Рішення № 16922803, 08.07.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2011 р.

Справа № 5010/901/2011-2/45

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

Cудді Круглової О.М.

При секретарі Дичковській І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арікол", вул.В.Арнаутська,17 оф.2В, м.Одеса, 65125

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Соті" вул. Пушкіна, 2а/3, м. Долина, Івано-Франківська область,77500

поштова адреса: м. Львів, 15, а/с 5983

про стягнення 303825,60 грн. заборгованості.

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явилися.

від відповідача: не з"явилися.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.04.11 дану справу передано за підсудністю до господарського суду Івано-Франківської області.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 303825,60 грн. заборгованості за поставлений товар. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.11 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено првадження у справі. В обгрунтування позовних вимог посилаєься на те, що згідно видаткових накладних (містяться в матеріалах справи) протягом квітня-жовтня 2010 року відповідач отримав товар на загальну суму 411056,01 грн. Враховуючи часткову оплату відповідачем, а також наявність у нього заборгованості перед відповідачем за маркетингові послуги в сумі 31192,04 грн. заборгованість становить заявлену до стягнення суму.

Позивач в засідання суду не з"явився, направив суду уточненення та доповнення до позовної заяви за Вх.№5757/2011-свх від 07.07.11. В уточнененнях та доповненнях до позовної заяви за Вх.№5757/2011-свх від 07.07.11 позивач просив стягнути з відповідача 333463,52 грн. основного боргу, мотивуючи тим, що ним помилково вказано суму поставки за накладною №20707 від 09.06.10 - 10399,26 грн., а слід було вказати 14406,76 грн., що підтверджується накладною. З врахуванням вищенаведеного загальна вартість поставки по заявлених накладних становить 415063,52 грн., а з врахуванням проведеної оплати відповідачем на суму 81600 грн., а також враховуючи відсутність підтверджуючих документів про його заборгованість перед відповідачем за маркетингові послуги в сумі 31192,04 грн., заборгованість за поставлений товар становить вказану в уточненнях до позовної заяви суму. Також у вказаному уточненні позивач просив також стягнути інші витрати пов"язані з розглядом справи (витяг на відповідача з ЄДРЄЮОФОП) в сумі 69,10 грн., витрати на відрядження юрисконсульта позивача - 328,15 грн.

Враховуючи закріплений ст.129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, які визначено ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині (оплативши їх держмитом), відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що збільшені позовні вимоги не були оплачені державним митом, суд їх не приймає до розгляду, а тому предметом спору у даній справі є вимога про стягнення 303825,61 грн. заборгованості за переданий товар.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалами суду від 28.04.11 та 19.05.11, 09.06.11 та 23.06.11 що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення (а.с.2,154,157,188). Слід зазначити, що суд тричі відкладав розгляд справи з метою витребування доказів, виклику відповідача для представлення ним заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом

встановлено:

На виконання умов дилерських угод №248 від 28.02.11 та №316 від 30.04.10 позивачем фактично проведено поставку відповідачу товару заз заявленими накладними протягом квітня-жовтня 2010 року на загальну суму 411065,16 грн. (накладні містяться в матеріалах справи) з врахуванням накладної №20707 від 09.06.10, якою дійсно підтверджується поставка на суму 14406,76 грн., а не 10399,26 грн., як вказано у позовній заяві.

Враховуючи, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар в сумі 81600 грн., заборгованість станом на день вирішення спору становила 329465,16 грн., в тому числі заявлена в позовній заяві сума - 303825,60 грн.

Згідно з п. 6.2. Дилерських угод оплата за поставлений товар проводиться в безготівковій формі в строк до 28 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або в іншій формі, що передбачена чинним законодавством України, чого відповідач не зробив, чим порушив умови укладеного договору .

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов"язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.7 ст.193 ГК України, господарські зобов"язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов"язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо у зобов”язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст.614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. На час вирішення спору в суді відповідач заперечень проти позову чи доказів оплати заявленої суми боргу не надав, доводи позивача не спростував, тому суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 303825,61 грн. заборгованості за переданий товар обгрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просив стягнути з відповідача інші витрати пов"язані з розглядом справи (витяг на відповідача з ЄРЄЮОФОП) в сумі 69,10 грн., витрати на відрядження юрисконсульта позивача - 328,15 грн., вважаючи ці витрати –іншими судовими витратами, зазначеними у ст.44 ГПК України.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічна позиція викладена у Роз’ясненні Вищого арбітражного суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 04.03.98 р. N 02-5/78 із змінами та доповненнями.

Враховуючи наведене в стягненні інших витрат пов"язаних з розглядом справи в сумі 69,10 грн. та витрат на відрядження юрисконсульта позивача в сумі 328,15 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 3038,26 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193 ГК України, ст.ст.15-16, 509, 526, 530, 612,614,626,692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арікол" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соті" про стягнення 303825,61 грн. основного боргу та інших витрат пов"язаних з розглядом справи в сумі 69,10 грн. та витрат на відрядження юрисконсульта позивача в сумі 328,15 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Соті" вул. Пушкіна, 2а/3, м. Долина, Івано-Франківська область,77500 (код 2507261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арікол", вул.В.Арнаутська,17 оф.2В, м.Одеса, 65125 (код 30611138) - 303825 (триста три тисячі вісімсот двадцять п"ять ) грн. 61 коп. основного боргу, 3038 (три тисячі тридцять вісім) грн. 26 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В стягненні інших витрат пов"язаних з розглядом справи в сумі 69,10 грн. та витрат на відрядження юрисконсульта позивача в сумі 328,15 грн. - відмовити.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Круглова О.М.

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

__помічник судді Шунтов О. М. 08.07.11