Постанова № 16846160, 26.05.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 травня 2011 року 16:09 № 2а-1573/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Мартус"

до Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва

проскасування повідомлення - рішення № 0002512310/1 від 20.01.2011року

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРТУС»(далі ТОВ «МАРТУС»або позивач) звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі ДПІ у Святошинському районі м. Києва або відповідач) від 20.01.2011 року № 0002512310/1.

21.04.2011 року представник позивача надав заяву про зміну позовних вимог, відповідно д якої просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.04.2011 року № 0000992360 форми «Р».

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив скасувати податкове повідомлення-рішення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при проведенні перевірки, дійшов помилкового висновку щодо порушення підприємством Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон України №168) в частині включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Мегафудс трейд ЛТД», оскільки, здійснення вказаних операцій підтверджено відповідними первинними документами та податковими накладними, а тому, прийняте податкове повідомлення рішення від 07.04.2011 року № 0000992360 не відповідає діючому законодавству України.

Представник відповідача в судовому засіданні надав письмові заперечення, які підтримав в повному обсязі та просив суд в задоволенні адміністративного позову ТОВ «МАРТУС»відмовити.

В судовому засіданні 26 травня 2011 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

ДПІ у м. Святошинськомурайоні м.Києві було проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість по ТОВ «Мартус»за період квітень 2010 року.

За результатами перевірки було складено акт від 12.10.2010р. № 213/23-60/32211373 (далі Акт), на підставі висновків якого ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 26.10.2010р. №0002502310/0.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачу було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 537957,00 грн. (в тому числі: за основним зобовязанням 358,638,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 179319 грн.).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням про результати розгляду скарги від 31.12.2010 року № 20800/10/25-033 ДПІ у Святошинському районі м. Києва залишила без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу позивача без задоволення.

На підставі Акту перевірки та зазначеного вище рішення відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 20.01.2011 року № 00025/2310/1.

Рішенням від 10.03.2011 року Державна податкова адміністрація у м. Києві скаргу позивача задовольнила частково та скасувала податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.10.2010 року № 00025002310/0 в частині донарахованого 86805,00 грн. податку на додану вартість і 43402,50 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції.

На підставі зазначеного, ДПІ у Святошинському районі м. Києва винесене податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 07.04.2011 року № 0000992360, яке позивач просить скасувати в судовому порядку.

Відповідно до вказаного рішення, сума грошового зобовязання за основним платежем складає 17833,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 135916,5 грн.

Як встановлено судом, висновки податкового органу про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на вказану суму винесені на підставі опрацювання відповідачем податкової декларації за квітень 2010 року, відповідно до якої встановлено, що ТОВ «Мегафудс трейд ЛТД»не було подано податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року та не задекларовано податкові зобов»язання.

Суд не погоджується з доводами податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає оспорюване податкове повідомлення рішення неправомірним, виходячи з наступного.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

В розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи зазначене, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, податкові накладні за договірними відносинами з контрагентом, оформлені у відповідності до вищевказаних норм Закону України №168, правильність оформлення яких відповідачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не заперечувалась, копія накладних залучена до матеріалів справи.

Таким чином, позивачем були надані належно допустимі докази здійснення господарських операцій ТОВ «Мегафудс трейд ЛТД», а саме: договір поставки, договір про надання інформаційно-консультативних послуг; акт здачі-прийняття робіт, податкові накладні, банківські виписки.

Судом встановлено, що донарахування відбулось у звязку з тим, що у контрагента не прийнята декларація.

Виходячи з наведеного, позивачем дотримано усіх, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість»(далі Закон) передумов для формування податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, як і не доведено відсутність правових підстав для включення витрат платника податку до складу валових витрат.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в звязку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Керуючись, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 7 квітня 2011 року № 0000992360 форми «Р».

Постанова набирає сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, зі змінами та доповненнями

Суддя Н.Г. Вєкуа

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 01.06.2011р.