Рішення № 16932261, 20.06.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2011 р.Справа № 16/17-1397-2011 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: голова правління Верховська К.О. (статут, протокол загальних зборів № 1 від 24.07.2001р.), адвокат ОСОБА_3 (ордер № 25 від 28.04.2011р., витяг з договору про надання

правової допомоги по справі від 28.04.2011р.);

Від відповідача: ОСОБА_4 (паспорт НОМЕР_1, виданий Г/К Росії, Одеса 01.12.2006р.).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом міжнародної громадської організації „Єврейський общинний центр „Мігдаль” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 26000 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Міжнародна громадська організація „Єврейський общинний центр „Мігдаль” (надалі за текстом МГО „Єврейський общинний центр „Мігдаль”) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі за текстом ФОП ОСОБА_4) про відшкодування збитків в сумі 26000 грн., що були завдані позивачу внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором № 03/10 від 21.10.2009р.

Відповідач повністю заперечував проти заявлених вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників процесу, суд дійшов до наступних висновків.

21.10.2009р. між МГО „Єврейський общинний центр „Мігдаль” (Замовник) та ФОП ОСОБА_4 (Виконавець) було укладено договір № 03/10, відповідно до п.1.1. якого Виконавець зобовязується за заявкою Замовника надати останньому послуги з перевезення автобусним транспортом пасажирів, а Замовник зобовязується оплачувати послуги, що надаються, у відповідності з договором.

Згідно з розділом 3 договору № 03/10 від 21.10.2009р. вартість послуг включає в себе ціну використаних для надання послуг палива, експлуатаційні витрати, оплату праці водія та технічного персоналу, інші витрати виконавця та складає 13000 грн. Оплата послуг, що надаються, здійснюється Замовником на підставі рахунку Виконавця шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору № 03/10 від 21.10.2009р. Замовник зобовязується зробити 100% передоплату Виконавцю за послуги у відповідності до умов договору ( 50% після підписання, 50% безпосередньо перед поїздкою), а Виконавець зобовязується: надавати автотранспортні послуги у точній відповідності з умовами договору та заявкою Замовника з 1 по 3 листопада 2009р. за маршрутом Одеса-Трускавець-Одеса; забезпечити безпеку перевезень, культуру та якість обслуговування; надати автотранспорт в технічно справному стані, який відповідає відповідним санітарним, протипожежним та іншим обовязковим нормам.

На підставі доповнень від 30.10.2009р. та від 23.02.2010р. до договору № 03/10 від 21.10.2009р. сторони погодили надання Виконавцем Замовнику послуг щодо перевезення пасажирів автотранспортом з 14 березня 2010р. по 16 березня 2010р. за нерегулярним маршрутом Одеса-Трускавець-Одеса у відповідності до погодженого графіку.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 908 Цивільного кодексу України встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Позивачем прийняти на себе зобовязання щодо оплати послуг по перевезенню пасажирів були виконані у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів в сумі 13000 грн. на розрахунковий рахунок відповідача згідно виставленого рахунку № б/н від 26.10.2009р., що підтверджується платіжним дорученням № 471 від 27.10.2009р.

В свою чергу, відповідачем прийняти на себе зобовязання за договором № 03/10 від 21.10.2009р. щодо надання послуг по перевезенню пасажирів автотранспортом за погодженим графіком та маршрутом були виконані частково, здійснивши доставку з пункту відправлення м. Одеса тільки до пункту призначення м. Трускавець. Даний факт відповідачем не спростовується.

У звязку із неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за договором № 03/10 від 21.10.2009р., а саме затримкою відправлення з м. Трускавець до м. Одеса через неналежний технічний стан автомобільного транспорту, яким здійснювалось перевезення, МГО „Єврейський общинний центр „Мігдаль”, з метою своєчасного повернення до м. Одеси, 16.03.2010р. було укладено договір з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_5 забезпечує автомобільне перевезення 48 пасажирів за маршрутом Трускавець-Одеса з платою за транспортні послуги в сумі 13000 грн., які були сплачені виконавцю послуг відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордера № 21 від 17.03.2010р. та № 27 від 22.03.2010р.

Таким чином, позивачем було сплачено загалом 26000 грн. за надання послуг з перевезення пасажирів з 14.03.2010р. по 16.03.2010р. за маршрутом м.Одеса-м.Трускавець-м.Одеса, тобто на 13000 грн. більше, ніж розраховував позивач при укладенні договору № 03/10 від 21.10.2009р., чим, на думку МГО „Єврейський общинний центр „Мігдаль”, йому були завдані збитки, за відшкодуванням яких останній і звернувся до господарського суду Одеської області .

Враховуючи правове обґрунтування позовних вимог та визначення позивачем суми, заявленої до стягнення як збитки, суд вважає за необхідне звернутися до правової природи такого заходу цивільної відповідальності як збитки.

Виходячи із змісту положень ст.ст. 509, 610, 611, 614 ЦК України, чинним законодавством України встановлена єдина підстава цивільно-правової відповідальності за завдані учаснику цивільно-правових відносин збитки це правопорушення, до складу якого входять, зокрема, елементи обєктивної сторони правопорушення, яка складається із збитків (упущеної вигоди); протиправної поведінки особи, яка порушила зобовязання та причинного звязку між ними; елементи субєктивної сторони, зокрема, вини особи, яка порушила зобовязання.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). При цьому, відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Приписами статті 224 ГК України також передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Статтею 225 цього Кодексу встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема відносяться додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно з частинами першою, другою ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

В свою чергу, стаття 614 ЦК України встановлює, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальністю за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Таким чином, згідно із зазначеними вище нормами чинного законодавства України кредитор повинен довести, що ним були понесені додаткові витрати для отримання робіт/послуг, на які він розраховував при укладанні договору із боржником, факт порушення боржником прийнятих на себе зобовязань, вину боржника у вчиненому порушенні, а також причинно-наслідковий звязок між допущеним боржником порушенням та додатковими витратами кредитора, тобто збитками.

Звертаючись до суду з вимогами про стягнення збитків у сумі 26000 грн., позивач зазначає, що зазначена сума є збитками, що підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, та складається з 13000 грн. збитків, що завдані неналежним виконанням ФОП ОСОБА_4 своїх зобовязань щодо надання послуг з перевезення пасажирів на умовах договору № 03/10 від 21.10.2009р., та 13000 грн. збитків як додаткових витрат, які були понесені МГО «Єврейський общинний центр «Мігдаль»для отримання послуг, на які вона розраховувала при укладенні договору № 03/10 від 21.10.2009р.

На підставі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способом захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з вимогами ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Крім того, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи, факт понесення позивачем додаткових витрат в сумі 13000 грн., які виникли в результаті змушеного укладання 16.03.2010р. договору з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_5 забезпечив автомобільне перевезення 48 пасажирів за маршрутом Трускавець-Одеса, підтверджується як самими договором з ФОП ОСОБА_5 так і квитанціями до прибуткового касового ордера № 21 від 17.03.2010р. та № 27 від 22.03.2010р., на оплату послуг з перевезення ФОП ОСОБА_5 у сумі 13000 грн.

Звертаючись до умов укладеного між сторонами договору №03/10 від 21.10.2009р. суд звертає увагу відповідача, що положеннями п.4.2. угоди ФОП ОСОБА_4 були прийняти на себе зобовязання надати автотранспорт в технічно справному стані, що свідчить про те, що будь-які несправності автотранспорту або поломки в період перевезення пасажирів тягнуть за собою невиконання з боку відповідача зазначених умов договору, та, як наслідок, порушення останнім прийнятих на себе зобовязань.

Таким чином, господарським судом встановлені всі складові елементи цивільного правопорушення, в результаті чого збитки, які укладаються у додатково понесених позивачем витратах через змушене укладання 16.03.2010р. договору з ФОП ОСОБА_5, у розмірі понесених додаткових витрат через неналежне виконання позивачем умов договору № 03/10 від 21.10.2009р. в сумі 13000 грн., є реальними збитками та підлягають відшкодуванню за рахунок ФОП ОСОБА_4

При цьому, судом критично оцінюються доводи ФОП ОСОБА_4 стосовно наявності обставин непереборної сили, які укладаються у важких погодних умовах, що і призвело до поломки автотранспорту, та, як наслідок, дані обставини звільняють його від відповідальності за неналежне виконання зобовязань за договором № 03/10 від 21.10.2009р., з огляду на умови п. 4.2. договору №03/10 від 21.10.2009р., приведені по тексту рішення вище та умови п.5.1. договору, яким сторони визначили форс-мажорні обставини і до яких важків погодні умови не відносяться.

За таких же підстав суд вважає декларативними та необґрунтованими доводи відповідача про належний технічний стан автотранспорту, що підтверджується відповідними документами.

Що стосується решти позовних вимог в сумі 13000 грн., які були сплачені відповідачу за договором № 03/10 від 21.10.2009р., суд зазначає наступне. Вказана грошова сума також визначена позивачем в якості збитків, які були понесені МГО «Єврейський общинний центр «Мігдаль»в результаті неналежного виконання ФОП ОСОБА_4 укладеного між сторонами договору. Однак, дана грошова сума була перерахована позивачем на рахунок відповідача в якості оплати за послуги перевезення пасажирів згідно договору № 03/10 від 21.10.2009р.. Слід зазначити, що даний договір був частково виконаний відповідачем. В результаті означеного, враховуючи правову природу правовідносин, які виникли між сторонами по справі, суд звертає увагу позивача, що до даних правовідносин повинні застосовуватися положення глави 64 Цивільного кодексу України, якими врегульовані питання перевезення, у тому числі і повернення коштів, сплачених за перевезення.

Приймаючи до уваги, що вказана грошова сума у розмірі 13000 грн. визначена позивачем як збитки, однак, не підпадає під їх категорію, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову у цієї частині.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог МГО «Єврейський общинний центр «Мігдаль»до ФОП ОСОБА_4 в сумі 13000 грн. на підставі ст.ст. 11, 16, 22, 509, 525, 526, 610, 614, 623, 629, 901, 908 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 225 ГК України.

Судові витрати, у тому числі і витрати МГО «Єврейський общинний центр «Мігдаль»на оплату послуг адвоката в сумі 1360 грн., які підтверджується витягом з договору про надання правової допомоги від 28.04.2011р., додатком до договору про надання правової допомоги від 28.04.2011р., квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1 від 16.05.2011р., розподіляються згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 16, 22, 509, 525, 526, 610, 614,623, 629, 901, 908 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 225 ГК України, ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 ГПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (67700, АДРЕСА_1, ідн. №НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 в ВАТ „Піреус-Банк МКБ” в м. Білгород-Дністровський, МФО 300658) на користь міжнародної громадської організації „Єврейський общинний центр „Мігдаль” (65012, м. Одеса, вул.. Мала Арнаутська, буд. 46, корпус „а”, код ЄДРПОУ 26134488, п/р 26008315658 в АБ „Південний” м. Одеси, МФО 328209) збитки в сумі 13000 /тринадцять тисяч/ грн. 00 коп., витрати зі сплати державного мита в сумі 130 /сто тридцять/ грн., витрати з оплати послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 /сто вісімнадцять/ грн. 00 коп., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 680 /шістсот вісімдесят/ грн. 00 коп.

3.В решті позову відмовити.

Рішення набирає чинності в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 29.06.2011р.

Суддя Желєзна С.П.