Рішення № 16933032, 30.06.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.06.2011 Справа № 5024/697/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бериславський хлібозавод", м. Берислав Херсонської області

до Приватного підприємства "Салют-С", м.Херсон

про стягнення 1059043,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бериславський хлібозавод»(позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Салют-С»(відповідач) 1059043,00 грн.

Позивач в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив. 24.06.2011 року надіслав на адресу суду письмові пояснення, які суд просив надати в ухвалі про відкладення від 15.06.2011 року.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, письмовий відзив не надав. Направлена на його юридичну адресу ухвала про відкладення справи отримана відповідачем 20.06.2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Суд вважає, що відповідачу було надано достатньо часу для використання можливості скористатися повним обсягом процесуальних прав, передбачених ГПК України.

За таких обставин, у відповідності до ст..75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бериславський хлібозавод»(позивач) та Приватним підприємством «Салют-С»(відповідач) укладено договір поставки №02-08/10 від 02.08.2010 р. (далі –Договір), за умовами якого відповідач (продавець) зобов»язується продати, а позивач (покупець) купити борошно першого сорту (далі –товар).

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього вносилися зміни шляхом укладення Додаткової угоди від 10.01.2011 року, відповідно до якої продавець зобов»язався передати товар в строк до 10.04.2011 року.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивач в якості передплати перерахував відповідачу 1122217,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- №2338 від 28.10.2010 р. на суму 300000,00 грн.;

- №2337 від 28.10.2010 р. на суму 420000,00 грн.;

- №2379 від 01.11.2010 р. на суму 2217,00 грн.;

- №2458 від 23.11.2010 р. на суму 200000,00 грн.;

- №2459 від 23.11.2010 р. на суму 200000,00 грн.

Одночасно суд звертає увагу позивача на те, що платіжне доручення №2428 від

04.11.2010 р. на суму 31930,00 грн. не є належним доказом по справі, оскільки в призначенні платежу є запис, що цей платіж стосується рекламних послуг, тобто до правовідносин купівлі-продажу борошна не має ніякого відношення.

Позивачем в якості доказу часткового виконання відповідачем умов договору надано до матеріалів справи видаткові накладні №301001 від 30.10.2010 р. на суму 48128,00 грн. та видаткову накладну №31101 від 03.11.2010 р. на суму 46976,00 грн., якими підтверджується, що відповідач поставив товар на суму 95104,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.1 статті 670 ЦК України в разі передання покупцеві меншої кількості товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов'зання щодо поставки товару не виконав, заборгованість перед позивачем на день розгляду справи становить 1027113,00 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 1027113,00 грн.

З огляду на неявку представників сторін, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез»явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов»язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст..43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»активному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, ст..ст.175, 193, 265 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Салют-С»(73000, м.Херсон, вул..Ракетна, 5, р/р 26008500043147 в ПАТ АТ «Індекс-Банк»м.Київ, МФО 300614, код ЄДРПОУ 37238908) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориславський хлібозавод»(74300, м.Берислав, Херсонська область, вул..Леніна, 474, р/р 26009301800111 в АКБ «Форум», МФО 342252, код ЄДРПОУ 36805385) 1027113,00 грн. боргу, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 10271,13 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Повне рішення складено 07.07.2011 р.