Рішення № 16928044, 05.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.07.11 р. Справа № 20/73

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м. Горлівка

до відповідача: Дочірнього підприємства „Агрофірма „Шахтар” орендного підприємства

„Шахта ім. О.Ф. Засядька”, с.Олександрівка

про стягнення 120 670,92 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - предст. за дов. №57-11”Д” від 26.04.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2- за дов.№63 від 18.04.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м. Горлівка, звернувся до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства „Агрофірма „Шахтар” орендного підприємства „Шахта ім. О.Ф. Засядька”, с.Олександрівка про стягнення з відповідача суми 3% річних від простроченої суми заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 19930,72грн. та суми індексу інфляції за час прострочки в розмірі 100740,20грн., а всього 120 670,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №1925 від 04.05.2001р., ухвалу господарського суду Донецької області від 28.02.2006р. по справі №35/29, копії банківських виписок, розрахунок суми позову, правовстановлюючі документи тощо.

04.05.2011р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки затверджена судом мирова угода за своєю правовою природою є угодою, яка була належним чином виконана відповідачем у звязку з чим нарахування інфляційних та 3% річних виконано позивачем безпідставно.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 10.05.2011р. у звязку з обранням судді Донця О.Є. на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду, справу №20/73 передано на повторний автоматичний розподіл.

В результаті автоматичного розподілу, справу №20/73 було призначено на розгляд судді Лейбі М.О.

Позивач у судове засідання 17.05.2011р. зявився, надав суду клопотанням №03юр-38174 від 16.05.2011р. про здійснення заміни позивача по справі №20/73 ВАТ “Донецькобленерго” на його правонаступника Публічне акціонерне товариство “Донецькобленерго”.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.05.2011р. задоволено клопотання позивача та здійснено заміну позивача ВАТ “Донецькобленерго” на його правонаступника Публічне акціонерне товариство “Донецькобленерго”.

24.06.2011р. відповідач надав суду пояснення в яких просить суд застосувати строк позовної давності по справі 20/73 та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

04.05.2001р. між сторонами був укладений Договір про використання електричної енергії №1925, предметом якого є умови поставки, порядок реалізації електроенергії та її використання на межі балансової належності постачальника електроенергії та споживача.

Як зазначає позивач, у звязку з неналежним виконанням відповідачем обовязків щодо оплати спожитої електричної енергії за договором №1925 від 04.05.2001р. у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 417528,56грн.

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 417528,56грн. (справа №35/29).

Під час розгляду справи №35/29 сторони дійшли згоди про можливість укладання мирової угоди.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.02.2006р. по справі №35/29 судом затверджена мирова угода укладена між ВАТ „Донецькобленерго” та ДП „Агрофірма Шахтар” орендного підприємства „Шахта ім. О.Ф. Засядька” щодо сплати заборгованості в розмірі 417528,56грн., а також судових витрат в розмірі 4293,29грн. згідно графіку.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до графіку погашення заборгованості, відповідач зобовязався в період з березня 2006р. по березень 2009р. здійснювати оплату заборгованості.

Відповідач виконав умови мирової угоди належним чином та здійснив оплату заборгованості згідно графіку платежів у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Позивач з посиланням на невиконання належним чином відповідачем основного договірного зобовязання по сплаті спожитої електричної енергії на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача суму 3% річних від простроченої суми заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 19930,72грн. та суму індексу інфляції за час прострочки в розмірі 100740,20грн. за період з 01.04.2006р. по 06.04.2009р.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що згідно приписів діючого законодавства, ухвала суду про затвердження мирової угоди від 28.02.2006р. по справі №35/29 та мирова угода за своїми ознаками не є новацією в розмінні ст.604 Цивільного кодексу України, оскільки заміна первісного зобовязання новим не відбулась.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст. 598 цього ж кодексу, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу приписів ст.ст.598-609 Цивільного кодексу України, рішення (ухвала) суду про стягнення боргу (розстрочення боргу, затвердження мирової угоди тощо) не є підставою для припинення грошового зобовязання. Отже, даною ухвалою від 28.02.2006р. по справі №35/29 фактично змінено порядок оплати існуючого боргу.

Таким чином, за ініціативою сторін, фактично відбулась зміна строку погашення суми заборгованості, на яку нараховані спірні суми 3% річних та інфляційних.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань.

Наявність судових рішень про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобовязання, надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, затвердження мирової угоди, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобовязання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобовязань.

Таким чином, приписи даної норми права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобовязаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобовязання.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобовязання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, у вказаний в розрахунку позивача період, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором по сплаті за спожиту електроенергію, факт наявності яких встановлено ухвалою суду про затвердження мирової угоди від 28.02.2006р. по справі №35/29, у повному обсязі не виконав. Таким чином, грошове зобов'язання відповідача перед позивачем, що виникло з договірних правовідносин, не зважаючи на прийняття господарським судом Донецької області ухвали про затвердження мирової угоди від 28.02.2006р. по справі №35/29 не можна вважати таким, що припинило своє існування, оскільки главою 50 “Припинення зобовязань” Цивільного кодексу України такої правової підстави припинення зобов'язань не передбачено.

Враховуючи те, що погашення відповідачем заборгованості не відбулося у повному обсязі протягом вказаного у розрахунку позивача періоду (з 01.04.2006р. по 06.04.2009р.), а також дослідивши всі матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач правомірно здійснив нарахування інфляційних та 3% річних.

Відповідач 24.06.2011р. надав суду пояснення в яких просить суд застосувати строк позовної давності по справі 20/73 щодо стягнення інфляційних та 3% річних.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України, визначена загальна позовна давність, яка встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 3 та 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Дослідивши наявні матеріали справи та наданий позивачем розрахунок інфляційних та річних за період з 01.04.2006р. по 06.04.2009р., суд дійшов висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності щодо позовних вимог нарахованих за період з 01.04.2006р. по 30.03.2008р. включно.

Судом встановлено, що позивач звернувся з позовом до суду 31.03.2011р., що підтверджується відтиском штемпеля господарського суду на позовній заяві.

Таким чином, враховуючи загальну тривалість позовної давністі у три роки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних повинні бути задоволені частково в розмірі нарахувань здійснених за період з 31.03.2008р. по 06.04.2009р.

Розрахунок 3% річних та інфляційних за період з 31.03.2008р. по 06.04.2009р. перевірений судом у відповідності до вимог діючого законодавства та дат часткових оплати суми заборгованості, які відповідно складають:

- 3% річних 2130,37грн.;

- інфляційні 12418,46грн.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача за період з 31.03.2008р. по 06.04.2009р. 3% річних в сумі 5, 29грн. та інфляційних в сумі 1 020,22грн. задоволенню не підлягають у звязку з безпідставністю заявлення.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача за період 01.04.2006р. по 30.03.2008р. 3% річних в сумі 17795,03грн. та інфляційних в сумі 87301,54грн. задоволенню не підлягають у звязку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 527, 549, 598-609, 625, Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка, Донецька область до Дочірнього підприємства „Агрофірма „Шахтар” орендного підприємства „Шахта ім. О.Ф. Засядька”, с.Олександрівка про стягнення суми 3% річних від простроченої суми заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 19930,72грн. та суми індексу інфляції за час прострочки в розмірі 100740,20грн., задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Агрофірма „Шахтар” орендного підприємства „Шахта ім.О.Ф.Засядька”, с.Олександрівка (84168, Донецька область, Словянський район, с.Олександрівка, вул.Комсомольська, 17, ЄДРПОУ 25330750) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна,11, ЄДРПОУ 00131268) на п/р 26004301510104 в АК Промінвестбанку м.Краматорська, МФО 334141, ЄДРПОУ 00131127 суму 3% річних від простроченої суми заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 2130,37грн. та суму індексу інфляції за час прострочки в розмірі 12418,46грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Агрофірма „Шахтар” орендного підприємства „Шахта ім.О.Ф.Засядька”, с.Олександрівка (84168, Донецька область, Словянський район, с.Олександрівка, вул.Комсомольська, 17, ЄДРПОУ 25330750) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна,11, ЄДРПОУ 00131268) на п/р 26001307550283 у філії Центрально-міського відділення АК ПІБ м.Горлівка, МФО 334464, ЄДРПОУ 00131268 державне мито у розмірі 145,49грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 28,45грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 05.07.2011р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.07.2011р.

Суддя Лейба М.О.