Рішення № 16857107, 10.06.2011, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 2-1477/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          10 червня 2011 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого –судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозової В.М.,

з участю прокурора Незоли А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом прокурора Шевченківського району м. Запоріжжя в інтересах Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про знесення самочинної споруди,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор звернувся до суду з позовом про знесення самочинно збудованої відповідачем споруди по вул. Звільненій, 38-А, в м. Запоріжжі.

          В обґрунтування позовних вимог прокурор в судовому засіданні пояснив, що згаданий гараж встановлений відповідачем в порушення вимог законодавства на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, без належного дозволу та затвердженого проекту. Оскільки власником земельної ділянки, на якій розташоване самочинне будівництво, є територіальна громада в особі Запорізької міської ради, а згідно зі ст. 376 ч. 4 в разі заперечення власника земельної ділянки проти визнання права власності на самочинне будівництво, майно підлягає знесенню, прокурор просить суд зобов’язати відповідача здійснити знесення самочинно встановленого гаражу, а також стягнути у відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у сумі 265 грн. 07 коп.

          Відповідач позов визнав.

          Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, з таких міркувань.

          Відповідно до ст. 376 ч. 1 ЦК України нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо воно збудоване на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил, а за змістом ст. 376 ч. 4 ЦК України самочинно збудоване майно підлягає знесенню особою, що здійснила таке будівництво, якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на самочинне будівництво на його ділянці або якщо це порушує права інших осіб.

В силу ст. 152 ч. 2 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач можуть вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо такі порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із ст. 174 ч. 4 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З огляду на правовідносини сторін з урахуванням наведеної норми процесуального закону суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує нічиїх прав, свобод та інтересів, тому, роз’яснивши особам, які беруть участь у справі, наслідки прийняття судом визнання позову, знаходить всі підстави для задоволення позову.

          Керуючись ст. ст. 376 ЦК України, 152 ЗК України, ст. ст. 10, 59, 60, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов прокурора Шевченківського району м. Запоріжжя в інтересах Запорізької міської ради до ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов’язати ОСОБА_1 знести самовільно встановлену споруду –металевий гараж чорного кольору на земельній ділянці площею 0,0021 га на при будинковій території будинку № 38-А по вул. Звільненій в м. Запоріжжі.

Стягнути з ОСОБА_1 у доход держави 265 грн. 07 коп. у відшкодування заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки шкоди (рахунок № 33114331700009, код ЄДРПОУ 34676911 в ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, код платежу 24062100, одержувач – держбюджет Шевченківського району).

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання до суду першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в залі судового засідання під час проголошення рішення, в той же строк з моменту отримання ними копії рішення.

Суддя О.В. Щаслива