Постанова № 16845989, 14.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел: 278-43-43 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 квітня 2011 року15:24 № 2а-2442/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді ДонцяВ.А., суддів БарановаД.О. та МаруліноїЛ.О. за участю секретаря судового засідання Велігури Д.В., вирішив у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області

доМіністерства промислової політики України

провизнання позивача органом управління цілісного майнового комплексуцех ректифікації, в тому числі з правом розпорядженням цим майном Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулось до суду з позовом до Міністерства промислової політики України (даліМінпромполітики) про визнання регіонального управління Фонду державного майна України по Дніпропетровській області органом управління цілісного майнового комплексуцех ректифікації, розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Коксохімічна, 1 (даліцілісний майновий комплекс), у тому числі з правом розпорядження цим майном відповідно до вимог чинного законодавства.

Позов обґрунтований тим, зокрема, що регіональне відділення в межах повноважень, визначених Фондом державного майна України, здійснює функції щодо управління та розпорядження майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації, але знаходиться на їх балансі. На думку позивача, право управління та розпорядження майном обмежене Міністерством промислової політики України, оскільки в листі від 05.07.2010р. №14/5-1-1115 відповідачем зазначено, що цілісний майновий комплекс колишнього структурного підрозділу Державного підприємства "Дніпропетровський коксохімічний завод ім.Калініна" не знаходиться у сфері управління Мінпромполітики, водночас регіональне відділення є розпорядником цього майна.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили суд його задовольнити.

Представник Мінпромполітики проти позову заперечив, зазначивши, що в листі від 05.07.2010р. №14/5-1-1115, адресованому позивачеві виконавець висловився некоректно стосовно терміну "розпорядник майна", проте дана обставина не впливає на обсяг повноважень регіонального відділення. Крім того, представник пояснив, що оскільки в 1997році було прийнято рішення про приватизацію Державного підприємства "Дніпропетровський коксохімічний завод ім.Калініна" органом управління відповідно до статті 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" став саме позивач.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи судом встановлено наступне.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 20.05.1997р. на підставі статті 12 Закону України "Про приватизацію державного майна", наказу Фонду Державного майна України від 04.03.1997р. №241 прийнято рішення про приватизацію Дніпропетровського коксохімічного заводу, код ЗКПО 05393091, адреса: м.Дніпропетровськ, вул.Коксохімічна,1.

Наказом Фонду державного майна України від 4 березня 1997 року №241 "Про затвердження переліку об'єктів груп Б, В, Г, підготовка до приватизації державного майна яких буде проводитися в 1997 році" до переліку об'єктів приватизації включено Дніпропетровський коксохімічний завод (7034 Мінпром).

У процесі приватизації Дніпропетровського коксохімічного заводу створено Відкрите акціонерне товариство "Дніпрококс".

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 05.06.2001р. №12/7-звп "Про завершення приватизації ВАТ "Дніпрококс", зокрема, завершено процес приватизації Відкритого акціонерного товариства "Дніпрококс".

Разом з тим, цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Коксохімічна, 1 не увійшов до статутного фонду ВАТ "Дніпрококс", позаяк був переданий в оренду ТОВ "Укрхімсинтез" відповідно до договору оренди від 05.05.1997р. №21/01.

Згодом цілісний майновий комплекс згідно з договором від 01.06.2001р. №12/493-АД переданий в оренду та поставлений на баланс ВАТ "Дніпрококс".

До матеріалів справи долучено лист Мінпромполітики від 05.07.2010р. №14/5-11115, адресований Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, в якому повідомляється, що розпорядником майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "Дніпрококс" є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області. Також у листі вказується, що цілісний майновий комплекс не знаходиться в сфері управління Мінпромполітки.

На думку представників позивача, вказаний лист порушує права Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області щодо здійснення функцій з управління та розпорядження державним майном, яке не увійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного в процесі приватизації, але знаходиться на його балансі.

При цьому представниками сторін не заперечувалось, що цілісний майновий комплекс є державною власністю.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Зі змісту позову вбачається, що позивач просить, фактично, визначити його компетенцію щодо управління та розпорядження державним майном, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень, який згідно з чинним законодавством також може здійснювати управління державним майном, листом від 05.07.2010р. №14/5-11115 обмежені вказані повноваження.

Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (даліКАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (пункт 3).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки предметом позову є компетенція суб'єктів владних повноважень відносно управління та розпорядження державним майном, то даний спір належить до юрисдикції адміністративних судів. При цьому суд бере до уваги ту обставину, що не є предметом даного позову правовідносини пов'язані з приватизацією державного майна чи вирішення питання власності цілісного майнового комплексу.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим урегульовані Законом України "Про приватизацію державного майна" від 4 березня 1992 року №2163-XII (в редакції Закону України від 19 лютого 1997 року №89/97-ВР).

Відповідно до частини четвертої статті 12 цього Закону (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення про приватизацію та чинній на час виникнення спірних правовідносин) з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства орган, що здійснює управління майном цього підприємства, передає у встановленому порядку функції з управління цим майном державним органам приватизації.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21 вересня 2006 року №185-V об'єктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію, державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій. Водночас статтею 4 вказаного Закону передбачено, що суб'єктом управління об'єктами державної власності є, в тому числі Фонд державного майна України.

Як уже зазначалось, судом встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області як органом приватизації було прийнято рішення про приватизацію Державного підприємства "Дніпропетровський коксохімічний завод ім.Калініна".

Згідно з пунктом 7 "Положення про Міністерство промислової політики України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року №1538 Мінпромполітики в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. Мінпромполітики в разі потреби видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади спільні акти. Нормативно-правові акти Мінпромполітики підлягають реєстрації в установленому законодавством порядку. Рішення Мінпромполітики, прийняті в межах його повноважень, є обов'язкові для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем приймалось рішення (наказ) обов'язкове до виконання щодо особливостей управління та розпорядження цілісним майновим комплексом.

Разом з тим, суд вважає безпідставним посилання позивача на лист від 05.07.2010р. №14/5-1-1115 як на підставу порушеного права, позаяк лист не носить обов'язкового характеру. Крім того, зміст листа не дає підстави дійти висновку про те, що відповідачем обмежено повноваження позивача щодо управління чи розпорядження цілісним майновим комплексом.

Щодо строків звернення до адміністративного суду, то за висновком колегії суддів позивачем дотримано річного строку. Так, лист, який став підставою звернення до адміністративного суду, складений 05.07.2010р., на той момент чинною була редакція частини другої статті 99 КАС України, за якою для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. До суду позивач звернувся 21 лютого 2011 року, тобто в межах річного строку.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивачем не доведено порушеного права відносно управління та розпорядження цілісним майновим комплексом, представник відповідача підтвердив наявність відповідної компетенції у позивача, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позов відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддяВ.А.Донець

СуддіД.О.Баранов

Л.О. Маруліна