Постанова № 16843168, 24.06.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2011 року Справа № 1170/2а-1606/11

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Хилько Л.І., при секретарі Бабіч О.В.,

за участю:

позивача: представник Кучеренко К.І.

відповідача: представник Поповкіна Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерне товариство "Кіровоградське рудоуправління" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Кіровоградське рудоуправління" (даліпозивач) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (далівідповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 21.10.2010р. №0003551500/0 та від 31.12.2010р. №0003551500/1 на суму 63468,2 грн., у тому числі за основним платежем 60445,9 грн. плати за користування надрами та за штрафними (фінансовими) санкціями 3022,3 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ту обставину, що відповідачем невірно зроблені висновки, викладені в Акті про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) від 07.10.2010р. №145/1500/191891 платника податків - ВАТ «Кіровоградське рудоуправління». З наслідками невірно зроблених висновків, викладених у вищеназваному акті, відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення від 21.10.2010р. №0003551500/0 та від 31.12.2010р. №0003551500/1 які, на думку позивача, мають бути визнаними недійсними.

Позивачем проведено оскарження зазначених повідомлень-рішень в адміністративному порядку до органів податкової служби. Позивачеві відмовлено у задоволенні повторних скарг, внаслідок чого адміністративне оскарження в порядку підпорядкування було завершене.

Позивач пояснив, що згідно висновку, викладеному відповідачем в названому акті, позивачем порушено п.8 розділу II Закону України №309 (із змінами та доповненнями відповідно до Закону України від 25.12.2008р. №798 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України») у період за півріччя 2010р., а саме: позивачем неправильно проводилося нарахування плати за видобутий каолін як за сировину цементну із застосуванням базового нормативу, визначеного у додатку №1 до Закону України від 03.06.2008р №309 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309 - 6,0 грн. за тону та коефіцієнту 1,439 та коефіцієнту 1,6448, внаслідок чого встановлено заниження плати за користування надрами до місцевого бюджету у розмірі 60445, 90 грн. та завищення плати до державного бюджету у розмірі 140575, 74 грн. за вищезазначений період.

Позивач зазначає, що відповідач не визнає факту видобування позивачем сировини цементної з нарахуванням позивачем плати за видобування сировини цементної та з відповідним спрямуванням позивачем плати до державного бюджету.

Позивач повідомив, що каолін вторинний є сировиною цементною, видобування якої надає право на застосування відповідної плати і справляння її до держаного бюджету, з наступних підстав. Додатком №1 до Закону України України від 03.06.2008р №309 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»передбачена окрема плата за видобування сировини цементної. У названому документі міститься визначення:«сировина цементна»без розкриття цього поняття, тобто не міститься переліку корисних копалин, що підпадають під це поняття.

При цьому, як зазначено позивачем, правове визначення поняття «сировина цементна»міститься в постанові Кабінету Міністрів України від 12.12.1994р. №827, якою затверджено Перелік корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення. У названому Переліку міститься визначення:«Сировина цементна»: вапняк, гіпс, глина, діатоміт, крейда, мергель, опока, спонголіт, тощо. У свою чергу, глини - полідисперсні землисті незцементовані породи, які складаються головним чином з глинистих мінералів. За перевагою того чи іншого глинистого мінералу виділяють глини каолінітові, монтморилонітові, гідрослюдисті та інші. Позивач зауважує, що у вищенаведеному Переліку до списку корисних копалин, належних до поняття «сировина цементна»включена глина за родовою ознакою, тобто без поділів та виключень на її різновиди (каолінітову, монтморилонітву, гідрослюдисту тощо), внаслідок чого каолін, як різновид глини цілком підпадає під поняття «сировина цементна».

Тому позивачем зроблений висновок, що сировина цементна не являє собою окрему корисну копалину, яка наділена тільки їй властивими індивідуальними ознаками, а каолін є корисною копалиною внаслідок чого, фізично неможливо видобувати корисну копалину під назвою «сировина цементна», оскільки такої корисної копалини в надрах не існує. Позивач також обґрунтував свою позицію тим, що неможливим є одночасне видобування корисних копалин, які зазначені у вищенаведеному списку поняття «Сировина цементна», оскільки у природі немає родовищ (на експлуатацію яких власне і видається ліцензія), які б одночасно містили усі корисні копалини, зазначені у Переліку та одночасно видобувались як суміш з таких корисних копалин. Позивач вважає що за правовим визначенням, кожна окрема корисна копалина, зазначена у списку під поняттям «сировина цементна»в Переліку, вважається сировиною цементною, внаслідок чого її видобування надавало право видобувачу на застосування нормативу плати для сировини цементної, яка була передбачена додатком №1 до Закону України №309.

