Рішення № 16932763, 29.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2011 р. Справа № 5023/4712/11

вх. № 4712/11

Суддя господарського суду Рильова В.В.

при секретарі судовогозасідання Волощук К.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю від 07.06.2011р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Споживчого товариства "Високий" Харківської райспоживспілки, Харківська область, Харківський район, смт. Бабаї

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Споживче товариство "Високий" Харківської райспоживспілки, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 8269,45грн., з яких: 4000,00грн. - сума боргу з орендної плати, 1607,30грн. - заборгованість за електроенергію, 350,00грн. - заборгованість за послуги охорони (сигналізація) в орендованому приміщенні , 114,00грн. - інфляційні, 378,09грн. - 25% річних, 620,06грн. - пені, 1200,00грн. - штрафу. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 29.06.2011р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі , надав додаткове правове та документальне обгрунтування позовних вимог (вх.№16166), яке долучається судом до матеріалів справи.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні 29.06.2011р. не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду про порушення провадження у справі від 14.06.2011 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача , повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

01.07.2010р. між Споживчим товариством "Високий" Харківської райспоживспілки (позивач по справі) та ФОП ОСОБА_2 (відповідач по справі) було укладено договір оренди №11, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування (оренду) частину нежитлового приміщення магазину НОМЕР_2 (підвал) загальною площею 79,3 кв.м., який знаходиться за адресою:АДРЕСА_2 та входить до складу нежитлової будівлі магазину НОМЕР_2 літ."А-1", загальною площею 217,80кв.м., яка належить на праві власності позивачу. Дане приміщення надавалось відповідачу в цілях надання інтернет послуг.

Факт передачі майна в оренду підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі основних засобів частини прміщення магазину НОМЕР_2 (підвал), підписаний сторонами та скріплений печатками 01.07.2010р.

Пунктом 1.4 договору сторони встановили , що строк оренди встановлюється з 01.07.2010р. по 31.12.2010р.

Згідно п.4.1 договору сторони визначили, що орендна плата вноситься щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця у сумі 2000,00грн. на поточний рахунок або касу позивача.

Пунктом 3.2 договору визначено обов"язок відповідача щодо своєчасного внесення орендної плати у відповідності у відповідності до цього договору.

Відповідно до п.3.3 договору відповідач зобов"язався з моменту підписання цього договору самостійно укласти договори зі всіма службами , які надають комунальні послуги з наступною їх оплатою на період дії цього договору оренди. При підвищенні тарифів за комунальні послуги відповідач самостійно регулює ці питання з відповідними службами.

Згідно п.3.4 договору відповідач зобов"язався забезпечити охорону орендованого приміщення та дотримання приміщення у порядку , передбаченому санітарними , протипожежними правилами та правилами експлуатації встановленого у приміщенні санітарно - технічного та інженерного обладнання .

Відповідно до п.5.1 договору сторони домовились, що несуть майнову відповідалність за невиконання та неналежне виконання умов договору.

Пунктом 5.8 договору передбачено, що сплив строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення , які мали місце на час його дії.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов"язання за договорм оренди №11 від 01.07.2010р. виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, так, згідно бухгалтерського розрахунку заборгованості , відповідачу за час дії договору оренди з липня по грудень 2010р. нараховано 12000,00грн. Проте, відповідачем було сплачено лише 8000,00грн., про що свідчать: прибутковий касовий ордер №656 від 06.08.2010р. на суму 2000,00грн. (за період серпень 2010р.), платіжне доручення №248 від 28.10.2010р. на суму 4000,00грн. (за період вересень, жовтень 2010р.), платіжне доручення №273 від 29.11.2010р. на суму 2000,00грн. (за період листопад 2010р.). Таким чином, відповідачем не сплачено орендну плату за липень 2010р. та за грудень 2010р. на загальну суму 4000,00грн.

Згідно п.4.2 договору плата за комунальні послуги провадиться відповідачем самостійно у відповідності до показань лічильників або згідно пред"явлених до оплати рахунків організаціями , які надають комунальні послуги.

