Рішення № 16921063, 29.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.06.11 р. Справа № 24/5

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі Смірновій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод по виготовленню металовиробів і будівельних профілів” м. Донецьк

за участь третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Донецький завод хімічних реактивів», м.Донецьк

про стягнення боргу 22443,83 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довір. № 135-11”Д” від 31.12.2010 р.

від відповідача: ОСОБА_2 за довір. № 14/78 від 19.08.2010 р.

від третьої особи: не зявились

від НКРЕ: ОСОБА_3 за довір. № 11 від 28.12.2010 р.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод по виготовленню металовиробів і будівельних профілів” м.Донецьк про стягнення 22443,83 грн. боргу, що утворився за період з грудня 2009 року по липень 2010 р. і складається з заборгованості за активну електроенергію у сумі 18938,76 грн., 3% річних у розмірі 558,33 грн., інфляційних у розмірі 1 833,50 грн. та пені у розмірі 1113,24 грн.

На підтвердження таких обставин позивач надав договір на постачання електроенергії № 418 від 15.09.2006р., звіти про обсяги спожитої електричної енергії, акти приймання-передачі енергії, рахунки за електроенергію, супровідні листи, розрахунок ціни позову.

Ухвалою суду від 12.05.2011 р. замінено найменування позивача з Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” на Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго”.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги позивача визнав частково, а саме, у сумі 4506,05 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що позивач при нарахуванні заборгованості за договором не врахував наявну у відповідача переплату станом на 01.12.2009р. Також зазначив, що різниця яка існує у розрахунках боргу відповідача та позивача з грудня 2009 року склалась через те, що позивач необґрунтовано застосовує до відповідача тарифи, передбачені для другого класу напруги, у той час, як відповідач вважає себе споживачем електричної енергії за тарифом першого класу напруги.

Також відповідач зазначив, що між ним та ВАТ «Донецький завод хімічних реактивів» укладено договір № 15а від 15.09.2006 р. про спільне використання технологічних мереж, за умовами якого він отримує від ВАТ «Донецький завод хімічних реактивів» по однолінійній схемі електричну енергію в межах потужності на 1 класі напруги в обсягах, визначених відповідно до договору з постачальником електричної енергії шляхом формування електричної схеми відповідно пропускної здатності.

В обґрунтування таких доводів відповідач надав свій акт звірки розрахунків, розбіжності по акту звірки, договір з ВАТ «Донецький завод хімічних реактивів» № 15а від 15.09.2006 р. про спільне використання технологічних мереж, копії платіжних доручень, копії рахунків.

Ухвалою суду від 10.06.2011 р. залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство «Донецький завод хімічних реактивів».

Представник ВАТ «Донецький завод хімічних реактивів» в судове засідання не зявився, письмових пояснень по суті спору не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Також, на підставі клопотання відповідача від 10.06.2011 р. судом для надання пояснень щодо умов постачання електричної енергії в залежності від класів споживачів викликано представника Національної комісії електроенергетики України.

Представник Національної комісії електроенергетики України в судовому засіданні пояснив, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії і споживачем, тому класи напруги для споживача визначаються саме умовами договору на постачання електричної енергії між сторонами і підлягають зміні на загальних підставах шляхом укладення додаткових угод до такого договору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін суд встановив наступне.

15.09.2006р. між Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” в особі Кіровських електричних мереж (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донецький завод по виготовленню металовиробів і будівельних профілей” (далі - споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 418 (т.1 а.с.11-16), за умовами якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невідємними частинами.

Згідно п.2.1.2 договору, постачальник зобовязався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, в межах 320 кВт приєднаної потужності в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (Додаток 13 „Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу”), а споживач згідно п.2.2.3 договору оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” та №6 „Графік зняття показів засобів обліку електроенергії”, а також здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії (додаток до договору №10) (п.2.2.4 договору).

