Рішення № 16932649, 22.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2011 р. Справа № 5023/4437/11

вх. № 4437/11

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судового засідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився, відповідача - Єрьоміна О.Ю.,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична Компанія "Здоров'я", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сінтафарм", м. Дергачі

про відшкодування шкоди та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сінтафарм», м. Дергачі

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров’я», м. Харків

про визнання договору дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична компанія “Здоров’я” звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної йому відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Сінтафарм”. Позов обґрунтований ст.ст. 203, 215, 216, 638, 655 ЦК України.

21 червня 2011 року позивач надав до канцелярії суду уточнення до позовної заяви, в якому просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору №21-11/ОС від 23.12.2010р., укладеного між позивачем та відповідачем, мотивуючи свої вимоги тим, що вказаний договір є нікчемним у зв’язку з тим, що він суперечить закону, та порушує господарський правопорядок. Крім того, просить суд стягнути з відповідача суму у розмірі 34300,00 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд, розглянувши заяву позивача, визнав її такою, що не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та підлягає прийняттю.

За таких обставин, суд продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

22 червня 2011 року до господарського суду від ТОВ “Компанія “Сінтафарм” надійшла зустрічна позовна вимога, в якій він просить суд визнати дійсним договір №21-11/ОС від 23.12.2010р., укладений між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 60 ГПК України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Розглянувши матеріали зустрічного позову, суд визнав їх такими, які відповідають вимогам статей 1, 2, 12 ,21, 45, 54-57, 60 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, а також враховуючи те, що зустрічний позов взаємно пов'язаний з первісним позовом, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття зустрічного позову до розгляду разом з первісним позовом.

22.06.2011 року до господарського суду від позивача по первісному позову надійшло клопотання, в якому він підтримує первісний позов у повному обсязі, проти зустрічного позову заперечує та просить суд розглядати справу без участі його представника у судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідно до статті 22 ГПК України, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, а не обов’язком, знаходить правові підстави для задоволення клопотання позивача за первісним позовом як такого, що не суперечить нормам діючого законодавства.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні підтримує зустрічні позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Проти первісного позову заперечує, вважає його необґрунтованим та просить в його задоволенні відмовити.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійсненні всі необхідні щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача по первісному позову, суд встановив наступне.

23.12.2010р. між позивачем за первісним позовом (покупець) та відповідачем за первісним позовом (продавець) був укладений договір №21-11/ОС.

За умовами вказаного договору продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити основну та допоміжну сировину, допоміжні матеріали (товар) у номенклатурі, кількості і за цінами, зазначеними у специфікаціях та накладних, що є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.2.1 Договору у продовж терміну дії даного договору продавець здійснює поставку товару партіями, на підставі письмових заявок покупця, в яких зазначається строк поставки партії товару: вітчизняного виробництва –10 днів, імпортного виробництва –30-90 днів. Строк поставки товару вказується у специфікаціях.

Згідно п.2.4 договору днем виконання продавцем зобов’язань щодо поставки товару вважається дата фактичної передачі товару, засвідчена підписом особи, уповноваженої у встановленому порядку покупцем на його отримання.

Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця з відстроченням платежу 60 календарних днів з моменту отримання товару, якщо інший строк оплати не зазначено у рахунку на поставку. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця.

На виконання умов договору №21-11/ОС від 23.12.2010р. сторони підписали наступні специфікації: № 1 на суму 546 417,00 грн.; № 2 на суму 242 535,00 грн.; № 3 на суму 1 370 460,00 грн.; № 4 на суму 324 162,99 грн.; № 5 на суму 40 437,50грн.; № 7 на суму 118 224,40 грн.; № 8 на суму 324 162,99 грн.; № 9 на суму 6 624,95 грн.; № 10 на суму 31 815,90 грн.; № 11 на суму 119 948,50 грн.; № 12 на суму 40 437,50 грн.; № 13 на суму 36 745,54 грн.; № 14 на суму 306 000,00 грн.; № 15 на суму 9 553,18 грн.; № 17 на суму 138 199,98 грн.; № 18 на суму 12 850,07 грн.; № 19 на суму 92 000,00 грн.; № 20 на суму 459 550,00 грн.; № 21 на суму 55 551,60 грн.; № 23 на суму 12 075,00 грн.; № 24 на суму 124 250,00 грн.; № 25 на суму 151 200,00 грн.; № 26 на суму 256 720,00 грн.; № 27 на суму 74 655,00 грн.; № 28 на суму 54 707,40 грн.; № 29 на суму 82 253,36 грн.; № 30 на суму 21 366,00 грн.; № 31 на суму 5 422,46 грн.; № 32 на суму 16 400,00 грн.; № 33 на суму 54 707,00 грн.; № 34 на суму 75 975,00 грн.; № 35 на суму 27 179,65 грн.; № 36 на суму 52 920,00 грн.; № 37 на суму 42 206,45 грн.; № 38 на суму 31 815,90 грн.; № 39 на суму 1 908,00 грн.; № 41 на суму 205 098,75 грн.; № 42 на суму 350 671,07 грн.; № 43 на суму 40 312,50 грн.; № 44 на суму 10 844,92 грн.; № 45 на суму 151 200,00 грн.; № 46 на суму 8 302,41 грн.; № 47 на суму 28 742,40 грн.; № 48 на суму 49 000,00 грн.; № 50 на суму 109 249,11 грн.; № 51 на суму 352 353,63 грн.; № 52 на суму 150 000,00 грн.; № 54 на суму 282 576,00 грн.; № 55 на суму 52 889,00 грн.; № 56 на суму 4 400,00 грн.; № 57 на суму 27 400,00 грн.; № 58 на суму 56 458,56 грн.; № 59 на суму 1 262 352,00 грн.

На підставі вищевказаних специфікацій відповідач за первісним позовом поставив, а позивач за первісним позовом прийняв товар на загальну суму 9 486 522,85 грн.

Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними уповноваженими особами та скріпленими печатками сторін видатковими накладними, а саме: № 2 від 10.01.2011 р. на суму 546 417,00 грн., № 3 від 11.01.2011 р. на суму 242 535,00 грн.; № 6 від 12.01.2011 р. на суму 1 370 460,00 грн.; № 7 від 13.01.2011 р. на суму 108 687,50 грн.; № 10 від 13.01.2011 р. на суму 324 162,99 грн.; № 12 від 17.01.2011 р. на суму 118 224,40 грн.; № 13 від 17.01.2011 р. на суму 324 162,99 грн.; № 15 від 19.01.2011 р. на суму 6 624,95 грн.; № 16 від 20.01.2011 р. на суму 31 815,90 грн.; № 22 від 27.01.2011 р. на суму 40 437,50 грн.; № 23 від 27.01.2011р. на суму 119 691,00 грн.; № 24 від 28.01.2011 р. на суму 36 745,54 грн.; № 32 від 03.02.2011 р. на суму 306 000,00 грн.; № 35 від 08.02.2011 р. на суму 9 553,18 грн.; № 37 від 09.02.2011 р. на суму 24 804,00 грн.; № 39 від 09.02.2011 р. на суму 224,00 грн.; № 40 від 09.02.2011 р. на суму 40 312,50 грн.; № 42 від 09.02.2011 р. на суму 3 400,00 грн.; № 47 від 11.02.2011 р. на суму 138 199,98 грн.; № 49 від 11.02.2011 р. на суму 12 850,07 грн.; № 52 від 17.02.2011 р. на суму 92 000,00 грн.; № 54 від 17.02.2011 р. на суму 459 550,00 грн.; № 56 від 18.02.2011 р. на суму 55 551,60 грн.; № 60 від 21.02.2011 р. на суму 44 502,50 грн.; № 61 від 21.02.2011 р. на суму 12 075,00 грн.; № 62 від 21.02.2011 р. на суму 540,00 грн.; № 63 від 21.02.2011 р. на суму 124 250,00 грн.; № 64 від 21.02.2011 р. на суму 108 836,00 грн.; № 73 від 25.02.2011 р. на суму 256 720,00 грн.; № 74 від 25.02.2011 р. на суму 151 200,00 грн.; № 86 від 02.03.2011 р. на суму 74 655,00 грн.; № 87 від 02.03.2011 р. на суму 54 707,40 грн.; № 92 від 04.03.2011 р. на суму 82 253,36 грн.; № 93 від 04.03.2011 р. на суму 21 366,00 грн.; № 96 від 14.03.2011 р. на суму 5 422,46 грн.; № 99 від 17.03.2011 р. на суму 75 975,00 грн.; № 100 від 17.03.2011 р. на суму 54 707,40 грн.; № 101 від 17.03.2011 р. на суму 16 400,00 грн.; № 105 від 18.03.2011 р. на суму 27 179,65 грн.; № 110 від 22.03.2011 р. на суму 42 206,45 грн.; № 111 від 22.03.2011 р. на суму 52 920,00 грн.; № 113 від 23.03.2011 р. на суму 1 908,00 грн.; № 116 від 24.03.2011 р. на суму 31 815,90 грн.; № 126 від 29.03.2011 р. на суму 648 325,98 грн.; № 129 від 30.03.2011 р. на суму 205 098,75 грн.; № 139 від 06.04.2011 р. на суму 350 671,07 грн.; № 148 від 13.04.2011 р. на суму 40 312,50 грн.; № 152 від 18.04.2011 р. на суму 10 844,92 грн.; № 158 від 22.04.2011 р. на суму 151 200,00 грн.; № 161 від 22.04.2011 р. на суму 8 302,41 грн.; № 164 від 27.04.2011 р. на суму 208 742,40 грн.; № 165 від 28.04.2011 р. на суму 49 000,00 грн.; № 167 від 29.04.2011 р. на суму 109 249,11 грн.; № 168 від 29.04.2011 р. на суму 31 852,00 грн.; № 171 від 11.05.2011 р. на суму 352 353,63 грн.; № 175 від 16.05.2011 р. на суму 150 000,00 грн.; № 178 від 17.05.2011 р. на суму 28 129,50 грн.; № 179 від 17.05.2011 р. на суму 52 889,00 грн.; № 181 від 17.05.2011 р. на суму 27 400,00 грн.; № 182 від 17.05.2011 р. на суму 4 400,00 грн.; № 189 від 23.05.2011 р. на суму 1 262 352,00 грн.; № 190 від 23.05.2011 р. на суму 56 458,56 грн.; № 197 від 30.05.2011 р. на суму 68 890,80 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні податкові накладні, які були видані відповідачем за первісним позовом на суми, зазначені у видаткових накладних, а саме: № 2 від 10.01.2011 р. на суму 546 417,00 грн., № 3 від 11.01.2011 р. на суму 242 535,00 грн.; № 6 від 12.01.2011 р. на суму 1 370 460,00 грн.; № 7 від 13.01.2011 р. на суму 108 687,50,00 грн.; № 10 від 13.01.2011 р. на суму 324 162,99,00 грн.; № 12 від 17.01.2011 р. на суму 118 224,40 грн.; № 13 від 17.01.2011 р. на суму 324 162,99 грн.; № 15 від 19.01.2011 р. на суму 6 624,95 грн.; № 16 від 20.01.2011 р. на суму 31 815,90 грн.; № 22 від 27.01.2011 р. на суму 40 437,50 грн.; № 23 від 27.01.2011 р. на суму 119 691,00 грн.; № 24 від 28.01.2011 р. на суму 36 745,54 грн.; № 7 від 03.02.2011 р. на суму 306 000,00 грн.; № 9 від 03.02.2011 р. на суму 275 000,00 грн.; № 12 від 08.02.2011 р. на суму 9 553,18 грн.; № 13 від 09.02.2011 р. на суму 24 8004,00 грн.; № 14 від 09.02.2011 р. на суму 2244,00 грн.; № 16 від 09.02.2011 р. на суму 40 312,00 грн.; № 18 від 09.02.2011 р. на суму 3 400,00 грн.; № 22 від 10.02.2011 р. на суму 373 325,98 грн.; № 24 від 11.02.2011 р. на суму 138 199,98 грн.; № 26 від 11.02.2011 р. на суму 12 850,07 грн.; № 29 від 15.02.2011 р. на суму 151 200,00 грн.; № 32 від 17.02.2011 р. на суму 92 000,00 грн.; № 34 від 17.02.2011 р. на суму 459 550,00 грн.; № 37 від 18.02.2011 р. на суму 55 551,60 грн.; № 42 від 21.02.2011 р. на суму 44 502,50 грн.; № 43 від 21.02.2011 р. на суму 12 075,00 грн.; № 44 від 21.02.2011 р. на суму 540,00 грн.; № 45 від 21.02.2011 р. на суму 124 250,00 грн.; № 46 від 21.02.2011 р. на суму 108 836,00 грн.; № 59 від 25.02.2011 р. на суму 256 720,00 грн.; № 05 від 02.03.2011 р. на суму 74 655,00 грн.; № 06 від 02.03.2011 р. на суму 54 707,40 грн.; № 11 від 04.03.2011 р. на суму 82 253,36 грн.; № 17 від 14.03.2011 р. на суму 5 422,46 грн.; № 19 від 17.03.2011 р. на суму 75 975,00 грн.; № 20 від 17.03.2011 р. на суму 54 707,40 грн.; № 21 від 17.03.2011 р. на суму 16 400,00 грн.; № 26 від 18.03.2011 р. на суму 27 179,65 грн.; № 31 від 22.03.2011 р. на суму 42 206,45 грн.; № 32 від 22.03.2011 р. на суму 52 920,00 грн.; № 34 від 23.03.2011 р. на суму 1 908,00 грн.; № 36 від 24.03.2011 р. на суму 31 815,90 грн.; № 47 від 30.03.2011 р. на суму 205 098,75 грн.; № 9 від 06.04.2011 р. на суму 350 671,07 грн.; № 18 від 13.04.2011 р. на суму 40 312,50 грн.; № 23 від 18.04.2011 р. на суму 10 844,92 грн.; № 29 від 22.04.2011 р. на суму 151 200,00 грн.; № 32 від 22.04.2011 р. на суму 8 302,41 грн.; № 35 від 27.04.2011 р. на суму 208 742,40 грн.; № 36 від 28.04.2011 р. на суму 49 000,00 грн.; № 38 від 29.04.2011 р. на суму 109 249,11 грн.; № 39 від 29.04.2011 р. на суму 31 852,00 грн.; № 3 від 11.05.2011 р. на суму 352 353,63 грн.; № 8 від 16.05.2011 р. на суму 150 000,00 грн.; № 12 від 17.05.2011 р. на суму 26 129,50 грн.; № 13 від 17.05.2011 р. на суму 52 889,00 грн.; № 14 від 17.05.2011 р. на суму 282 576,00 грн.; № 15 від 17.05.2011 р. на суму 27 400,00 грн.; № 16 від 17.05.2011 р. на суму 4 400,00 грн.; № 22 від 23.05.2011 р. на суму 1 262 352,00 грн.; № 23 від 23.05.2011 р. на суму 56 458,56 грн.; № 24 від 24.05.2011 р. на суму 1 739,40 грн.; № 31 від 30.05.2011 р. на суму 68 890,80 грн.

При отриманні товару позивачем за первісним позовом були надані відповідачу за первісним позовом довіреності на отримання товару, а саме: № 33 від 10.01.2011 р., № 114 від 17.01.2011 р.; № 143 від 19.01.2011 р.; № 153 від 20.01.2011 р.; № 245 від 26.01.2011 р.; № 253 від 27.01.2011 р.; № 345 від 03.02.2011 р.; № 420 від 09.02.2011 р.; № 437 від 10.02.2011 р.; № 489 від 15.02.2011 р.; № 546 від 17.02.2011 р.; № 563 від 21.02.2011 р.; № 633 від 25.02.2011 р.; № 684 від 02.03.2011 р.; № 707 від 04.03.2011 р.; № 710 від 04.03.2011 р.; № 757 від 11.03.2011 р.; № 793 від 15.03.2011 р.; № 837 від 18.03.2011 р.; № 870 від 22.03.2011 р.; № 898 від 23.03.2011 р.; № 917 від 24.03.2011 р.; № 956 від 29.03.2011 р.; № 971 від 30.03.2011 р.; № 1008 від 01.04.2011 р.; № 1139 від 13.04.2011 р.; № 1244 від 18.04.2011 р.; № 1323 від 22.04.2011 р.; № 1335 від 26.04.2011 р.; № 1364 від 27.04.2011 р.; № 1415 від 29.04.2011 р.; № 1425 від 10.05.2011 р.; № 1460 від 13.05.2011 р.; № 1514 від 17.05.2011 р.; № 1637 від 20.05.2011 р.; № 1705 від 27.05.2011 р.

Позивачем за первісним позовом була здійснена часткова оплата за отриманий ним товар за договором №21-11/ОС від 23.12.2010р. в сумі 8 040 099,36 грн., що підтверджується випискою по рахунку ТОВ “Компанія “Сінтафарм”.

Позивач за первісним позовом вважає, що при укладенні спірного договору сторонами не було досягнуто згоди за всіма суттєвими умовами цього договору, в зв’язку з чим сторонами були порушені вимоги чинного законодавства, а отже є нікчемним, у зв’язку з чим просить суд застосувати до правовідносин, які виникли за згаданим договором наслідків недійсності нікчемних правочинів на підставі ч.5 ст.216 ЦК України та просить стягнути з відповідача за первісним позовом 34300,00 грн. в якості відшкодування шкоди.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає наступне:

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського Кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, в тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити кошти, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (п. 1 ст.626, ст. 627, п.1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 статті 180 ГК України також передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Матеріали справи та пояснення представників сторін у судовому засіданні свідчать, що позивач і відповідач як юридичні особи мають цивільну право- та дієздатність; договір був підписаний сторонами в силу вільного волевиявлення учасників договору відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, із досягненням згоди щодо всіх істотних умов договору, договір сторонами виконувався згідно з його умовами.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, з якими закон пов’язує недійсність правочину, зокрема: невідповідності змісту правочину вимогам Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; відсутності право- дієздатності сторін правочину; відсутності свободи волевиявлення учасників правочину та невідповідності волевиявлення їх внутрішній волі; не спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; дійсність договору позивачем за первісним позовом, всупереч вимог ст.4-3, 33, 44 ГПК України, не спростована.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Стаття 215 ЦК України розрізняє поняття нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов’язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку, тобто в такому разі існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 204 ЦК України - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у ч. 1 ст. 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у ч. 1 ст. 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 ч. 2 ст. 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; тощо.

Позивачем за первісним позовом, всупереч вимогам ст.ст.4-3, 33, 34 ГПК України, не доведено обставин, з якими закон пов’язує нікчемність правочину внаслідок порушення публічного порядку –спрямованості правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, та, відповідно, вини відповідача за первісним позовом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір №21-11/ОС від 23.12.2010р., укладений між ТОВ “Фармацевтична компанія “Здоров’я” та ТОВ “Компанія “Сінтафарм”, не віднесений законом до нікчемних.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідома суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобов’язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішення суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виконання. У разі якщо за змістом зобов’язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов’язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Наслідки визнання господарського зобов’язання недійсним застосовуються після визнання правочину недійсним відповідно до статті 208 ГК України.

Суд зазначає, що сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України, він підписаний двома сторонами, в договорі зазначені всі необхідні умови, що характерні для договорів купівлі-продажу. Крім того, сторони вчинили дії, спрямовані на виконання договору.

Надані відповідачем за первісним позовом в обґрунтування зустрічного позову письмові докази свідчать про те, що спільні дії позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом при укладенні та виконанні договору №21-11/ОС від 23.12.2010р. були направленні на набуття тих прав та обов’язків, які випливають саме з цього договору. Таким чином, правочин у вигляді договору №21-11/ОС від 23.12.2010р., укладений між ТОВ “Фармацевтична компанія “Здоров’я” та ТОВ “Компанія “Сінтафарм”, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на наведене, первісні позовні вимоги є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.

Щодо можливості захисту оспорюваних прав відповідача за первісним позовом шляхом визнання договору дійсним, суд зазначає наступне.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п’ята статті 55). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Спосіб захисту повинен відповідати правовідносинам, що склалися між сторонами та призводити до відновлення порушеного (оспорюваного) права, оскільки саме відновлення такого права є метою захисту та одночасно і його призначенням.

Пунктом 12.1. договору №21-11/ОС від 23.12.2010р. сторони передбачили можливість захисту прав та охоронюваних законом інтересів у такий спосіб як визнання укладеного договору дійсним.

З огляду на наведене вище, суд вважає за можливе захистити цивільне право та інтерес відповідача за первісним позовом шляхом визнання договору №21-11/ОС від 23.12.2010р., укладеного між ТОВ “Фармацевтична компанія “Здоров’я” та ТОВ “Компанія “Сінтафарм”, дійсним.

Враховуючи викладене, суд вважає договір №21-11/ОС від 23.12.2010р., укладений між ТОВ “Фармацевтична компанія “Здоров’я” та ТОВ “Компанія “Сінтафарм”, таким, що відповідає вимогам діючого законодавства України, у зв’язку з чим зустрічні позовні вимоги вважає законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі слід покласти на позивача по первісному позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 60, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти уточнення до позовної заяви ТОВ “Фармацевтична компанія “Здоров’я”.

Прийняти зустрічний позов ТОВ “Компанія “Сінтафарм”до розгляду разом з первісним.

В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір №21-11/ОС від 23.12.2010р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична компанія “Здоров’я”(61013, м. Харків, вул. Шевченко, 22, код ЄДРПОУ 31434300) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Сінтафарм”(62360, Харківська область, м. Дергачі, вул. Шевченка, 17, код ЄДРПОУ 36922342).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична компанія “Здоров’я”(61013, м. Харків, вул. Шевченко, 22, код ЄДРПОУ 31434300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Сінтафарм”(62360, Харківська область, м. Дергачі, вул. Шевченка, 17, код ЄДРПОУ 36922342) - 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 24 червня 2011 року