Рішення № 16924398, 05.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.11                                                                                           Справа№ 5015/3430/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Едемс”, м. Львів

до відповідача: Державного підприємства „Санаторно-курортний лікувальний центр „Шкло”, смт. Шкло Яворівського району Львівської області

про стягнення 17345,20 грн.

                                                                                 Суддя Чорній Л.З.

При секретарі М.Фарина

Представники сторін:

від позивача: Каркавчук Ю.В. –представник

від відповідача: Драбчук Л.В. –юрисконсульт

Судом роз’яснено зміст ст.ст. 20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

          Суть спору:

Позов заявлено Товариства з обмеженою відповідальністю „Едемс”, м. Львів до Державного підприємства „Санаторно-курортний лікувальний центр „Шкло”, смт. Шкло Яворівського району Львівської області про стягнення 17345,20 грн.

Ухвалою суду від 21.06.2011 року порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в засіданні на 05.07.2011 року.

05.07.11 р. представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд стягнути з відповідача 17345,20 грн. боргу за товар згідно договору №18 купівлі-продажу товару від 01.03.10 р.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, позовні вимоги в частині основного боргу визнав в повному обсязі, просить суд в межах наданих йому ст. 83 ГПК України зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив.

01.03.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Едемс” та Державним підприємством „Санаторно-курортний лікувальний центр „Шкло” укладено договір №18 27/03-02 купівлі-продажу товару з відстрочкою платежу відповідно до якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей товар в асортименті і за цінами, вказаними у накладних, які є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не встановлено законом, у даному випадку сторони уклали договір у письмовій формі.

У відповідності з п. 4.2 договору передача товару здійснюється згідно накладної на складі продавця або покупця. Перехід права власності на товар здійснюється в момент передачі товару покупцю, про що свідчить документ про передачу товару.

На виконання умов договору, позивачем продано відповідачу товар на загальну суму 15104,73 грн., що підтверджується видатковою накладною №Е-00035692 від 15 липня 2010 року на суму 2 423 грн. 44 коп. (частково відповідачем оплачено, залишок неоплаченої суми становить 194 грн. 44 коп.), видатковою накладною №Е-00036342 від 30 липня 2010 року на суму 3 311 грн. 73 коп., видатковою накладною №Е-00037317 від 19 серпня 2010 року на суму 2 473 грн. 80 коп., видатковою накладною №Е-00037383 від 20 серпня 2010 року на суму 1 620 грн. 00 коп.; видатковою накладною №Е-00038885 від 17 вересня 2010 року на суму 1 357 грн. 20 коп., видатковою накладною №Е-00038879 від 17 вересня 2010 року на суму 1 726 грн. 00 коп.; видатковою накладною №Е-00039279 від 24 вересня 2010 року на суму 1 663 грн. 20 коп.; видатковою накладною №Е-00039295 від 24 вересня 2010 року на суму 542 грн. 40 коп., видатковою накладною №Е-00039622 від 30 вересня 2010 року на суму 2 212 грн. 96 коп. Копії вказаних накладних позивачем долучено до матеріалів справи.

          Пунктом 3.2. договору передбачено, що оплата за кожну партію товару проводиться на умовах відстрочки платежу –14 календарних днів з моменту передачі товару покупцю.

           Враховуючи наведене, відстрочка товару по вищезазначених накладних закінчилася:

- по накладній №Е-00035692 від 15 липня 2010 року - 29 липня 2010 року;

- по накладній № Е-00036342 від 30 липня 2010 року - 13 серпня 2010 року;

- по накладній № Е-00037317 від 19 серпня 2010 року - 02 вересня 2010 року;

- по накладній № Е-00037383 від 20 серпня 2010 року - 03 вересня 2010 року;

- по накладній № Е-00038885 від 17 вересня 2010 року -01 жовтня 2010 року;

- по накладній № Е-00038879 від 17 вересня 2010 року - 01 жовтня 2010 року;

- по накладній № Е-00039279 від 24 вересня 2010 року - 08 жовтня 2010 року;

- по накладній № Е-00039295 від 24 вересня 2010 року - 08 жовтня 2010 року;

- по накладній № Е-00039622 від 30 вересня 2010 року -14 жовтня 2010 року;

          Однак, у встановлені строки відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 15104,73 грн.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку відповідачу 03.02.11 р. направлено вимогу на суму 15104,73 грн. щодо сплати боргу, яку останнім залишено без відповіді та без задоволення.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором №18 27/03-02 від 01.03.11 р., зокрема п.8.1, передбачено, що у випадку прострочення оплати згідно даного договору покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

У зв’язку з наведеним позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 1154,67 грн.

Проте, в судовому засіданні відповідач просив суд зменшити вказаний розмір пені, оскільки підприємство відповідача фінансується з державного бюджету, а відтак станом на даний час не має можливості сплатити вказану суму позивачу.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 500 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, позивачем правомірно нараховано відповідачу 223,47 грн. 3% річних та 862,33 грн. інфляційних втрат.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в сумі 16690,53 грн. з яких: 15104,73 грн. складає основний борг, 500 грн. - пеня, 223,47 грн. –3% річних та 862,33 грн. –інфляційні втрати.

З огляду на викладене, позовні вимоги є підставними, обґрунтованими матеріалами справи і такими, що підлягають до часткового задоволення.

Судові витрати (витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства „Санаторно-курортний лікувальний центр „Шкло”, (81051, Львівська область, Яворівський район, смт. Шкло; код ЄДРПОУ 32673458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Едемс” (79035, м. Львів, вул. Зелена, 301; р/р 26001615097701 в ЛОФ „Укрсоцбанк” в м. Львів, МФО 325019, код ЄДРПОУ 32181543) 15104 грн. 73 коп. –основного боргу, 500 грн. 00 коп. пені, 223 грн. 47 коп. –3% річних, 862 грн. 33 коп. інфляційних втрат, 166 грн. 90 коп. державного мита та 227 грн. 09 коп. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

3. В решті позовних вимог в задоволенні позову відмовити.

Суддя