Пунктом 4.2.1 Договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 2.2.4. цього договору, з порушення термінів, визначених Додатком №5 „Порядок розрахунків”, споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.4.5 Додатку №5 «Порядок розрахунків» до договору встановлено, що споживач на підставі рахунків постачальника здійснює попередню оплату заявленого на розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії, включаючи ПДВ 3 (трьома) платежами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях: до 25 дня періоду, попереднього розрахунковому 20 % від вартості заявленого на розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії; до 05 дня періоду, попереднього розрахунковому 40 % від вартості заявленого на розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії; до 15 дня періоду, попереднього розрахунковому 40 % від вартості заявленого на розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії. Рахунки для здійснення планових платежів постачальник надає споживачу всі одночасно разом з остаточним рахунком за попередній розрахунковий період.

Пунктом 7 Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, встановлено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі рахунка, виставленого постачальником відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії з урахуванням сум, що надійшли від споживача.

Для проведення остаточного розрахунку споживач у термін до 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РЕМ або ЕМ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання, якщо споживач здійснює оплату самостійно. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

Додатком №2 до договору „Перелік місць встановлення електролічильників з урахуванням тарифної групи точок вводу за яким здійснюється розрахунок за спожиту електроенергію” визначена тарифна група споживання 1, клас напруги 2.

Відповідно до п.9.4 договору, договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2006. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення дії терміну договору за згодою сторін буде укладена відповідна додаткова угода.

Договір про постачання електричної енергії № 418 від 15.09.2006р. разом з додатками до нього підписаний обома сторонами.

З пояснень представників обох сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

З матеріалів також справи вбачається, що позивач свої зобовязання за договором № 418 від 15.09.2006р. виконав належним чином, постачав відповідачеві електричну енергію, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, зокрема, актами прийому-передачі за період з грудня 2009р. по липень 2010р.

Акти прийому-передачі електроенергії за спірний період були отримані відповідачем, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами їх відправки та підтверджено підписами представника відповідача, скріпленими печатками відповідача на деяких актах.

Крім того, у матеріалах справи наявні копії рахунків за електроенергію, що були вручені представнику відповідача під особистий розпис, або направлені йому супровідними листами разом з актами прийому-передачі електричної енергії (т.1 а.с.26-69).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплачував спожиту електричну енергію за спірний період, але не у повному розмірі, а саме: рахунок за грудень 2009р (т.1 а.с.31) на суму 5115,36 грн. оплачений відповідачем платіжним дорученням № 208 від 15.12.2009р. на суму 1500 грн. (т.1 а.с.129); рахунок за січень 2010р. (т.1 а.с.36) на суму 7747,94 грн. оплачений відповідачем частково за платіжним дорученням №6 від 22.01.2010р. на суму 3850 грн. (т.1 а.с.133) та згідно листа №19/78 від 17.09.10 р. про зміну призначення платежу у платіжному дорученні №103 від 17.09.2010р. 1742,11 грн. (т.1 а.с.148); рахунок за лютий 2010р. (т.1 а.с.41) на суму 3697,9 грн. оплачений відповідачем частково за платіжним дорученням №17 від 04.02.2010р. на суму 1500 грн. (т.1 а.с.134); рахунок за березень 2010р. (т.1 а.с.44) на суму 2619,54 грн. платіжним дорученням №31 від 19.03.2010р. на суму 1300 грн. та за платіжним дорученням № 40 від 26.03.2010р. на суму 500 грн. (т.1 а.с.142,143); рахунок за квітень 2010р. (т.1 а.с.49) на суму 1712,42 грн. частково платіжним дорученням №48 від 26.04.2010р. на суму 800 грн. (т.1 а.с.144); рахунок за травень 2010р. (т.1 а.с.54) на суму 1709,68 грн. оплачений відповідачем частково за платіжним дорученням № 58 від 26.05.2010р. на суму 1000 грн. та платіжним дорученням № 71 від 31.05.2010р. на суму 350 грн. (т.1 а.с.145,146); рахунок за червень 2010р. (т.1 а.с.59) на суму 1391,48 грн. - частково платіжним дорученням №84 від 30.06.2010р. на суму 350 грн. (т.1 а.с.147); рахунок за липень 2010 р. (т.1 а.с.63) на суму 553,68 грн. не оплачений.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію за період з грудня 2009р. по липень 2010р. у сумі 18938,76 грн., 3% річних у розмірі 558,33 грн., інфляційних у розмірі 1 833,50 грн. та пені у розмірі 1113,24 грн.

Огляд норм чинного законодавства свідчить про наступне.

За приписами статті 26 Закону України „Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюють Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. N 28 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за N 417/1442 (з наступними змінами та доповненнями). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відтак, оскільки сторони визначили умовами договору обсяг споживання електричної енергії та розмір її оплати за цей період, то відповідно до наведених приписів норм права зобов'язання у відповідача щодо оплати отриманої за актами приймання-передачі енергії існує в межах договірних відносин.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” про стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію у сумі 18938,76 грн. підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

З наданих відповідачем платіжних доручень на оплату спожитої електричної енергії за період з грудня 2009 року по липень 2010 року вбачається, що всього відповідачем за спірний період сплачено 12892,11 грн. замість 24548,00 грн., отже основний борг відповідача перед позивачем складає 11655,89 грн.

Отже суд вважає, що обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню є сума основного боргу в розмірі 11655,89 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 1 833,5 грн. та 3 % річних у сумі 542,07 грн.

Матеріали справи свідчать, що пунктом 7 додатку № 5 «Порядок розрахунків» до договору сторони встановили, що рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання, якщо споживач здійснює оплату самостійно. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

Враховуючи зазначені норми договору та матеріали справи суд встановив, що рахунок за грудень 2009 р. споживач отримав 11.01.2010 р.; рахунок на січень 2010 р. споживач отримав 03.02.2010 р., рахунок за лютий 2010 р. споживачем отримано 02.03.2010 р., рахунок за березень 2010 р. отриманий споживачем 06.05.2010 р., рахунок за квітень 2010 р. отриманий споживачем 06.05.2010 р., рахунок за травень 2010 р. 07.06.2010 р., рахунок за червень 2010 р. 07.07.2010 р., рахунок за липень 2010 р. 13.08.2010 р.

З огляду на наведене, господарський суд дійшов висновку, що позивачем окрім суми основного боргу, невірно визначено період нарахування 3 % річних. Отже, за таких підстав наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних також є невірним.

Обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 442,86 та інфляційні 1407,17 грн.

Відповідно до ст.ст. 216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2.1 Договору сторони встановили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.32.2.4 цього договору, з порушення термінів, визначених Додатком №5 „Порядок розрахунків”, споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

На підставі наведених приписів закону та договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1020 грн.

Враховуючи, що позивачем невірно визначено як суму боргу за рахунками, так і період нарахування пені, суд вважає, що обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню розмір пені у сумі у сумі 510,33 грн.

Посилаючись на п.4.5 Додатку № 5 «Порядок розрахунків» до договору, позивач просить також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 93,11 грн. та пеню у сумі 16,26 грн. за невиконання умов договору по здійсненню попередньої оплати за електричну енергію за період з 01.07.2010 р. по 31.07.2010 р.

Господарський суд вважає, що зазначені вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Пунктом 4.5 додатку №5 «Порядок розрахунків» до договору встановлено, що споживач на підставі рахунків постачальника здійснює попередню оплату заявленого на розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії, включаючи ПДВ 3 (трьома) платежами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях: до 25 дня періоду, попереднього розрахунковому 20 % від вартості заявленого на розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії; до 05 дня періоду, попереднього розрахунковому 40 % від вартості заявленого на розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії; до 15 дня періоду, попереднього розрахунковому 40 % від вартості заявленого на розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії. Рахунки для здійснення планових платежів постачальник надає споживачу всі одночасно разом з остаточним рахунком за попередній розрахунковий період.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2010 р. позивач супровідним листом від 04.06.2010 р. № 182 (т.1 а.с.55) направив відповідачу разом з актами приймання-передачі товарної продукції та рахунком за спожиту електроенергію у травні 2010 р. та іншими документами, рахунок на передоплату за липень 2010 р. (1 прим.). З матеріалів справи також вбачається, що рахунки зі сплати попередньої оплати за липень 2010 р. на суму 1633,20 грн. зі строком платежу до 25.06.2010 р., на суму 3266,40 грн. зі строком платежу 05.07.2010 р. та на суму 3266,40 грн. зі строком платежу до 15.07.2010 р. отримані споживачем 07.07.2010 р., про що свідчать відповідні відмітки на цих рахунках (т.1 а.с.66-68). При цьому, згідно остаточного рахунку на оплату спожитої активної електричної енергії у липні 2010 р., відповідач спожив електричної енергії лише на 553,68 грн. (т.1 а.с.63)

Умовами п.7 Додатку №5 „Порядок розрахунків” до договору, встановлено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі рахунка, виставленого постачальником відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії з урахуванням сум, що надійшли від споживача.

Разом з тим суд зазначає, що ані умовами договору про постачання електричної енергії № 418 від 15.09.2006р., ані нормами чинного законодавства не передбачено нарахування 3% річних та пені на суму передоплати.

Суд відхиляє твердження відповідача про наявність переплати за електроенергію станом на 01.12.2009р., оскільки з поданих відповідачем документів суд не може зробити висновок про розміри такої передоплати.

Не приймає суд і посилання відповідача на необґрунтованість застосування позивачем тарифу 2 класу, оскільки додатком №2 до договору визначено, клас напруги 2 (а.с.16), а відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд не приймає посилання відповідача на умови договору № 15а від 15.09.2006 р., укладеного з ВАТ «Донецький завод хімічних реактивів» про спільне використання технологічних мереж, оскільки спірні правовідносини виникли саме на підставі договору про постачання електричної енергії № 418 від 15.09.2006р., укладеного між відповідачем та позивачем. Договір про постачання електричної енергії № 418 від 15.09.2006 р. є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії і споживачем, тому класи напруги для споживача визначаються саме умовами вказаного договору. Матеріали справи не містять доказів внесення змін до договору № 418 від 15.09.2006р., а саме до додатку №2 до нього, в частині застосування до відповідача тарифів електроенергії за першим класом напруги.

Отже, позивачем обґрунтовано надавались відповідачу рахунки про сплату електричної енергії з врахуванням встановленого договором другого класу напруги. Відповідач протилежного не довів.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.49 Господарського процесуального Кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод по виготовленню металовиробів і будівельних профілів” м. Донецьк про стягнення боргу у сумі 18938,76 грн. 3% річних у розмірі 558,33 грн., інфляційних у розмірі 1 833,5 грн., пеня у розмірі 1 113,24 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод по виготовленню металовиробів і будівельних профілів” (83008 м. Донецьк, вул. Умова,1 ЄДРПОУ 33280998) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131127, на п/р 260363011291 у ДОУ ВАТ „Державний Ощадний банк України”, МФО 335106, ЄДРПОУ 00130915) борг за активну електроенергію у сумі 11655,89 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод по виготовленню металовиробів і будівельних профілів” (83008 м. Донецьк, вул. Умова,1 ЄДРПОУ 33280998) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131127, на п/р 260363011291 у ДОУ ВАТ „Державний Ощадний банк України”, МФО 335106, ЄДРПОУ 00130915) 3% річних у розмірі 442,86 грн., інфляційних у розмірі 1407,17 грн., пені у розмірі 510,33 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод по виготовленню металовиробів і будівельних профілів” (83008 м. Донецьк, вул. Умова,1 ЄДРПОУ 33280998) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р 26001307550283 у філії Центрально-міського відділення АК ПІБ м. Горлівка, МФО 334464) витрати на сплату державного мита у сумі 223,6 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235,12 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Величко Н.В.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 29.06.2011р.

Повний текст рішення підписано 04.07.2011 р.

Надруковано 3 примірника:

1 у справу

1 позивачу

1 - відповідачу

(062)381-91-20