Постанова № 1684763, 16.05.2008, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.05.2008 р. справа № 15/10

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Діброви Г.І.

суддів

Стойка О.В. , Шевкової Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача:

не з'явився,

від відповідача:

не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум», м.Миколаївка Слов'янського району Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від

18.03.2008 року

по справі

№ 15/10 (Богатир К.В.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Цехаве Корм ЛТД" м.Київ

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум" с.Миколаївка

про

стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 71475 грн. 01 коп., пені у розмірі 6462 грн. 08 коп., 3% річних в сумі 558 грн. 08 коп.,інфляції в розмірі 751 грн. 20 коп.

В С Т А Н О В И В:

У 2008 році позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Цехаве Корм ЛТД», м.Київ, звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум», м.Миколаївка Слов'янського району Донецької області, про стягнення 79 246 грн. 37 коп., з яких: 71 475 грн. 01 коп. - заборгованість за поставлений товар по договору, 6 462 грн. 08 коп. - пеня, 3% річних в розмірі 558 грн. 08 коп. та інфляційні в розмірі 751 грн. 20 коп.

В процесі розгляду справи господарським судом Донецької області, позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 77 771 грн. 36 коп., з яких: 70 000 грн. 00 коп. - заборгованість за поставлений товар, 6 462 грн. 08 коп. - пеня, 3% річних в розмірі 558 грн. 08 коп. та інфляційні в розмірі 751 грн. 20 коп.

В подальшому позивач зменшив позовні вимоги ще раз та просив стягнути 67 771 грн. 36 коп., з яких: 60 000 грн. 00 коп. - заборгованість за поставлений товар, 6 462 грн. 08 коп. - пеня, 3% річних в розмірі 558 грн. 08 коп. та інфляційні в розмірі 751 грн. 20 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.03.2008р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цехаве Корм ЛТД», м.Київ про стягнення заборгованості в розмірі 60 000 грн. 00 коп. були задоволені в повному обсязі. Рішення мотивовано тим, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими. Також, оскільки мало місце прострочення відповідачем грошових зобов’язань, судом присуджено до стягнення пеню в розмірі 6 462 грн. 08 коп., 3% річних в розмірі 558 грн. 08 коп. та 751 грн. 20 коп. - інфляційних.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранум», м.Миколаївка Слов'янського району Донецької області, з рішенням суду першої інстанції не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2008р. скасувати та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Сторони до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення 14.04.08р. та 19.04.08р. поштових відправлень - ухвали суду про порушення апеляційного провадження від 09.04.08р. Про причину неявки суд не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали. Явка сторін ухвалою суду від 09.04.08р. не була визнана обов’язковою, сторони були попереджені, що у разі нез'явлення їх представників у судове засідання, справу буде розглянуто за наявними в ній матеріалами. Неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №15/10, а повний текст постанови направляється сторонами в установленому порядку.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статей 28-29 Закону України «Про судоустрій»та статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вищевказаним вимогам і підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.05.07р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Цехаве Корм ЛТД», м. Київ (Постачальник), та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранум», м.Миколаївка Донецької області (Покупець), було підписано Договір Поставки № 01/07.

Відповідно до вимог пункту 1.1 Договору Постачальник зобов’язався поставити у встановлені Договором строки товар для відгодівлі тварин, виробництва голландської компанії Cehave International (далі –Товар), а Покупець –прийняти та оплатити поставлений Товар.

Номенклатура, кількість та ціна Товару, що поставляється за цим Договором, визначаються у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною цього Договору (пункт 1.2 Договору).

Згідно пункту 4.3 Договору розрахунок Покупцем за поставлену партію Товару, здійснюється в безготівковому вигляді, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 30 банківських днів з дня прийняття товару. Днем прийняття товару є дата, яка вказана у видаткових накладних на товар.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Цехаве Корм ЛТД», м. Київ було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Гранум», м.Миколаївка Донецької області Товар на загальну суму 218 185 грн. 01 коп., що підтверджується Видатковими накладними № ЦХВ-000299 від 07.06.2007р. на суму 134 775 грн. 01 коп., № ЦХВ-000528 від 06.09.2007р. на суму 20 400 грн. 00 коп., № ЦХВ-000240 від 08.05.2007р. на суму 63 010 грн. 00 коп., податковими накладними.

Відповідач прийнятий Товар оплатив частково на суму 146 710 грн. 00 коп., що підтверджується витягами з банківського рахунку відповідача та реєстрами кредитових платежів, тому у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 71 475 грн. 01 коп.

Листом № 280/07 від 13.11.07р. позивач запропонував відповідачу на протязі трьох днів з моменту одержання даного листа, перерахувати суму заборгованості з урахуванням пені та 3% річних. Відповідач прохання позивача залишив без відповіді та задоволення.

За цих підстав Товариство з обмеженою відповідальністю «Цехаве Корм ЛТД», м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум», м.Миколаївка Слов'янського району Донецької області про стягнення 79 246 грн. 37 коп., з яких: 71 475 грн. 01 коп. - заборгованість за поставлений товар за договором, 6 462 грн. 08 коп. - пеня, 3% річних в розмірі 558 грн. 08 коп. та інфляційні в розмірі 751 грн. 20 коп.

В зв’язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу, позивач в процесі розгляду справи судом першої інстанції, клопотаннями від 05.02.08р. та 15.02.08р. зменшив розмір суми позовних вимог в частині суми основного боргу з 71 475 грн. 01 коп. до 60 000 грн. 00 коп., в іншій частині розмір позовних вимог залишив без змін.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цехаве Корм ЛТД», м.Київ в повному обсязі та призначив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум», м.Миколаївка Донецької області 67 771 грн. 36 коп., з яких: 60 000 грн. 00 коп. - заборгованість за поставлений товар по договору, 6 462 грн. 08 коп. - пеня, 3% річних в розмірі 558 грн. 08 коп. та інфляційні в розмірі 751 грн. 20 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України у випадках, коли правовідносини не врегульовані Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Підставою своїх позовних вимог позивач зазначив укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранум», м.Миколаївка Донецької області Договір Поставки № 01/07 від 03.05.07р.

В підтвердження виконання зобов'язань за Договором поставки № 01/07 від 03.05.07р., позивач надав Видаткові накладні № ЦХВ-000299 від 07.06.2007р. на суму 134 775 грн. 01 коп., № ЦХВ-000528 від 06.09.2007р. на суму 20 400 грн. 00 коп., № ЦХВ-000240 від 08.05.2007р. на суму 63 010 грн. 00 коп., податкові накладні. В підтвердження часткового виконання зобов'язань відповідача за Договором поставки № 01/07 від 03.05.07р., позивач надав витяги з банківських реєстрів кредитових платежів та виписками з банківського рахунку про оплату відповідачем отриманого товару.

Але, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач в позовній заяві, а суд першої інстанції в своєму рішенні, помилково зазначили в обґрунтування заявлених позивачем вимог про стягнення боргу з відповідача Договір поставки № 01/07 від 03.05.07р., з огляду на наступне:

Сторони при підписанні Договору поставки № 01/07 від 03.05.07р. домовились, що істотні умови Договору, а саме: номенклатура, кількість та ціна Товару, що повинен був бути поставлений за цим Договором, визначаються у Видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 1.2). Крім того, умовами Договору сторони передбачили відвантаження позивачем Товару окремими партіями, ціна на який узгоджується окремо і зазначається у Видаткових накладних на Товар, що є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 4.1), а строк поставки відраховується з моменту отримання письмової заявки від відповідача (пункт 5.2).

В матеріалах справи є наявними первинні документи, надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог, з тексту яких не вбачається факт підтвердження виконання сторонами саме цього Договору поставки.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та інших підзаконних нормативних актів, які існують в чинному законодавстві щодо порядку ведення бухгалтерського обліку підприємствами (накази Міністерства фінансів України про затвердження численних Положень, Методичних рекомендацій та т.і., що конкретизують порядок застосування норм вищевказаного Закону посадовими особами підприємств та організацій України), у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

А письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу –одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо.

Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

Нормами статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 вищевказаного Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли фактичні правовідносини по поставці Товару та його частковій оплаті. Виходячи з системного аналізу наданих позивачем документів, а саме: клопотань про зменшення розміру суми позовних вимог від 05.02.08р., 15.02.08р. та розрахунку основної суми боргу № 53/08 від 07.02.08р., Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач фактично змінив підстави позову та просив стягнути заборгованість відповідно до Видаткових накладних №ЦХВ-000299 від 07.06.2007р. на суму 134 775 грн. 01 коп., № ЦХВ-000528 від 06.09.2007р. на суму 20 400 грн. 00 коп., № ЦХВ-000240 від 08.05.2007р. на суму 63 010 грн. 00 коп. (а.с. 50). Господарський суд Донецької області помилково прийняв рішення про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі саме на підставі Договору поставки № 01/07 від 03.05.07р., оскільки доказами, які є в матеріалах справи не підтверджується факт виконання сторонами умов цього Договору. Так, ані у Видаткових накладних, ані в податкових накладних, ані в Витягах з банківського реєстру платіжних документів відповідача немає посилання на вищевказаний Договір, навпаки, всі ці первинні документи містять посилання на виконання сторонами фактичних взаємовідносин по купівлі-продажу Товару на підставі Видаткових накладних та рахунків, які були виставлені позивачем відповідачеві в якості вимоги оплати отриманого Товару, і які були частково сплачені відповідачем.

Тому, рішення господарського суду Донецької області від 18.03.08р. по справі підлягає частковому скасуванню в частині обґрунтування підстав задоволення судом позовних вимог позивача взаємовідносинами сторін, що склалися за спірним Договором поставки. В цій частині змінити мотивувальну частину рішення на обґрунтування судом апеляційної інстанції підстав задоволення позову фактичними взаємовідносинами сторін, які виникли з продажу позивачем Товару за вищевказаними Видатковими накладними відповідачеві та зобов'язання відповідача щодо оплати отриманого Товару. В частині задоволення судом позовних вимог позивача про стягнення пені в розмірі 6 462 грн. 08 коп., рішення господарського суду Донецької області підлягає скасуванню, оскільки застосування цієї міри договірної відповідальності, як штрафної санкції, можливо тільки при наявності між сторонами договірної умови про її застосування. Тому позивачу слід відмовити в його позовних вимогах в частині стягнення пені в розмірі 6462 грн. 08 коп. в зв»язку з безпідставністю.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області по даній справі підлягає залишенню без змін, оскільки належними і допустимими доказами відповідно до вимог ст.ст. 33,34,36 Господарського процесуального кодексу України, які є наявними в матеріалах справи, доведено обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 60 000 грн. 00 коп., що виник на підставі купівлі-продажу Товару, яка здійснена на підставі Видаткових накладних, і розмір якого не заперечується відповідачем, оскільки є залишком від вже виконаного ним зобов'язання по оплаті отриманого Товару.

Оскільки в матеріалах справи є вимога позивача № 280/07 про сплату відповідачем суми основного боргу з штрафними санкціями від 13.11.07р., яка отримана відповідачем 19.11.07р. і яка залишена ним без задоволення та відповіді, апеляційна інстанція вважає можливим залишити без змін рішення господарського суду Донецької області по даній справі в частині задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 751 грн. 20 коп., як збільшення суми основного боргу в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, та 3% річних в розмірі 558 грн. 08 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання. Даний висновок суду є правомірним, оскільки позивачем дотримані вимоги частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судовою колегією перевірено розрахунок інфляційних та 3% річних, та встановлено його помилковість, але, в зв'язку з тим, що при вірному розрахунку з моменту отримання відповідачем вимоги про сплату ним суми боргу зі штрафними санкціями до моменту розгляду справи в суді, сума інфляційних, які належали до стягнення з відповідача, становить 3 106 грн. 45 коп., а позивачем заявлено до стягнення лише 751 грн. 20 коп., сума 3% річних, які належали до стягнення з відповідача, становить 703 грн. 71 коп., а позивачем заявлено до стягнення лише 558 грн. 08 коп., апеляційна інстанція не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2008р. у справі № 15/10 частково ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, тому висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, частково не відповідають обставинам справи, що є підставою для часткового скасування рішення.

За таких обставин, рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2008 року у справі № 15/10 підлягає частковому скасуванню, апеляційна скарга –частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються між сторонами по справі пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117, 122 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум», м.Миколаївка Слов'янського району Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2008 року у справі № 15/10 –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2008 року у справі №15/10 –скасувати частково в частині обґрунтування підстав задоволення позову та стягнення пені в розмірі 6 462 грн. 08 коп.

Викласти абзаци 1,2 резолютивної частини рішення наступним чином:

«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цехаве Корм ЛТД», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум», м.Миколаївка Слов'янського району Донецької області про стягнення 79246 грн. 37 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум», м.Миколаївка Слов'янського району Донецької області, 84180, Донецька область, м. Миколаївка, вул. Щорса, 5, ЗКПО 31586254 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цехаве Корм ЛТД», 01015, м.Київ, вул. Старонаводницька, 13, секція «В»(в літері «А»), офіс 126 Г, ЗКПО 32708265, основний борг в сумі 60000 грн., 3 % річних в розмірі 558 грн. 08 коп., інфляційні в розмірі 751 грн. 20 коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 613 грн. 09 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 91 грн. 29 коп.».

Відмовити у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Цехаве Корм ЛТД», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум», м.Миколаївка Слов'янського району Донецької області про стягнення пені в розмірі 6 462 грн. 08 коп.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2008 року по справі № 15/10 залишити без змін.

Зобов’язати господарський суд Донецької області видати наказ.

Зобов’язати господарський суд Донецької області видати поворотний наказ при наявності умов, передбачених ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п’ятиденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді: О.В. Стойка

Т.А. Шевкова