Постанова № 16927121, 06.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2011 р. Справа № 37/568 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Козир Т.П.

суддів Мамонтова О.М.

Прокопанич Г.К.

за участю представників:

Позивача: ОСОБА_1 дов. від 07.06.2011 року №22;

Відповідача: ОСОБА_2 дов. від 28.03.2011 року №ЦХП-18/438;

Третьої особи: ОСОБА_3 дов. від 08.11.2010 року.

розглянувши касаційні скарги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" та товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Дніпротехтранс" на рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2011 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2011 року

у справі № 37/568

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна", м. Київ

до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1.товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Дніпротехтранс", м. Дніпропетровськ

2.товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дніпротехтранс", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербудтрейд", м.Київ

про визнання недійсною заяви про залік однорідних вимог від 06.08.2008р. №ЦХП-18/2448

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ністас-Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", просило визнати недійсною заяву про залік зустрічних однорідних вимог від 06.08.2008 року № ЦХП-18/2406.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що юридичним наслідком визнання договору відступлення права вимоги є недійсність заяви про залік зустрічних однорідних вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2010 р. було порушено провадження у даній справі №37/568 та призначено її розгляд; залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Дніпротехтранс” та товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Дніпротехтранс”, зобовязано учасників судового процесу надати додаткові докази.

Заперечуючи проти позову, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" зазначило, що постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2010 року у справі №17/281-17/128 фактично встановлено припинення однорідних зустрічних вимог , тобто, заява про залік зустрічних вимог від 06.08.2008 року визнана дійсною (а.с. 75-81, том 1).

Заявою про уточнення позовних вимог позивач просив визнати недійсною заяву про залік зустрічних однорідних вимог від 06.08.2008 р. № ЦХП-18/2448, а також застосувати односторонню реституцію до відповідача та повернути сторони у попередній стан, що існував до укладення договору ДФ 01/08 від 04.08.2008 р., а саме, визнати основний борг відповідача перед позивачем у сумі 14317999, 40 грн. за договором поставки № ЦХП-07-00207-01 від 07.03.2007 р (а.с. 123, том 1).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю “Інтербудтрейд” (а.с. 26-30, том 2).

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2011 року (суддя Гавриловська І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2011 року (головуючий Зубець Л.П.. судді Новіков М.М., Мартюк А.І.) у справі №37/568 позов задоволено частково, визнано недійсною заяву Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” про залік зустрічних однорідних вимог від 06.08.2008 року № ЦХП-18/2448, направлену на адресу товариства з обмеженою відповідальністю “Ністас-Україна”; в решті позову відмовлено; вирішено питання судових витрат.

Оскаржені судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не спростовано належними доказами обставини, наведені позивачем щодо підстав для визнання недійсною заяви Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач” про залік зустрічних однорідних вимог від 06.08.2008 року №ЦХП-18/2448, у звязку з чим судом першої інстанції визнано позов в цій частині обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Не погодившись з судовими рішеннями, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" та товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Дніпротехтранс" звернулися з касаційними скаргами та просили скасувати рішення та постанову, прийняте нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" вважає, що постанови Вищого господарського суду України, на які посилається суд апеляційної інстанції, не є належними доказами у справі, оскільки не мають преюдиціального характеру.

На думку Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", позивачем не вказано та судом не встановлено, якими саме нормами цивільного законодавства не відповідають умови заяви про залік зустрічних однорідних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Дніпротехтранс" у касаційній скарзі зазначило, що позивачем був обраний спосіб захисту права, не передбачений чинним законодавством.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанції встановлено, що 07.03.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Ністас-Україна”, як постачальником, та Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач”, як покупцем, був укладений договір поставки № ЦХП-07-00207-01, відповідно до умов якого постачальник зобовязався поставити та передати у власність, а покупець прийняти й оплатити продукцію (систему контролю експлуатації транспортних засобів “Дельта” виробництва Науково-виробничого підприємства “Дніпротехтранс”, м. Дніпропетровськ) в асортименті та кількості відповідно до специфікації до даного договору, що є його невідємною частиною. (а.с. 8-12, том 1).

27.12.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Ністас-Україна”, як замовником, та товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “Дніпротехтранс”, як постачальником, був укладений договір поставки №Д06/07, за умовами якого постачальник зобовязався поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію (СКПТР “Дельта-СУ”, ТОВ НВП “Дніпротехтранс”) в асортименті та кількості відповідно до специфікації № 1 до даного договору, що є його невідємною частиною (а.с. 15-19, том 1).

Крім того, 27.12.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Дніпротехтранс”, як цедентом, та товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Дніпротехтранс”, як цесіонарієм, був укладений договір відступлення права вимоги (цесії) №1, за умовами якого цедент відступив цесіонарієві, а цесіонарій набув право вимоги, належне цедентові, і став кредитором за договором поставки № Д06/07 від 27.03.2007 р. між цедентом і Товариством з обмеженою відповідальністю “Ністас-Україна”.

Відповідно до пункту 2 зазначеного договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 27.12.2007 р., цесіонарій набув право вимагати від боржника ТОВ “Ністас-Україна” належного виконання обовязку щодо сплати вартості поставленої продукції за договором № Д06/07 від 27.03.2007 р. в розмірі 20 145 980,00 грн. та сплати неустойки, збитків за несвоєчасне виконання обовязків боржником щодо оплати вартості поставленої продукції за договором поставки № Д06/07 від 27.03.2007 р. До цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги цедента в обсязі та на умовах, що існували на момент укладання цього договору.

Пунктом 3 даного договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 27.12.2007 р. сторони узгодили, що право вимоги, що відступається цесіонарієві, засвідчується договором поставки № Д06/07 від 27.03.2007 р., специфікацією № 1, додатковою угодою № 1 від 27.03.2007 р. до договору поставки № Д06/07 від 27.03.2007 р., додатковою угодою № 2 від 31.08.2007 р. до договору поставки № Д06/07 та документами, що підтверджують виконання цедентом та боржником своїх обовязків за договором поставки № Д06/07 від 27.03.2007 р.

04.08.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Дніпротехтранс”, як цедентом, та Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач”, як цесіонарієм, був укладений договір №ДФ-01/08 про відступлення права вимоги, відповідно до пункту 1.1. якого цедент відступає, а цесіонарій набуває право вимоги сплати заборгованості у розмірі, зазначеному в пункті 2.1. цього договору, за договором поставки № Д06/07 від 27.03.2007 р. (надалі іменується “Основний договір”), укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Дніпротехтранс” та товариством з обмеженою відповідальністю “Ністас-Україна”(надалі іменується „боржник”), яке виникло у цедента на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 27.12.2007 р., укладеного між цедентом та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Дніпротехтранс” (а.с. 20-21, том 1).

Пунктом 2.1. договору №ДФ-01/08 від 04.08.2008 р. встановлено, що цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання обовязку щодо сплати вартості поставленої продукції за договором № Д06/07 від 27.03.2007 р. в розмірі 14 327 999,00 грн. та сплати неустойки, збитків за несвоєчасне виконання обовязків боржником щодо оплати вартості поставленої продукції за договором поставки №Д06/07 від 27.03.2007 р.

На виконання пункту 2.1 договору від 04.08.2008 року 04 серпня 2008 року Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” направило на адресу товариства з обмеженою відповідальністю “Ністас-Україна” заяву про залік зустрічних однорідних вимог №ЦХП-18/2406.

06 серпня 2008 року відповідач направив на адресу позивача заяву про залік зустрічних однорідних зобовязань, відповідно до якої зазначив про свою заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю “Ністас-Україна”, згідно договору поставки від 07.02.2007 року № ЦХП-07-00207-01, яка дорівнює 14 327 999,00 грн. (а.с. 121, том 1).

Крім того, у вищенаведеній заяві зазначено, що договором про відступлення права вимоги від 04.08.2008 року № ДФ-01/08, укладеним між ДП “Укрзалізничпостач”(цесіонарій) та товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Дніпротехтранс”(цедент) сторони дійшли згоди, що цедент відступає, а ДП “Укрзалізничпостач” набуває право вимоги сплати заборгованості у розмірі 14327999,00 грн., яка виникла внаслідок договору від 27.03.2007 року №Д 06/07, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Дніпротехтранс” та товариством з обмеженою відповідальністю “Ністас-Україна”.

Заява містить вимогу про проведення заліку по вищезгаданим однорідним зобовязанням на загальну суму 14 327 999,00 грн.

Суди встановили,що матеріали справи містять постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2010 року у справі №5/441-09, якою визнано недійсним договір відступлення права вимоги №1 від 27.12.2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2010 року у справі №45/151, якою визнано недійсним договір №ДФ-01/08 від 04.08.2008 року про відступлення права вимоги. Вищенаведені постанови апеляційних судів були залишені без змін постановами Вищого господарського суду України від 23.06.2010 року та від 02.11.2010 року (а.с. 27-29; 36-38, том 1).

Отже, підставою для звернення Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" з заявою про залік зустрічних однорідних вимог були укладені раніше договори поставки від 07.03.2007 року та відступлення права вимоги від 04.08.2008 року, які були визнані недійсними рішеннями судів.

Відповідно до статей 526, 527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 598 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (ч. 3 ст. 203 ГКУ).

Разом з тим, правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. . Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 215 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Враховуючи те, що договір відступлення права вимоги від 04.08.2008 року № ДФ-01/08, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Дніпротехтранс” (цедент) та Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач”(цесіонарій) було визнано недійсним, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” не набуло право вимоги від товариства з обмеженою відповідальністю “Ністас-Україна” сплати заборгованості у розмірі 14 327 999,00 грн., яка виникла внаслідок договору від 27.03.2007 року № Д 06/07, а отже у товариства з обмеженою відповідальністю “Ністас-Україна” не виникло зобовязання сплатити Державному підприємству матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” зазначеної суми грошових коштів.

Доводи касаційних скарг, що під час розгляду справи №17/281-17/128 було досліджено заяву про здійснення взаємозаліку від 06.08.2008 року № ЦХП-18/2448, є неспроможними, оскільки вимога щодо визнання недійсною заяви ДП “Укрзалізничпостач” про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.08.2008 р. № ЦХП-18/2448 не була предметом спору у справі №17/281-17/128, крім того, судами попередніх інстанції не встановлені факти правомірності зарахування боргу на підставі заяви про зарахування вимог.

Доводи товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Дніпротехтранс" щодо неправильно обраного способу захисту права є неспроможними з огляду на вищезазначене.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявниками у касаційних скаргах є необґрунтованими, оскільки вони фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Дніпротехтранс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2011 року у справі № 37/568 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді: О.М. Мамонтова

Г.К. Прокопанич