Постанова № 16916932, 06.07.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2011 р. Справа № 2-а-2898/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Анісімов О.В.,

при секретарі: Бабкіній О.В.,

за участю:

представника позивача - Самойленко Є.М.,

представника відповідача - Тосік Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Славія" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Славія» (далі по тексту позивач або товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі по тексту ДПІ або відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.01.2011 року за №0000320700/1.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ДПІ проведено невиїзну позапланову перевірку обґрунтованості відшкодування з бюджету ПДВ на рахунок платника у банку. За результатами перевірки складений акт №4559/07-0/21292952 від 28.10.2010 року відповідно до якого в діяльності позивача виявлено порушення:

-п.1.8 ст.1, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, №168/97-ВР (далі по тексту Закон №168/97), в результаті чого здійснено завищення суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на суму 494400 грн. 66 коп.;

-п.1.3 ст.1, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.7.2 п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 527641 грн. 91 коп.

За наслідками розгляду акту ДПІ надіслала на адресу позивача податкове повідомлення-рішення від 04.11.2010 року, №0004090700/0. В ході адміністративного оскарження до ДПІ у м. Херсоні податкове повідомлення-рішення від 04.11.2010 року, №0004090700/0 було скасоване та винесене нове податкове повідомлення-рішення №0000320700/1 від 24.01.2011 року.

Суть порушень виявлених перевіркою ДПІ полягала в тому, що товариство придбало сільгосппродукцію (сою) у постачальників, по яким не можливо дослідити факту здійснення фінансово-господарської операції та відповідно надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету внаслідок здійснення відповідних операцій, у звязку з їх відсутністю на момент перевірки по місцю реєстрації. У звязку з цим, на думку ДПІ, товариство порушило вимоги п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97, тобто віднесло до податкового кредиту суми ПДВ, сформовані внаслідок проведення господарських операцій з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ПСП «АВА», які не можливо підтвердити по першому ланцюгу.

Вважає, що товариством податковий кредит був сформований відповідно до вимог Закону №168/97, так як суми були нараховані на протязі звітного періоду та у звязку з придбанням товарів в цілях їх подальшого використання в оподатковуваних операцій в рамках господарської діяльності. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ПСП «АВА» товариству були виписані належним чином оформленні податкові накладні, які надають йому право на включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відсутність за юридичною адресою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та ПСП «АВА» на день перевірки не може мати відношення до господарської діяльності, яка велась в жовтні-грудні 2008 року, оскільки на момент здійснення продажу вони знаходились на подавали податкову звітність за своїми юридичними адресами. Визнання актом перевірки нікчемними договори купівлі-продажу товару між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та товариством суперечить чинному законодавству України, так як виключно судом договори можуть бути визнанні недійсними.

Проведення повторної документальної перевірки органами ДПІ порушує вимоги п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону №168/97, так як податкові періоди жовтень, листопад та грудень 2008 року, січень 2009 року було раніше перевірено позаплановими виїзними перевірками, в результаті яких визначено правомірність нарахування заявлених до відшкодуванню сум ПДВ. Тобто сам факт проведення повторної перевірки порушує права позивача, як платника податку. Крім цього, правомірність формування суми податкового кредиту та суми відшкодування ПДВ з Державного бюджету за спірні періоди підтверджено рішенням Херсонського окружного адміністративного суду по справі №2а-9361/09/2170 від 17.07.2009 року, яким визнано протиправними дії ДПІ щодо порушення строків відшкодування ПДВ.

Також факт правомірного нарахування позивачем суми ПДВ підтверджено листом ДПІ №2383/10/23-206 від 12.02.2010 року, відповідно до якого на виконання телеграми ДПА у Херсонській області від 25.06.2005 року, №3152/7/19-022 «Щодо складання реєстрів субєктів підприємницької діяльності» ДПІ включено товариство як таке, по якому підтверджено суму відшкодування ПДВ по ланцюгам до товаровиробника.

