Рішення № 16924198, 05.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.11 Справа№ 5015/2997/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Куцик І.М.

розглянув матеріали позовної заяви: Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м.Львів

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Стебник Львівської області

про стягнення 686,27 грн. заборгованості

за участю представників:

від позивача: Волошин Т.А. - представник

від відповідача: не зявився

Відповідно до ст.20 ГПК України розяснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки сторін.

Суть спору: Позов заявлено Комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління»до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 686,27 грн. заборгованості за надані послуги.

Провадження у справі порушено ухвалою суду від 02.06.2011 р. та призначено її розгляд на 21.06.2011 р.

Підстави відкладення розгляду справи викладені в ухвалі від 21.06.2011 р.

05.07.2011 р. представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач у судове засідання повторно не зявився, письмового відзиву по суті позовних вимог не подав, жодних доказів сплати суми боргу повністю чи частково не надав, клопотання про відкладення розгляду справи на адресу суду не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про що докази є в матеріалах справи.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив:

05.09.2008 р. між Управлінням міжвідомчих проектів Львівської міської ради, Комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління»та aізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 263 тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами. Відповідно до п.2.1 вказаного договору позивач зобовязався надавати відповідачу у тимчасове платне користування місця, що перебувають у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни, відповідно до виданих дозволів на розміщення зовнішньої реклами в межах м. Львова, згідно з Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові чинними на час видачі дозволів. Згідно з п.4.2 договору відповідач здійснює позивачу плату за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій щомісячно до 25 числа поточного місяця за тарифними ставками.

Позивач повністю виконав свої зобовязання за вказаним договором.

Проте відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість за період з 01.12.2009 р. по 30.04.2010 р. на суму 686,27 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно до ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повністю виконав свої зобовязання перед відповідачем.

Внаслідок часткового виконання відповідачем зобовязань за укладеним договором виникла заборгованість, яка на момент подачі позовної заяви становила 686,27 грн.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши зібрані по справі докази, вислухавши думку представника позивача cуд дійшов висновку, що вимога про стягнення заборгованості в розмірі 686,27 грн. підлягає до задоволення.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, суд покладає судові витрати на відповідача в порядку ст.49 ГПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1) на користь позивача: Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління»(79012, м.Львів, вул.Сахарова,42, р/р 2600700003559 в ВАТ »Держ.Екс.-Імп.Банк України», МФО 325718, код ЄДРПОУ № 13804591 ) 686,27 грн. заборгованості за надані послуги, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя