Постанова № 16845480, 29.06.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 червня 2011 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/810/11

10 год. 46 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді: Скакун О.П.

за участю:

секретаря судового засідання: Юзька Я.В.

представників позивача Меренчука Є.В., Ізлатей С.Я.

представника відповідача - Гінінгера А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Чернівці до ТОВ «Ролем-Україна»про нарахування та сплату зобовязань у результаті застосування звичайних цін,-

СУТЬ СПОРУ:

Державна податкова інспекція у м. Чернівці звернулася з адміністративним позовом до ТОВ “Ролем-Україна” про нарахування та зобовязання сплатити податкові зобовязання з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін, визначених податковим повідомленням-рішенням №0000120233/0 від 01.03.2011 року на загальну суму 13627,50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що на порушення п.4.1, п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями) підприємством невірно визначено базу об'єкта оподаткування податком на додану вартість за жовтень - грудень 2008 року, за березень, липень вересень 2009 року, листопад грудень 2009 року, січень червень 2010 року, серпень вересень 2010 року, що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ в розмірі 36730 грн. На думку позивача, платник податків безпідставно при поставці товарів на митній території України визначав базу оподаткування,виходячиз договірної (контрактної) вартості товару, нижчої за митну вартість товару, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Позивач вважає, що ним правомірно нараховано податкові зобовязання з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю.

Відповідач заперечував проти позову з підстав викладених у письмових запереченнях. На думку відповідача, твердження позивача відносно того, що при реалізації на митній території товарів, що були попередньо імпортовані, база оподаткування товарів повинна визначатись відповідно до п.4.3. Закону України «Про податок на додану вартість», тобто не менше митної вартості цих товарів, а також, що митна вартість імпортованих товарів при послідуючій реалізації є звичайною ціною, не відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач вважає, що митна вартість імпортованих товарів самостійно визначається митним органом виключно для визначення сум податків та зборів, що сплачуються на митниці.

Відповідач стверджує, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

ВСТАНОВИВ:

Основним видом діяльності ТОВ “Ролем-Україна” є імпорт меблів в асортименті та їх подальша реалізація на митній території України.

11 лютого 2011 року позивачем за результатами перевірки ТОВ «Ролем-Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2007р. по 30.09.20100р. складено акт №369/23-3/25083406.

В акті перевірки встановлено порушення податкового законодавства. Зокрема, позивач при проведенні перевірки дійшов висновку, що платник податків безпідставно при поставці товарів на митній території України визначав базу оподаткування , виходячи з договірної (контрактної ) вартості товару, нижчої за митну вартість товару, що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість.

На підставі акта перевірки 01 березня 2011 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000120233/0, яким ТОВ «Ролем-Україна»було збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 13627,5 грн. ( в тому числі за основним платежем 10902 грн. та штрафні санкції 2725,5 грн.).

Відповідачем було оскаржено податкове повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації у Чернівецькій області. Скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення рішення без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

При вирішенні адміністративної справи суд застосовує нормативно правові акти, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пунктів 1.20.1, 1.20.2, 1.20.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

На підставі аналізу зазначених норм законодавства суд доходить висновку, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними. Таким чином, якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база оподаткування ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару.

Суд вважає, що база оподаткування податком на додану вартість відповідачем визначена вірно відповідно до пункту 4.1. статті 4 Закону "Про податок на додану вартість" із договірної вартості цих засобів, яка не нижча за звичайні ціни. При цьому, визначення позивачем податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін на підставі п. 4.3 названого Закону, який вказує, що ціна такого товару при його подальшій поставці, не може бути меншою за митну вартість, є хибним. Даною нормою визначено порядок нарахування податку на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, тобто перебувають під митним контролем, а не для товарів, які вже імпортовані і розмитнені на території України та митний контроль щодо яких закінчився. Тобто зазначений порядок регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.

Податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України меблів згідно вимог п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". А викладені в позовній заяві доводи про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

За таких обставин не можна вважати доведеним позивачем той факт, що ціна товарів, реалізованих відповідачем на митній території України, є нижчою за звичайні ціни. А тому твердження позивача про заниження ТОВ «Ролем-Україна»суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 13627,5 грн. є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

За таких обставин суд дійшов висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Чернівці до ТОВ «Ролем-Україна»про нарахування та зобовязання сплатити податкові зобовязання з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін, визначених податковим повідомленням-рішенням №0000120233/0 від 01.03.2011 року на загальну суму 13627,50 грн. задоволенню не підлягає.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У судовому засіданні 29 червня 2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 04 липня 2011 року.

Суддя О.П. Скакун