Ухвала суду № 16917767, 06.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2011 року справа №2а/0570/7242/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Радіонової О.О.

суддів Нікуліна О.А. , Жаботинської С.В.

розглянувши у письмовому Державної податкової інспекції

провадженні апеляційну скаргу у Ворошиловському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від12 травня 2011 року

по адміністративній справі № 2а/0570/7242/2011

за поданням Державної податкової інспекції

у Ворошиловському районі м. Донецька

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Донецькі автовокзали»

пропідтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, на підставі рішення від 29 квітня 2011 року ,-

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі автовокзали» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна на підставі рішення від 29 квітня 2011 року (арк. спр. 2-3).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у задоволені подання відмовлено повністю (арк. спр. 65-71).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що дії позивача є неправомірними та умовний адміністративний арешт майна відповідача є необґрунтованим.

Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року та прийняти нове рішення, яким підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі автовокзали» з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (арк. спр. 72).

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно помилковості висновків податкового органу з приводу не допуску посадових осіб інспекції для перевірки, оскільки посадові особи підприємства навмисно не знаходяться за адресами для уникнення проведення відповідних перевірок.

Також, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не надана належна оцінка фактам порушень, виявленим в результаті проведення перевірки.

Сторони у судове засідання не з»явилися. про дату. час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідач надіслав суду заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.

З огляду на викладене, колегія суддів ухвалила розглянути справу в письмовому провадженні відповідно до вимог ст. 197 КАС України.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі автовокзали», відповідно до свідоцтва, є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 27 жовтня 2004 року, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька з 09 листопада 2004 року. Місцезнаходження підприємства - 83086, Донецька область, м. Донецьк, пл. Комунарів, 4.

Постановою старшого слідчого з ОВС Слідчого управління податкової міліції ДПА України від 19 квітня 2011 року по кримінальній справі №75-11-05-75 призначено проведення позапланової документальної виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі автовокзали» з питань взаємовідносин та розрахунків за 2008 рік по 01 квітня 2011 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортний союз Донбасу» проведення перевірки доручено співробітникам ДПА у Донецькій області.

На підставі указаної постанови слідчого Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька видано наказ №478 від 27 квітня 2011 року про проведення позапланової документальної виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі автовокзали» строком 10 робочих днів з 28 квітня 2011 року.

На виконання указаних наказів були видані направленнями від 28 квітня 2011 року №№171, 172.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представників позивача, виходи посадових осіб Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на підприємство для перевірки були здійснені за адресами: м. Донецьк, пл. Комунарів, 4, м. Донецьк, вул. Буслаєва, 26.

За адресою м. Донецьк, пл. Комунарів, 4, згідно акту № 86/23-2/33222339 від 28 квітня 2011 року встановлено наступне: за указаною адресою знаходяться каси автовокзалу «Южний», відсутні будь-які ознаки підприємства ТОВ «Донецькі автовокзали». На другому поверху будівлі знаходяться робітники бухгалтерії ПП «АВС» (33838554), зі слів яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі автовокзали» не знаходяться. Інші приміщення будівлі були зачинені. Таким чином, в акті робиться висновок про не допуск Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька посадовими особами підприємства до перевірки.

На підставі здійснених виходів на підприємство та складених актів, начальником Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька прийнято рішення від 29 квітня 2011 року про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків Товарситва з обмеженою відповідальністю «Донецькі автовокзали» код ЄДРПОУ 33222339.

Як зазначено у рішенні підставою до застосування арешту стало відмова від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав її проведення.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності застосування податковим органом умовного адміністративного арешту майна, на підставі відповідного рішення.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України та Податковим кодексом України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державна податкова адміністрація України виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право, у тому числі, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із пунктом 78.1.11 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про призначення перевірки відповідача відповідно до діючого законодавства, за наявності відповідних підстав.

Пунктом 94.2.3 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, в тому числі, - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Відповідно до пункту 94.5 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником органу державної податкової служби, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Пунктом 94.6 статті 94 Податкового кодексу України визначено, що керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається, зокрема - платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці другому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 81.2 статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Наказом Державної податкової інспекції України від 14 квітня 2011 року №213 затверджено Методичні рекомендації щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків (Методичні рекомендації).

Як зазначено в Преамбулі Методичних рекомендацій їх розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при організації документальних перевірок платників податків з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (далі - органи ДПС), а також фактичних перевірок щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 1.3 указаних Методичних рекомендацій рішення (наказ) про проведення перевірки, що здійснюється відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, приймається керівником органу ДПС на підставі постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора.

Пунктом 1.8 Методичних рекомендацій визначено, що у разі коли при організації документальної планової та позапланової або фактичної перевірки встановлено відсутність платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням (місцем проживання), у той же день складається акт (довільної форми) щодо не встановлення місцезнаходження платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників).

Акт реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів, який ведеться структурним підрозділом, до функцій якого віднесено реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції органу ДПС, за формою згідно з додатком 3 до Методичних рекомендацій (додається). Такий журнал прошнуровується, пронумеровується та скріплюється печаткою органу ДПС.

В акті на першому аркуші у верхньому лівому кутку зазначаються дата реєстрації та номер акта, який складається із порядкового номера Спеціального журналу реєстрації актів, коду структурного підрозділу, що його склав, та коду за ЄДРПОУ платника податків (реєстраційного номера облікової картки платника податків - фізичної особи або номера та серії паспорта (для фізичних осіб, які через релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган ДПС і мають відмітку у паспорті).

При цьому підрозділом органу ДПС, який встановив відсутність платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням (місцем проживання), не пізніше наступного робочого дня після складання цього акта передається підрозділу податкової міліції органу ДПС, на обліку в якому перебуває платник податків, запит на встановлення місцезнаходження платника податків.

Крім того, відповідними структурними підрозділами вживаються інші заходи, передбачені актами ДПС України щодо порядку взаємодії між структурними підрозділами органів ДПС з питань реєстрації та обліку платників податків, а також щодо порядку організації взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів ДПС для встановлення місцезнаходження платників податків.

Таким чином колегія суддів зазначає про помилковість висновків податкового органу з приводу не допуску указаних осіб заявника для перевірки.

Відповідно до пункту 4.2. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1042 обґрунтованість арешту на майно, накладеного рішенням керівника (його заступника) органу державної податкової служби, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

Пунктом 8.2. зазначеного порядку встановлено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з:

відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 4.2 розділу IV цього Порядку, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим;

8.2.1погашенням податкового боргу платника податків;

8.2.2усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту ліквідацією платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства;

8.2.3наданням відповідному органу державної податкової служби третьою особою належних доказів про належність арештованого майна до об'єктів права власності цієї третьої особи;

8.2.6скасуванням судом або органом державної податкової служби рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) про арешт;

8.2.7прийняттям судом рішення про припинення адміністративного арешту;

8.2.8пред'явленням платником податків свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання, дозволів (ліцензій) на провадження діяльності, торгових патентів, сертифікатів відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

8.2.9фактичним проведенням платником податків інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. Як вбачається з матеріалів справи, рішення про накладення адміністративного арешту майна було прийнято 29 квітня 2011 року о 17год. 35 хв., а поштове відправлення з поданням отримано Донецьким окружним адміністративним судом лише 06 травня 2011 року о 16 год. 30 хв., що фактично унеможливлює підтвердження обґрунтованості арешту в законодавчо установлені строки. Згідно з 4.3. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків Рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку:

а)платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;

б)іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження. Згідно квитанцій поштового відділення, рішення про накладення адміністративного арешту майна було відправлено ТОВ «Донецькі автовокзали» було направлено 30 квітня 2011 року о 10 год.18 хв., а подання підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, на підставі рішення від 29 квітня 2011 року направлено на адресу суду 29 квітня 2011 року о 16 год. 51 хв. Тобто, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на час відправлення суду подання підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, на підставі рішення від 29 квітня 2011 року, прийнятого о 17 год. 35 хв., вказане рішення фактично не було прийнято.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у податкового органу необхідних правових підстав для прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у адміністративній справі №2а/0570/7242/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у адміністративній справі №2а/0570/7242/2011 за поданням Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі автовокзали» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, на підставі рішення від 29 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала складена та підписана колегією суддів 06 липня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п»ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді О.А. Нікулін

С.В. Жаботинська