової презумпції, що покупець і продавець володіє інформацією про ціни ідентичних (однорідних) товарів на ринку, на якому він купує товар у конкретного продавця і розуміє, що ціна є справедливою, тобто відповідає рівню цін на аналогічні товари, або не відповідає такому рівню.

Правові презумпції - це специфічні норми права, які передбачають відповідні факти і правила поведінки, що базуються на більшій ступені достовірності та досвіді, перевіреному фактами. При цьому законодавець прямо передбачає, що презумпція справедливості ринкової ціни, яка визначена сторонами договору, діє доти, доки вона не спростована (заперечена). Заперечні презумпції - це припущення про існування факту доти, доки не буде встановлено (доведено) іншого. Тобто, такі факти є заперечуваними і можуть бути спростовані зацікавленими особами, оскільки презумпція є узагальненням не достовірним, а вірогідним.

Розглянуті судом фактичні дані щодо ціни продажу майна, коли майновий обєкт, що на ринку аналогічних товарів оцінюється понад 6,643 млн.грн., продається за суму в - 2.020млн.грн. (понад ніж у три рази дешевше) вказують на невідповідність ціни договору положенням підпункту 1.20. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Отже ціна продажу в оспореному договорі не є звичайною та не відповідає рівню справедливих ринкових цін, а також не є економічно обґрунтованою з боку як продавця так і покупця.

Згідно п. 1.20.1. вказаного Закону якщо доведене зворотнє, вважається, що ціна договору не відповідає рівню справедливих ринкових цін.

6. Досліджені судом фактичні обставини, що викладені вище вказують на те, що зміст правочину, який оспорений ліквідатором, суперечить Цивільному Кодексу України, Законам України "Про господарські товариства", "Про оподаткування прибутку підприємств", Постанові КМ України від 10.09.2003 р. № 1440 "Про затвердження Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" та іншим актам законодавства, що вказані в мотивувальній частині цього рішення, а тому суд приходить до висновку, що сторонами договору не додержано вимог законодавства, визначених відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 203 ЦК України, які є необхідними для чинності правочину, отже правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобовязана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. При цьому, добросовісність і розумність дій органу юридичної особи розуміються не лише як засади цивільного законодавства, а відносяться до змісту тих прав, які реалізуються представником юридичної особи.

Як видно з матеріалів справи після продажу майна товариства, воно (товариство) перестало здійснювати господарську діяльність і, відповідно до протоколу № 5 від 16.01.2007 року рішенням вищого органу управління (зборами учасників товариства), було звільнено директора Бєляєва Олега Олександровича за п. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України, тобто, за одноразове грубе порушення Бєляєвим О.О. трудових обовязків як керівником підприємства (товариства) (том 4 а.с. 86). Відповідно до актів ДПІ у м.Херсоні ТОВ "Херсонський фінансовий альянс" з лютого 2007 року перестало звітувати до податкових органів (том 1 а.с. 61). Звільнивши директора Бєляєва О.О. власник боржника не призначив нового керівника, боржник не сплатив податкові зобовязання, заходів до захисту прав товариства не прийняв, а в подальшому боржника було визнано банкрутом.

Суд приймає доводи ліквідатора, та вважає, що фактичні дії представника ТОВ "Херсонський фінансовий альянс" щодо відчуження майна свідчать про наявність у діях умислу на порушення прав товариства, непогодження продажу власником майна та про завдання шкоди товариству через несанкціонований продаж майна, а також застосування несправедливої (неринкової) ціни продажу обєктів права власності, що стало підставою для його звільнення з ініціативи власника. Фактичні обставини вказують на нерозумність дій представника.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у відповідності до положень ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута. Отже, ліквідаторові належать права, які забезпечують захист права власності товариства як боржника у цій справі та повязані ц цим права кредиторів.

Суд підкреслює, що несправедливе збагачення ТОВ "Донгорінвестстрой - 06", як покупця, який отримав фактично майно вартістю 6.6млн.грн. не обліковує його звичайної ціни, яка склалася на ринку, а вказує її на суму понад 4,6 млн.грн. нижче, не відповідає законодавству України.

За таких обставин, суд констатує, що договір суперечить основним засадам цивільного законодавства України, оскільки є несправедливим.

