Ухвала суду № 16905473, 04.07.2011, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2025/2-957/11

У х в а л а

"04" липня 2011 р. суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області Ткаченко О.А. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Лозівський завод металоконструкцій»про затримку звільнення, стягнення коштів по заборгованості заробітної плати, середнього заробітку за затримку при звільненні, вихідної допомоги та компенсаційних виплат, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом з проханням зобов’язати відповідача звільнити позивача з роботи за ч.3 ст.38 КЗпП України, днем звільнення вважати строк фактичного розрахунку та внести відповідні записи до його трудової книжки, стягнути з відповідача середній заробіток за затримку при звільненні, заборгованість по заробітній платі, компенсаційні виплати за затримку строків виплати заробітної плати, виплату вихідної допомоги, заподіяну моральну шкоду у розмірі 8000 грн.

Позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст.119 ЦПК України.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.119 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

В матеріалах цивільної справи відсутня довідка з місця роботи, що підтверджує трудові відносини позивача з Відкритим акціонерним товариством «Лозівський завод металоконструкцій»з 17.05.2006 року.

Крім цього, до матеріалів справи не додано доказів, які підтверджують, що позивачу заподіяно ВАТ «Лозівський завод металоконструкцій»моральної шкоди.

Як вбачається з п.1 ч.1 ст.4 декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7-93 «Про державне мито», від сплати державного мита звільняються позивачі –робітники та службовці - за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, які випливають з трудових правовідносин.

В даній позовній заяві вбачається декілька вимог, а саме звільнення позивача з роботи за ч.3 ст.38 КЗпП України та стягнення з відповідача заподіяної моральної шкоди у розмірі 8000 грн.

Відповідно до п.Д ст.3 декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7-93 «Про державне мито», державне мито сплачується із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до суду, а саме 0,5 відсотків неоподаткованого мінімуму доходів.

З огляду на вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки, відповідно до ст.121 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог викладених у ст.ст.119-120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави для залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст.119-121,209,210 ЦПК України, суддя, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність протягом п’яти діб з моменту отримання ухвали виправити зазначені в мотивованій частині ухвали, недоліки позовної заяви.

Роз’яснити позивачу, що в разі невиконання вимог, вказаних в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, заява вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя О.А. Ткаченко