Вважає, що в оскарженому рішенні безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 67540 грн. 91 коп., що складає 50% від суми визначеного в рішенні податкового зобовязання. Сума ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2008 року, що зазначена в оскаржуваному рішенні, лише частково була відшкодована 21.09.2010 року облігаціями в сумі 1169000 грн., а заявлено до відшкодування по даним декларацій за вказані періоди 1671966 грн. 80 коп. Тобто відшкодовано тільки ту суму ПДВ правомірність нарахування якої підтверджено перевірками по всьому ланцюгу до товаровиробника. ДПІ, керуючись підзаконним нормативними актами та службовою документацією для внутрішнього користування, включають до реєстру відшкодування ПДВ платникам податків тільки ті суми, правомірність нарахування яких підтверджено. Враховуючи внутрішній механізм відшкодування ПДВ, що створено системою податкових органів, товариство не могло отримати і не отримувала спірну суму ПДВ, тобто відсутнє саме правопорушення, я відтак не можуть бути застосовані штрафні санкції.

Крім цього, вважає, що товариство відповідає тільки за розмір і правильність нарахування й сплати податків у бюджет безпосередньо ним. Ні однією нормою права, на субєкта господарювання, не покладений обовязок перевіряти статус контрагентів, наявність його по юридичній адресі, надання ним даних про свою діяльність у податкову інспекцію, сплату ним податків. В разі недодержання податкової дисципліни таких постачальників, які є самостійними платниками податків, податкові органи зобовязані вирішити відносно них питання примусового виконання податкових зобовязань і тим самим, забезпечити формування в бюджеті джерела відшкодування сум ПДВ. До того ж солідарна відповідальність за сплату ПДВ всіма постачальниками по ланцюгу до виробника законодавством не передбачена. За таких обставин, оскільки у позивача наявні належним чином оформленні податкові накладні, ним сплачено постачальникам (фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 та ПСП «АВА») у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, тобто виконані всі вимоги Закону №168/97, то відповідно він має право на включення до податкового кредиту сплаченні суми податку на додану вартість.

Представник позивача у судовому засідання позов підтримала в повному обсязі свої доводи обґрунтувала відповідно до змісту позову.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечила, суду пояснила, що ДПІ відповідно до приписів Закону №168/97 та наказу ДПА України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість» від 18.08.2005 року проведено перевірку позивача на предмет достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Перевіркою виявлено порушення пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97, а саме товариством завищено заявлену суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету у розмірі 494400 грн. 66 коп.

Так, перевіркою позивача встановлено, що він отримав від постачальників, а саме фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та ПСП «АВА» на підставі договорів поставки сільгосппродукцію (сою). За результатами зустрічних перевірок, від податкових органів, на обліку яких знаходяться вказані підприємства, встановлено, що останні відсутні за місцезнаходженням.

Актом перевірки Каховської ОДПІ від 30.09.2009 року, №588/17-2/НОМЕР_1 визнанні нікчемними угоди, укладені між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 і товариством та відповідно визнані недійсними податкові зобовязання, задекларовані у звязку з продажем товарів у відповідних податкових періодах.

Крім цього, відповідно до листа ДПІ у м. Кіровограді постачальник товариства ПСП «АВА» останній звіт з ПДВ подала за березень 2009 року за місцем попередньої реєстрації (Каховська ОДПІ), до ДПІ у м. Кіровограді ПСП «АВА» жодного звіту не подала. 17.11.2009 року за позовом ДПІ у м. Кіровограді ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження по адміністративній справі №2а-7891/09/11 про визнання державної перереєстрації підприємства недійсною. Також, відповідно до зазначеного листа ПСП «АВА» не включено до складу податкових зобовязань суму ПДВ в розмірі 51101 грн. 52 коп. по контрагенту ТОВ фірма «Славія».

Отже позивачем неправомірно було сформовано податковий кредит за рахунок сплати податку на додану вартість у вартості товару при купівлі сої у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та ПСП «АВА», так як підтверджень сплати до бюджету податку на додану вартість по зазначеним постачальникам товару немає. За таких обставин вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняті відповідно до чинного законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

У звязку з цим, просила у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи із наступного.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №210701 та довідки №1215 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) товариство є юридичною особою та здійснює діяльність за КВЕД з посередництва в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; виробництва продуктів борошномельно-крупяної промисловості; роздрібної торгівлі з лотків та на ринках; інші види оптової торгівлі; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Відповідно до показів представника позивача їх основна діяльність полягає в перепродажі зернових культур в т.ч. сої.

Товариство взято на податковий облік у ДПІ 24.06.1994 року за №1966 та відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.06.2003 року, №30564208 є платником цього податку.

В період часу з 25.10.2010 року по 27.10.2010 року ДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку позивача щодо обґрунтованості відшкодування з бюджету ПДВ на рахунок платника у банку за період листопад, грудень 2008 року, січень 2009 року. За наслідками перевірки складено акт №4559/07-0/21292952 від 28.10.2010 року, відповідно до резолютивної частини якого в діяльності позивача виявлені порушення вимог п.1.8 ст.1, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закон №168/97, в результаті чого здійснено завищення суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на суму 494400 грн. 66 коп., в тому числі по декларації за листопад 2008 року 325772 грн. 43 коп., по декларації з грудень 2008 року 86600 грн. 16 коп., по декларації за січень 2009 року 82028 грн. 07 коп. та порушення вимог п.1.3 ст.1, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.7.2 п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 527641 грн. 91 коп. в тому числі по деклараціям за жовтень 2008 року 359013 грн. 68 коп., по декларації за листопад 2008 року 86600 грн. 16 коп., по декларації за грудень 2008 року 82028 грн. 07 коп.

Відповідно до акту перевірки порушення вимог Закону №168/97 з боку позивача полягали, в тому, що ним віднесено до складу податкового кредиту по постачальнику ПСП «АВА» у жовтні 2008 року 51101 грн. 52 коп.; по постачальнику фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у жовтні 2008 року 307912 грн. 16 коп., у листопаді 2008 року 86600 грн. 16 коп., у грудні 2008 року 82028 грн. 07 коп., які постачальниками товариства у відповідних податкових періодах у податкових деклараціях з податку на додану вартість не відображались та відповідно не сплачувались.

Підставою, для висновків викладених в акті стали лист ДПІ у м. Кіровограді за вх.№3630/7 від 10.03.2010 року відповідно до якого постачальник товариства ПСП «АВА» останній звіт з ПДВ подало за березень 2009 року за місцем попередньої реєстрації (Каховська ОДПІ), до ДПІ у м. Кіровограді ПСП «АВА» жодного звіту не подало, ПСП «АВА» не включено до складу податкових зобовязань суму ПДВ в розмірі 51101 грн. 52 коп. по контрагенту ТОВ фірма «Славія» та лист Каховської ОДПІ за вх.№7958/7 від 04.06.2010 року відповідно до якого постачальник фізична особа-підприємець ОСОБА_3 не знаходить за юридичною адресою, протягом періоду з січні 2010 року по квітень 2010 року подає поштою декларації з ПДВ, які свідчать про відсутність оподаткованих поставок, операції з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями товару визнані нікчемними.

За наслідками розгляду акту перевірки №4559/07-0/21292952 від 28.10.2010 року ДПІ надіслала на адресу позивача податкове повідомлення-рішення від 04.11.2010 року, №0004090700/0. В ході адміністративного оскарження до ДПІ у м. Херсоні податкове повідомлення-рішення від 04.11.2010 року, №0004090700/0 було скасоване та винесене нове податкове повідомлення-рішення №0000320700/1 від 24.01.2011 року відповідно до якого позивачу визначено податкове зобовязання з ПДВ та зобовязано сплатити суму податку у розмірі 135081 грн. 81 коп. та штрафні санкції у розмірі 67540 грн. 91 коп.

Для надання правової оцінки щодо заявлення позивачем до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість необхідно застосовувати положення Закону №168/97 (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування), якими регламентується порядок визначення податкового кредиту та порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Виходячи із вимог п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у разі виникнення відємного значення за відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутності з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини відємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно змісту акту перевірки №4559/07-0/21292952 від 28.10.2010 року порушення вимог Закону №168/97 з боку позивача полягали у неправомірному формуванні ним податкового кредиту у жовтні, листопаді, грудні 2008 року.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону №168/97 податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, при цьому відповідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою цим Законом, протягом такого звітного періоду у звязку з придбання або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів.

Закону №168/97 не ставить в залежність формування платником податку податкового кредиту від сплати податкових зобовязань з ПДВ його контрагентами.

Так, дослідженням правової природи походження сум податкового кредиту, які ДПІ вважає неправомірно сформованими встановлено наступне.

Позивачем за рахунок сплати податку на додану вартість в ціні товару внаслідок виконання умов договорів купівлі-продажу №85 від 15.10.2008 року, №86 від 22.10.2008 року, №87 від 24.10.2008 року, №91 від 25.11.2008 року, №92 від 27.11.2008 року, які були укладені між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 у жовтні 2008 року сформовано податковий кредит на суму 307912 грн. 16 коп., у листопаді 2008 року на суму 86600 грн. 16 коп., у грудні на суму 82028 грн. 07 коп. Відповідно до предмету зазначених договорів та специфікації до нього позивач придбав у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 сою.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_2 від 03.03.2005 року ОСОБА_3 на момент проведення зазначених господарських операцій був субєктом господарювання та платником податку на додану вартість.

