Рішення № 16932606, 29.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2011 р. Справа № 5023/2789/11

вх. № 2789/11

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Скребець О.М. відповідача - Караваєв О.О.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Торговий дім "Євромет", м. Харків

до ДП "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків

про стягнення коштів в сумі 108670,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ"Торговий дім"Євромет" ( позивач) просить суд стягнути з Державного підприємства "Завод ім.В.О.Малишева" ( відповідача) суму основного боргу 71209,59 грн., пені 12960,15 грн., суму інфляіційних втрат 19 573 грн., суму 3 % річних- 4928,09 грн., судові витрати покласти на відповідача.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що 03.09.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на матеріально-технічне забезпечення. На виконання умов договору була поставлена продукція на загальну суму 477042 грн. поставлений товар відповідачем був оплачений частково в сумі 405832,41 грн. Борг на день звернення з позовом становить 71209,59 грн.

Відповідач проти заявлених вимог заперечує посилаючись на ті обставини, що відповідно до довідки "ДП"Завод ім.В.О.Малишева" № 328/16 від 12.05.11 року рахується дебіторьска заборгованість в сумі 57352,41 грн, за договором № 592 дп від 03.09.2008 року за позивачем. Крім того, відповідач зазначає про наступне, що ухвалою господарського суду Харківської області від 04.05.11 року у справі за № 5023/3233/11 порушена провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Завод ім. В.О.Малишева" ( а.с.75-78).

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, судом встановлено наступне, що 03.09.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено типовий договір на матеріально-технічне забезпечення.

У відповідності до предмета договора "Поставщик" ( позивач) зобов*язався поставити, а "Покупець" ( відповідач) прийняти та оплатити продукцію, кількість,якість, асортимент та технічні умови повинні бути вказані в специфікації до договору,які являються невід*ємною частиною даного договору( п.1.1 договору). Ціни на продукцію, яка поставляється по даному договору, зазначаються в специфікації до договору ( або в рахунках-фактурах),які являються невід*ємною частиною договора. (п.4.1 договора). Розрахунки по даному договору проводяться відповідачем в формі прямого банківського переводу на рахунок позивача в два етапи:

1-й етап- попередня оплата партії продукції відповідно рахунка-фактури в розмірір 40% - 50 %.

2-й етап- оплата залишкової суми в розмірі 60 % -50 % від вартості продукції на протязі 5-ти днів від дати поставки на умовах даного договора, але не раніше висновку вхідного контролю.

Згідно умов договору, на адресу відповідача позивачем було поставлено продукцію на загальну суму 477042 грн. за наступними документами : видаткова накладна № РН-0000944 від 08.09.2008 року на суму 84403,50 грн.( а.с. 14); видаткова накладна № РН-0000945 від 08.09.2008 року на суму 32803,50 грн.( а.с. 15); видаткова накладна № РН-0000958 від 12.09.2008 року на суму 114889,50 грн.( а.с. 16); видаткова накладна № РН-0000967 від 15.09.2008 року на суму 13266 грн.( а.с. 17) товар отримувався на підставі довіреності ЯПД № 022477 ( а.с.18).

Частина товару відповідачем отримана за : видатковою накладною № РН-0001030 від 30.09.2008 року на суму 61479 грн.( а.с. 19);видатковою накладною № РН-0001029 від 30.09.2008 року на суму 82500 грн.( а.с. 20);видаткова накладна № РН-0001041 від 06.10.2008 року на суму 14700 грн.( а.с. 21);видаткова накладна № РН-0001055 від 13.10.2008 року на суму 10494 грн.( а.с. 22);- товар отримувався на підставі довіреності ЯОИ № 200676 ( а.с.20).

22.10.2008 року відповідачем отримана продукція за видатковою накладною за № РН-0001093 на суму 45337,50 грн. по довіреності ЯПД № 022786 від 20.10.2008 року ( а.с.25), 25.11.2008 року відповідачем отримана продукція по видатковій накладні за № РН-0001191 на суму 12631,50 грн. по довіреності ЯОИ № 200825( а.с.24), 05.12.2008 року відповідачем отримана продукція по видатковій накладній за № РН-0001226 на суму 4537,50 грн. по довіреності ЯОИ № 200871 ( а.с.29).

Відповідач частково розрахувася за отриману продукцію на суму 405832,41 грн. ( 477042 грн. - 405832,41 грн. = 71209,59 грн. )

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 71209,59 грн.

Крім основного боргу позивачем нарахована пеня 12960,15 грн на підставі п.9.2 договору за № 592 від 03.09.2008 року.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1, ч.3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань"платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст.3 вищазгаданого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п.9.2 договору сторони встановили, що у випадку прострочення відповідачем оплати товару, він сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов”язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв’язку з вищенаведеним суд встановив, що позивачем у справі при поданні позову, не дотримано обмежень, встановлених ч.6 ст.232 ГК України та п.1 ч.2 258 ЦК України, оскільки позивачем нараховано пеню за період станом на 01 квітня 2011 року за 182 дня, тобто починаючи з 1 жовтня 2010 року, позов подано 15 квітня 2011 року, оплата здійснювалась в 2008 році, тобто строк позовної давності для нарахування пені сплинув. Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі підлягають частковому задоволенню в сумі 5443,14 грн. за несплату заборгованості в сумі 71209,59 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.05.11 року у справі за № 5023/3233/11 порушена провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Завод ім. В.О.Малишева" ( а.с.75-78)

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14 травня 1992 р. N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарським процесуальним кодексом України , іншими законодавчими актами України.

Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Відповідно до Закону і статей 4 та 5 у провадженні у справах про банкрутство місцеві господарські суди виносять обов'язкові до виконання на всій території України ухвали, а також приймають постанови про визнання боржників банкрутами.

Згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів банку не поширюється на нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних, оскільки останні входять до складу грошового зобов'язання і не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних та сума боргу з урахуванням індексу інфляції, передбачені ст.625 ЦК України не є фінансовими санкціями в розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а отже наявні правові підстави відповідно до 625 ЦК України для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4928,09 грн., а також в частині стягнення 19573,00 грн. індексу інфляції.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито в сумі 1011,53 грн. та витрати на інформаційно-технічне забзепечення судового процесу слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.1,12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ,258,509, 625 ЦК України,174, 193, 232 Господарського кодексу України, ст. 1,2,33,44,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод ім. В.О.Малишева" ( м.Харків, вул.Плеханівська,126 код 14315629 р/р 26005010124001 у ЗАТ"Альфа-Банк" м.Київ, МФО 300346) на користь ТОВ"Торговий Дом "Евромет"( м.Харків, вул.Плеханівська,4-а код 34330281 р/р 26001001311348 у ЗАТ "ОТП Банк" м.Харків, МФО 350750) суму основного боргу 71209,59 грн., пеню 5443,14 грн., інфляційні 19573 грн., 3 % річних- 4928,09 грн., державне мито 1011,53 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 219,68 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 7517,01 грн.- відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписане 01.07.11 року.