Постанова № 16914625, 24.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2011 р. справа № 2а/0570/6695/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Кірієнка В.О.

при секретаріМіщенко І.Г.

за участю

представника позивача Любаєвої О.М.

представника відповідача 1 Головіна О.М.

представника відповідача 2 не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бад-Алтай» до Східної митниці Державної митної служби України та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, повернення надмірно сплаченого мита у розмірі 1017,99 грн. та суми ПДВ у розмірі 142784,53 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бад-Алтай» звернулось до суду із позовом до Східної митниці Державної митної служби України та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, повернення надмірно сплаченого мита у розмірі 1017,99 грн. та суми ПДВ у розмірі 142784,53 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач-1 провів планову перевірку стану дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.01.2008 року по 01.12.2010 року, про що було складено акт № 1/11/700000000/0032011411 від 21.01.2011 року із висновком про заниження митної вартості на суму 712904,70 грн. внаслідок не включення до її складової витрат на страхування, що призвело до заниження бази оподаткування. Перевіркою на підставі відомостей, що містяться у страхових сертифікатах та Журналі ордері по рахунку 685522 «Розрахунки з іншими кредиторами» за період 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, за переліком ВМД, які оформлювались у період 2009 року,зроблені розрахунки митної вартості, з урахуванням витрат по страхуванню та донараховані митні платежі на загальну суму 143802,52 грн. (мито 1017,99 грн., ПДВ 142784,53 грн.), які підлягають перерахуванню до Держбюджету та 07.02.2011 року були винесені податкові повідомлення рішення № 20 про донарахування податкового зобовязання на суму 142785,53 грн., № 19 від 07.02.2011 року про донарахування податкового зобовязання на суму 1018,99 грн.

16.02.2011 року ТОВ «Бад-Алтай» перерахував до Державного бюджету мито в розмірі 1018,99 грн. та 17.02.2011 року суму донарахованого ПДВ у розмірі 142784,53 грн., проте відповідачем 20.04.2011 року за № 78 було прийняте податкове повідомлення рішення про донарахування податкового зобовязання на суму 35695,13 грн. та № 77 про донарахування податкового зобовязання на суму 253,50 грн.

Позивач вважає, що він двічі притягнений за одне й теж правопорушення та посилається на п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України та п. 4.4.1 ЗУ від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» де зазначено, що у разі, якщо норма цього кодексу, чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платника податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків у звязку із чим позивач вважає, що необхідно враховувати положення п. 4.3 ст. 4 ЗУ «Про податок на додану вартість», а також той факт, що страхування товару відбувалось виключно по території України після пункту перетину митного кордону, які відміняють донараховані податкові зобовязання на загальну суму 143802,52 грн. в повному обсязі.

Позивач просив визнати незаконними та скасувати вищезазначені податкові повідомлення-рішення та повернути надмірно сплачене мито у розмірі 1017,99 грн. та суми ПДВ у розмірі 142784,53 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідачем-1 позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного кодексу України. Окрім того, п. 3 ст. 267 МКУ визначений вичерпний перелік витрат, або коштів, які не включаються до митної вартості, за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню, де виділення витрат на страхування із ціни товарів не передбачено.

Відповідач-2 відзиву на позов з зазначенням своєї правової позиції з приводу предмету позову не направив, просив розглянути справу без участі його представників.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бад-Алтай» є юридичною особою за законодавством України, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 300018; ідентифікаційний код 32011411, реєстраційний номер юридичної особи за ЄДР 1266120 0000 000029.

Вибірковим способом в період з 13.12.2010 року по 18.01.2011 року Східною митницею Державної митною службою України було проведено планову перевірку стану дотримання ТОВ «Бад-Алтай» вимог законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.01.2008 року по 01.12.2010 року відповідно до програм перевірки, про що 21.01.2011 року було складено акт за № 1/11/700000000/0032011411.

За перевіряємий період ТОВ «Бад-Алтай», як субєкт зовнішньоекономічної діяльності, здійснювало імпорт товарів таких як біологічно активні добавки до їжі, харчові продукти спеціального дієтичного споживання та косметична продукція на митну територію України з Росії та Польщі відповідно до зовнішньоекономічних договорів наявних в матеріалах справи, а саме: № RU/UA-219 від 11.11.2008 року (ЗАТ «Еквалар», м. Бійськ, Алтайський край), № 10/09 від 25.09.2009 року (ТОВ «Варма», м. Санкт-Петербург), № 35/09/RUS/UKR від 17.03.2009 року (ТОВ «Русекспорт», м. Москва), № 34 від 21.01.2009 року (ТОВ «Нева Експорт», м. Санк-Петрбург), № 05 КБ/2008 від 05.05.2008 року (ТОВ «Экология жизни», м. Москва), № 16/01/07Е від 16.01.2007 року, №RU/UA/777 від 01.09.2008 року (ТОВ «Торговый дом «валар», м. Бійськ, Алтайський край ), № 07/02/08/Ф від 07.02.2008 року (ВАТ «Экспортфарм», м. Москва), Т-10/0608 від 25.06.2008 року (ВАТ «Фармацевтическая компания «Экомир», м. Москва), RU/UA/500 від 06.07.2005 року (ТОВ «Торговий дом «Эвалар», м. Бійськ, Алтайський край), № 3/э від 23.11.2007 року (ТОВ «Зелдис» - Фарма, м. Подольськ, Московська область), № 15/10/07/Ф від 15.10.2007 року (ЗАТ «Єкспортфарм», м. Москва), ВЭД-03 від 31.03.2009 року (ТОВ «Институт Натуротерапии «Столица», м. Москва), № 02/804/2009 від 06.11.2009 року (ТОВ «Группа Компаний «Сибларекс», м. Москва), № 27/10 від 01.06.2010 року (ТОВ «Диарси Глобал», м. Москва), № 01/2010 від 26.05.2010 року («Натур Продукт», м. Варшава, Польща).

Вказаною перевіркою дотримання ТОВ «Бад-Алтай» вимог законодавства України з питань митної справи встановлені порушення вимог ст. 267 Митного кодексу України в частині не включення до митної вартості витрат на страхування.

Не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем було подано заперечення до вказаного акту за № 175 від 20.01.2011 року.

07.02.2011 року відповідачем 1 були винесені податкові повідомлення рішення № 20 про донарахування податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності на суму 142785,53 грн. (142785,53 за основним платежем, за штрафними санкціями 1,00 грн.), № 19 від 07.02.2011 року про донарахування податкового зобовязання на суму за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності на суму 1018,99 грн.(за основним платежем 1017,99 грн., за штрафними санкціями 1,00 грн.).

16.02.2011 року позивачем на виконання податкових зобовязань було перераховано до Державного бюджету мито в розмірі 1017,99 грн. та 2,00 грн. за штрафними санкціями, а 17.02.2011 року суму донарахованого ПДВ в розмірі 142784,53 грн., що підтверджується наданими платіжними дорученнями.

Листом від 22.04.2011 року № 11-19/4669 від 20.04.2011 року на підставах акту перевірки № 1/11/700000000/0032011411 від 21.01.2011 року відповідачем на адресу позивача були надіслані податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 20.04.2011 року № 78 про донарахування податкового зобовязання на суму 35695,13 грн. та від 20.04.2011 року № 77 про донарахування податкового зобовязання на суму 253,50 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Порядок декларування товарів та інших предметів, митного оформлення вантажу визначено Митним Кодексом України.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Митним кодексом України передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.

Згідно ст. 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Частиною 2 статті 86 Митного кодексу України встановлено, що подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Відповідно до ст. 11 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Підпунктами 1, 6 зазначеної статті встановлено, що митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання: виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення.

Статтею 41 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України; 6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом; 7) використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.

У відповідності до ст. 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.

Статтею 265 Митного кодексу України встановлено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

З матеріалів справи встановлено, що у період 2009 року ТОВ «Бад-Алтай» до фактичних витрат включав витрати страхування відповідно до договору про добровільне страхування вантажів від 15.01.2009 року № б/н, де ТОВ «Бад-Алтай» виступав як страхувальник, а ЗАТ «Страхова компанія «Вега» - страховик.

Пунктами 3.5 та 4.2 вказаного договору страхування передбачено, що страховий захист діє на протязі всього строку перевезення вантажів по маршруту, зазначеному у стразовому сертифікаті, а страхова сума у кожному конкретному договорі встановлюється в межах вартості вантажу (вантажів), який заявлено у повідомленні (заяві-анкеті) страхувальника та зазначається у страховому сертифікаті.

Проте, при митному оформленні витрати на страхування не були враховані під час визначення митної вартості імпортованих товарів, як передбачено Положеннями Розділу ХІ Митного кодексу України «Митна вартість товарів. Методи визначення митної вартості товарів» та Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою КМУ від 20.12.2006 року № 1766.

Згідно із положеннями ст. 6 Закону України від 07.03.1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.

Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.

Частиною 2 ст. 18 ЗУ «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

З матеріалів справи встановлено, що відповідні сертифікати видавались позивачеві та є невідємною частиною договору про добровільне страхування вантажів від 15.01.2009 року № б/н.

Відповідно до ч. 1 ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 року N 168/97-ВР для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Статтею 267 Митного кодексу України встановлений метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Так, під митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, розуміється вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Вказаний перелік є вичерпним.

Частиною 1 ст. 264 Митного кодексу України встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Враховуючи вищенаведене, посилання відповідача на не включення позивачем страхових витрат при митному оформленні під час визначення митної вартості є обґрунтованими за наявністю вимог митного законодавства України щодо необхідності їх включення, при чому вартість страхування залежить від вартості товарів, а не від відстані перевезення у звязку із чим, витрати на страхування не розділяться на такі як «до місця ввезення» та «після місця ввезення».

Щодо посилання позивача про притягнення до відповідальності за одне й теж правопорушення двічі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

-тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість;

-при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість

-тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість;

-при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Таким чином, у разі якщо платник податків не подав митному органу митному органу декларацію до дати складання митним органом податкового повідомлення, оформленого за результатами проведеної перевірки, до нього застосовується штраф за неподання такої декларації відповідно до вимог пункту 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобовязаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу предявити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем у якості підтвердження предмету позову, не можна вважати належними доказами у справі, адже вони не містять вичерпної інформації, яка б об'єктивно обґрунтовувала незаконність дій та актів відповідача-1.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, судові витрати з Державного бюджету України не повертаються.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бад-Алтай» до Східної митниці Державної митної служби України та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, повернення надмірно сплаченого мита у розмірі 1017,99 грн. та суми ПДВ у розмірі 142784,53 грн. відмовити повністю.

Постанова постановлена у нарадчій та проголошено її вступну та резолютивну частину 24 червня 2011 року в присутності сторін.

Повний текст постанови буде складений 29 червня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кірієнко В.О.