7. Суд відхиляє заперечення ТОВ "Донгорінвестстрой-06" про те, що виконання сторонами умов договору виключає можливість визнання угоди недійсною. Суд підкреслює, що така позиція є помилковою, оскільки ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що угода боржника може бути визнана судом недійсною з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону. Підставою визнання угоди недійсною за ч. 10 ст. 17 Закону є встановлення судом факту, що виконання договору завдало збитків боржнику. Отже, для визнання договору недійсним не має значення виконаний він чи не виконаний. Предметом доказування за такою заявою ліквідатора є наявність збитків юридичній особі-банкруту, що завдані в результаті виконання угоди. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Особа, що є стороною-покупцем оспореної угоди також має довести, що нею сплачено ринкову (справедливу) ціну за майно або довести, що ціна продажу-покупки є економічно обґрунтованою. Твердження ТОВ "Донгорінвестстрой - 06" про виконання угоди не є в даному випадку запереченням по суті (предмету) заявленої вимоги ліквідатора. Навпаки, факт виконання договору дає можливість суду обєктивно оцінити правові і фінансові результати виконання такої угоди, тобто - проаналізувати юридичні умови договору, фактичні дії сторін на його виконання та визначити, чи угода дійсно завдала збитки боржникові чи ні.

Відхиляючи зазначене заперечення ТОВ "Донгорінвестстрой - 06", суд звертає увагу сторін на розяснення Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", який в п.7 Постанови розяснює, що судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобовязань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності. Таким чином, для визнання недійсним договору (правочину) з зазначених підстав (збитковість угоди), важливими і юридично значущими для боржника є економічні (фінансові) результати угоди.

8. Розглядаючи і оцінюючи дії представника продавця за договором як недобросовісні і нерозумні, суд також звертає увагу на права та інтереси покупця за оспореним договором купівлі-продажу ТОВ "Донгорінвестстрой-06", які він намагається захистити відповідно до відзиву на заяву, з точки зору можливості їх правового захисту судом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Але суд може відмовити у такому захисті, якщо такий інтерес суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 13 ЦК України у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - пятою цієї статті на підставі ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу.

Суд зазначає, що відповідно до наведених норм законодавства, покупець ТОВ "Донгорінвестстрой - 06", як сторона, була зобовязана діяти із знанням справи та розсудливо. Покупець через свою уповноважену особу, беручи на себе зобовязання за умовами договору сплатити за майно (комплекс нерухомого майна, як він стверджує) ціну, яка явно і завідомо є нееквівалентною вартості (цінам) аналогічного майна на ринку продажу нерухомості, мав розуміти (що є елементом розумності та розсудливості), що така угода завдає шкоди юридичній особі-продавцю, а також, може завдати такої шкоди іншій особі (кредиторам). Оскільки сторонами непомірно та свідомо була зменшена база оподаткування - вони завдали шкоди державі. Отже, здійснення цивільних прав покупцем ТОВ "Донгорінвестстрой - 06" є недобросовісним, оскільки його субєктивне ставлення до набуття майна за несправедливою ціною характеризується намаганням отримати матеріальні вигоди, які не еквівалентні його витратам і завдають шкоду іншим особам. Така совість, на думку суду, не є доброю, оскільки містить протиправний (злий) намір щодо вибуття майна з володіння власника і його придбання за неправомірною (несправедливою) ціною та завдання шкоди боржникові і державі.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку, що права та інтереси ТОВ "Донгорінвестстрой - 06" не можуть бути захищені судом, оскільки сторонами при укладанні оспореного договору (продавцем і покупцем) не додержано розумні межі здійснення своїх цивільних прав, а також порушено загальні засади цивільного законодавства, наразі добросовісності та справедливості.

Субєктивне право ТОВ "Донгорінвестстрой - 06", що виникло на підставі оспореної угоди, ґрунтується на порушенні закону і порушенні права інших осіб. Відповідно до ч. 2 ст.13 ЦК України ТОВ "Донгорінвестстрой - 06" було зобовязано в силу закону утриматися від укладення такої угоди.

Як зазначено у п. 2 Постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009року № 9 судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, а також моральним засадам суспільства і положенням інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Суд, відмовляючи ТОВ "Донгорінвестстрой-06" у захисті права, виходить з того, що справедливість, як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004року № 15-рп/2004 - це одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, що обєднуються, зокрема такими елементами права як розмірність, рівність, мораль тощо і визначають якість права.

Суд, не може захищати право, яке виникло на порушенні законодавства і є несправедливим (несправедлива ціна, несправедливе збагачення, завдання шкоди).

На переконання суду справедливим, за досліджених судом обставин, є визнання угоди недійсною і повернення ТОВ "Донгорінвестстрой-06" грошових коштів у сумі 2.020.000,00 грн., які він сплатив за придбане майно, а заявникові - повернути майно.

Ліквідатором заявлено клопотання про застосування судом наслідків визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 216 ЦК України визначено правові наслідки недійсності правочину. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, визнаючи угоду боржника недійсною, суд застосовує наслідки недійсності угоди, надавши відповідний наказ про повернення кожною стороною отриманого нею по недійсній угоді.

При цьому суд враховує, що кожна сторона виконала повністю зобовязання по угоді.

Наслідком визнання недійсним договору купівлі-продажу між сторонами є скасування запису до Державного реєстру прав, здійсненого Сімферопольським міжміським бюро технічної інвентаризації за № 16940422 від 15.12.2006 року.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись зазначеними вище нормами матеріального права, статтями 17, 24, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 84, 85 ГПК України, суд, -

у х в а л и в:

1. Заяву ліквідатора Акопяна Гаджика Гарагеновича задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі - продажу від 13.12.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонський фінансовий альянс", ідентифікаційний код 33391493, Аеропорт ЦА, м.Херсон та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донгорінвестстрой - 06", ідентифікаційний код 34777739, м. Донецьк, вул. Челюскінців, буд. 14, кв. 3 про купівлю-продаж нежитлових будівель і споруд, розташованих за адресою Автономна Республіка Крим, м. Алушта, смт.Партеніт, вул. Фрунзенське шосе, буд. 12-д (дванадцять «д»), номер правочину відповідно до Витягу з Державного реєстру правочинів №1789097, посвідчений 13.12.2006 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Тактаровим В.Б., номер у реєстрі нотаріальних дій № 2367, бланки: ВЕІ 565116.

3. Вилучити від Товариства з обмеженою відповідальністю "Донгорінвестстрой - 06", ідентифікаційний код 34777739, місцезнаходження юридичної особи м.Донецьк, провулок Орешкова, будинок 18, нежитлові будівлі і споруди, що розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Алушта, смт.Партеніт, вул. Фрунзенське шосе, буд. 12-д (дванадцять "д"), а саме: казарма літ. А, загальною площею 895,0 м.кв., навіс а, навіс а1, ґанок, сходи; казарма Б, загальною площею 902,3 м.кв., навіс б, навіс б1, ґанок, сходи, баня в, загальною площею 270,4 м.кв., ґанок, штаб Г, загальною площею 152,3 м.кв., прибудова Г1, тамбур г, навіс г1, ґанок, клуб Д, загальною площею 624,9 м.кв., цокольний поверх п/Д, прибудова Д1, ґанок, ґанок, ґанок, ґанок, туалет Е, загальною площею 182,2м.кв., ґанок, харчувальня Ж, загальною площею 714,0 мкв., склад п/Ж, прибудова Ж1, прибудова Ж2, навіс ж, норміровочна 3, загальною площею 29,7 м.кв., ґанок, склад И, загальною площею 16,5 м.кв., гараж К, загальною площею 48,5 м.кв., гараж Л, загальною площею 33,6 м.кв., склад М, загальною площею 4,3 м.кв., майновий склад Н, загальною площею 87,7 м.кв., склад О, загальною площею 71,7 м.кв., склад П, загальною площею 81,9 м.кв., сходи, майстерня Р, загальною площею 19,8 м.кв., господарський блок С, загальною площею 7,0 м.кв., КПП-Т, загальною площею 31,7 м.кв., ґанок, тренажерний склад У, загальною площею 62,5 м.кв., туалет Ф, загальною площею 97,3 м.кв., ганок, ганок, ганок, туалет X, загальною площею 8,4 м.кв., магазин Ц, загальною площею 62,9м.кв., навіс Ч, навіс Ш, навіс Щ, споруди, та передати зазначені будівлі і споруди Товариству з обмеженою відповідальністю "Херсонський фінансовий альянс", ідентифікаційний код 33391493, Аеропорт ЦА, м.Херсон в особі ліквідатора арбітражного керуючого Акопяна Гаджика Гарагеновича.

Наказ видати.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський фінансовий альянс", ідентифікаційний код 33391493, Аеропорт ЦА, м.Херсон на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донгорінвестстрой - 06", ідентифікаційний код 34777739, м.Донецьк, провулок Орешкова, будинок 18, грошові кошти в сумі 2.020.000.00 грн. (два мільйона двадцять тисяч гривень 00 копійок).

Наказ видати.

5. Ухвалу надіслати: ліквідатору, сторонам у справі, ТОВ "Донгорінвестстрой - 06", Сімферопольському міжміському бюро технічної інвентаризації.

Суддя П.Д. Пригуза