Постанова № 16915846, 30.06.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 червня 2011 року Справа № 2а-4790/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Солоніченко О.В.

при секретаріБалябі В.С.,

за участю

прокурора Буняченко Ю.А. посв.№814 від 25.08.09.

представника позивача ОСОБА_1, дов. від 01.03.2011,

представника першого відповідача ОСОБА_2 дов. від 23.03.2011, № 22/10,

представник другого відповідача ОСОБА_3, дов. від 31.12.2010 № 14-12/1-7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Виробнича торгівельно-комерційна фірма «Приват-Коммерс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1098406,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

09 червня 2011 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження за адміністративним позовом Приватного підприємства «Виробнича торгівельно-комерційна фірма «Приват-Коммерс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1098406,00 грн. за податковими деклараціями за червень 2009 року - у сумі 2 363,00 грн., за липень 2009 року - 2 153,00 грн., за серпень 2009 року - 19 569,00 грн., за вересень 2009 року - 55419,00 грн.,за жовтень 2009 року - 1 931,00 грн., за листопад 2009 року - 26 169,00 грн., за грудень 2009 року - 2 816,00 грн., за лютий 2010 року - 16 850,00 грн., за березень 2010 року - 113316,0 грн., за квітень 2010 року - 87 621,00 грн., за травень 2010 року - 280 541 ,00 грн., за липень 2010 року - 99404,00 грн., за жовтень 2010 року - 60697,00 грн., за листопад 2010 року - 111797,00 грн., за грудень 2010 року - 217760,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивачем в порядку, визначеному Законами України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про податок на додану вартість» та Наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.97р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції були подані податкові декларації з податку на додану вартість, по яким заявлені суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість: за червень 2009 року - у сумі 2 363,00 грн., за липень 2009 року - 2 153,00 грн., за серпень 2009 року - 19 569,00 грн., за вересень 2009 року - 55419,00 грн., за жовтень 2009 року - 1 931,00 грн., за листопад 2009 року - 26 169,00 грн., за грудень 2009 року - 2 816,00 грн., за лютий 2010 року - 16 850,00 грн., за березень 2010 року - 113316,0 грн., за квітень 2010 року - 87 621,00 грн., за травень 2010 року - 280 541 ,00 грн., за липень 2010 року - 99404,00 грн., за жовтень 2010 року - 60697,00 грн., за листопад 2010 року - 111797,00 грн., за грудень 2010 року - 217760,00 грн., а всього на суму 1098406,00 грн. Позивач вказує, що виходячи з приписів пп. 7.7.5 та 7.7.6 ст. 7 «Закону про податок на додану вартість», у позивача виникає право на бюджетне відшкодування через 40 календарних днів після надання податкових декларацій. Натомість, посадовими особами першого відповідача не вчинено відповідних дій, передбачених нормами діючого законодавства, щодо надання висновку до органу Державного казначейства про повернення Позивачу суми, заявленої до бюджетного відшкодування, що є прямим порушенням статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов, просив суд стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з ПДВ за вказані періоди в загальному розмірі 1098406,00 грн.

В судовому засіданні представник першого відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що Ленінською МДПІ у м. Луганську проведені невиїзні перевірки МПП «ВТКФ «Приват-Коммерс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за період серпень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, лютий 2010 року, березень 2010 року, квітень 2010 року та травень 2010 року, результати якої оформлено актом від 19.08.2010 № 617/23-616/21799042 та документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за період червень 2009 року, серпень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, липень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року та грудень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в червні 2009 року, липні 2009 року, серпні 2009 року, вересні 2009 року, жовтні 2009 року, листопаді 2009 року, грудні 2009 року, червні 2010 року, вересні 2010 року, жовтні 2010 року та листопаді 2010 року, за результатами якої складено акт від 21.03.2011 № 117/23-616/31673389. Вказаними актами встановлено порушення позивачем п.1.8, п.п. 7.3.1, п.7.3 ст. 7, п.п 7.7.2, п. 7.7, ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість». В ході перевірок встановлено, що МПП «ВТКФ «Приват-Коммерс» безпідставно віднесло до податкового кредиту зазначених періодів суми ПДВ, у звязку з не підтвердженням сплати податку по ланцюгу постачання (відсутність контрагентів за їх місцезнаходженням, відсутність первинних документів на підтвердження укладання та виконання господарських операцій). Крім того, представник першого відповідача послався на те, що за результатами перевірок Ленінською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.08.2010 № 0000623360/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 570552,00 грн., та від 21.03.2011 № 0000102360, яким суму бюджетного відшкодування ПДВ зменшено на суму 1194493,00 грн.

