Рішення № 16932739, 29.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2011 р. Справа № 5023/3606/11

вх. № 3606/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судового засідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача- не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакпрінт", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван Харків Плюс", м. Харків

про стягнення 7526,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пакпрінт", м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван Харків Плюс", м. Харків, 6947,04 грн. основного боргу, 212, 40 грн. штрафних санкцій, 82,13 грн. 3% річних, 284,81 грн. інфляційних витрат та судових витрат, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 травня 2011 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01 червня 2011 р.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 01 червня 2011 р., від 16 червня 2011 р. було відкладено розгляд справи на інший день.

29 червня 2011 року представники сторін у судове засідання не з"явились, документів, витребуваних судом, не надали, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакпрінт", м. Київ, (позивач) було виставлено до оплати Товариству з обмеженою відповідальністю "Караван Харків Плюс", м. Харків, (відповідач) рахунок-фактуру № СФ-01619 від 11.03.09 р. на суму 12 947,04 грн.

Позивач у позовній заяві вказує, що відповідач перерахував позивачу передплату у розмірі 6 000 грн.

Позивач згідно усної домовленості здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 12 947,04 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-01495 від 18.03.09 р., яка підписана обома сторонами.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреності № 278 від 18.03.09 р., яка видана на отримання цінностей від ТОВ "Пакпрінт" .

Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України "якщо строк виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом, пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь- який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або із актів цивільного законодавства".

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було відправлено лист- вимогу на адресу відповідача з вимогою погасити заборгованість у сумі 6947,04 грн. в строк до 15 листопада 2011 р.. В якості доказу відправлення цього листа позивачем було надано до матеріалів справи належним чином засвідчену копію чеку та опису з відміткою про відправку.

Проте відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти за отриманий товар не перерахував.

Після чого позивач звернувся ще раз до відповідача з претензією № 04/12 від 23.12.10 р. з вимогою сплатити суму основного боргу у розмірі 6947,04 грн., проте відповіді не отримав.

Таким чином, відповідач неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо оплати товару, внаслідок чого у нього виникла забогованість на суму 6947,04 грн. (сума основного боргу) перед позивачем, що і стало підставою останньому для звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч.1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь- якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі –6947,04 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 284,81 грн. та 3% річних у сумі 82,13 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні.

Разом з тим, позивачем також заявлено вимогу про стягнення 212,40 грн. штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з положенням ст. 546 ЦК України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання.

За вимогами ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі; а недодержання письмової форми має наслідком нікчемність такого правочину.

Оскільки поставка товару за вищевказаною видатковою накладною здійснювалась без письмового договору, нарахування штрафних санкцій здійснено безпідставно, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаної позовної вимоги про стягнення з відповідача 212,40 грн. штрафних санкцій.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.2 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван Харків Плюс", м. Харків (61068, м. Харків, вул. Тарасівська, 3, р/р № 26008000121897 в ВАТ "Укрексімбанку", м. Чернівці, МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакпрінт", м. Київ (022660, м. Київ, вул. Закревського, 22, код ЄДРПОУ 34343964, р/р № 26003301382539 у Ватутінському від. ПІБ м. Київ, МФО 322283) 6947,04 грн. основного боргу, 82,13 грн. 3% річних, 284,81 грн. інфляційних витрат, 0,95 грн. державного мита та 229,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягненні 212,40 грн. штрафних санкцій відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Смірнова О.В.

Повний текст рішення підписано 01 липня 2011 року.