Рішення № 16921188, 16.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.11 Справа № 32/5009/321/11

Суддя Колодій Н.А.

за позовом Концерну «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі»Жовтневого району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський 137)

до відповідача Запорізького державного центру науково-технічної і економічної інформації (69002, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 77)

про стягнення 51237грн.66коп.

Суддя Колодій Н.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 04/27 від 04.01.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 2 від 16.02.2011р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

25.01.2011 року Концерн «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі»Жовтневого району звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізького державного центру науково-технічної і економічної інформації про стягнення 51237грн.66коп., у тому числі: 44465грн.82коп. основного боргу; 804грн.46коп. 3% річних; 2077грн.05коп. інфляційних втрат; 3890грн.33коп. пені, 512грн.38коп. державного мита та 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги заявлені на підставі умов договору № 600369 від 01.09.2006 року «Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді»та обґрунтовані посиланням на п.2 ст.11, п. 4 ст. 538, ст. ст. 509, 526, 625, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

26.01.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 02.02.2011р., сторони зобовязано надати відповідні докази та забезпечити явку уповноважених представників сторін.

У звязку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування від сторін доказів, розгляд справи відкладався до 16.02.2011 року, про що сторони були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 16.02.2011 р. представник позивача надав клопотання, в якому уточнив суму основного боргу та пені, та просив стягнути з відповідача на користь позивача 40509грн.27коп. основного боргу, 804грн.46коп. 3% річних; 2077грн.05коп. інфляційних витрат; 3274рн.69 коп. пені, посилаючись на допущену арифметичну помилку при розрахунку суми пені та здійснення відповідачем часткової оплати основного боргу після подання позову на загальну суму 3956грн.55коп. Також, до клопотання було додано акт звірки взаєморозрахунків від 09.02.2011 року, підписаний з обох сторін, згідно до якого сторони визначили суму заборгованості відповідача перед позивачем - 40509грн.27коп.

У позовній заяві та у судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та у клопотанні, вказавши на існування між сторонами договірних відносин, згідно яких, позивач постачав відповідачу теплову енергію, а відповідач не в повному обсязі оплатив отриману теплову енергію, внаслідок чого, за останнім на час розгляду справи в суді виникла заборгованість в сумі 40509грн.27коп. за період з січня по грудень 2010 року. Враховуючи несвоєчасне здійснення відповідачем своїх зобовязань по оплаті отриманої теплової енергії, позивачем заявлено до стягнення 804грн.46коп. 3% річних; 2077грн.05коп. інфляційних витрат; 3274рн.69 коп. пені.

Відповідач відзив не надав. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог в частині стягнення пені, річних та інфляційних втрат, а також вказав на часткове погашення основного боргу.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України по закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2006 року між Запорізьким державним центром науково-технічної і економічної інформації (споживачем, відповідачем у справі) та Концерном «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі»Жовтневого району (теплопостачальною організацією, позивачем у справі) був укладений договір № 600369 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі договір).

Згідно п. 1.1 договору, позивач зобовязався відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невідємними частинами.

Відповідно до п. 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.3 договору сторони передбачили, що оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок позивача. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються відповідачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п. 6.6 договору, відповідач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від позивача документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ); акт звіряння розрахунків (за вимогою споживача).

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі пяти днів з дати отримання (п. 6.6.1 договору).

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених а акті, споживач зобовязаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.6.1 договору строк. У разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п. 6.6.2).

Згідно п. 3.2.6 договору, відповідач зобовязувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

За період з січня 2010 року по грудень 2010 року позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 48944грн.64коп., що підтверджується помісячними актами приймання-передачі теплової енергії.

Станом на 20.01.2011 року відповідач оплатив отриману від позивача теплову енергію частково, в сумі 4487грн.82коп. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 20.01.2010 року склала 44465грн.82коп.

Стягнення з відповідача на користь позивача 44465грн.82коп. основного боргу; 804грн.46коп. 3% річних; 2077грн.05коп. інфляційних витрат; 3890грн.33коп. пені було предметом первісних позовних вимог.

Предметом уточнених позовних вимог, прийнятих судом до уваги, було стягнення з відповідача на користь позивача 40509грн.27коп. основного боргу, 804грн.46коп. 3% річних; 2077грн.05коп. інфляційних витрат; 3274рн.69 коп. пені.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, на підставі наступного:

Спірні правовідносини сторін є господарськими та виникли на підставі договору № 600369 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2006 року.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, на виконання умов договору за період з січня по грудень 2010 року позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 48944грн.64коп., що підтверджується актами приймання-передачі, копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже, позивач належним чином виконував свої зобовязання перед відповідачем, згідно з умовами договору.

Відповідач, в свою чергу, свої зобовязання за договором виконував неналежно, оплату за отриману теплову енергію здійснював несвоєчасно та не у повному обсязі.

На день звернення позивачу до суду із цим позовом, відповідач оплатив теплову енергію частково, в сумі 4487грн.82коп.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 20.01.2010 року склала 44465грн.82коп.

Однак, як встановлено судом, після подання позову до суду, відповідачем було сплачено позивачу 3956грн.55коп. згідно із платіжним дорученням № 4211 від 09.02.2011 року та 1318грн.85коп., згідно із платіжним дорученням № 4259 від 15.02.2011 року.

Враховуючи сплату відповідачем позивачу після подання останнім позову до суду частини заборгованості у розмірі 5275грн.40коп., на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5275грн.40коп. слід припинити.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню частково, а саме, в сумі 39190грн.42коп.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором ( ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2.8 договору, в разі несплати або несвоєчасної сплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого в п. 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в сумі 3274грн.69коп.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних і суми інфляції та визнано обґрунтованими та правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача за період з 26.02.2010 року по 26.01.2011 року 804грн.46коп. 3% річних; 2077грн.05коп. інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 39190грн.42коп. основного боргу, 3274грн.69коп. пені, 804грн.46коп. 3% річних та 2077грн.05коп. інфляційних втрат та припинення провадження у справі щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5275грн.40коп.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Запорізького державного центру науково-технічної і економічної інформації (69002, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 77, р/р 26007005401 в АБ «Металург», МФО 313582, код 02736366) на користь Концерну «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі»Жовтневого району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський 137, р/р 26004045320001 в АКБ «Індустріалбанк», м. Запоріжжя, МФО 313849, код 32121458) 39190 (тридцять девять тисяч сто девяносто) грн. 42 коп. основного боргу, 3274 (три тисячі двісті сімдесят чотири) грн. 69 коп. пені, 804 (вісімсот чотири) грн. 46 коп. 3% річних, 2077 (дві тисячі сімдесят сім) грн. 05 коп. інфляційних втрат, 507 (пятсот сім) грн. 26 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 5275грн.40коп. основного боргу.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, «21»лютого 2011 року.