Відповідач вважає, що обовязковою умовою виникнення права на бюджетне відшкодування ПДВ є підтвердження сплати відповідних сум ПДВ до бюджету.

За таких обставин представник першого відповідача та прокурор просили суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник другого відповідача також не визнав вимоги позивача, вказавши, що відшкодування податку на додану вартість проводиться органами Державного казначейства за механізмом, передбаченим Постановою КМ України № 39 від 17.01.2011 «Про затвердження порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість» виключно на підставі висновку податкового органу. Оскільки Ленінською МДПІ такого висновку не надавалось, то відшкодування ПДВ на користь позивача не проводилось.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач Приватне підприємство «Виробнича торгівельно-комерційна фірма «Приват-Коммерс», ідентифікаційний код 21799042, зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 01.11.1994, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, зареєстрований платником податку на додану вартість 17.04.2001.(а.с.8-23).

Позивачем до Ленінської МДПІ було надано податкові декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року - у сумі 2 363,00 грн., за липень 2009 року - 2 153,00 грн., за серпень 2009 року - 19 569,00 грн., за вересень 2009 року - 55419,00 грн., за жовтень 2009 року - 1 931,00 грн., за листопад 2009 року - 26 169,00 грн., за грудень 2009 року - 2 816,00 грн., за лютий 2010 року - 16 850,00 грн., за березень 2010 року - 113316,0 грн., за квітень 2010 року - 87 621,00 грн., за травень 2010 року - 280 541 ,00 грн., за липень 2010 року - 99404,00 грн., за жовтень 2010 року - 60697,00 грн., за листопад 2010 року - 111797,00 грн., за грудень 2010 року - 217760,00 грн., а всього на суму 1098406,00 грн. із заявами про бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість (надалі ПДВ) на поточний рахунок підприємства у банківській установі. ( т.1 а.с. 135-282).

Першим відповідачем - Ленінською МДПІ протягом 2009 2010 років проведено перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ.

Довідкою за № 1137/23-616/21799042 від 16.12.2009 року про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень - жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась у травні вересні 2009 року, податковим органом зроблено висновок про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за липень 2009 року в сумі 2137,0 грн., за серпень 2009 року в сумі 19569,00 грн., за вересень 2009 року в сумі 55419,00 грн., за жовтень 2009 року в сумі 1931,00 грн. (т.1 а.с.30-39).

У довідці № 112/23-616/21799042 від 11.02.2010 року про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад грудень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась у жовтні листопаді 2009 року першим відповідачем викладено висновок про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за листопад 2009 року в сумі 26169,00 грн. та грудень 2009 року в сумі 2816,00 грн. (т.1 а.с.40-45).

Довідкою № 529/23-616/21799042 від 16.07.2010 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий березень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась у грудні 2008, січні та лютому 2010 року, першим відповідачем зроблено висновок про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за лютий 2010 в сумі 16850,00 грн., за березень 2010 року в сумі 113316,00 грн.(т.1 а.с. 46-53).

У довідці № 843/23-616/21799042 від 26.11.2010 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась у червні 2010 року міститься висновок про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за липень 2010 року в сумі 99404,00 грн.(т.1 а.с. 56-60).

У довідці № 51/ 23-616/21799042 від 22.02.2011 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень грудень 2010 року, які виникли за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась у періоді з 01.09.2010 по 30.11.2010 викладено висновок податкового органу про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року в сумі 90697,00 грн., за листопад 2010 року в сумі111797,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 217760,00 грн.(т.1 а.с.61-72).

Як зазначено у вказаних довідках, неможливість підтвердження сум ПДВ повязано з відслідкуванням ланцюга постачання в рамках дії наказу ДПА України № 350 від 18.08.2005 про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби про організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

19.08.2010 першим відповідачем проведено невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за період серпень грудень 2009, березень травень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась у в червні 2009 квітні 2010 року, за результатами якої складено акт № 617/ 23-616/21799042 (т.1 а.с.84-105). Висновком акту зафіксовано, що на порушення п.1.8 ст. 1, пп.7.3.1. п.7.3., пп.7.7.2. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування, в тому числі, за серпень 2009 в сумі 1010,00 грн., за вересень 2009 52622,00 грн.. за жовтень 2009 1359,00 грн., за листопад 2009 14417,00 грн., за грудень 2009 2816,00 грн., за лютий 2010 16850,00 грн., за березень 2010 113316,00 грн. за квітень 2010 87621,00 грн., за травень 2010 280541,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 20.08.10 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000692360/0 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за вказаний в акті період на суму 570552,00 грн.(т. 1 а. с. 82).

18.03.2011 першим відповідачем проведено невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за період червень грудень 2009, липень 2010, жовтень грудень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась у червні грудні 2009, липні 2010, жовтні грудні 2010 року, за результатами якої складено акт № 99/ 23-616/21799042 (т.1 а.с.113-133). Висновком акту зафіксовано, що на порушення п.1.8 ст. 1, пп.7.3.1. п.7.3., пп.7.7.2. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування, в тому числі, за квітень 2009 року на суму 488717,00 грн., за травень 2009 147938,00 грн., за липень 2009 2137,00 грн., за серпень 2009 -18559,00 грн., за вересень 2009 2797,00 грн., за жовтень 2009 572,00 грн., за листопад 2009 11752,00 грн., за липень 2010 99404,00 грн., за жовтень 2010 90697,00 грн., за листопад 2010 111797,00 грн., за грудень 2010 217760,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки першим відповідачем 21.03.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102360/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вказаний період на суму 1194493,00 грн.(т.1 а.с.112).

В актах перевірок зазначено, що згідно проведеного аналізу ланцюгів постачання встановлено, що податковий кредит сформовано підприємствами, які мають незадовільні стани (підприємства банкроти, підприємства, які відсутні за місцезнаходженням), а також підприємствами, які мають розбіжності при автоматизованому співставленні податкових зобовязань та податкового кредиту («податкові ями»), тобто суми податку не відображені у податкових зобовязаннях по ланцюгу постачання; згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання не встановлені підприємства-виробники або імпортери, що унеможливлює підтвердження фактів виникнення податкових зобовязань по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, а також факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання. При цьому на порушення Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР з боку позивача відповідачем не вказано.

Податкове повідомлення-рішення № 0000692360/0 від 20.08.10 скасоване постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.10.2010 у справі № 2а-6510/10/1270. Рішення суду набрало чинності відповідно до ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду. (т.1 а.с. 74-81).

Податкове повідомлення-рішення № 0000102360/0 від 21.03.2011 скасоване постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 у справі №2а-2689/11/1270, яке набрало чинності згідно з ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011. (т.1 а.с. 106-112).

З 01.01.2011 відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України № 2755-VI, прийнятий 02.12.2010 (надалі ПК України).

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень ПК України з 01.01.2011 втратив чинність, серед інших, Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 (надалі Закон 168), який визначав порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету.

Проте, зважаючи на те, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності ПК України, разом із нормами ПК України застосуванню підлягають також і норми Закону 168.

Згідно зі ст. 1 Закону 168 податкове зобовязаннязагальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредитсума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Бюджетне відшкодуваннясума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість до 01.01.2011 визначався ст. 7 Закону 168.

Згідно з п. п. 7.1., 7.2 ст.7 Закону 168 поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пп.7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону 168 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону 168 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону 168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Виходячи з вимог вказаних норм, Закону сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту. Єдиною підставою для нарахування податкового кредиту та податкового зобовязання є податкова накладна.

Надані позивачем до матеріалів справи разом із податковими деклараціями за вказані періоди видані та отримані податкові накладні підтверджують правильність формування позивачем податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ, та відповідно, правильність визначення суми бюджетного відшкодування податку, що не заперечується відповідачем (т.2 а.с. 1-249, т.3 а.с. 2-150, т.4 а.с.3-251).

Відповідач у своїх запереченнях на позов посилається на те, що однією з обовязкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до Державного бюджету України. Однак суд не приймає це посилання до уваги з огляду на наступне.