Позивач вважає, що окремої ліцензії на видобування «сировини цементної»не передбачено і що каолін є сировиною цементною у розумінні змісту постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.1994р. №827.

Тобто позивач висловлює свою позицію, виходячи з правового визначення поняття «сировина цементна», і не пов'язує застосування іншого нормативу плати в залежності від напрямку фактичного використання каоліну у виробництві цементу. Тобто правова позиція позивача полягає у тому, що каолін, як різновид глини, підпадає під нормативно визначений перелік корисних копалин, які є сировиною цементною.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю та просив його задовольнити.

Відповідач не визнає позовні вимоги повністю, просить в позові відмовити, оскільки спір виник через безпідставне віднесення позивачем частини видобутої глини - каоліну до сировини для виготовлення цементу, застосування неправильного розміру платежів та сплату податків до державного бюджету замість проведення оплати до місцевого бюджету.

Свої заперечення відповідач мотивує тим, що позивачем протягом півріччя 2010 року на підставі поданих розрахунків проводилася сплата платежів за користування надрами до державного бюджету, всупереч п. 7 розділу 2 „Прикінцевих положень" Закону України від 03.06.08 № 309 „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким запроваджено базові нормативи платежів за користування надрами для видобування корисних копалин згідно з додатком № 1, яким передбачено, що каолін первинний, каолін вторинний, глина вогнетривка, глина тугоплавка, сировина керамзитова відносяться до корисних копалин місцевого значення. Відповідач також посилається на лист Міністерства фінансів України від 21.08.08 № 31-12040-432-18/32726, у якому зазначено, що такі корисні копалини, як каолін первинний, каолін вторинний, глина вогнетривка, глина тугоплавка віднесено до корисних копалин місцевого значення і, відповідно, платежі за вказані глинисті породи справляються до місцевих бюджетів.

Також відповідач обґрунтував свою позицію нормами Закону України від 25.12.08 № 798-УІ „Про внесення змін до Закону України" „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»п. 8 розділу 2 Закону № 309 доповнено новим абзацом, у якому встановлено, що у 2009-2010 р.р. до базових нормативів, визначених у додатку № 1 до Закону № 309, які належать до абсолютних величин, застосовується коефіцієнт 1,439 та запроваджується норматив платежів за користування надрами для видобування глинистих порід у розмірі 5 відсотків до вартості таких видобутих порід, замість нормативів у абсолютних величинах. Оскільки каоліни включаються до групи „Глинисті породи", платежі за користування надрами для видобування корисних копалин повинні справлятися у розмірі 5 відсотків від його вартості та зараховуватись до місцевих бюджетів. В результаті перевірки розрахунку по платі за користування надрами визначено суму плати за користування надрами за корисну копалину каолін вторинний в сумі 60 445,9 грн.

Тобто, вважає відповідач, неправомірне застосування базового нормативу та невідповідність перерахування до бюджету, призвело до заниження плати за користування надрами за півріччя 2010 року до місцевого бюджету в сумі 60 445, 9 грн. та завищення плати за користування надрами, обрахованої до Державного бюджету в сумі 140 575,74 грн.

Відповідач також посилається на норму п.п.17.1.4 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинному на момент виникнення правовідносин), якою передбачено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті „в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідач стверджує, що корисною копалиною є каолін, а не сировина цементна. Всі податкові розрахунки, ліцензія та господарська діяльність ВАТ „Кіровоградське рудоуправління" пов'язані саме з каоліном, тому, вважає, що позивач помилково в своєму розрахунку застосував коефіцієнт за сировину цементну. У ліцензії № 459 від 28 лютого 1996 р. визначено перелік корисних копалин, які відповідно до даної ліцензії позивач має право видобувати - це вторинні каоліни, суглинки, пісок, прісні підземні води. Тому відповідач вважає, що встановлені камеральною перевіркою порушення визначено правомірно, висновки акту перевірки є обґрунтованими і ,відповідно, є законними податкові повідомлення - рішення, винесені на підставі акту перевірки.

Відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю із зазначених вище підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови у повному обсязі відкладено до 29.06.2011 року із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши у судовому засіданні подані суду письмові докази, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Згідно п. 1 ч 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Враховуючи п. 1 ч.І ст. З КАС України спір, який виник між сторонами є публічно-правовим і тому підлягає розгляду у адміністративному суді.

