Постанова № 16871042, 05.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"05" липня 2011 р. Справа № 5005/707/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача- Кульбака С.О.,

відповідача

прокуратури- Левченко О.В.,

- Сахно Н.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу ПАТ "Дніпроазот" (правонаступника ВАТ "Дніпроазот") на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.05.2011

у справі№5005/707/2011

за позовом прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі

Державної екологічної інспекції в Дніпропетровської області

доВАТ "Дніпроазот"

про відшкодування шкоди, завданої самовільним водокористуванням

До початку судового засідання від ПАТ "Дніпроазот" надійшли клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги та про продовження строку розгляду справи, які підлягають відхиленню у зв'язку з їх необґрунтованістю.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2011 (суддя Назаренко Н.Г.) в позові відмовлено у зв'язку недоведеністю вини відповідача у завданні шкоди державі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.05.2011 (судді: Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С.) рішення скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

ПАТ "Дніпроазот" (далі - товариство) в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, первісне рішення залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права, а саме ст.1, ч.ч.5,6 ст.41 Закону України Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Зокрема, скаржник вважає, що ним протягом передбаченого законом 5-денного терміну, встановленого для повторного розгляду дозвільним органом документів, не було отримано від Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області ані дозволу на спеціальне водокористування, ані відмови у його видачі, а тому за принципом мовчазної згоди товариство отримало право на проведення діяльності щодо спеціального водокористування протягом 2011 року без одержання документа дозвільного характеру. Крім того, на думку заявника, протиправність відмов Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області у видачі дозволу на спеціальне водокористування, оформлених листами від 26.11.2010 №4-3157-9-1 та від 15.12.2010 №4-3400-9-1, встановлена постановами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2011 та від 20.04.2011 у справах №2а/0470/2252/11 та №2а/0470/1200/11 відповідно.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін і прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Скасовуючи первісне рішення та приймаючи нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

13.01.2011 року Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства при здійснені забору води та скиду зворотних вод на ВАТ "ДніпроАзот".

Перевіркою встановлено, що ВАТ "ДніпроАзот" є первинним водокористувачем, який здійснює забір поверхневих вод з р.Дніпро та скидає зворотні води в р.Дніпро.

Дозвіл на спеціальне водокористування №02319 від 11.12.2009 року виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області з терміном дії до 01.01.2011 року.

Термін дії вказаного дозволу закінчився 01.01.2011 року..

Згідно з журналом первинного обліку водоспоживання водовимірювальними приладами та обладнанням по формі ПОД-11, підприємством забрано води з р.Дніпро за період відсутності дозволу на спеціальне водокористування з 02.01.2011р. по 12.01.2011р. в обсязі 197920 м.куб.

Згідно розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування ВАТ "ДніпроАзот", здійсненого згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 та зареєстрованої в Мінюсті України 14.08.2009р. за №767/16783, сума збитків, заподіяних державі самовільним водокористуванням з 02.01.2011 року по 12.01.2011 року становить 4284968 грн.

Згідно п.9 ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов’язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Факт самовільного використання відповідачем водних ресурсів підтверджений вищенаведеним актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Апеляційним судом відхилено доводи відповідача щодо несвоєчасної видачі нового дозволу та отримання права на спеціальне водокористування на підставі ч.6 ст.4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" з огляду на наступне.

16.11.2010 року відповідач звернувся до Центру дозвільних процедур "Єдиний офіс" Дніпропетровської міської ради з заявою про отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Листом від 26.11.2010 №4-3157-9-1 Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області було відмовлено у видачі дозволу у зв'язку з відсутністю звіту про дотримання обов'язків водокористувачів, визначених ст. 44 Водного кодексу України.

07.12.2010 року ВАТ "ДніпроАзот" повторно звернулось до Центру дозвільних процедур "Єдиний офіс" Дніпропетровської міської ради з заявою про отримання дозволу.

Листом від 15.12.2010 №4-3400-9-1 Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області було повторно відмовлено відповідачу у видачі дозволу в зв'язку з невиконанням умов, викладених в листі Управління від 26.11.2010.

Протиправність чи незаконність дій Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області або його посадових осіб щодо зволікання у видачі нового дозволу чи відмови у його видачі має підтверджуватися судовим рішенням про спонукання зазначеного органу до видачі дозволу на спеціальне водокористування. Однак, матеріали справи не містять та відповідачем відповідного рішення не надано.

Відтак, вказані обставини не звільняють відповідача від виконання вимог ст.ст.44,49 Водного кодексу України щодо одержання дозволу на спецводокористування.

Апеляційна інстанція також не прийняла до уваги посилання відповідача на отримання права на спеціальне водокористування за принципом мовчазної згоди, оскільки Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" принцип мовчазної згоди визначено як принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

З матеріалів справи вбачається, що Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області було відмовлено відповідачу у видачі дозволу на спеціальне водокористування саме з причин подання заяви та документів не в повному обсязі, в зв'язку з чим принцип мовчазної згоди не може бути застосований.

Касаційна інстанція погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно з абзацом 9 ст.1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Відповідно до п.п.4,5,6 ч.5 ст.41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" письмове повідомлення дозвільного органу про відмову у видачі документа дозвільного характеру надається суб'єкту господарювання особисто або надсилається поштовим відправленням з описом вкладення із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови у строк, встановлений для видачі документа дозвільного характеру. У разі усунення суб'єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб'єкта господарювання, документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру. При повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні заявнику (за винятком неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови).

Згідно з ч.6 ст.41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" у разі, якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Як достовірно встановлено апеляційним судом та не спростовано скаржником, 07.12.2010 року відповідач повторно звернувся до Центру дозвільних процедур "Єдиний офіс" Дніпропетровської міської ради із заявою про видачу дозволу на спеціальне водокористування, не усунувши в повному обсязі недоліки, вказані в листі-відмові Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області від 26.11.2010 №4-3157-9-1, внаслідок чого заявник отримав письмове повідомлення дозвільного органу про повторну відмову у видачі дозволу, оформлену листом від 15.12.2010 №4-3400-9-1.

При цьому, апеляційний суд цілком правомірно не прийняв до уваги твердження відповідача про отримання права на спеціальне водокористування за принципом мовчазної згоди (абзац 9 ст.1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності"), згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Адже, в даній правовій ситуації Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області спочатку було відмовлено відповідачу у видачі дозволу на спеціальне водокористування з причин подання заяви та документів не в повному обсязі, а повторна відмова у видачі такого дозволу мотивована неусуненням заявником в повному обсязі причин, що стали підставою для попередньої відмови (п.6 ч.5 ст.41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності"), в зв'язку з чим принцип мовчазної згоди у спірних правовідносинах не може бути застосований.

Враховуючи викладене, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для покладання на товариство відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої самовільним водокористуванням, за умов доведеності вини відповідача у несвоєчасному отриманні відповідного дозволу, є правильним, ґрунтується на вимогах чинного законодавства та відповідає фактичним обставинам справи.

Колегія також відхиляє передчасні посилання заявника в обґрунтування своїх заперечень на додані до касаційної скарги постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2011 та від 20.04.2011 у справах №2а/0470/2252/11 та №2а/0470/1200/11, якими скасовано рішення Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області про відмову у видачі дозволу на спеціальне водокористування, оформлені листами від 26.11.2010 №4-3157-9-1 та від 15.12.2010 №4-3400-9-1 відповідно, та якими (постановами), на думку товариства, встановлено факти протиправності цих рішень дозвільного органу, оскільки відповідач не надав доказів набрання законної сили вказаними постановами у адміністративних справах у порядку, передбаченому ч.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас слід зазначити, що у разі підтвердження факту набрання законної сили постановами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2011 та від 20.04.2011 у справах №2а/0470/2252/11 та №2а/0470/1200/11 відповідно, заінтересована сторона не буде позбавлена права ініціювати перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційного суду в даній справі.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.05.2011 у справі №5005/707/2011 залишити без змін, а касаційну скаргу ПАТ "Дніпроазот" –без задоволення.

Головуючий, суддя           В.Овечкін

Судді: Є.Чернов В.Цвігун