Ухвала суду № 16928625, 08.06.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

08.06.11

№ 3/5009/3133/11

Суддя Соловйов В.М.

розглянувши матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний банк”, м. Донецьк

до відповідача: Українсько-Німецького спільного підприємства “Алкор”, Запорізька область, м. Вільнянськ

про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 297 574,70 грн. та 269 734,55 доларів США

ВСТАНОВИВ:

ПуАТ “Перший Український Міжнародний банк” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Українсько-Німецького спільного підприємства “Алкор” про стягнення заборгованості за кредитним договором № 7.3-57 від 07.08.2007р. в розмірі 297 574,70 грн. та 269 734,55 доларів США.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 06.06.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовна заява підлягає поверненню в зв’язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином –суб’єктом підприємницької діяльності або його представником.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

“...3) сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі”.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

“...4) не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;...”.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93 “Про державне мито”, з позовів, що подаються до суду та господарського суду в іноземній валюті, а також за дії та операції в іноземній валюті державне мито сплачується в іноземній валюті. У разі коли розмір ставок державного мита передбачено в частинах неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, державне мито сплачується в іноземній валюті з урахуванням курсу грошової одиниці Національного банку України, крім випадків, передбачених у частині третій цієї статті.

Відповідно до п. 1 Інструкції “Про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України 22.04.1993 року за № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993р. за № 50, державне мито справляється за ставками у розмірах частин неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та в процентному відношенні до відповідної суми документа (суми позову, вартості відчужуваного майна тощо).

Державне мито сплачується до подання заяви чи вчинення дій, за які воно справляється, а у відповідних випадках - при видачі документів.

Державне мито сплачується готівкою, шляхом перерахувань із рахунку платника в кредитній установі чи митними марками.

З позовних заяв, що подаються до суду та господарського суду в іноземній валюті, а також за дії та операції в іноземній валюті, державне мито сплачується в іноземній валюті. У разі, коли розмір ставок державного мита передбачено в частинах неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, державне мито сплачується в іноземній валюті з урахуванням курсу грошової одиниці Національного банку України.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, розмір державного мита з позовів немайнового характеру складає 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85, 00 грн.), розмір державного мита із позовних заяв майнового характеру –1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102, 00 грн.) і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500, 00 грн.).

Отже, в даному випадку державне мито повинно справлятися не за ставками у розмірах частин неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а в процентному відношенні до відповідної суми позову.

В якості додатків до позовної заяви позивачем надано платіжне доручення № 953 від 01.06.2011р. про сплату державного мита у розмірі 24 501,00 грн., жодних інших платіжних документів про сплату державного мита до матеріалів справи позивачем не додано.

Судом не може бути прийнято до уваги в якості доказів сплати державного мита платіжне доручення № 953 від 01.06.2011р., оскільки в позовній заяві № 2074/116/03 від 31.05.2011р. позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 297 574,70 грн. та 269 734,55 доларів США. Проте, в матеріалах справи знаходиться платіжне доручення про сплату державного мита лише в національній валюті (гривні), що суперечить Законодавству України.

Отже, позивачем не надані належні докази сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі.

Відповідно до листа Державного казначейства України № 05-04/713-4483 від 20.06.2001р., державне мито, сплачене у доларах США, перераховується за наступними реквізитами:

- отримувач: Державне казначейство України м. Київ;

- банк отримувача: ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України м. Київ;

- МФО 322313;

- код ОКПО 20055032;

- р/р № 2513101284489/840, S.W.I.F.T.: EXBSUAUX.

Відтак, позивачу слід сплатити за цими реквізитами 2 697, 35 доларів США (1% від суми 269 734, 55 доларів США) та 2 975, 75 грн. за реквізитами, що зазначені в платіжному дорученні № 953 від 01.06.2011р.

В п. 3.3 роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” значиться, що недодержання вимог статей 54 і 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.

На підставі викладеного позовна заява підлягає поверненню без розгляду.

Приймаючи судове рішення, господарський суд також враховує наступне.

За змістом Розділів VIII, IX ГПК України всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви та відомості є обов’язковими для зазначення позивачем у позовній заяві, їх обов’язковість встановлена законодавцем і не може залежати від бажання особи, що звертається до суду, можливості подальшого з’ясування цих відомостей судом після відкриття провадження у справі та під час підготовки справи до розгляду тощо.

Вказані норми носять імперативний характер і не підлягають ігноруванню стороною чи судом з посиланням на будь-які суб’єктивні висновки та обставини.

На підтвердження цього висновку свідчить і ст. 4-1 ГПК України, згідно якої господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись ст. 50-51, ч. 1 ст. 54, п. 3 ч.1 ст. 57, п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву та додані до неї матеріали на 39 аркушах без розгляду (в тому числі оригінал платіжного доручення № 953 від 01.06.2011р. на суму 24 501,00 грн. та оригінал платіжного доручення № 952 від 01.06.2011р. на суму 236, 00 грн.). Видати довідку на повернення держмита.

Суддя Соловйов В.М.