Дослідженням письмових доказів по справі, а саме копій договорів купівлі-продажу №85 від 15.10.2008 року, №86 від 22.10.2008 року, №87 від 24.10.2008 року, №91 від 25.11.2008 року, №92 від 27.11.2008 року, копій платіжних доручень №573 від 20.10.2008 року, №576 від 21.10.2008 року, №574 від 20.10.2008 року, №580 від 22.10.2008 року , №585 від 22.10.2008 року, №592 від 24.10.2008 року, №589 від 24.10.2008 року, №596 від 27.10.2008 року, №603 від 28.10.2008 року, №621 від 30.10.2008 року, №687 від 26.11.2008 року, №37 від 01.12.2008 року, копій банківських виписок, копій видаткових накладних №120 від 20.10.2008 року, №121 від 21.10.2008 року, №122 від 22.10.2008 року, №123 від 23.10.2008 року, №126 від 24.10.2008 року, №128 від 25.10.2008 року, №137 від 31.10.2008 року, №134 від 30.10.2008 року, №153 від 26.11.2008 року, №155 від 27.11.2008 року, №156 від 28.11.2008 року, №158 від 30.11.2008 року, №159 від 01.12.2008 року, податкових накладних №120 від 20.10.2008 року, №121 від 21.10.2008 року, №122 від 22.10.2008 року, №123 від 23.10.2008 року, №126 від 24.10.2008 року, №128 від 25.10.2008 року, №134 від 30.10.2008 року, №137 від 31.10.2008 року, №155 від 27.11.2008 року, №156 від 28.11.2008 року, №158 від 30.11.2008 року, №153 від 26.11.2008 року, №159 від 01.12.2008 року, картки рахунку: Н63.11 разр. з постачал. ч-з ВР за 4 квартал 2008 р.: ОСОБА_3 встановлено, що господарська операція між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України, розрахунок відбувався в безготівковій формі.

Податкові накладні виписані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 відповідають вимогам Закону №168/97, а тому є дійсними. Доказів, які б свідчили про їх недійсність представник відповідача суду не надала.

Крім цього, відповідно до довідок ДПІ про результати позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку від 04.12.2009 року №3797/23-2/21292952 та від 19.03.2009 року, №1012/23-2/21292952 підтверджено відображене позивачем бюджетне відшкодування за листопад, грудень 2008 року та січень 2009 року. Тобто зазначеними довідками встановлено правомірність формування позивачем податкового кредиту по постачальнику фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у жовтні 2008 року на суму 307912 грн. 16 коп., у листопаді 2008 року на суму 86600 грн. 16 коп., у грудні на суму 82028 грн. 07 коп.

При цьому суд зазначає, що у зазначених довідках від 04.12.2009 року №3797/23-2/21292952 та від 19.03.2009 року, №1012/23-2/21292952 та листі Каховської ОДПІ за вх.№7958/7 від 04.06.2010 року, на підставі якого ґрунтується акт перевірки, не зазначено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 не відобразив свої податкові зобовязання, які у нього виникли внаслідок реалізації сої позивачу. Відповідно до листа Каховської ОДПІ за вх.№7958/7 від 04.06.2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 декларував податкові зобовязання за жовтень-грудень 2008 року.

Відповідно до договору про надання послуг №55 від 01.10.2008 року між товариством та ЗАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство», останнє зобовязалось надати послуги по доведення маслинних культур (в т.ч. соя) вимогам якості покупця або для стійкого стану їх зберігання.

Дослідженням картки рахунку: Н68.5 Розрахунки з інш. Кредит. ВР за 4 квартал 2008 р.: Скадовський ХПП, копій звітів про прийом зарахованої ваги (розширений) встановлено, що товариством здійснювалось постачання сої на ЗАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство». При цьому соя постачалась для товариства на ЗАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство» не безпосередньо ним, а іншими субєктами господарювання в тому числі фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, у звязку з чим у товариства відсутні товарно-транспортні накладні. Товар (соя) постачалась в строки, які відповідають строкам складання первинних бухгалтерських документів по господарській операції між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3

Таким чином, суд вважає, що досліджені господарські операції між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та позивачем носили реальний (товарний) характер.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач відповідно до діючих, на момент виникнення оспорюваних правовідносин, положень Закону №168/97 мав право, за рахунок сплати ПДВ в ціні товару, внаслідок виконання умов договорів купівлі-продажу між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 формувати податковий кредит у жовтні 2008 року на суму 307912 грн. 16 коп., у листопаді 2008 року на суму 86600 грн. 16 коп., у грудні на суму 82028 грн. 07 коп.