Виходячи з вимог п. 1.3 ст. 1 Закону 168 платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Із цього випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Тобто, виходячи з норм Закону, відшкодуванню підлягають надмірно сплачені суми ПДВ у ціні товару, а не безпосередньо до Державного бюджету України. Відшкодування з бюджету повинно здійснюватися на підставі суми отриманої різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом, які сформовані на підставі податкових накладних та вказані у податковій декларації.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на неможливість дослідження фактичної сплати ПДВ до бюджету по ланцюгу постачання до виробника або імпортера, оскільки це суперечить нормам Закону 168. Право платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ не є залежним від підтвердження надходження податку по всьому ланцюгу угод.

Крім того, викладені в актах перевірок висновки відповідача про неможливість підтвердження надходження сум податку до бюджету та неможливість встановлення виробника або імпортера, базуються виключно на відомостях системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань контрагентів на рівні ДПА України, без документального підтвердження цих відомостей та «незадовільного стану» контрагентів позивача, що не заперечується відповідачем.

Система автоматизованого співставлення є виключно інформаційною базою, відомості Системи не є достатньою підставою для висновків про неправомірність формування платником бюджетного відшкодування ПДВ.

Суд враховує, що першим відповідачем не встановлено порушень щодо порядку видачі чи отримання податкових накладних, товарність здійснених позивачем операцій та факт сплати позивачем ПДВ податковим органом не оспорюється.

З огляду на обставини справи, неспроможними є посилання першого відповідача на зменшення сум бюджетного відшкодування ПДВ податковими повідомленнями-рішеннями № 0000692360/0 від 20.08.10 та № 0000102360/0 від 21.03.2011 у звязку з їх скасуванням судовими рішеннями, які також підтвердили правильність формування позивачем сум податкових зобовязань та податкового кредиту.

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що позивачем виконані всі вимоги Закону щодо нарахування бюджетного відшкодування сум ПДВ.

Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону 168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналогічні приписи містить також і ст. 200 ПК України.

Згідно з Постановою КМ України № 39 від 17.01.2011 «Про затвердження порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість» відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Виходячи з наведених норм, та зважаючи на відсутність з боку позивача порушень норм Закону 168 та підтвердження правильності формування суми бюджетного відшкодування ПДВ, ненадання податковим органом відповідного висновку органу державного казначейства про бюджетне відшкодування ПДВ вбачається неправомірним. Відтак, сума, заявлена позивачем до бюджетного відшкодування, в загальному розмірі 1098406,00 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Як вбачається з платіжних доручень, доданих до позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1700, 00 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 1700,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 160 КАС України у судовому засіданні 03.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови в повному обсязі відкладено, про що сторони повідомлено в судовому засіданні з урахуванням норм ст. 167 КАС України.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «Виробнича торгівельно-комерційна фірма «Приват-Коммерс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління державного казначейства України у Луганській області задовольнити.

Стягнути з державного бюджету України з рахунку обліку податку на додану вартість № 31117030700006 у ГУДКУ в Луганській області, код платежу № 14010200 «бюджетне відшкодування по податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника податків», МФО 804013, на користь Приватного підприємства «Виробнича торгівельно-комерційна фірма «Приват-Коммерс», код ОКПО 21799042, на поточний рахунок № 26007265132500 в АТ«Терра Банк» м. Київ, МФО 351005, бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в загальному розмірі 1098406,00 грн.(один мільйон девяносто вісім тисяч чотириста шість гривень 00 копійок.), в тому числі по деклараціях за червень 2009 року - у сумі 2 363,00 грн., за липень 2009 року - 2 153,00 грн., за серпень 2009 року - 19 569,00 грн., за вересень 2009 року - 55419,00 грн., за жовтень 2009 року - 1 931,00 грн., за листопад 2009 року - 26 169,00 грн., за грудень 2009 року - 2 816,00 грн., за лютий 2010 року - 16 850,00 грн., за березень 2010 року - 113316,0 грн., за квітень 2010 року - 87 621,00 грн., за травень 2010 року - 280 541 ,00 грн., за липень 2010 року - 99404,00 грн., за жовтень 2010 року - 60697,00 грн., за листопад 2010 року - 111797,00 грн., за грудень 2010 року - 217760,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ВТКФ «Приват-Коммерс», код ОКПО 21799042 витрати на сплату судового збору в розмірі 1700 грн. 00 коп.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня отримання копії постанови.

СуддяО.В. Солоніченко