Постанова № 16933095, 07.07.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2011 р. Справа № 8/230-АП-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А., за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1.- уповн. предст., дов. від 01.10.2009р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Верона", м. Херсон

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні, м. Херсон

про скасування податкових повідомлень - рішень № 0002071702/0 від 08.08.2006р. та № 0006772301/0, № 0006782301/0, № 0006792301/0 від 10.08.2006р.

Обставини справи: провадження у справі відкрито за позовом про скасування чотирьох податкових повідомлень рішень:

- № 0002071702/0 від 08.08.2006р. щодо визначення 1148,88грн. податку з доходів фізичних осіб (382,96грн. власне зобов'язання, 765,92грн. штрафу);

- № 0006772301/0 від 10.08.2006р. щодо визначення 17426,09грн. податку на прибуток (12051,34грн. власне зобов'язання та 5374,75грн. штрафу);

- № 0006782301/0 від 10.08.2006р. щодо визначення 9853,83грн. податку на додану вартість (6569,22грн. власне зобов'язання, 3284,61грн. штрафу);

- № 0006792301/0 від 10.08.2006р. щодо визначення 341,70грн. комунального податку (1,70грн. власне зобов'язання, 340грн. штрафу).

Позовні вимоги обґрунтовано твердженнями про неповноту перевірки, за результатами якої прийнято оспорювані рішення, та про неправильне застосування законодавства про оподаткування при винесенні цих рішень.

Зокрема, позивач до числа підстав вимог навів такі обґрунтування.

При визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток та, відповідно, й з податку на додану вартість ДПІ у м. Херсоні прийнято до уваги лише суми нестач, та не враховано сум надлишків товару у зв'язку з наявністю так званого "пересорту".

Витрати на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги по народженню дитини при перевірці безпідставно виключено зі складу валових витрат.

Також позивач не погоджується з підставами для донарахування органом державної податкової служби 7,99грн. податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з висновком про безпідставність застосування податкової пільги щодо ОСОБА_2 у місяці припинення трудових відносин. Позивач стверджує, що в Законі України "Про податок з доходів фізичних осіб" нема норми, за якою б працівник втрачав при звільненні право на застосування податкової соціальної пільги щодо нарахованого місячного доходу у вигляді заробітної плати.

Щодо оспорювання донарахування 23,97грн. податку з доходів фізичних осіб у зв'язку з перерахунком сум доходів у вигляді заробітної плати, а також нарахованих податкових соціальних пільг за 2004р. ОСОБА_3, позивач до числа підстав вимог відніс твердження про те, що працедавець платника податку за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів за наслідками звітного податкового року, а не кожного місяця.

Проти визначення комунального податку позивач заперечує, вказуючи, що правильно застосовував Інструкцію зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, за якою працівники за сумісництвом не включаються до середньооблікової чисельності працівників.

Відповідач позов не визнав, навів письмові заперечення проти позовних вимог, вказуючи на правильність, підставність визначення зобов'язань за оспорюваними податковими-рішеннями з податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, комунального податку.

Відповідач належно повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення відповідачеві повістки-повідомлення та копії ухвали суду про поновлення провадження у справі і призначення її до розгляду. Суд не визнавав обов'язковою явку представників сторін в судове засідання, не викликав їх у судове засідання.

Про причини неявки представника в судове засідання відповідач суду не повідомляв, клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надходило.

Суд у цьому разі за неприбуття в судове засідання представника відповідача - суб'єкта владних повноважень вирішує справу на підставі наявних в ній доказів. (ст.128 КАС України).

С у д в с т а н о в и в:

Податковим повідомленням-рішенням № 0002071702/0 від 08.08.2006р. ДПІ у м. Херсоні визначено ПП "Верона" 382,96грн. податкового зобов'язання з податку з фізичних осіб та 765,92грн. штрафу.

Податковим повідомленням-рішенням № 0006772301/0 від 10.08.2006р. цим же органом державної податкової служби цьому ж платнику податків визначено 12051,34грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток та 5374,75грн. штрафу.

Третім з оспорюваних податкових повідомлень-рішень - № 0006782301/0 від 10.08.2006р. ПП "Верона" визначено 6569,22грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість і 3284,61грн. штрафу.

За останнім з оспорюваних податкових повідомлень-рішень - № 0006792301/0 від 10.08.2006р. визначено 1,70грн. податкового зобов'язання з комунального податку та 340грн. штрафу.

Ці податкові повідомлення-рішення мотивовані посиланням на встановлення підстав для нарахування податків і штрафів за актом ДПІ у м. Херсоні № 2563/23-4/32725406 "Про результати виїзної планової перевірки приватного підприємства "Верона", код ЄДР 32725406, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.12.2003р. по 31.03.2006р.".

Позовні вимоги про скасування названих чотирьох податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню частково за заявленими підставами: податкові повідомлення-рішення щодо визначення податку на прибуток та податку на додану вартість підлягають скасуванню вцілому, а податкові повідомлення-рішення щодо визначення податку з доходів з фізичних осіб та податку на комунальний податок - в частинах.

З питання про наявність чи відсутність документального підтвердження заниження ПП "Верона" податку на прибуток в сумі 12051,34грн. та податку на додану вартість в сумі 6569,22грн. у справі проводилась судово-економічна експертиза. За висновком експерта Амеліної О.Ю. № 2/25 від 14.06.2011р. документально не підтверджується твердження ДПІ у м. Херсоні за актом перевірки про заниження податку на прибуток в сумі 8068,98грн. (в результаті заниження скоригованого валютного доходу щодо неврахування нестач в сумі 32275,90грн. при розрахунку балансової вартості запасів на складах як таких, що не використані в господарській діяльності підприємства) та в сумі 142,55грн. (в результаті завищення валових витрат на суму 570,20грн. з-за неврахування нестачі в сумі 570,20грн. при розрахунку балансової вартості запасів на складах). Відповідно, в наслідку цієї тези експертом також наведено висновок про те, що документально не підтверджується акт податкової перевірки в частині твердження про заниження податку на додану вартість у повному обсязі.

Таким чином, теза за позовом про односторонність податкової перевірки, врахування лише нестач та неврахування надлишків товару за "пересортом" підтверджується висновком експерта.

В цьому разі неповнота перевірки приводить до висновку про відсутність підстав для визначення 8211,53грн. податку на прибуток та 6569,22грн. податку на додану вартість з-за необ'єктивності встановлених за податковою перевіркою обставин. Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для податку на прибуток має значення врахування і приросту і убутку балансової вартості товарів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції.

За висновком експерт підтверджує тезу за актом перевірки про заниження ПП "Верона" на 3839,81грн. податку на прибуток в результаті завищення валових витрат на суму 15359,24грн. з-за безпідставності віднесення сум лікарняних, допомоги при народженні дитини, допомоги по вагітності та пологах, допомоги по догляду за дитиною до 3-річного віку до складу валових витрат.

Питання про названі 3839,81грн. є юридичним, суд не погоджується із застосуванням експертом законодавства щодо цього питання.

Пунктом 5.6.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що "з урахуванням норм п.5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат ...", а в п. 5.6.2. вказаного Закону зазначено, що "додатково до виплат, передбачених підпунктом 5.6.1 цієї статті, до складу валових витрат платника податку включаються обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством ...".

Пунктом 3 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" передбачено обов'язок підприємства надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону, до яких, згідно із ст.34 зазначеного Закону, відносяться й виплата лікарняних (допомога по тимчасовій непрацездатності) та допомога по народженню дитини.

Таким чином, допомога по тимчасовій непрацездатності та допомога по народженню дитини є обов'язковими виплатами, які передбачені законодавством. Більш того, вони відносяться до складу заробітної плати, і такої позиції притримується й ДПА України, яка в п.7 листа від 25.05.2004р. № 9402/7/17-3117 зазначила, що "...під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму, до яких відносяться і допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та в інших випадках, визначених у ст. 35 Закону України від 18.01.2001р. за № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", а також на період відпуски у зв'язку з вагітністю та пологами, що надається у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати і виплачується у відповідному розмірі середньої заробітної плати."

Відповідно, витрати на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги по народженню дитини позивачем включені до складу валових витрат обґрунтовано на підставі положень п.5.6.1. та п.5.6.2. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Складовими визначеного податку з доходів фізичних осіб є 351грн. податку на доходи ОСОБА_4., що виплачувались підприємством за оренду квартири, 7,99грн. за висновку про безпідставність застосування підприємством податкової соціальної пільги у місяці припинення відносин з ОСОБА_2., звільненої 30.04.2004р., 23,97грн. за висновку про неправильне проведення перерахунку доходів, нарахованих платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум нарахованих податкових соціальних пільг за 2004р. ОСОБА_3.

Оспорюючи податкове повідомлення-рішення у повному обсязі, позивач до числа обґрунтувань вимог не відносив тези, доказів на спростування визначених названих 351грн. податку у зв'язку з тим, що при виплаті орендної плати 30.09.2009р. ОСОБА_4. позивач не утримав цієї суми податку.

Визначення цієї суми податку є правильним, у позові в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення щодо визначення 351грн. податку з доходів фізичних осіб та штрафу, нарахованого на цю суму, слід відмовити.

Позов про скасування податкового повідомлення-рішення щодо названих 7,99грн. та 23,97грн. податку з доходів фізичних осіб, та нарахованих на ці суми штрафів підлягає задоволенню.

За актом перевірки стверджується, що в порушення п.п.6.3.2 п.6.3. ст.6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", застосована податкова пільга до доходу платника податку у податковому місяці, який був нарахований у вигляді заробітної плати, при припиненні трудових відносин з працедавцем (ОСОБА_2. звільнена у квітні 2004р., наказ про звільнення від 30.04.2004р. № 3-К). Сума доходу ОСОБА_2. за квітень 2004р. становить 78,10грн., з неї утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 1,96грн. За розрахунками ДПІ у м. Херсоні слід було утримати 9,95грн. Донараховано податку у розмірі 7,99грн.

Також в акті перевірки зазначено, що в порушення п.п.6.5.2 п.6.5 ст.6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", не вірно проведено перерахунок сум доходів, нарахованих платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум нарахованих податкових соціальних пільг за 2004р. ОСОБА_3 (перерахунок працедавцем проведено із розрахунку середньомісячної заробітної плати) та донараховано податку 23,97грн.

Застосований органом державної податкової служби Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" не містив норми, за якою звільнений після відпрацювання повного календарного місяця в останній день місяця працівник втрачає право на застосування податкової соціальної пільги до місячного доходу у вигляді заробітної плати за останній місяць.

Відповідно до п.п.6.5.2 ст.6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" працедавець платника податків за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нарахованих такому платнику податків у вигляді заробітної плати, за наслідками кожного звітного податкового року, а не окремо за кожен місяць.

За позовом у частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення про комунальний податок позивач навів обґрунтування щодо незгоди з визначенням 1,70грн. податку, 170грн. мінімального штрафу у зв'язку з визначенням податку, та не навів обґрунтувань, доказів на спростування визначення іншої частини штрафу в 170грн., хоча оспорює податкове повідомлення-рішення у повному обсязі (визначено 1,70грн. зобов'язання та 340грн. штрафу, як двічі по 170грн.).

Штраф у 170грн. визначено за неподання ПП "Верона" до органу державної податкової служби податкового звіту за ІVкв. 2003р. Позивач не довів протилежного - подання податкового звіту за ІV кв. 2003р., тому визначення йому цих 170грн. штрафу є обґрунтованим, податкове повідомлення-рішення в частині визначення цих 170грн. штрафу скасуванню не підлягає.

У якості підстави для визначення 1,70грн. податкового зобов'язання з комунального податку зазначено, що ПП "Верона" на порушення ст.15 Декрету КМ України "Про місцеві податки і збори" занижено комунальний податок у ІVкв. 2005р. на суму 1,70грн. у зв'язку з неправильним визначенням чисельності працівників: за даними звіту за ІVкв. 2005р. вказано кількісний склад працівників -45, за даними перевірки -46.

У письмових запереченнях відповідач стверджує дещо інше, ніж вказав у акті перевірки: за даними перевірки необхідно було зазначити 47 (а не 46 як в акті перевірки) працівників, не зазначено двох, що знаходились на лікарняному у зв'язку з вагітністю та пологами. Насправді в акті перевірки таких обставин не встановлено. Відповідач у обґрунтуваннях тези про 1,70грн. зобов'язання непослідовний: у акті перевірки та у власному рішенні № 11345/10/25-013 від 08.09.2006р. у процедурі апеляційного узгодження податкового зобов'язання у адміністративному порядку бездоказово стверджував, що позивач за звітом мав відобразити 46 працівників, не зазначаючи підстав для такого твердження та повного складу допущеного платником податку порушення, а вже на стадії судового провадження без додаткової перевірки стверджує, що у звіті мало бути 47 працівників.

Виходячи з викладеного, позиція відповідача щодо названих 1,70грн. податку не переконлива, встановлення порушення за перевіркою суду не доведено та не спростовано презумпції правильності визначення платником податку середньооблікової чисельності працівників за ІVкв. 2005р. у відповідності до Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві (наказ Міністра статистики України № 171 від 07.07.1995р.) без врахування працівників за сумісництвом до середньооблікової чисельності працівників.

Податкове повідомлення-рішення щодо комунального податку підлягає скасуванню в частині визначення 1,70грн. зобов'язання та 170грн. мінімального штрафу у зв'язку з визначенням цього зобов'язання.

Керуючись ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Скасувати вцілому податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні № 0006772301/0 та № 0006782301/0 від 10.08.2006р. щодо визначення ПП "Верона" податку на прибуток та податку на додану вартість, а також в частині визначення 1грн.70коп. комунального податку та 170грн. штрафу податкове повідомлення-рішення № 0006792301/0 від 10.08.2006р., та в частині визначення 31грн. 96коп. податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та 63грн. 92коп. штрафу податкове повідомлення рішення № 0002071702/0 від 08.08.2006р.

3. Відмовити в решті вимог.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.В. Чернявський

Повний текс постанови

складено 11.07.2011р.