Крім цього, позивачем за рахунок сплати податку на додану вартість в ціні товару внаслідок виконання умов договору купівлі-продажу №82 від 22.09.2008 року, який укладений між ним та ПСП «АВА» у жовтні 2008 року сформовано податковий кредит на суму 51101 грн. 52 коп. Відповідно до предмету договору та специфікації до нього позивач придбав у ПСП «АВА» сою.

Згідно листа ДПІ у м. Кіровограді ПСП «АВА» на момент проведення зазначеної господарської операції було субєктом господарювання та платником податку на додану вартість.

Дослідженням письмових доказів, а саме копії договору купівлі-продажу №82 від 22.09.2008 року, копії платіжного доручення №31 від 27.10.2008 року, копії банківської виписки, копій накладних №110 від 27.10.2008 року, №109 від 27.10.2008 року, копій податкових накладних №110 від 27.10.2008 року, №109 від 27.10.2008 року картки рахунку: Н63.11 разр. з постачал. ч-з ВР за 4 квартал 2008 р.: ПСП «АВА» встановлено, що господарська операція між позивачем та ПСП «АВА», оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України, розрахунок відбувався в безготівковій формі.

Податкові накладні виписані ПСП «АВА» відповідають вимогам Закону №168/97, а тому є дійсними. Доказів, які б свідчили про їх недійсність представник відповідача суду не надала.

Дослідженням копії договору про надання послуг №55 від 01.10.2008 року між товариством та ЗАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство», копії картки рахунку: Н68.5 Розрахунки з інш. Кредит. ВР за 4 квартал 2008 р.: Скадовський ХПП, копій звітів про прийом зарахованої ваги (розширений) встановлено, що товариством здійснювалось постачання сої на ЗАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство». При цьому соя постачалась для товариства на ЗАТ «Скадовське хлібоприймальне підприємство» не безпосередньо ним, а іншими субєктами господарювання в тому числі ПСП «АВА», у звязку з чим у товариства відсутні товарно-транспортні накладні. Товар (соя) постачалась в строки, які відповідають строкам складання первинних бухгалтерських документів по господарській операції між позивачем та ПСП «АВА».

Таким чином, суд вважає, що дослідженні господарські операції між ПСП «АВА» та позивачем носили реальний (товарний) характер.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач відповідно до діючих, на момент виникнення оспорюваних правовідносин, положень Закону №168/97 мав право, за рахунок сплати ПДВ в ціні товару, внаслідок виконання умов договору купівлі-продажу між ним та ПСП «АВА» формувати податковий кредит у жовтні 2008 на суму 51101 грн. 52 коп.

Крім цього, дослідженням копії протоколу виїмки від 14.03.2011 року, копії протоколу обшуку від 17.05.2010 року та листа від 08.02.2011 року, №636/10/09-011 за підписом заступника начальника управління податкової міліції ДПА у Херсонській області, а також відповідно до пояснень представника позивача по справі, встановлено, що слідчим відділом податкової міліції була порушена кримінальна справа №330301-10 за фактом замаху на заволодіння державними коштами у великих розмірах шляхом зловживання службовими особами позивача службовим становищем за ознаками складу злочину передбаченого ч.1, ч.2 ст.15, ч.4 ст.191 Кримінального кодексу України. Факт замаху на заволодіння державними коштами у великих розмірах з боку службових осіб позивача полягав у тому, що ними, у звязку з завищенням податкового кредиту по постачальникам фізична особа-підприємець ОСОБА_3 та ПСП «АВА», було здійснено завищення суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на суму 494400 грн. 66 коп.

Однак 22.12.2010 року зазначена кримінальна справа була закрита на підставі ст.6 п.2 КПК України, у звязку з відсутністю складу злочину. Тобто органами податкової міліції не було доведено факт безтоварності операцій між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ПСП «АВА».

