Рішення № 16923609, 06.07.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.11 Справа № 17/266

За позовом Державного підприємства “Сєвєродонецька теплоелектроцентраль”, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Калита”, м. Сєвєродонецьк

Луганської області

про стягнення 25792 грн. 34 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача не прибув;

від відповідача Калітієвський М.М., директор (згідно наказу про призначення №1 від 25.10.1995); ОСОБА_1 - представник, довіреність № 25 від 26.05.2010.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 12614,31 грн., пені у сумі 11229,30 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1464,79 грн. та 3% річних у сумі 483,94 грн., за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 252 від 15.10.2008 (згідно заяви про уточнення позовних вимог №12-03-99 від 23.06.2011, яка розцінена судом як заява про зменшення позовних вимог та прийнята судом до розгляду).

У судовому засіданні 05.07.2011, відповідно до статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 06.07.2011 на 12 год. 00 хв.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.10.2010 надав суду відзив на позовну заяву від 07.10.2010, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав неотримання послуг з теплопостачання належної якості. Також він зазначає, що 29.09.2009 надіслав на адресу позивача з вимогою про розірвання договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 252 від 15.10.2008 та тому вважає, що договір є розірваним з цієї дати і позивач не має права вимагати плати за послуги з теплопостачання.

Відповідач також неодноразово звертався до відповідача з вимогою здійснити заміри температури в приміщенні, однак, відповідач відмовився здійснювати заміри температури з огляду на наявність загальнобудинкового засобу обліку. У звязку з зазначеним працівниками відповідача було самостійно зроблено заміри температури у приміщенні, про що складено відповідні акти.

Крім того, відповідач посилається на те, що розрахунок пені зроблено позивачем з порушенням чинного законодавства, оскільки розмір пені значно перевищує подвійну облікову ставку НБУ.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача та 3-ї особи, суд

в с т а н о в и в:

Між Державним підприємством „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль” (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Калита” (відповідач у справі) було укладено договір № 252 від 15.10.2008 про постачання теплової енергії в гарячій воді в приміщення за адресою: м. Сєвєродонецьк, пров. Гвардійський, буд.. 35, кв.33-34 (далі Договір).

Згідно пункту 1 Договору Енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобовязання постачати Споживачеві (відповідач) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно з умовами та режимами теплоспоживання на межі балансової належності тепломереж Енергопостачальної організації та Споживача, а Споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що позивач постачає відповідачу в період з 15.10.2008 по 15.10.2009 теплову енергію в гарячій воді в межах Qрік = 46 Гкал/рік.

Відповідно до п. 6.1 Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за рахунками, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених виконавчим комітетом Сєвєродонецької ради.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 Договору).

Згідно п. 6.4 Договору, Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Якщо Споживач розраховується за приладами обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується Споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця (п. 6.5 Договору).

Споживачі, що не мають приладів обліку, різницю між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачують не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.6 Договору).

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що на виконання умов вказаного договору позивачем були надані послуги у повній мірі щодо поставки теплової енергії в гарячій воді відповідачеві.

Також позивачем було виставлено рахунки за листопад 2009 року квітень 2010 року та червень 2010 року на загальну суму 12942,86 грн. (а.с.15-17).

Проте, відповідач умови договору порушив та виставлені рахунки не сплатив. У звязку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 12942,86 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 11229,30 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1464,79 грн. та 3% річних у сумі 483,94 грн. за періоди згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.3-4, 147-149).

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Згідно статей 33-35 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, судом встановлено, що на виконання умов Договору, позивачем було здійснено постачання теплової енергії відповідачу, зокрема, це підтверджується актом включення опалення в будинку за адресою м. Сєвєродонецьк, пров. Гвардейський, 35 від 19.10.2009 (т.1, а.с.22). Включення відбулось 24.10.2011.

Будинок за вказаною адресою має загальнобудинковий засіб обліку, що підтверджується актом приймання вузла обліку теплової енергії з 07.02.2008 (т.1, а.с.117), та який повірений у встановленому порядку (т. 1, а.с.118).

Відповідно до пункту 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ №630 від 21.07.2005 (далі - Правила) у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

До матеріалів справи позивачем також надано відомість обліку теплової енергії в будинку по пров. Гвардейському, 35 (т.2, а.с.3) та акти про зняття показів з засобу обліку теплової енергії по пров. Гвардейському, буд.35 за листопад 2009 року квітень 2010 року (т.2, а.с.64-69).

Відповідно до ч. 1 п. 14 Правил, показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів.

Позивач є постачальником та виконавцем послуг одночасно. Вищевказані відомість та акти підписані представниками КП „СТС” балансоутримувачем внутрішньобудинкових мереж, представниками позивача та представником мешканців будинку (споживачів).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем належності показів загальнобудинкового засобу обліку теплової енергії у будинку 35 по пров. Гвардійському, м. Сєвєродонецьк. Дані покази збігаються з показами, що застосовані позивачем при обрахуванні кількості теплової енергії, яка була спожита відповідачем за заявлений період.

Посилання відповідача про низький температурний режим у його приміщенні, що підтверджується відповідними актами (т.1, а.с.80-94) та на безпідставну відмову позивача в прибутті в приміщення відповідача для заміру температури, судом до уваги не береться, оскільки вказані акти не є належними доказами, оскільки складені по суті в однобічному порядку виключно працівниками відповідача, зокрема, лікарями, медичними сестрами, зубним техніком.

Пунктом 28 Правил встановлено, що у разі неприбуття представника виконавця в установлений договором строк для проведення перевірки кількісних та/або якісних показників або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії такий акт вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Згідно пункту 29 Правил, акт-претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів-претензій згідно з додатком 3 до Правил. Виконавець зобов'язаний розглянути такий акт і повідомити протягом трьох робочих днів споживача про її задоволення або про відмову у задоволенні з обґрунтуванням причин такої відмови. У разі ненадання протягом установленого строку виконавцем відповіді вважається, що він визнав викладені в акті-претензії факти неналежного надання або ненадання послуг.

Спори щодо задоволення претензій споживачів розв'язуються у суді.

Споживач має право на досудове розв'язання спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

Оскільки відповідачем не дотримано вищезазначений порядок, а складено акт по суті за участю тільки одного споживача ТОВ «Калита», то надані ним акти не можуть бути належним підтвердженням факту постачання теплової енергії позивачем в меншому обсязі, ніж це зазначено у розрахунку.

Таким чином, суд вважає, що зобовязання з поставки теплової енергії у приміщення відповідача позивачем виконані в повному обсязі, що підтверджується вищевикладеним та не спростовується доказами, наданими відповідачем в спростування цього факту.

Однак, стосовно стягнення заявленої суми, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.1 Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за рахунками, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених виконавчим комітетом Сєвєродонецької ради.

Так, як вбачається з умов Договору (п. 6.4), Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 Договору). Однак, в договорі не встановлено, який обсяг теплової енергії на опалення передбачено на місяць.

Оскільки безпосередньо відповідач не має засобу обліку теплової енергії, що постачається в його приміщення, а є загальнобудинковий засіб обліку, покази якого враховуються при обрахунку обсягу теплової енергії кожного з споживачів фізичних осіб (мешканців будинку) та юридичних осіб, розміщених у даному будинку, то самостійно обрахувати обсяг спожитої теплової енергії на опалення та гарячу воду, споживач не має можливості, адже для такого розрахунку необхідні дані, до яких відповідач не має простого доступу, що можна побачити з розрахунків обсягу теплової енергії, наданих позивачем (т.2, а.с.6-11).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що до відповідача повинен застосовуватись розрахунковий спосіб оплати. Тобто обсяг спожитої теплової енергії як на опалення так і на гарячу воду та його вартість повинен доводитись до споживача шляхом виставлення рахунку.

Крім того, згідно п. 6.4 Договору, Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця, однак кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, тобто календарний місяць, в договорі не міститься. Крім того, відповідачем взагалі не було внесено за спірний період жодної передплати.

З огляду на зазначене, вбачається, що сторони в Договорі не погодили строк внесення плати за надані послуги, а тому для визначення моменту, з якого настає обовязок по сплаті отриманих відповідачем послуг, до даних правовідносин слід застосовувати ст. 530 ЦК України.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем виставлялись відповідачу рахунки за період з листопада 2009 року по квітень 2010 року із зазначенням обсягу спожитої теплової енергії на опалення та її вартості.

