Постанова № 16846680, 10.05.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/127

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 травня 2011 року 17:01 № 2а-11082/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В. при секретарі судового засідання Попадин О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

провизнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

від 31.07.2009 р. № 0009991740,

за участю представників сторін:

представник позивача ОСОБА_2;

представник відповідача ОСОБА_3, довіреність № 1858/9/10 від 26.04.11 р.,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 травня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23 липня 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.07.2009 р. № НОМЕР_1.

Позовні матеріали передані на розгляд судді 29 липня 2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-11082/10/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2010 року закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-11082/10/2670 та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2010 року зупинено провадження у справі № 2а-11082/10/2670 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.07.2009 р. № НОМЕР_1 до набрання законної сили постанови у справі № 2а-17114/09/2670 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 31.07.2009 р. № 0009941740/0 та від 13.10.2009 р. № 0009941740/1.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва у справі № 2а-17114/09/2670 залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2010 року у справі № 2а-17114/09/2670 - залишено без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2011 року поновлено провадження у справі № 2а-11082/10/2670 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.07.2009 р. № НОМЕР_1 та призначено розгляд справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В обґрунтування позову позивач зазначив, що обов'язку застосування зареєстрованого, опломбованого та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) або через зареєстровані у встановленому порядку розрахункові книжки та книги обліку розрахункових операцій для платників єдиного податку не встановлено чинним законодавством України.

Оскільки у позивача, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, немає обов'язку застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами та станом на момент розгляду даної справи існує заборгованість між позивачем та ФОП ОСОБА_4 за поставлений товар, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, то рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 31.07.2007 р. позивач вважає недійсними, що підлягають скасуванню.

В поданих письмових запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на те, що позивачем було порушено п. 1 ст. 3 Закону України № 265/96-ВР від 06.07.1995 р. "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265/96-ВР), у зв'язку з чим на підставі п. 1 ст. 17 Закону України № 265/96-ВР було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 428 680,00 грн. (485 736,00 грн. х 5). Тому відповідач вважає, що ним правомірно було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 31.03.2010 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.07.2009 р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено планову виїзну документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 23.03.2006 р. по 31.12.2008 р.

За результатами даної перевірки було складено Акт № 2182/17-3188320503 від 13.07.2009 р.

Згідно висновків даного акта перевірки було встановлено наступне:

- в порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону № 265/96-ВР зі змінами та доповненнями перевіркою виявлено, що загальний обсяг виторгів, які не проведені СГД ФОП ОСОБА_1 належним чином через зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим роботи РРО, або через зареєстровані у встановленому порядку розрахункові книжки та книги обліку розрахункових операцій, на які виявлена невідповідність, становить 485 736,00 грн.

Рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № НОМЕР_1 від 31.07.2009 р. на підставі акта перевірки № 2182/17-3188320503 від 13.07.2009 р. та на підставі п. 11 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, згідно з п. 1 ст. 17 Закону № 265/96-ВР із змінами і доповненнями позивачу застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 428 680,00 грн.

Позивач не погодився з рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 31.07.2009 р. та звернувся із скаргою до Державної податкової адміністрації в м. Києві щодо скасування даного рішення в адміністративному порядку.

Рішенням про результати розгляду скарги № 828/Г/25-214 від 22.09.2009 р. Державної податкової адміністрації у м. Києві дане рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій залишено без змін, а скаргу позивача від 07.08.2009 р. № 07/08/09-01 - без задоволення.

13.10.2009 р. позивач подав повторну скаргу до Державної податкової адміністрації України про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 31.07.2009 р.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги Державної податкової адміністрації України дане рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 23.09.2009 р. № 828/Г/25-214, прийняте за розглядом первинної скарги позивача, залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Приймаючи рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 31.07.2009 р., відповідач виходив з того, що позивач придбав у ТОВ “Стелс” (код 31683617) продукцію на загальну суму 485736,00 грн., яка була реалізована СПД ФОП ОСОБА_4 - у вересні 2007 р. позивач відвантажив товар ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 485 736,00 грн. Згідно письмових пояснень позивача заборгованість за відвантажений товар станом на 31.12.2008 року між вказаними субєктами господарювання була відсутня, гроші на розрахунковий рахунок СПД ФО ОСОБА_1 від СПД ФО ОСОБА_4 не надходили. Документальною перевіркою відповідач встановив, що на місці здійснення підприємницької діяльності позивач проводив розрахунки із замовником без застосування зареєстрованого, опломбованого та переведеного у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані у встановленому порядку розрахункові книжки та книги обліку розрахункових операцій, чим порушив п. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР із змінами та доповненнями.

У своїх запереченнях на позовну заяву відповідач також наголосив на тому, що постачальником вказаної продукції для СПД ФО ОСОБА_1 було ТОВ “Стелс”. За ствердженням СПД ФО ОСОБА_1 розрахунок з постачальником ТОВ “Стелс” проводився через касу підприємства, а станом на 31.12.2008 р. заборгованість між СПД ФО ОСОБА_1 та ТОВ “Стелс” і СПД ФО ОСОБА_4 та СПД ФО ОСОБА_1 була відсутня. Документи, що підтверджують проведення оплати за поставлений ТОВ “Стелс” товар СПД ФО ОСОБА_1 не були надані.

Відповідно до виписок банку про рух грошових коштів по розрахунковому рахунку № 26006501952 СПД ФО ОСОБА_1 у ІІІ кварталі 2007 року обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за рік перевищив 500 тис. гривень. Загальна сума коштів, перерахованих ЗАТ “Нова лінія” за вже отриманий товар (люстри, освітлювачі) складала 506345,00 грн. За період з 10.05.2007 р. по 11.08.2007 р. СПД ФО ОСОБА_1 виписав на користь ЗАТ “Нова лінія” видаткові та податкові накладні за поставлений товар на загальну суму 1173896,00 грн. Ці податкові накладні були відображені ЗАТ “Нова лінія” у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та включені до податкового кредиту у відповідному періоді на загальну суму 1173896,40 грн. Станом на 30.09.2007 р. згідно договору купівлі-продажу № 742/070427 від 27.04.2007 р. заборгованість ЗАТ “Нова лінія” за отриманий від СПД ФО ОСОБА_1 товар становила 667551,40 грн.

Відповідачем було встановлено, що у період з 23.03.2006 р. по 31.12.2009 р. СПД ФО ОСОБА_1 здійснював діяльність у сфері оптової торгівлі промисловими товарами за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ФОП ОСОБА_1, виходячи з наступних мотивів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідачем було правомірно встановлено, що позивач протягом 2006-2008 років був платником єдиного податку.

Пунктом 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. № 727/98 (із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 28.06.1999 р. № 746/99 (далі - Указ № 727/98) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва, зокрема, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. При цьому, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана субєктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Пунктом 2 Указу № 727/98 встановлено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

Пунктом 5 Указу № 727/98 встановлено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Відповідно до п. 6 Указу № 727/98 суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи - платники єдиного податку, мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами.

З даної норми вбачається, що обов'язку застосування зареєстрованого, опломбованого та переведеного у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані у встановленому порядку розрахункові книжки та книги обліку розрахункових операцій для платників єдиного податку не встановлено чинним законодавством України.

Посилання відповідача на пояснення ФОП ОСОБА_1 не приймається судом до уваги, оскільки в пункті 1.10. акта перевірки № 2182/17-3188320503 не зазначено використання будь-яких пояснювальних СПД фізичної особи.

Щодо розрахунків між позивачем та ФОП ОСОБА_4 за поставлений у вересні 2007 року товар на загальну суму 485 736,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до копій наявних в матеріалах справи актів звірки взаєморозрахунків між позивачем та ФОП ОСОБА_4 станом на 01.01.2008 р., 01.04.2008 р., 01.07.2008 р., 01.10.2008 р., 01.01.2009 р. встановлено заборгованість перед позивачем у розмірі 485 736,00 грн. На підставі наявної в матеріалах справи копії прибуткового касового ордеру № 1 від 01.07.2009 р. і книги обліку прибутку та витрат, що ведуть громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року, судом встановлено, що позивач отримав від ФОП ОСОБА_4 часткову оплату за товар по договору в розмірі 360 000,00 грн. Актом звірки взаєморозрахунків між позивачем та ФОП ОСОБА_4 станом на 01.01.2010 р. встановлено заборгованість перед позивачем у розмірі 125 736,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Керуючись ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд звертає увагу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2010 р., що набрала законної сили 22.03.2011 р., в адміністративній справі № 2а-17114/09/2670 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, якою даним судом було встановлено наступні обставини.

У 2007 році загальна сума перерахованих ОСОБА_1 коштів склала 506345,00 грн.

27.04.2007 р. між позивачем (покупець) та ЗАТ “Нова лінія” (постачальник) було укладено договір поставки № 742/070427Р, відповідно до п. 5.1 якого покупець оплачує товари шляхом банківського переказу на рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з моменту реалізації товару ЗАТ “Нова лінія” через власну торгову мережу.

Платіжним дорученням № 3556 від 30.08.2007 р. ЗАТ “Нова лінія” перерахувало на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 59000,00 грн. в якості чергової оплати за товар.

Із вказаної суми 7000,00 грн. були перераховані помилково внаслідок неправильного визначення ЗАТ “Нова лінія” кількості реалізованого товару, у звязку з чим листом № 070907 від 07.09.2007 р. ЗАТ “Нова лінія” попросило повернути помилково перераховані кошти в сумі 7000,00 грн. сплачених платіжним дорученням № 3556 від 30.08.2007 р. та вважати дійсним платіж в розмірі 52000,00 грн.

10.09.2007 р. позивачем було повернуто ЗАТ “Нова лінія” 7000,00 грн. як такі, що були помилково перераховані, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 10.09.2007 р., довідкою про рух коштів по рахунку позивача за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2008 р. та актом звірки взаємних розрахунків з 01.01.2007 р. по 31.03.2010 р. між позивачем та ЗАТ “Нова лінія”.

Таким чином, зважаючи на те, що 10.09.2007 р. ОСОБА_1 повернула ЗАТ “Нова лінія” 7000,00 грн. як помилково перераховані кошти, а також враховуючи, що помилково перераховані кошти відповідно до положень п. 1 Указу № 727/98, ст. 1212 Цивільного кодексу України та п. 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті не включаються до складу виручки платника податків, суд в даній постанові прийшов до висновку, що виручка позивача за 3 квартал 2007 року становила 499345,00 грн. (506345,00 грн. 7000,00 грн.), що не перевищує граничної норми, встановленої п. 1 Указу № 727/98.

Враховуючи викладене, Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 16.08.2010 р. в адміністративній справі № 2а-17114/09/2670 позов ОСОБА_1 задовольнив повністю та скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Також суд звертає увагу на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 р., що набарала законної сили, в адміністративній справі № 2а-17114/09/2670 за апеляційною скаргою ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2010 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, в якій колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції, що позивач у 2007 2008 рр. перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Доводи апелянта не ґрунтувались на належній доказовій базі та правильному трактуванні норм права, а суд першої інстанції вірно застосував норми Указу № 727/98.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.03.2011 р., що набрала законної сили в адміністративній справі № 2а-17114/09/2670 апеляційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва залишив без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2010 р. залишив без змін.

Рішеннями судів, що набрали законної сили, встановлено, що позивач у 2007 2008 рр. перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Підстави застосування штрафних санкцій за вказаний період за невикористання РРО у зв'язку з перевищенням 500 тис. гривень ліміту і зняття зі спрощеної системи у відповідача відсутні.

Відтак, аналізуючи вищевказане, суд прийшов до висновку, що, оскільки у позивача, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, немає обов'язку застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами та станом на день розгляду даної справи існує заборгованість між позивачем та ФОП ОСОБА_4 за поставлений товар, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 31.07.2007 р. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва не доведена правомірність винесеного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 31.07.2009 р., а тому позовна заява ФОП ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду згідно зі ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 71, ч. 2 ст. 71, ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № НОМЕР_1 від 31.07.2009 р.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова