Постанова № 1683993, 20.05.2008, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16

тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"20" травня 2008 р. Справа № А4/122-08

Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В., розглянувши справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Термінал „Авто логістика”

до

Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області

про

скасування податкових повідомлень-рішень

секретар судового засідання: Холоденко Н.О.

за участю представників:

від позивача

Єфімов С.А. дов. від 19.022008р.

від відповідача

Башинська О.П. дов. від 9.01.2008 № 85\10\10, Титенко Г.П. дов. від 20.03.2008р. № 437\9\10

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.05.2008р. о 12 год. 20 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 26.05.2008р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

Встановив:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю „Термінал „Автологістика” (надалі - позивач) до ДПІ у Бородянському районі (надалі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2008р № 0000132300\0, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання зі сплати ПДВ загалом на суму 74380,5 грн., податкового повідомлення-рішення від 30.01.2008р. № 0000142300\0, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання зі сплати комунального податку загалом на суму 204 грн. та податкового повідомлення-рішення від 30.01.2008р. № 0000152300\0, яким позивачеві нараховано 170 грн. штрафних санкцій зі сплати комунального податку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в акті перевірки безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ, підтверджені податковими накладними, виданими ТОВ „Агрошляхбудсервіс” внаслідок виконання останнім підрядних робіт по улаштуванню дорожнього покриття проїздів та майданчиків с. Пилиповичі, що придбавались позивачем у рамках договору на улаштування дорожнього покриття № 02\06-19, здійснювались на орендованих позивачем земельних ділянках. Придбання позивачем підрядних робіт здійснювались з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях –в операціях діяльності автомобільного вантажного транспорту.

Сума ПДВ у розмірі 2083 грн. за березень 2006р. підтверджується податковою накладною від 17.03.2006р. на суму 12500 грн., виписаною позивачеві ТОВ „Сучасні технології будівництва”.

Стосовно заниження з боку позивача комунального податку, останній посилаючись на наказ Державного комітету статистики України від 28.09.2005р. № 286 „Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників” наголошує на тому, що перевіряючими безпідставно включено Іваницького Віктора Івановича, який перебував на посаді директора ТОВ „Термінал „Автологістика” з 25.05.2005р. і був прийнятий на роботу за сумісництвом, до переліку, на підставі якого визначається облікова кількість працівників. Також, позивач посилаючись на вимоги пп. 4.1.4 п. 4.1 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” наголошує на тому, що ДПІ безпідставно нарахувала штрафні санкції за несвоєчасне подання розрахунку з комунального податку.

Відповідач –ДПІ у Бородянському районі у своїх запереченнях на позовну заяву від 1.04.2008р. № 470\9\10-026 вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд залишити позов без задоволення з огляду на наступне:

- позивач в порушення вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” відніс до складу податкового кредиту ПДВ по операціях не пов’язаних із веденням господарської діяльності в сумі 47504 грн., згідно податкових накладних виписаних ТОВ „Агрошляхбудсервіс” за будівельно-монтажні роботи по реконструкції доріг. При цьому, за результатами зустрічної перевірки було встановлено, що згідно договору від 13.06.2006р. № 02\06-19 ТОВ „Агрошляхбудсервіс” проводило будівельно-монтажні роботи по реконструкції доріг с. Пилиповичи, про що свідчать акти виконаних робіт.

- в порушення вимог пп. 7.4.5 статі 7 Закону України „Про податок на додану вартість” до складу податкового кредиту віднесено ПДВ в сумі 2083 грн. не підтвердженій податковою накладною. В реєстрі включена накладна виписана ТОВ „Сучасні технології будівництва” сума ПДВ –2083,33 грн., в якій не зазначено номер та інд. податковий номер.

- встановлено заниження комунального податку загалом на суму 34 грн., внаслідок порушення вимог статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори”, оскільки невірно було визначено облікову кількість працівників Товариства.

- в порушення вимог пп. 4.1.4 п. 4.1 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” позивачем не подано розрахунок комунального податку за 4 кв. 2005р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:

З 3.12.2007р. по 28.12.2007р. року працівниками ДПІ у Бородянському районі було проведено виїзну планову перевірку ТОВ „Термінал „Автологістика” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 8.07.2005р. по 30.09.2007р., за наслідками якої складено акт від 17.01.2008р. № 21\23-33512918.

Як вбачається з згаданого акта перевірки від 17.01.2008р. № 21\23-33512918, в ході її проведення було встановлено, зокрема, порушення ТОВ „Термінал „Автологістика” вимог пп.7.4.5 п.7.4. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” внаслідок чого донараховано податок на додану вартість в сумі 2083 грн. за березень 2006р.

- пп.7.4.5 п.7.4. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 47504 грн.

- статті 15 Декрету Кабінету міністрів України „Про місцеві податки та збори”, внаслідок чого позивачем занижено комунальний податок загалом на 34 грн.

- пп. 4.1.4 п. 4.1 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме: не подано розрахунок комунального податку за 4 кв. 2005р.

На підставі згаданого акта перевірки ДПІ у Бородянському районі винесено податкове повідомлення-рішення від 30.01.2008р № 0000132300\0, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання зі сплати ПДВ загалом на суму 74380,5 грн., з яких 49587 грн. –сума ПДВ, а 24793,5 грн. –сума штрафних санкцій з цього податку; податкове повідомлення-рішення від 30.01.2008р. № 0000142300\0, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання зі сплати комунального податку загалом на суму 204 грн., з яких 34 грн. –сума основного платежу, а 170 грн. –сума штрафних санкцій з цього податку; та податкового повідомлення-рішення від 30.01.2008р. № 0000152300\0, яким позивачеві нараховано 170 грн. штрафних санкцій зі сплати комунального податку.

Згідно вимог п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. (Закон у редакції, чинній на момент проведення перевірки).

Приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної.

Будь-яких інших правил чи застережень щодо дати виникнення права у платника податку на податковий кредит Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як зазначено в акті перевірки та підтверджено під час судового розгляду, 13.06.2006р. між позивачем та ТОВ „Агрошляхбудсервіс” укладено Договір № 02\06-19 на улаштування дорожнього покриття, згідно умов якого ТОВ „Термінал „Автологістика” –Замовник, доручає, а ТОВ „Агрошляхбудсервіс” –Генеральний підрядник, приймає на себе виконання власними і залученими силами і засобами комплексу будівельно-монтажних робіт по улаштуванню дорожнього покриття проїздів та майданчиків с.Пилиповичі, згідно проектно-кошторисної документації. Динамічна ціна робіт, що доручені Генеральному підряднику, згідно умов п. 2.1 договору складає 300000 грн., в т.ч. ПДВ 50000 грн. Термін виконання будівельно-монтажних робіт –початок –червень 2006р., завершення –грудень 2006р. (п.3.1 договору).

Позивачем до матеріалів справи залучений акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2006р. та за листопад 2006р. замовник –ТОВ „Термінал „Автологістика” найменування будівництва – улаштування дорожнього покриття проїздів та майданчиків с. Пилиповичі., в якому перераховані виконані роботи та складений локальний кошторис та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2006р. та листопад 2006р. (підписані та скріплені печатками з боку підрядника –ТОВ „Агрошляхбудсервіс”, з боку замовника - ТОВ „Термінал „Автологістика” (копії залучені до справи, оригінали надавались для огляду під час судового розгляду).

Також, позивачем залучені копії платіжних доручень від 13.06.2006р. № 67 на суму 150000 грн., призначення платежу –оплата за реконструкцію автодоріг, від 1.09.2006р. № 91 на суму 50000 грн., від 29.11.2006р. на суму 85022,80 грн., призначення платежу –оплата за БМР згідно акту виконаних робіт, де платником виступає ТОВ „Термінал „Автологістика”, а одержувачем - ТОВ „Агрошляхбудсервіс”.

На підтвердження виконання зазначених договорів ТОВ „Агрошляхбудсервіс” видавало позивачу податкові накладні (копії в матеріалах справи).

- податкову накладну від 31.07.2006 року № 5\7 на суму 150000 грн., сума ПДВ - 25000 грн..

- податкову накладну від 29.09.2006р. № 4\9 на суму 50493,60 грн., сума ПДВ –8415,60 грн.

- податкову накладну від 30.11.2006 року № 10\11 на суму 84529,20 грн., сума ПДВ –14088,20 грн.

Зазначені накладні відображені позивачем в реєстрі податкових накладних, а суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Як вбачається матеріалів справи, на момент проведення перевірки позивач на підтвердження суми податкового кредиту за вересень, жовтень, січень 2006 року мав податкові накладні, отримані від ТОВ „Агрошляхбудсервіс”, які містять всі необхідні реквізити, визначені вимогами п.п 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідачем, при проведенні перевірки було встановлено завищення позивачем податкового кредиту загалом на суму 49587 грн. внаслідок неправомірного, на думку ДПІ, віднесення Товариством до складу податкового кредиту сум ПДВ згідно зазначених накладних, отриманих від ТОВ „Агрошляхбудсервіс”, внаслідок порушення з боку позивача вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Згідно вимог пп. 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

При цьому, приписами пп. 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

ДПІ, посилаючись на порушення з боку позивача вимог пп. 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” зауважує на тому, що придбані в ТОВ „Агрошляхбудсервіс” послуги, на виконання яких і були виписані податкові накладні, не призначені для використання в господарській діяльності позивача.

Однак, з такими висновками не можна погодитись з огляду на наступне: як було встановлено під час судового розгляду, видами діяльності ТОВ „Термінал „Автологістика” є діяльність автомобільного вантажного транспорту, посередництво в торгівлі автомобільними деталями та приладами, технічне обслуговування та ремонт автодоріг. До матеріалів справи залучені договори довгострокової оренди земельної ділянки від 9.09.2005р. та від 24.01.2007р., укладених між позивачем та Пилиповицькою сільською радою, згідно умов якого позивач отримав у строкове платне володіння земельні ділянки для будівництва виробничої бази, яка знаходиться на території Пилиповицької сільської ради.

Як вбачається з залучених до матеріалів справи договору Договір № 02\06-19 та актів приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2006р. та за листопад 2006р., підрядником - ТОВ „Агрошляхбудсервіс” виконувались підрядні роботи по улаштуванню дорожнього покриття проїздів та майданчиків с.Пилиповичі.

ДПІ у Бородянському районі залучено довідку від 15.01.2008р. № 20\23-03580676 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ „Агрошляхбудсервіс” з питань правових відносин з ТОВ „Термінал „Автологістика” за період з 1.06.2006р. по 31.01.2007р., з якої вбачається, що ТОВ „Агрошляхбудсервіс” протягом вересня-жовтня 2006р. проводились будівельно-монтажні роботи по реконструкції доріг с. Пилиповичі для ТОВ „Термінал „Автологістика” на загальну суму 2850022,80 грн., що підтверджено довідками про вартість виконаних робіт та актами приймання виконаних робіт за вересень та жовтень 2006р. Суми ПДВ по виписаних ТОВ „Агрошляхбудсервіс” податкових накладних включена до податкових зобов’язань відповідних періодах 2006р. та відображена у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних. Заборгованість по розрахунках із споживачем станом на 1.01.2007р. – відсутня.

До матеріалів справи відповідачем залучені відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт, у яких зазначено найменування робіт- капітальний ремонт вулиці с.Пилиповичі.

Господарський суд визнає непереконливими доводи ДПІ стосовно того, що виконані контрагентом позивача ТОВ „Агрошляхбудсервіс” роботи є власне будівництво доріг в с. Пилиповичі, а не виконання підрядних робіт по улаштуванню дорожнього покриття проїздів та майданчиків с.Пилиповичи, з огляду на відсутність жодних доказів на підтвердження того, що позивач замовляв чи інвестував будівництво доріг в с. Пилиповичі, чи на замовлення Пилиповецької сільської ради укладав угоди для будівництва доріг саме у селі. Із залученого ДПІ листа від 12.02.2008р. № 5 вбачається, що ТОВ „Агрошляхбудсервіс” протягом червня-грудня 2006р. та січня-березня 2007р. дійсно виконувало роботи по капітальному будівництву вилиць с. Пилиповичі, замовниками якого виступала саме Пилиповецька сільська рада, а платниками окрім ради виступали і фізичні особи. В переліку осіб, які замовляли чи фінансували будівництво доріг у с. Пилиповичі, ТОВ „Термінал „Автологістика” –відсутнє.

З огляду на викладені обставини та враховуючи приписи Закону України „Про податок на додану вартість” господарський суд визнає помилковим висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту загалом на суму 49587 грн. внаслідок віднесення Товариством до складу податкового кредиту сум ПДВ згідно накладних, отриманих від ТОВ „Агрошляхбудсервіс”, за відсутності порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Стосовно зазначеного в акті перевірки порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 статі 7 Закону України „Про податок на додану вартість” а саме: до складу податкового кредиту віднесено ПДВ в сумі 2083 грн. не підтверджено податковою накладною, слід зауважити наступне: Дане порушення встановлене в результаті співставлення фактично наявних податкових накладних з сумою кредиту в реєстрах придбання з ПДВ (20 аркуш акта перевірки).В реєстрі включена накладна виписана ТОВ „Сучасні технології будівництва” сума ПДВ –2083,33 грн., в якій не зазначено номер та інд. податковий номер.

Позивач, на підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту за березень 2006 року надав податкову накладну від 17.03.2006р. № 147, отриману від ТОВ „Сучасні технології будівництва”, яка містять всі необхідні реквізити, визначені вимогами п.п 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (копія залучена до матеріалів справи, оригінал наданий для огляду у судовому засіданні). Накладна виписана на виконання наданих позивачеві проектних робіт ТОВ „Сучасні технології будівництва” на загальну суму 12500 грн., в т.ч. 2083 грн. ПДВ. На підтвердження факту виконання проектних робіт, позивачем залучено до матеріалів справи акт № СТ-0000321 здачі-прийняття робіт (підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

При цьому, слід зауважити наступне: посилання відповідача на відсутність в реєстрі повних реквізитів накладної, за умови встановлення під час судового розгляду того факту, що згадана податкова накладна була виписана виконавцем робіт –ТОВ „Сучасні технології будівництва”, не заслуговують судом на увагу, оскільки не є підставою для висновку щодо порушення з боку позивача вимог пп. 7.4.5 статі 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Щодо заниження позивачем комунального податку загалом на суму 34 грн., внаслідок порушення вимог статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори” оскільки невірно було визначено облікову кількість працівників Товариства, в наслідок чого відповідачем винесено оспоруване податкове повідомлення-рішення від 30.01.2008р. № 0000142300\0, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання зі сплати комунального податку загалом на суму 204 грн., з яких 34 грн. –сума основного платежу, а 170 грн. –сума штрафних санкцій з цього податку, господарський суд вважає що оспорюване рішення підлягає скасуванню з огляду на таке:

Як вбачається з акта перевірки від 17.01.2008р. № 21\23-33512918 підставою для нарахування позивачеві 34 грн. комунального податку, ДПІ зазначила невірне визначення облікової кількості працівників Товариства, і як наслідок заниження комунального податку загалом на суму 34 грн. у періоді з 3 кв. 2005р. по 3 кв. 2007р.

Відповідно до приписів статті 1 Декрету Кабінету міністрів України „Про місцеві податки і збори” комунальний податок належить до місцевих податків і зборів, який справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (стаття 15 згаданого Декрету)

Враховуючи роз'яснення Мінстату України від 13.02.96 р. № 04-2-7/60, для розрахунку комунального податку рекомендовано застосовувати показник «середньоспискова (на сьогодні –середньооблікова) чисельність штатних працівників спискового (на сьогодні –облікового) складу», який обчислювався відповідно до Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.95 р. № 171

Наказом Держкомстату України від 28.09.2005 р. № 286 (зареєстровано в Мінюсті України 30.11.2005 р. за № 1442/11722, за текстом –Інструкція № 286) затверджено і введено в дію з 01.01.2006 р. Інструкцію зі статистики кількості працівників, пунктом 1.8 якої визначено, що суть показника середньооблікової кількості штатних працівників полягає в тому, що зайнятий працівник враховується лише один раз (за місцем основної роботи) незалежно від терміну трудового договору та тривалості робочого часу.

Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого –по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, та ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця (пп. 3.2.1 Інструкції № 286).

Відповідно до пп. 3.2.2 Інструкції № 286 при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників, зазначені в пунктах 2.4 та 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8, 2.5.9 Інструкції № 286).

Специфічним є визначення середньооблікової кількості штатних працівників на підприємствах, які працювали неповний місяць (наприклад, на створених або ліквідованих підприємствах). Так, згідно з пп. 3.2.4 Інструкції № 286 середньооблікова кількість штатних працівників на підприємствах, які працювали неповний місяць, визначається шляхом ділення суми облікової кількості штатних працівників за всі дні роботи підприємства у звітному місяці, включаючи вихідні, святкові та неробочі дні за період роботи, на число календарних днів у звітному місяці.

Згідно з п. 4.3 згаданої Інструкції не включаються до середньооблікової чисельності працівники, які не перебувають у штаті даного підприємства, а саме прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств і ті, які оформлені за сумісництвом на одному і тому ж підприємстві (внутрішні сумісники).

До складу сумісників не повинні включатися працівники, які виконують, крім основної роботи, іншу оплачувану роботу без зайняття штатної посади на тому ж підприємстві. Працівник, який отримує на одному підприємстві дві, півтори або менше однієї ставки і оформлений за сумісництвом на тому ж підприємстві, де знаходиться основне місце роботи (внутрішнє сумісництво), враховується як одна фізична особа.

В акті перевірки зазначено, що позивачем було невірно визначено облікову кількість працівників за період з 3 кв. 2005р. по 3 кв. 2007р.. Позивач, наголошуючи на відсутності з його боку порушень щодо заниження комунального податку, посилається на те, що працівниками ДПІ безпідставно включено Іваницького Віктора Івановича, який перебував на посаді директора ТОВ „Термінал „Автологістика” з 25.05.2005р. і був прийнятий на роботу за сумісництвом, до переліку, на підставі якого визначається облікова кількість працівників.

Однак, з акта перевірки не вбачається, яка саме розбіжність у кількості працюючих була виявлена, оскільки зазначено лише середньоспискова чисельність за даними платника та дані перевірки щодо розміру комунального податку. Під час судового розгляду присутні представники ДПІ не змогли пояснити на яку кількість виникла розбіжність у перевіряємому періоді, і так само не могли спростувати посилання позивача стосовно того, що податковою службою було помилково включено сумісника Іваницького Віктора Івановича.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порушення наведеної норми ДПІ у Бородянському районі не надано належних доказів на підтвердження факту заниження з боку позивача комунального податку на суму 34 грн. та не доведено під час судового розгляду як правомірність нарахування так і сам розмір донарахування. З огляду на викладене, господарський суд визнає правомірними та задовольняє позовні вимоги ТОВ „Термінал „Автологістика” щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2008р. № 0000142300\0, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання зі сплати комунального податку загалом на суму 204 грн.

Позивач, посилаючись на вимоги пп. 4.1.4 п. 4.1 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” наголошує на неправомірному нарахуванні 170 грн. штрафних санкцій згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 30.01.2008р. № 0000152300\0.

Як було встановлено під час судового розгляду, підставою для нарахування позивачеві 170 грн. штрафних санкцій зі сплати комунального податку, ДПІ визначила не подання позивачем розрахунку комунального податку за 4 кв. 2005р. При цьому, згадана обставина не заперечується позивачем.

Згідно з вимог пп. 4.1.4 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

•календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків) –протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

•календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків) –протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Базовий податковий період для комунального податку визначається відповідно до прийнятого рішення органу місцевого самоврядування про справляння місцевого податку на відповідній території органу місцевого самоврядування.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного терміну подання податкової декларації.

Згідно вимог пп. 17.1.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2008р. № 0000152300\0, яким позивачеві нараховано 170 грн. штрафних санкцій за неподання розрахунку зі сплати комунального податку за 4 кв. 2005р.

З огляду на викладене, господарський суд визнає правомірними та задовольняє позовні вимоги ТОВ „Термінал „Автологістика” про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Бородянському районі від 30.01.2008р № 0000132300\0, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання зі сплати ПДВ загалом на суму 74380,5 грн. та податкового повідомлення-рішення від 30.01.2008р. № 0000142300\0, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання зі сплати комунального податку загалом на суму 204 грн. У задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Бородянському від 30.01.2008р. № 0000152300\0, яким позивачеві нараховано 170 грн. штрафних санкцій зі сплати комунального податку - відмовлено.

Судові витрати (3,40 грн. судового збору) розподіляються відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163, Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

постановив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі від 30.01.2008р № 0000132300\0 та від 30.01.2008р. № 0000142300\0.

У задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бородянському від 30.01.2008р. № 0000152300\0 –відмовлено.

2. Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Термінал „Автологістика” (07852, Київська обл., Бородянський р-н, с.Пилиповичі, вул. Привокзальна, 15 код 33512918) 3,37 грн. судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Попікова О. В.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі – 26 травня 2008р.