Вказані рахунки можна розцінювати як вимогу про сплату вартості спожитої теплової енергії, однак, належним чином врученими слід вважати рахунок за березень 2010 року на суму 1828,81 грн., відправлений поштою, оскільки з наданих відповідачем наказів про призначення відповідальної особи за отримання кореспонденції з 28.09.2008 є директор відповідача Калитиевський М.Н., а з 21.06.2010 директор Калитиєвський М.Н. та головний бухгалтер ОСОБА_3, тоді як в рахунках за лютий, січень 2010 року містяться відомості, що їх отримувала ОСОБА_2, а рахунки за грудень та листопад 2009 року отримала ОСОБА_3 без наявності на той час повноважень на це.

Рахунок за квітень 2010 року отримала ОСОБА_4, а за червень 2010 року на сплату вартості гарячої води отримала ОСОБА_5 особа, яка взагалі не працювала у відповідача, що підтверджується довідкою відповідача про склад працівників за період з січні 2010 року по червень 2011 року та податковим розрахунком сум доходу, нарахованого на користь платників податків і сум, утриманого з них податку (т.1, а.с.35-37).

Крім того, на адресу відповідача позивачем було надіслано претензії про стягнення боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді на суму 2252,98 грн., що відповідає сумі, виставленій в рахунку за лютий 2010 року та 1536,76 грн., що відповідає сумі, виставленій в рахунку за листопад 2010 року. Стосовно претензії від 17.03.2010 № 16-20-97 на суму 2774,51 грн., слід зазначити, що директор відповідача Калітієвський М.Н. в судовому засіданні пояснив, що особа, яка отримала рахунок, а саме, ОСОБА_2 18.03.2010 передала його директорові і він був обізнаний про існування такої претензії. Вказане підтверджується звукозаписом судового засідання за 05.07.2011.

Претензія від 16.02.2010 № 16-20-17 на суму 2190,40 грн. містить тільки дату 18.02.2010 та незрозумілий підпис без зазначення його розшифрування та події, стосовно чого така відмітка здійснена. (т. 1, а.с.27).

З огляду на викладене, належним чином виставленими вимогами, в розумінні статті 530 ЦК України, суд вважає виставлений рахунок за березень 2010 року на суму 1828,81 грн. та претензії від 19.04.2010 № 16-20-198 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді на суму 2252,98 грн., що відповідає сумі, виставленій в рахунку за лютий 2010 року, від 21.01.2010 № 16-6-109 на суму 1536,76 грн., що відповідає сумі, виставленій в рахунку за листопад 2009 року та від 17.03.2010 № 16-20-97 на суму 2774,51 грн., що відповідає сумі, виставленій в рахунку за січень 2010 року.

З огляду на вказане, до стягнення підлягає борг у сумі 8393,06 грн.

Позивач також заявив вимогу про стягнення пені у сумі 11229,30 грн.: за період з 23.12.2009 по 21.06.2010 в сумі 1536,76 грн. (заборгованість за листопад 2009 року), з 27.01.2010 по 16.07.2010 в сумі 2190,40 грн. (заборгованість за грудень 2009 року), з 24.02.2010 по 16.07.2010 в сумі 2774,51 грн. (заборгованість за січень 2010 року), з 19.03.2010 по 16.07.2010 в сумі 2252,98 грн. (заборгованість за лютий 2010 року), з 21.04.2010 по 16.07.2010 в сумі 1591,06 грн. (заборгованість за березень 2010 року), з 20.05.2010 по 16.07.2010 в сумі 665,43 грн. (заборгованість за квітень 2010 року) та з 29.06.2010 по 16.07.2010 в сумі 218,16 грн. (заборгованість за червень 2010 року за гарячу воду).

Відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію передбачена сторонами у п. 7.2.3. Договору у вигляді пені в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Крім того, зазначений розмір пені передбачено статтею 1 Закону України „Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”, де зазначено, що субєкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: … за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу. Всі вимоги цієї статті позивачем виконані в повному обсязі.

Однак, з огляду на дати відправлення рахунку та претензій, таким, що підлягає до стягнення буде наступний розмір пені.

Так, рахунок за березень 2010 року було надіслано згідно фіскального чеку 21.04.2010.

Відповідно до п. 4.1 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 № 1149 (далі Нормативи), нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) для місцевої кореспонденції Д+2, (де Д день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2 кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення).

Згідно пункту 4.2 Нормативів, при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, відповідач отримав вказаний рахунок 26.04.2010, а прострочення оплати відбулось з 04.05.2010.

Оскільки представником позивача в судовому засіданні було надано пояснення, що суду слід керуватись розрахунком пені, доданим до позовної заяви, то суд, в межах кінцевої дати періоду нарахування пені, вказаного в позові, вважає, що належним буде наступний розрахунок: 1828,81 грн. *1%*74 дні (з 04.05.2010 по 16.07.2010) = 1353,32 грн.

Стосовно претензії від 19.04.2010 № 16-20-198 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді на суму 2252,98 грн., що відповідає сумі, виставленій в рахунку за лютий 2010 року, то вона надіслана 19.04.2010, а тому з урахуванням вищезазначеного порядку розрахунку, вірним буде розрахунок пені: 2252,98 грн.*1%*77 днів ( з 01.05.2010 по 16.07.2010) = 1734,79 грн.

Стосовно претензії від 17.03.2010 № 16-20-97 на суму 2774,51 грн., що відповідає сумі, виставленій в рахунку за січень 2010 року, то вона вручена 18.03.2010, а тому з урахуванням вищезазначеного порядку розрахунку, вірним буде розрахунок пені: 2774,51 грн.*1%*113 днів (з 26.03.2010 по 16.07.2010) = 3135,20 грн., однак не більше 100 % боргу, пеня дорівнюватиме 2774,51 грн.

Стосовно претензії від 21.01.2010 № 16-6-109 на суму 1536,76 грн., що відповідає сумі, виставленій в рахунку за листопад 2009 року, то вона надіслана 22.01.2010, а тому з урахуванням вищезазначеного порядку розрахунку, вірним буде розрахунок пені: 1536,76 грн.*1%*138 днів (з 04.02.2010 по 21.06.2010) = 2120,72 грн., однак не більше 100 % боргу, пеня дорівнюватиме 1536,76 грн.

Отже, обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає до стягнення є пеня у сумі 7399,38 грн.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 1464,79 грн. та 3% річних у сумі 483,94 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевказані дати прострочення зобовязань по сплаті вартості спожитої відповідачем теплової енергії, належним до стягнення є інфляційне збільшення боргу за березень 2010 року (за період з травня 2010 року по травень 2011 року) у сумі 188,57 грн., боргу за лютий 2010 року (за період з травня 2010 року по травень 2011 року) 232,31 грн., боргу за січень 2010 року (за період з квітня 2010 року по травень 2011 року)276,91 грн. та за листопад 2009 року (за період з лютого 2010 року по травень 2011 року) 200,98 грн. Всього 898,77 грн.

Оскільки позивачем заявлено період нарахування інфляційного збільшення до 29.06.2011, а на час подання такого розрахунку 29.06.2011 (т.1, а.с.147-148), індексу інфляції на червень 2011 року ще не було встановлено, то суд обрахував інфляційне збільшення виходячи з кінцевого відомого індексу за заявлений період, тобто до травня 2011 року.

Таким чином, до стягнення підлягають інфляційні нарахування у сумі 898,77 грн.

Щодо стягнення 3% річних, то вірним з огляду на вищевказані дати прострочення зобовязань по оплаті буде наступний розрахунок:

Рахунок за місяцьСума на яку нараховується 3% річнихПеріод нарахування 3% річнихКількість днів простроченняСума

березень 2010 року1828,81 грн.з 04.05.2010 по 29.06.2011422 дня63,43

лютий 2010 року2252,98 грн.з 01.05.2010 по 29.06.2011425 днів78,70

січень 2010 року2774,51 грн.з 26.03.2010 по 29.06.2011461 день105,13

листопад 2009 року1536,76 грн.з 04.02.2010 по 29.06.2011511 днів64,54 Отже, до стягнення підлягають 3% річних у сумі 311,80 грн.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню частково. Вимоги позивача про стягнення боргу у сумі 8393,06 грн., пені у сумі 7399,38 грн., інфляційних нарахувань у сумі 898,77 грн. та 3% річних у сумі 311,80 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню. В решті вимог слід відмовити.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 ГПК України.

При зменшенні позовних вимог, судові витрати в частині зменшення покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Калита”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, проспект Гвардійський, буд. 35, кв.33, ідентифікаційний код 23473729 на користь Державного підприємства “Сєвєродонецька теплоелектроцентраль”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 00131050, борг в сумі 8393,06 грн., пеню у сумі 7399,38 грн. 48коп., інфляційні нарахування в сумі 898,77 грн., 3% річних в сумі 311,80 грн., витрати зі сплати державного мита в сумі 170,03 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 154,93 грн., видати наказ.

3. В решті вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 11.07.2011.

Суддя О.С. Фонова