Таким чином, аналізуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позивачем законно було віднесено до складу податкового кредиту у жовтні 2008 року суму ПДВ 359013 грн. 68 коп., у листопаді 2008 року суму ПДВ 86600 грн. 16 коп., у грудні 2008 року суму ПДВ 82028 грн. 07 коп., а отже позивач правомірно застосував зазначені суми ПДВ при визначенні суми бюджетного відшкодування у листопаді 2008 року, грудні 2008 року та січні 2009 року.

Разом з цим, суд не приймає до уваги доводи ДПІ щодо необхідності зменшення заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум з підстав не підтвердження їх зустрічними перевірками постачальників товару у ланцюгу постачання, так як вони не ґрунтуються на нормах Закону №168/97 з огляду на наступні обставини.

Як зазначалось вище порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України встановлений п.7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Цей порядок для платника податків є обовязковим і виключно у випадку його порушення, формування податкового кредиту та заявлення відємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Актом перевірки ДПІ не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон №168/97 (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобовязань зі сплати ними сум податку.

Чинним законодавством України на сторону по договору покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обовязку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).

Крім цього, суд не погоджується з позицією ДПІ, про те що відсутність за місцезнаходженням у січні 2010 року фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та у червні 2009 року ПСП «АВА» свідчить про неможливість проведення ними господарських операцій в період надання ними податкових накладних позивачу. Акти про відсутність за місцезнаходженням були складені вже після проходження господарських операцій. Доказів, які підтверджували б відсутність даних підприємств за юридичною адресою на час оформлення ними податкових накладних відповідач суду не надав.

Також, суд зазначає, що факт безтоварності операцій між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ПСП «АВА» спростовується первинними документами.

Щодо інформації, яка викладена в листі Каховської ОДПІ за вх.7958/7 від 04.06.2010 року та була використана ДПІ як основа доказової бази щодо безтоварності операцій між позивачем та фізичною-особою ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

З аналізу листа Каховської ОДПІ за вх.7958/7 від 04.06.2010 року та акту перевірки №4559/07-0/21292952 від 28.10.2010 року встановлено, що відомостей які б свідчили про недекларування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 податкових зобовязань з ПДВ, які виникли внаслідок реалізації сої позивачу вони не містять, так як не містять і відомостей які в свідчили, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 не сплатив ці зобовязання.

В частині ІІІ листа Каховської ОДПІ за вх.7958/7 від 04.06.2010 року «Результати контрольно-перевірочної роботи» міститься інформація відповідно до якої Каховською ОДПІ договори укладенні фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 з постачальниками та покупцями товару визнанні нікчемними у звязку з тим, що вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

У звязку з цим, суд зазначає наступне.

Стаття 215 ЦК України розділяє недійсні правочини на дві підкатегорії: нікчемні правочини та оспорювані правочини. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність (нікчемність) встановлена законом, у такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Тобто для констатації факту того, що правочин є недійсним внаслідок його нікчемності не потрібно рішення суду, так як є норма, яка це встановлює, а для констатації факту недійсності правочину, з інших підстав (крім нікчемності) потрібне окреме рішення суду.

Згідно ст.234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже доводи Каховської ОДПІ в частині визнання договорів укладених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 з постачальниками та покупцями товару - нікчемними у звязку з тим, що вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними не ґрунтуються на законі, так як з цих підстав договір може бути визнаний недійсним виключно за рішенням суду. Того рішення суду немає.

Тобто враховуючи викладене у ДПІ не було правових підстав зменшувати позивачу суми податкового кредиту по постачальнику фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 у звязку з визнанням Каховською ОДПІ договорів між ними нікчемними.

Пунктом 10. 2 статті 10 Закону №168/97 встановлено, що платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до пункту 10.4 статті 10 цього Закону контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

За таких обставин суд вважає, що обовязки контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладено на податковий орган, а не на позивача, тобто підстав для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через ймовірне порушення податкового законодавства постачальниками товару немає. Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, тобто якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету то саме він має за це відповідати відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно з ч.2 зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішення субєктів владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач по справі обґрунтовано довів свої вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення, а ДПІ не надала суду доказів, які б свідчили про порушення товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Славія» вимог Закону №168/97.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Славія» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.01.2011 року за №0000320700/1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст.158 - 163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Славія" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення №0000320700/1 від 24.01.2011 року задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні №0000320700/1 від 24.01.2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08 липня 2011 р.

Суддя Анісімов О.В.

кат. 8.2.1