Ухвала суду № 16850317, 16.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2011 р. м. КиївК-15282/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Андрюхіній І.М.,

розглянув судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова (далі ДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2007

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2008

у справі № 2а-3039/07 (22-а-1777/08)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олтрейд-Схід»(далі Товариство)

до ДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача не зявились,

відповідача Храновського А.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31.07.2007 №0000271600/0 та про визнання права позивача на бюджетне відшкодування ПДВ по податковій декларації за червень 2007 року у сумі 1610142грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2008, позов задоволено частково: оспорюваний акт індивідуальної дії визнано недійсним; в задоволенні решти позову відмовлено. У прийнятті зазначених рішень попередні інстанції виходили з того, що позивач правомірно здійснив коригування податкових зобовязань з ПДВ за наслідками повернення покупцем товару, тоді як решта позовних вимог не може бути предметом розгляду в адміністративному суді.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи. Так, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про зайве віднесення позивачем до рядку 12.2 декларації з ПДВ за червень 2007 року суми погашених податкових векселів, що призвело до необґрунтованого завищення відємного значення ПДВ.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що фактичною підставою для зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2007 року на 1610142 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 31.07.2007 №0000271600/0 слугував висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 31.07.2007 №2489/16-016/33414358, про неправомірно здійснення позивачем коригування податкових зобовязань у бік їх зменшення у травні 2007 року за наслідками повернення Товариству поставлених ним товарів покупцем товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «РТІ Курськ».

Скасовуючи оспорюване рішення податкового органу попередні судові інстанції послалися на приписи пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Зокрема, за змістом підпункту 4.5.1 пункту 4.5 цієї ж статті Закону якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

При цьому факт повернення товару позивачеві за висновком судів підтверджений наявними у справі видатковими накладними.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність»первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж відповідна операція не відбулася, то документи, якими опосередковано її виконання не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З нормативного визначення господарської операції (наведеного у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність») як дії або події, яка викликає зміна в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства, випливає, що господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, у випадку імітації купівлі товару та його подальшого повернення формування відповідних даних податкового обліку платника (позивача у справі) не можна визнати правильним.

А відтак для того, щоб дійти правильного висновку про правильність відображення позивачем у податковому обліку операцій з поставки спірного товару та його подальшого повернення покупцем судам необхідно було перевірити фактичний рух товарів у процесі здійснення цих операцій, дослідивши факт перевезення зазначених товарів від постачальника до покупця та у зворотному напряму від покупця до постачальника, прийняття їх за кількістю та якістю, зберігання цих товарів тощо.

Крім того, у статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) зазначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак у розгляді цієї справи суди не звернули увагу на те, що згідно з названим актом перевірки, однієї з підстав для зменшення позивачеві оспорюваної суми бюджетного відшкодування податковим органом зазначено неправомірне віднесення позивачем до рядку 12.2 декларації з ПДВ суми погашених податкових векселів.

Втім суди взагалі не надали будь-якої правової оцінки вказаній обставині та не перевірили, чи обґрунтовано включено позивачем відповідну суму до вказаного рядка, яким чином було здійснено погашення податкових векселів позивачем у перевірений період, як вплинули вказані факти на розрахунок оспорюваної суми бюджетного відшкодування тощо.

Враховуючий викладене, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають Вищому адміністративному суду України права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до статті 227 КАС.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2008 у справі № 2а-3039/07 (22-а-1777/08) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак С.Е. Острович О.І. Степашко Є.А. Усенко