Згідно бухгалтерського розрахунку заборгованості , відповідачу за час дії договору оренди нарахована компенсація за сплачену позивачем електричну енергію та пред"явлені для сплати: рахунок фактура №9 від 03.08.2010р. (за липень 2010р.) на суму 738,91грн., рахунок фактура №13 від 26.08.2010р. (за серпень 2010р.) на суму 481,30грн., рахунок фактура №17 від 28.09.2010р. (за вересень 2010р.) на суму 639,30грн., рахунок фактура №24 від 26.10.2010р. (за жовтень 2010р.) на суму 856,62грн., рахунок фактура №29 від 25.11.2010р. (за листопад 2010р.) на суму 1060,37грн. та рахунок фактура №32 від 27.12.2010р. (за листопад 2010р.) на суму 546,93грн.

Усього відповідачу було нараховано відшкодування за сплачену позивачем електричну енергію у сумі 4323,43грн.

Відповідачем було проведено сплату за спожиту ним електричну енергію за період з липня по жовтень 2010р. у сумі 2716,13грн., отже , несплаченою залишається заборгованість відповідача за оплату спожитої електроенергії у розмірі 1607,30грн.

Відповідно до п.3.4 договору оренди обов"язком орендаря було забезпечити охорону орендованого приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були укладені типові договори №ДГ - В004 від 16.04.2007р. та від 01.12.2010р. на реагування тривожної сигналізації та обслуговування на об"єкті: "магазин НОМЕР_2, за адресою: АДРЕСА_2". Згідно зазначених договорів позивач повинен був сплачувати за охорону приміщення за наданими рахунками 350,00грн.

При цьому, з умов договору оренди вбачається, що відповідач, як орендар приміщення був зобов"язаний забезпечити охорону орендованого приміщення за власний рахунок за договором.

Проте, відповідач не уклав самостійно відповідний договір та погодився на відшкодування позивачу частини оплати (50%) суми сплаченої позивачем за надані послуги АТ "Охорона і безпека", що підтверджується частковою оплатою відповідача за серпень - листопад 2010р.

Як зазначає позивач, відповідачем не відшкодовано витрати на охорону орендованого об"єкту за липень 2010р., грудень 2010р. на загальну суму 350 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 4000,00грн. заборгованості з орендної плати, 1607,30грн. - заборгованості за спожиту електроенергію, 350,00грн. - заборгованість за послуги охорони (сигналізація) в орендованому приміщенні, не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання за договором оренди №11 , який був укладений між сторонами по справі 11.07.2010р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором оренди №11 від 01.07.2010р. у сумі 5957,30 грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 5957,30грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 5.2 договору оренди у разі несвоєчасного внесення орендної плати відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла у період за який сплачується пеня , а також 25% від простроченої суми у відповідності до ст.625 ЦК України.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 620,06 грн.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на всю суму заборгованості у розмірі 620,06 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобовязань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 620,06 грн.

Відповідно до п.5.2 договору оренди , сторони домовилися , що розмір процентів річних , передбачений ст.625 Цивільного кодексу України, застосовується на рівні 25%.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача процентів річних у сумі 378,09грн. та 114,00грн. інфляційних , нараховані вірно згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобовязання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11,15, 16, 258, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 598, 610, 611, 612, 629, 764 Цивільного кодексу України, статтями 20, 173, 174, 179, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Споживчого товариства "Високий" Харківської райспоживспілки (62403, Харківська область, Харківський район, смт. Бабаї, пров.Поштовий, 2 , п/р 26005000076876 в ХОФ ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ОКПО 30501238) заборгованості в розмірі 8269,45грн., з яких: 4000,00грн. - сума боргу з орендної плати, 1607,30грн. - заборгованість за електроенергію, 350,00грн. - заборгованість за послуги охорони (сигналізація) в орендованому приміщенні , 114,00грн. - інфляційні, 378,09грн. - 25% річних, 620,06грн. - пені, 1200,00грн. - штрафу, а також 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рильова В.В.

Повний текст рішення підписано 01.07.2011р.

Справа №5023/4712/11.