Тобто, до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд і вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, у яких вони вважають, що суб'єкт владних повноважень своїм рішенням, діями чи бездіяльністю порушив їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відкрите акціонерного товариства "Кіровоградське рудоуправління"діє на підставі Статуту, код за ЄДРПОУ 00191891, затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ "Кіровоградське рудоуправління"30.05.2007 року (а.с.31-33),зареєстрований у Головному управлінні статистики Кіровоградської області та Кіровоградській районній державній адміністрації Кіровоградської області, про що свідчать відповідні: довідка та свідоцтво (а.с.30,34,104).

Кіровоградською обєднаною державною податковою інспекцією проведено камеральну перевірку платника податків - ВАТ «Кіровоградське рудоуправління»щодо розрахунку плати за користування надрами за півріччя 2010 року, за результатами якої складено Акт про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) № 145/1500/00191891 від 07.10.2010 року (а.с.7-9).

Камеральною перевіркою встановлено, що ВАТ „Кіровоградське рудоуправління" в порушення п. 8 розділу ГГ Закону України від 03.06.08 року № 309 ( із змінами та доповненнями відповідно до Закону України від 25.12.08 № 798-УІ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України) проводилося нарахування плати за користування надрами за видобуту корисну копалину - каолін як за цементну сировину з застосуванням базового нормативу, визначеного у додатку № 1 до Закону № 309 за ставкою 6,0 грн. та коефіцієнту 1,439.

За результатами перевірки підприємству направлені податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 21.10.2010р. №0003551500/0 та від 31.12.2010р. №0003551500/1 на суму 63468,2 грн., у тому числі за основним платежем 60445,9 грн. плати за користування надрами та за штрафними (фінансовими) санкціями 3022,3 грн. (а.с.10,11).

Позивачем проведено адміністративне оскарження повідомлень-рішень. За наслідками розгляду скарг, позивачу відмовлено у їх задоволенні, про що винесені відповідні Рішення про результати розгляду скарги (а.с.12-23).

Відповідно ст.30 Кодексу України «Про надра»встановлено, що нормативи плати за користування надрами та порядок її справляння визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 264 "Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин", із змінами і доповненнями.

Відповідно до пункту 3 названого Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, об'єктом справляння платежу є обсяг (кількість) погашених або видобутих корисних копалин, який визначається платником за відповідною інструкцією, затвердженою Міністерством охорони навколишнього природного середовища.

Пунктом 4 зазначеного Порядку визначено, що вартість видобутих корисних копалин за звітний (податковий) період обчислюється платником з урахуванням обсягу готової продукції, що перебуває на складі гірничодобувного підприємства, та більшої її величини, обрахованої за фактичними цінами реалізації видобутих корисних копалин або за їх розрахунковою вартістю.

Податкові зобов'язання з платежів за користування надрами для видобування корисних копалин за звітний період обчислюються відповідно, до пункту 14 вищевказаного Порядку за формулою залежно від застосування базових нормативів платежів - абсолютних (тобто для видобутих та погашених запасів) та відносних величин (у відсотках до вартості одиниці видобутих корисних копалин).

Відповідно до статті 6 Кодексу про надра корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Законом України від 25 грудня 2008 року № 798-УІ "Про внесення змін до Закону України" "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено, що у 2009 році до визначених у додатках № 1 і 2 до цього Закону нормативів, що належать до абсолютних, застосовується коефіцієнт 1,439 та запроваджується базовий норматив платежів за користування надрами для видобування глинистих порід у розмірі 5 відсотків до вартості таких видобутих порід замість нормативів у грошовому розмірі. Зазначені нормативи залишились чинними і у 2010 році.

Відповідно до пункту 7 розділу II "Прикінцевих положень" Закону України від 3 червня 2008 № 309 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів* України" змінено базові нормативи платежів за користування надрами для видобування копалин згідно з додатком № 1. Зокрема, цим додатком передбачено, що каолін, каолін вторинний, глина вогнетривка, глина тугоплавка, сировина керамзитова відносяться до корисних копалин місцевого значення.

Стаття 11 Закону України № 1251-XII від 26.06.91 р. „Про систему оподаткування" (із змінами та доповненнями ) визначає, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів ) несуть платники податків і зборів ( обов'язкових платежів ) відповідно до законів України.

Порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин визначається Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України по геології і використанню надр від 30.12.97 № 207/472/51/157 ( із змінами та доповненнями ) (далі - Інструкція).

Пунктом 2.4 вищеназваної Інструкції передбачено, що відповідальність за своєчасність та повноту сплати до бюджетів сум плати за користування надрами для видобування корисних копалин несуть платники цієї плати, незалежно від наявності в їх складі філій, відділень, представництв та інших відокремлених підрозділів.

Відповідно до п. 6.3 Інструкції розрахунок плати за користування надрами для видобування корисних копалин складається за корисні копалини загальнодержавного та місцевого значення.

Плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення перераховується платниками в розмірі 100 відсотків до державного бюджету за місцезнаходженням родовища корисних копалин на бюджетні рахунки, відкриті відповідно до кодів бюджетної класифікації України, за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення перераховуються платником до місцевих бюджетів за місцезнаходженням родовища корисних копалин у розмірі 100 відсотків на бюджетний рахунок, відкритий відповідно до коду бюджетної класифікації України.

У ліцензії, виданій ВАТ "Кіровоградське рудоуправління" на експлуатацію родовища корисних копалин (а.с.26) зазначено корисні копалини:вторинні каоліни, каолін для цементу, а не цементну сировину, що підтверджує позицію відповідача.

Оскільки каоліни включаються до групи „Глинисті породи", платежі за користування надрами для видобування корисних копалин повинні справлятися у розмірі 5 відсотків від його вартості, і зараховуватись до місцевих бюджетів.

Поясненнями відповідача повністю спростовано та доведено безпідставність позовних вимог в частині застосування ставки як для сировини цементної, замість ставки для глинистих порід (в т. ч. каоліну вторинного).

Спростовують позицію позивача складені самим же позивачем: Податковий розрахунок з платежів за користування надрами за видобування корисних копалин за 2010 рік, у якому зазначено назву корисної копалини каолін (а.с.108-111), та Розрахунок плати за користування надрами для видобування вугілля камяного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудної для металургії, гірничо-хімічної, гірничорудної та будівельної сировини за 1 півріччя 2010 року, у якому зазначено назву корисної копалини каолін-сировина цементна (а.с.112-115). Тобто, одну і ту ж корисну копалину, видобуту в один і той же період, з одного і того ж родовища, позивач називає у одному випадку - каоліном, у другому випадку - каоліном-сировиною цементною.

Пороте, як зазначено вище, Відкрите акціонерне товариство “Кіровоградське рудоуправління”, згідно зі спеціальним дозволом (ліцензією) на користування надрами, має право розробляти Обознівське родовище з видобування вторинних каолінів для вогнетривкої промисловості. Запаси затверджені Державною комісією по запасах корисних копалин СРСР, протокол № 10276 від 23.10.2007р., ЦКЗ Мінметалургії СРСР, протокол № 357 від 18.09.1990р., - вторинні каоліни (в якості сировини для вогнетривкої промисловості) (а.с.26).

Таким чином, позивач безпідставно вважає що за правовим визначенням, кожна окрема корисна копалина, зазначена у списку під поняттям «сировина цементна»в Переліку, вважається сировиною цементною, внаслідок чого її видобування надає право видобувачу на застосування нормативу плати для сировини цементної, яка була передбачена додатком №1 до Закону України №309. Також є невірним висновок позивача, щодо того, що окремої ліцензії на видобування «сировини цементної»не передбачено і що каолін є сировиною цементною у розумінні змісту постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.1994р. №827.

Тобто суд не вбачає порушень відповідачем законодавчих норм при викладення висновків в Акті про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) від 07.10.2010р. №145/1500/191891 платника податків - ВАТ «Кіровоградське рудоуправління»та вважає, що податкові повідомлення - рішення від 21.10.2010р. №0003551500/0 та від 31.12.2010р. №0003551500/1 винесені відповідачем правомірно

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1ст.9 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ ” від 06.03.2008 року № 2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Встановлення невідповідності діяльності субєкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Позивач не надав суду безспірних доказів про наявність в діях відповідача порушень законодавства при винесенні відповідачем податкових повідомлень-рішень від 21.10.2010р. №0003551500/0 та від 31.12.2010р. №0003551500/1.

А порушення позивачем порядку сплати платежів за користування надрами привели до необхідності визнати позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 94, 159 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відкритого акціонерного товариства "Кіровоградське рудоуправління" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 21.10.2010р. №0003551500/0 та від 31.12.2010р. №0003551500/1 на суму 63468,2 грн.- повністю відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанову виготовлено в повному обсязі 29 червня 2010 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько