Рішення № 16928067, 29.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.06.11 р. Справа № 44/60

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Лазаренко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу”, м. Донецьк, ідентифікаційний номер 36443821

до Відповідача 1: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

до Відповідача 2: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_2

про: повернення позивачу грошових коштів у розмірі 10000,00грн., отриманих відповідачем 1 та відповідачем 2 на підставі договору оренди нежитлового вбудованого приміщення загальною площею 312,5кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та витребування означеного приміщення з чужого незаконного володіння

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_3(за довіреністю б/н від 03.06.2011р.);

від Відповідача 1 ОСОБА_1 (за паспортом НОМЕР_3 виданий Ворошиловським РВД МУ ГУМВС України в Донецькій області 24.10.2008р.)

від Відповідача 2 не зявився;

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання було відкладено з 18.04.2011р. на 05.05.2011р., з 05.05.2011р. на 17.05.2011р., з 17.05.2011р. на 31.05.2011р., з 31.05.2011р. на 15.06.2011р., з 15.06.2011р. на 29.06.2011р.

У судовому засіданні 29.06.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу”, м. Донецьк (далі Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі Відповідач 1) та Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк (далі Відповідач 2) про повернення грошових коштів у розмірі 10000,00грн., отриманих Відповідачами на підставі договору оренди нежитлового вбудованого приміщення загальною площею 312,5кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на порушення права власності на належне йому нерухоме майно, зокрема безпідставне отримання доходів, які Позивач міг би одержати від здавання в оренду належне йому нерухоме майно.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав: правоустановчі документи; протокол від 03.04.2009р.; біржовий контракт №2 від 09.10.2009р.; рішення Господарського суду Донецької області від 18.12.2009р. по справі №14/377пд та довідку про набрання рішенням законної сили; рішення Господарського суду Донецької області у справі №20/17пд; рішення та ухвали Господарського суду Донецької області у справі №32/63пн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 41, 124 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 761, 1214 Цивільного кодексу України та разом із позовною заявою в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України надано клопотання (а.с.а.с.41-43) про витребування доказів у Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк та Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк, а саме: договір оренди нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею 312,5кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 укладений із орендарем ОСОБА_4, яке (клопотання) було задоволене судом.

Крім того, Позивачем надана заява про забезпечення позову (а.с.а.с.44-46) шляхом заборони Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, м. Донецьк та Фізичній особі підприємцю ОСОБА_2, м. Донецьк вчиняти будь-які дії відносно нежитлового вбудованого приміщення загальною площею 312.5кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, у тому числі відчуження, передача в оренду та будь-яке інше платне чи безплатне користування.

Позивачем через канцелярію суду 18.04.2011р. надана заява про збільшення позовних вимог (а.с.а.с.65-68), якою первісні вимоги доповнені витребуванням майна, а саме: нежитлового вбудованого приміщення загальною площею 312,5кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, належне на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу”, м. Донецьк, із чужого незаконного володіння Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк та Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу”, м. Донецьк.

На обґрунтування своєї позиції з урахування результатів розгляду інших справ, які стосуються правовідносин щодо спірного майна, Позивачем 06.06.2011р. і 25.06.2011р. надавалися додаткові пояснення (а.с.а.с. 99-102, 109-117).

Відповідач 1 надав відзив від 24.06.2011р. (а.с.а.с.118,119) з додатками (а.с.а.с.120-145), за змістом якого наголосив на нездійснення в поточний період господарської діяльності; наявності у провадженні Ворошиловського районного суду Донецької області позовної заяви про визнання недійсним біржового контракту №2 від 09.10.2009р., на який посилається Позивач, у звязку із чим просив зупинити провадження у справі.

Відповідач 2 своєї позиції по суті розглядуваних вимог до відома суду не довів, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.39, 40), достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”.

Обізнаність Відповідача 2 про судовий розгляд підтверджується його заявами про відкладання розгляду справи (а.с.а.с.72-75, 83), які задовольнялися судом.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 31.05.2011р. справу передано на розгляд судді Попкова Д.О.

У судовому засіданні 29.06.2011р. представник Позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсягу, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на їх підтвердження, а Відповідач 1 проти позову заперечив, вказуючи про приналежність Відповідачам спірного майна та фактичне його перебування у їх володінні із можливістю вільного доступу без передачі будь-яким орендарям, і відсутність у Позивача права власності на спірне майно.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а повторна неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача 2 та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 і 77 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не вливають на таку кваліфікацію та не перешкоджає вирішенню спору, адже всім сторонам було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті розглядуваних вимог з наданням будь-яких підтверджуючих доказів (у разі наявності).

Наразі, враховуючи загальну тривалість провадження у справі (порушена 06.04.2011р.), встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача 2 здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача і Відповідача 1, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

27.02.2002р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) та Спільним підприємством „Донбассервіс” (Продавець) укладений та посвідчений нотаріально договір купівлі-продажу (а.с.125), за умовами якого Продавець продав, а Покупець купив приміщення, розташоване у АДРЕСА_1 загальною площею 312,5кв.м. (далі спірне майно). Перехід права власності на означене приміщення сторонами повязаний з моментом підписання договору.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.11.2003р. у справі №42/402В (а.с.а.с.128, 129) за позовом Покупця до Продавця за вказаним вище договором купівлі-продажу було визнано права власності приватного підприємця ОСОБА_2 на спірне майно.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 20.01.2010р. у справі №2-3107/09 (а.с.а.с.138, 139) задоволені позовні вимоги (а.с.а.с.136, 137) ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та виділено в натурі у власність ОСОБА_1 спірне майно В подальшому, ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 06.12.2010р. (а.с.а.с.144, 145) за результатами перегляду означеної справи за нововиявленими обставинами вказане рішення було скасоване.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.03.2009р. у справі №20/17пд (а.с.а.с.54-62) задоволені позовні вимоги Спільного підприємства „Донбассервіс” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним укладеного між ними договору купівлі-продажу приміщення від 27.02.2002р. та зобовязання повернути Спільному підприємству „Донбассервіс” спірне майно.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.08.2009р. у справі №32/63пн (а.с.а.с.48-50) задоволені позовні вимоги Спільного підприємства „Донбассервіс” визнано за ним право власності на спірне майно та зобовязано Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” здійснити державну реєстрацію права власності відносно означеного майна за Спільним підприємством „Донбассервіс”.

09.10.2009р. між Позивачем (Покупець) та Спільним підприємством „Донбассервіс” (Продавець) укладено біржовий контракт №2 (а.с.а.с.30, 31), згідно умов п. 1.1. якого Продавець продав, а Покупець купив майно - нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 312.5кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, б. Шкільний, б.26.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.12.2009р. у справі №14/377пд (а.с.а.с.32-35) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу” до Спільного підприємства „Донбассервіс” право власності на нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 312,5кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 визнано за Позивачем. Вказане рішення набрало законної сили 29.12.2009р. (а.с.36).

14.06.2010р. реєстратор КП „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” відмовив (а.с.а.с.116, 117) Позивачеві в реєстрації права власності на спірне майно на підставі згадуваних вище рішення Господарського суду Донецької області від 18.12.2009р. та біржового контракту №2 від 09.10.2009р. з мотивів наявності реєстрації прав на означене майно за Відповідачем 1 на підставі рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 20.01.2010р.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 01.11.2010р. у справі №44/69пд (а.с.а.с.111, 112), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.202010р. (а.с.а.с.113-115), відмовлено у задоволені позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до товарної біржі „Універсал Плюс” та до Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу” про визнання недійсним біржового контракту №2, укладеного за результатами біржових торгів від 09.10.2009р.

В провадженні (а.с.135) Ворошиловського районного суду Донецької області знаходиться позовна заява (а.с.а.с.133, 134) ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу” та Товарної біржі „Універсал Плюс” про визнання недійсними біржових торгів в частині продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, протоколу №2 біржового аукціону з продажу майна підприємства-банкрута від 09.10.2009р., біржового контракту №2 від 09.10.2009р. Із змісту означеної позовної заяви вбачається, що заявниця обґрунтовує правовий інтерес стосовно оспорювання результатів торгів приналежністю відчуженого за ними спірного майна своєму чоловіку Відповідачу 2 у справі №40/60.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволені вимог, викладених у заяві, наданій через канцелярію суду 18.04.2011р. (а.с.а.с.65-68).

Відповідач 1 проти позову заперечила, вказуючи у судовому засіданні 29.06.2011р. про відсутність у Позивача права власності на спірне майно.

Відповідач 2 своєї позиції до відома суду не довів.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у заяві про збільшення позовних вимог наданої через канцелярію суду 18.04.2011р. (а.с.а.с.65-68)., оскільки згідно ст.58 Господарського процесуального кодексу України позивач управнений обєднати в межах одного позову вимоги, що ґрунтуються на одних підстава і повязані наданими доказами, а їх спільний і одночасний розгляд не перешкоджає зясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у захисті Позивачем права власності на обєкт нерухомості шляхом його витребування з чужого незаконного володіння Відповідачів та спонукання їх до повернення безпідставно отриманих доходів за рахунок оренди такого майна з урахуванням заперечень Відповідача 1 щодо приналежності такого майна Позивачеві і фактичного його перебування у володінні Відповідача 2.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного субєктивного права (інтересу) у Позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача, а також належності обраного способу судового захисту. Відсутність, або недоведеність будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову.

З огляду на обраний Позивачем спосіб захисту свого права, в контексті згадуваних у позові приписів ст.ст. 317, 319, 387 та 1214 Цивільного кодексу України, предметом доказування для Позивача та спростування для Відповідача, а, відповідно, і судової оцінки у розглядуваній справі насамперед є факт приналежності спірного майна Позивачеві та безпідставне перебування цього майна у володінні Відповідачів і отримання доходів від використання цього майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається зокрема із правочинів, що узгоджується із загальними положеннями ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України і ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України щодо підстав виникнення прав та обовязків.

Наразі, як було встановлено судом в межах справи №14/377пд, Позивач відплатно набув спірне майно у його попереднього власника, чий статус підтверджено Господарським судом Донецької області у справі №32/63пн, за біржовим контрактом №2 від 09.10.2009р., законність якого, в свою чергу, досліджувалася і була встановлена Господарським судом Донецької області у справі №44/69пд.

Виходячи із матеріалів справи означені судові акти набули законної сили, а отже і статусу загальнообовязкових у розумінні ст.ст. 124, 129 Конституції України. За таких обставин, за відсутністю належних доказів спростування встановлених ст.ст. 204, 328 Цивільного кодексу України презумпцій правомірності відносно підстав набуття Позивачем захищуваного в межах розглядуваної справи права власності на обєкт нерухомості - нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 312,5кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, суд вважає належним чином доведені факти добросовісності набуття Позивачем права власності на означене майно і наявність у нього такого права на даний момент.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що оскільки відповідні факти встановлені чинними судовими актами, остільки належними доказами на спростування таких фактів можуть вважатися лише судові рішення, якими скасовані у встановленому процесуальним законом порядку (за результатами перегляду справ вищестоящими судовими інстанціями або за нововиявленими обставинами) акти у справах №№14/377пд, 32/63пн та 44/69пд. Означений висновок суду ґрунтується на правовій позиції (усталеній практиці) Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права для національних судів згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” (див, наприклад Рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. зі справи „Совтрансавто-Холдинг” проти України”, в якому визначено, що „одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів” - (згадується в п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про юрисдикцію Європейського суду з прав людини в Україні” від 18.11.2003р. № 01-8/1427).

Таким чином, Позивачем доведений факт наявності захищуваного права. В свою чергу, наявність у провадженні Ворошиловського районного суду м. Донецька позовної заяви з вимога про оспорювання законності результатів біржових торгів щодо набуття Позивачем права власності на спірне майно, само по собі жодною мірою не спростовує вказаних судом презумпцій та не може призвести до автоматичної втрати доказового значення судових актів у справах №№14/377пд, 32/63пн та 44/69пд, розглянутих Господарським судом Донецької області без їх відповідного перегляду у встановленому прядку, у звязку із чим суд не вбачає потреби у зупиненні провадження у справі №44/60 та підстав для цього, визначених ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Наразі, порушення захищуваного права у вигляді перебування спірного майна у фактичному володінні і користуванні Відповідачів без відповідних підстав та відсутності у Позивача доступу до нього підтверджується матеріалами справи та поясненнями, наданими Відповідачем 1 у судовому засіданні 29.06.2011р.

При цьому, незаконність набуття майна Відповідачами у розмінні ст. 387 Цивільного кодексу України також встановлена у судовому порядку:

- Господарським судом Донецької області в межах справи №20/17пд, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу від 27.02.2002р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) та Спільним підприємством „Донбассервіс”;

- Ворошиловським районним судом м. Донецька в межах справи №2-3107/09, ухвалою якого скасоване за нововиявленими обставинами попереднє рішення цього суду від 20.01.2010р. про виділення у власність спірного майна Відповідачеві 1,

а отже у світлі згадуваного вище принципу правової певності незаконність набуття не може бути поставлена під сумнів. Суд звертає увагу Відповідачів на те, що в силу ст. 48 Цивільного кодексу УРСР первісна підстава для набуття ними прав відносно спірного майна договір купівлі-продажу від 27.02.2002р., існування якого і зумовило прийняття свого часу Господарським судом Донецької області рішення у справі №42/402В, є недійсним з моменту його укладання, а відтак не є і не міг бути належною правовою підставою для припинення права власності на це майно у Спільного підприємства „Донбассервіс” і виникнення такого права у Відповідача 2 з подальшим виділенням Відповідачеві 1.

Таким чином, судом не приймається я до уваги посилання на наявність рішення Господарського суду Донецької області у справі №42/402В, яке приймалось без урахування обставин недійсності договору купівлі-продажу від 27.02.2002р. і збереження права власності на майно у Спільного підприємства „Донбассервіс” до його відчуження останнім на користь Позивача.

Отже, суд вважає доведеним факт порушення захищуваного права Позивача у вигляді протиправного позбавлення його з боку Відповідачів можливістю вільно володіти та користуватися приналежним майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічні положення закріплені і в ст.321 Цивільного кодексу України.

Повага до права власності закріплена і у якості загальновизнаного міжнародно-правового принципу. Так, відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р., „ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права”. Як встановлено ст. 55 Конституції України, ст. 6 загаданої Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. кожній особі (у тому числі юридичній, оскільки останні відповідно до ч. 1 ст.91 Цивільного кодексу України здатні мати такі ж права та обовязки, як і фізичні, крім тих, які за своєю природою можуть належать лише людині) належить невідємне право на судовий захист своїх прав та інтересів.

Виходячи з положень Глави 29 Цивільного кодексу України права власника можуть бути захищені зокрема шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 Цивільного кодексу України), що зумовлює висновок суду про належність обраного способу судового захисту в цій частині та можливості задоволення віндикаційних позовних вимог. Враховуючи, що задоволення вимог про витребування майна за своїми юридичними наслідками повязане із встановленням для сторін відповідних обовязків щодо забезпечення передання спірного майна Позивачеві, суд, керуючись вимогами абз. 2 ч. 2 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та беручи до уваги тривалість безпідставного утримання майна, вважає за необхідне встановити строк для вчинення означених дій тривалістю 5 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Суд відмовляє у задоволені позовних вимог про повернення безпідставно отриманого доходу розмірі 10000грн., оскільки Позивачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України та попри вжиті судом заходи із витребування відповідних доказів в порядку ст. 38 цього Кодексу, не був доведений ані факт передачі Відповідачами спірного майна в оренду, ані отримання доходів від такої передачі у розмірі визначеної суми, що унеможливлює застосування ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України.

Суд також відмовляє у задоволені клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову (а.с.а.с.44-46) шляхом заборони Відповідачам вчиняти будь-які дії відносно нежитлового вбудованого приміщення загальною площею 312.5кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, у тому числі відчуження, передача в оренду та будь-яке інше платне чи безплатне користування, оскільки Позивачами не надано доказів ймовірності вчинення Відповідачами таких дій з метою утруднення виконання рішення суду, доведення якої (ймовірності) є обовязковою умовою застосування заходів згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню відповідачами і рівних частинах пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 23, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 36443821) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) про повернення позивачу грошових коштів у розмірі 10000,00грн., отриманих Відповідачем 1 та Відповідачем 2 на підставі договору оренди нежитлового вбудованого приміщення загальною площею 312,5кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та витребування означеного приміщення з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

2. Витребувати з чужого незаконного володіння Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та передати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 36443821) протягом пяти календарних днів з моменту набранням рішенням законної сили нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 312,5кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 36443821) компенсацію судових витрат державне мито в сумі 717,5грн. і оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 59грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 36443821) компенсацію судових витрат державне мито в сумі 717,5грн. і оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 59грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 29.06.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.07.2011р.

Суддя Попков Д.О.