Рішення № 16924452, 15.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.11 Справа№ 7/3(11)

за позовом Львівського комунального підприємства «Варшавське-407»

до відповідача комунального підприємства Спеціалізована дитяча аптека №278

про стягнення заборгованості

ціна позову: 55543,31грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача не зявився

Суть спору:

Львівське комунальне підприємство «Варшавське-407»звернулось до гсоподарського суду Львівської області з позовом до коммунального підприємства Спеціалізована дитяча аптека №278 про стягнення заборгованості; ціна позову 55543,31грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/3(11) від 04.01.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 17год. 20хв. 27.01.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 27.01.2011р.

Представнику Позивача оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції гсоподарського суду Львівської області та наявні в матеріалах спарви повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обовязки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання зявилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; реєстр рахунків та рахунки за послуги за період з квітня 2008р. по листопад 2010р.; клопотання про відкладення розгляду справи; копію заяви відповідача Позивачу №13 від 26.02.2010р.; копію довідки про включення Позивача в ЄДРПОУ; акт звірки розрахунків між Сторонами.

Представник Відповідача в жодне із судових засідань не зявився, про причини неявки суду не повідомив.

Проте, 26.01.2011р. до господарського суду Львівської області надійшов відзив Відповідача на позовну заяву, в якому Відповідач зазначає, що не визнає суму боргу з причин та підстав, зазначених у відзиві.

До відзиву додано копію листа Відповідача Позивачу №2 від 26.01.2011р.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 51853,64грн. основного боргу.

У відповідності з договором оренди нежитлових приміщень №4124 від 03.12.1998р., укладеним між Управлінням комунального майна та Відповідачем, Відповідач орендував нежитлові приміщення за адресою м.Львів, вул.Окуневського, 3 з призначенням під аптеку загальною площею 492,3м2.

Згідно договору оренди №Ш-6655-8 від 01.10.2008р., Відповідач орендував в Управління коммунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради зазначені нежитлові приміщення загальною площею 477,2м2, що знаходяться на балансовому обліку ЛКП «Варшавське-407».

Відповідно до п.1 договору №11-407 про надання організаціям послуг з теплопостачання від 01.10.2002р. (далі Договір), укладеного між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник, Споживач), Виконавець зобовязується надавати Споживачеві послуги з теплопостачання, а Споживач зобовязується своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами на умовах цього Договору.

Згідно п.2 Договору, опалювальна площа обєкта надання послуг становить 307,3м2.

Відповідно до п.6 Договору, розрахунковий період оплати послуг один календарний місяць; термін внесення платежів не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяця.

Згідно п.11 Договору, Споживач зобовязаний своєчасно оплачувати надані послуги.

Відповідно до п.12 Договору, Договір діє протягом 1 року; якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодна з сторін не внесла до нього змін, він продовжується на наступний рік.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

В матеріалах справи наявні рахунки згідно Договору за період з квітня 2008р. по листопад 2010р.

Відповідно до розрахунку заборгованості, борг Відповідача перед Позивачем за період з квітня 2008р. по листопад 2010р. становить 51853,64грн.

Протягом лютого 2008р. по серпень 2010р. Позивачем скеровано відповідачеві претензії з вимогою сплатити борг, підтвердженням чого є копії поштових квитанцій про відправлення кореспонденції. В матеріалах спарви відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази надання відповідей на зазначені претензії.

Проте, Позивачем надано копію листа Відповідача №13 від 26.02.2010р. з проханням здійснити перерахунок плати за листопад, грудень 2009р. згідно площі, яку займає аптека, визначеної технічним паспортом; до зазначеного листа додано, як у ньому зазначено та Позивачем не заперечено, копію технічного паспорта, договору купівлі-продажу, акту приймання-передачі. Проте, незважаючи на вимогу суду, в тому числі щодо подання доказів в обгрунтування правової позиції по суті спору, Відповідачем не надано суду уточнюючих даних щодо зміни опалювальної площі, в тому числі копії технічного паспорта.

Крім того, згідно акту звірки розрахунків за послуги по центральному опаленню станом на 01.12.2010р., підписаного та скріпленого відбитками печаток Сторін, борг Відповідача перед Позивачем становить 51853,64грн. (згідно даних Позивача), та визнається в розмірі 46884,78грн. (згідно даних Відповідача).

Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву, факт укладення з Позивачем Договору та наявності боргу не заперечує, проте, не визнає суму боргу, зазначену Позивачем до стягнення, посилаючись на невідповідність даних за період з жовтня 2009р. по грудень 2010р.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено , що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст.530 Цивільного кодексу України ). Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому часткове визнання Відповідачем в акті звірки боргу, та неподання Позивачем доказів зміни опалювальної площі Відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 46884,78грн. основного боргу підлягають до задоволення, в частині стягнення 4968,86грн. основного боргу позов слід залишити без розгляду.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися до господарського суду в загальному порядку.

Щодо стягнення 3689,67грн. пені.

В додатках до позовної заяви Позивачем додано розрахунок пені, проведений за період з квітня 2008р. по листопад 2010р., вихідними даними для якого є розмір боргу за період з січня 2010р. по листопад 2010р., розмір облікової ставки НБУ за відповідний період та періоди прострочення.

Відповідно до п.9 Договору, у разі порушення Споживачем терміну внесення платежів Виконавець вправі стягувати неустойку (пеню) згідно з законодавством.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Проте, враховуючи наведені вище доводи щодо непредставлення Позивачем доказів в обгрунтування опалювальної площі Відповідача за період з жовтня 2009р., та враховуючи те, що пеню розраховано відповідно до розрахунку суми боргу за період з січня 2010р., враховуючи також часткове залишення без розгляду позовної вимоги щодо стягнення основного боргу, в суда відсутня можливість перевірити розрахунок пені, проведений за період з січня 2010р. по листопад 2010р., відтак, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача пені підлягає залишенню без розгляду.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися до господарського суду в загальному порядку.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

15.02.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21.02.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції Українич.3 ст. 2, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, п.5 ч.1 ст.81, ст.ст.82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193, 230, 232 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з комунального підприємства «Спеціалізована дитяча аптека №278»(79058, м.Львів, вул.Окуневського, 3, ідентифікаційний код 22366291) на користь Львівського комунального підприємства «Варшавське-407» (79020, м.Львів, вул.Варшавська, 64, ідентифікаційний код 22333469) 46884,78грн. боргу, 468,85грн. державного мита, 198,24грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 4968,86грн. основного боргу та 3689,67грн. пені позов залишити без розгляду.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя