Ухвала суду № 169064, 10.10.2006, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

05 жовтня 2006 року

Справа № 2-27/8491-2006А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Градової О.Г.,

Черткової І.В.,

при секретарі судового засідання: Долгової М.В.

за участю представників сторін:

позивача, Мозговий Олексій Олександрович, довіреність № б/н від 15.06.04, підприємство "АОММ-Компані";

відповідачів:

Щербина Дмитро Сергійович, довіреність № 13098/9/10 від 11.10.05, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим;

не з'явився, Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим;

3-тіх осіб, не з'явився, Одеська митниця;

не з'явився, Кримська митниця;

розглянувши апеляційні скарги Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим та Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 26 липня 2006 року у справі № 2-27/8491-2006А

за позовом підприємства "АОММ-Компані" (вул. К. Лібкнехта, 36-51, місто Сімферополь,95000)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь,95053)

Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська, 19, місто Сімферополь, 95015)

3-тя особа Одеська митниця (вул. Гайдара, 21-а, місто Одеса,65000)

Кримська митниця (вул. Мальченка, 22, Аерофлотський,95491)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, спонукання до виконання певних дій та стягнення бюджетної заборгованості у розмірі 371023,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронова Н.В.) від 26 липня 2006 року у справі № 2-27/8491-2006А, за позовом підприємства "АОММ-Компані" до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим, Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення, спонукання до виконання певних дій та стягнення бюджетної заборгованості у розмірі 371023,00 грн. позов задоволено.

Визнано нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим № 0001452602/0 від 11.08.2004.

Зобов’язано Державну податкову інспекцію у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим внести зміни до особового рахунку з податку на додану вартість шляхом поновлення суми бюджетного відшкодування в сумі 1371023 грн. на користь підприємства "АОММ-Компані".

Стягнуто з державного бюджету України на користь підприємства "АОММ-Компані” суму бюджетного відшкодування 371023 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь підприємства "АОММ-Компані” 3723,00 грн. судового збору.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим та Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами в яких просять постанову господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати як винесену з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з’ясуванні обставин, які мають значення для справи, у задоволенні позовних вимог підприємства "АОММ-Компані" відмовити.

У судовому засіданні представником Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим було заявлене клопотання про залучення до участі в справі прокурора.

Частиною 2 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

На підставі статті 35 Закону України „Про прокуратуру” прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили.

Приймаючи до уваги наведене, судова колегія вважає необхідним відхилити заявлене клопотання, так як згідно зі статтею 35 Закону України „Про прокуратуру” прокурор, у разі порушення конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства має право вступити до участі в справі самостійно.

У судовому засіданні позивач просить постанову суду залишити без змін, вважає її законною і обґрунтованою.

Представники відповідачів просять постанову суду скасувати, з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Розглянувши апеляційні скарги Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим та Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим в порядку статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим в період з 09.08.2004 по 10.08.2004 проведена позапланова перевірка підприємства "АОММ-Компані" з питання дотримання вимог законодавства при обчисленні і сплаті податку на додану вартість за період з 01.01.2003 по 31.03.2004.

За результатами перевірки було складено акт № 305/26-2/31220282 від 10.08.2004, у якому вказано на порушення вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме, позивач занизив податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 145640 грн. у тому числі за 2003 рік в сумі 120780 грн. і за 1 квартал 2004 року в сумі 24860 грн.; підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - завищено бюджетне відшкодування за грудень 2003 року в сумі 69523 грн.

На підставі вказаного акту перевірки прийняте податкове повідомлення - рішення № 0001452602/0 від 11.08.2004, відповідно до якого визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 360803,00 грн., з якого 215163,00 грн. основного платежу і застосовано штрафні санкцій у розмірі 145640,00 грн.

Позивач - підприємство "АОММ-Компані” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001452602 від 11.08.2004, зобов’язання Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим внести зміни до особового рахунку по податку на додану вартість шляхом поновлення суми бюджетного відшкодування в сумі 371023 грн., стягнення з державного бюджету на користь позивача суму бюджетного відшкодування 371023 грн.

Заслухавши доводи та заперечення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки було встановлено розбіжності між загальним обсягом продаж по декларації про прибуток підприємства і загальним обсягом продаж по декларації по податку на додану вартість за 2003 рік в сумі 6039 тис. грн. і 1 квартал 2004 року в сумі 90,8 тис. грн. У зв’язку з вказаним податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 145640 грн. у тому числі за 2003 рік в сумі 120780 грн. і за 1 квартал 2004 року в сумі 24860 грн.

Також, під час проведення перевірки було встановлено, що позивачем була представлена податкова декларація по податку на додану вартість за грудень 2003 року, де в рядку 25 заявлено бюджетне відшкодування в сумі 69523 грн. Однак, для проведення перевірки обґрунтованості заявленого відшкодування з бюджету податку на додану вартість які-небудь документи, що підтверджують податковий кредит по рядку 10.1 і 17 Декларації в сумі 70740 грн., не представлено.

Судом першої інстанції встановлено, що в періоді що перевіряється, позивач здійснював експорт товарів згідно зовнішньоекономічних контрактів. Даний факт так само знайшов своє відображення в листі Одеської митниці № 22/28-02/5456 від 19.06.2006, деклараціях з податку на додану вартість за 2003 рік і 1 квартал 2004 року.

Підпунктом 6.2.1 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.07.1997 № 168/97-ВР, встановлено, що податок по нульовій ставці обчислюється по операціях з продажу товарів, які були вивезені (експортовані) платником податків за межі митної території України.

Товари вважаються вивезеними продавцем у разі, якщо:

1) вивіз товару відбувся;

2) у продавця є вантажна митна декларація, оформлена на нього, як експортера;

3) є підтвердження, що товар перетнув кордон (у вигляді відповідної відмітки митниці на ВМД.

Вказана умова додана постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 № 243 і наказом Державної митної служби України від 21.03.2002 № 163/121. Право на відшкодування експортного податку на додану вартість (іншими словами, виникнення податкового зобов’язання з податку на додану вартість по нульової ставці) можливо тільки після фактичного перетину товарами митного кордону України. Тобто тільки після надання податковому органу оригіналу п'ятого основного аркушу (екземпляр для декларанта) ВМД, на якому відповідним органом здійснено напис про фактичний вивіз товару, засвідчена підписом і гербовою печаткою.

Таким чином, датою виникнення податкового зобов’язання із застосування нульової ставки податку є дата фактичного вивозу цих товарів за межі митної території України (а не дата відвантаження товару з підприємства) з підтвердженням такого вивозу відповідними вантажно митними деклараціями.

З викладеного вбачається, що база оподаткування податком на додану вартість по нульовій ставці виникає після фактичного експорту товарів, підтверджених Вантажною митною декларацією.

Представлені позивачем пояснення і листи № 36 від 04.06.2003 на адресу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим, свідчать, що підприємство "АОММ-Компані” одержувало від нерезидента передоплату за товар, яку відповідно до вимог статті 4 підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” включав до складу валового доходу звітного періоду і відображав в податковій декларації по податку на прибуток.

З матеріалів справи вбачається, що Кримською митницею було оформлено вантажні митні декларації: № 60000/2/000922 від 19.02.2002, № 60000/2/000999 від 22.02.2002, № 60000/2/003174 від 05.06.2002, № 60000/2/003173 від 05.06.2002, № 60000/2/003360 від 14.06.2002, № 60000/2/003769 від 02.07.2002, № 60000/2/006453 від 30.10.2002, № 60000/3/002859 від 18.04.2003, № 60000/3/002858 від 18.04.2003, № 60000/3/003120 від 30.04.2003, № 60000/3/003822 від 04.06.2003, № 60000/3/003874 від 06.06.2003, № 60000/3/004026 від 13.06.2003, № 60000/3/004361 від 28.06.2003, № 60000/3/004733 від 14.07.2003, № 60000/3/006997 від 24.10.2003, № 60000/3/007981 від 09.12.2003, № 60000/4/00324 від 26.01.2004, № 60000/4/00326 від 26.01.2004, № 60000/4/00859 від 24.02.2004.

По зазначених вантажно митних деклараціях було здійснено повний пропуск вантажу через митний кордон України. По 19 з них підтверджено фактичне вивезення вантажу згідно до наказу Державної митній службі та Державної податкової адміністрації України від 21.03.2002 № 136/121 „Про затвердження Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межи митної території України”. Із заявою про підтвердження вивозу товару по вантажно митний декларації № 60000/2/006453 від 30.10.2002 позивач не звертався. Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано зроблений висновок, що відповідно до вказаних вантажно митних деклараціях перевіз товару через митний кордон України було здійснено.

Підпунктом 7.3.1 пунктом 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість виникають після отримання грошових коштів від покупця. Проте, при експорті товарів в адресу нерезидента і при отриманні передплати за товар існують відмінності у визначенні бази оподаткування податком на додану вартість. Зокрема підпунктом 7.3.8 пунктом 7.3 статті 7 вказаного Закону України передбачено, що суми передплати за товари, які підлягають експорту за межі митної території України, не є підставами для виникнення податкових зобов'язань.

При включенні операцій з продажу товарів, при якому дата відвантаження товарів не співпадає з датою митного оформлення ВМД, в декларації по податку на додану вартість рядок 2а "експортні операції" заповнюється підприємством тільки за той податковий період, в якому відбулося фактичне митне оформлення і вивіз товарів на експорт.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого суду про те, що у зв’язку з наведеним у позивача були різні дані за обсягами продажів, підлягають оподаткуванню, вказані в деклараціях з податку на прибуток і податку на додану вартість.

Судом встановлено, що фактичною підставою для проведення позапланової документальної перевірки з’явились виявлені в ході камеральної перевірки розбіжності між даними щодо доходів і витрат, вказаних в деклараціях підприємства з податку і на прибуток і по податку на додану вартість за 2003 рік і за 1 квартал 2004 року.

Відповідно до пункту "в" статті 3 Указу президента України "Про деякі заходи по регулюванню підприємницької діяльності" від 23.07.1998 № 817/98, позапланова документальна перевірка, не передбачена в планах роботи контролюючого органу, проводиться при наявності хоч б однієї з обставин, передбачених даною статтею, зокрема у разі виявлення недостовірності даних, заявлених у документах обов’язкової звітності.

Пунктом 3.4 Порядку заповнення і подачі податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 і пунктом 1.4 Порядку складання Декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 08.07.1997 № 214 передбачено, що дані, приведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, відповідати даним бухгалтерського обліку платника і податкового обліку звітності.

Дані, що містяться в декларації, формуються в залежності від об'єкту оподаткування. Незбігання об'єкту оподаткування по податок на прибуток і податок на додану вартість об'єктивно обумовлює відсутність в чинному законодавстві України вимоги щодо відповідності даних податкових декларацій з податку на додану вартість і по податку на прибуток.

Відповідач не привів доводів щодо підстав, відповідно до яких дані в цих деклараціях повинні співпадати, в такому разі, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні законні підстави для проведення позапланової перевірки, а як результат і винесення спірного податкового повідомлення - рішення.

Крім того, відповідач в судовому засіданні не пояснив по яких операціях позивача визначені податкові зобов'язання по податку на додану вартість по ставці 20% і чому вони не визначалися по нульовій ставці, оскільки в періоді, що перевіряється, були експортні операції, цей факт не знайшов свого відображення і в акті перевірки.

На підставі декларацій з податку на додану вартість підприємства „АОММ-Компані”, акту звірки по податку на додану вартість за станом на 20.06.2004 у позивача була переплата по податку на додану вартість у розмірі 371 023 грн.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону України, у редакції, чинній на час утворення бюджетної заборгованості, та проведення звірки розрахунків з бюджетом, у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Як зазначалося раніше, бюджетне відшкодування податку на додану вартість по операціям експорту можливе тільки після фактичного перетину товарами митного кордону України і підтвердження даного факту митним органом (належним чином оформленою ВМД ).

Судом встановлено, що митним органом фактичний перетин товару через митний кордон України підтверджено.

Таким чином, для відшкодування бюджетної заборгованості по податку на додану вартість, платник податку, що здійснив операцію по вивозу товару за межи митної території України, надає разом з іншими передбаченими законом документами оригінал п’ятого основного листа вантажної митної декларації, оформленого митним органом при здійсненні митного оформлення експорту товарів, і на якому цим митним органом по зверненню платника податків здійснюється напис про фактичний вивіз експортованих товарів за межі митної території України, що завіряється підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу.

П’ятий основний аркуш вантажної митної декларації з відміткою митниці повинен пред'являтися до державної податкової інспекції на момент представлення інших документів, до яких відноситься:

1) декларація по податку на додану вартість, яка є підставою для отримання бюджетного відшкодування, відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”;

2) розрахунок експортного відшкодування (додаток № 1 до декларації по податку на додану вартість), який є підставою для отримання експортного відшкодування, відповідно до пункту 8.6 статті 8 Закону України „Про податок на додану вартість”;

3) копії платіжних доручень або ввізних ВМД, підтверджуючих оплату товарів, що експортується, відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Із змісту листа Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим від 24.02.2005 № 5584/10/191 вбачається, що вказана переплата, перекрита донарахуваннями згідно повідомлення-рішення № 0001452602 від 11.08.2004.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на отримання бюджетної заборгованості по податку на додану вартість з державного бюджету України у розмірі 371023 грн.

Також судом встановлено, що перевірка проводилася з використанням роздруку КРД АППБ "Аваль", декларації по податку на додану вартість і декларації по прибутку за вказаний період. Під час перевірки не використовувалися первинні бухгалтерські документи, керівництво про проведення перевірки повідомлено не було, акт не підписувало та не одержувало. Про дану перевірку стало відомо тільки 31.12.2004 при складанні акту звірки розрахунків з бюджетом, коли позивач був проінформований і про акт перевірки і про спірне податкове повідомлення, відповідно до якого була зменшена сума бюджетного відшкодування.

Відповідно до наданої Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим довідки про розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість, що рахується в бюджетної заборгованості від 25.07.2006 залишок бюджетної заборгованості за звітний період, станом на 25.07.2006 становить 7073,00 грн. основної заборгованості, фактично ж відшкодовано 0,00 грн.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого суду про те, що висновки Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим, які викладені в акті перевірки не мають законодавчого обґрунтування.

При таких обставинах, винесення податкового повідомлення-рішення в порядку, визначеному Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами” є неправомірним.

Довід відповідачів про пропущення річного строку для звернення з позовом до адміністративного суду, не приймається судовою колегією до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.01.2000 № 2181, заяви на повернення надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня. наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, судом зроблений правильний висновок про те, що позивачем строк звернення до суду з позовом не пропущено.

Приймаючи до уваги наведені обставини справи, судова колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду Автономної Республіки Крим ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин, що мають суттєве значення, відповідає нормам матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим та Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2006 року у справі № 2-27/8491-2006А залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.В. Дугаренко

Судді О.Г. Градова

І.В. Черткова