Рішення № 1683771, 24.03.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 4/408

24.03.08

За позовом Заступник Дніпровського транспортного прокурора м. Києва

до Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кий-Луга-Cервіс"

про визнання договору оренди нерухомого майна недійсним

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовною заявою звернувся Заступник Дніпровського транспортного прокурора м. Києва, в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України про визнання договору від 30.03.2006р.№2960 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю „Кий-луга-сервіс” недійсним.

05122007 року до початку розгляду справи від представника прокуратури надійшло клопотання про відмову від позовних вимог

Відповідно до ст.29 ГПК України, відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті.

Позивач - Міністерство транспорту та Зв’язку України підтримує позов в повному обсязі 29022008 року представник позивача надав суду позовну заяву про визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності недійсним

11.03.2008р. Міністерство транспорту та Зв’язку України подало до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №2960 від 30.03.2006р., укладений між РВ ФДМУ по м. Києву та ТОВ „Кий –Луга-Сервіс” нечинним, посилаючись при цьому на ст. ст. 793, 794 Цивільного Кодексу України, які визначають письмову форму договору найму будівлі або іншої капітальної споруди та нотаріальне посвідчення, якщо договір укладено на 1 рік і більше та якщо договір укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.

Представник відповідача-1 надав заперечення проти позовних вимог

Представник відповідача-2 надав відзив на позовну заяву, в якій заперечує проти позовних вимог

Третя сторона по справі підтримує позовні вимоги в повному обсязі

За клопотанням обох сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено ч.1 ст.69 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін та з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30032006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю „Кий - луга - сервіс” було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2960

Відповідно до розділу 1 даного Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно –частина вертикальної підпірної стіни довжиною 500 пм, розміщене в районі шостих та сьомих східців вище за течією від станції метро “Дніпро”, що знаходиться на балансі відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт” та є державною власністю, вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 31122005 року 1716310 грн Майно передалося в оренду з метою розміщення несамохідного ресторанного та готельного комплексу

Позивач вважає, що згідно з ч 2 ст 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” не можуть бути об’єктом оренди, зокрема, об’єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч2 ст5 Закону України “Про приватизацію державного майна”

Також позивач вважає, що спірний договір № 2960 від 30.03.2006 року, укладений відповідачами є недійсним, оскільки він нотаріально не посвідчений та не здійснено його державну реєстрацію

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч 1 ст 7 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” будь-яка фізична чи юридична особа має право звернутися з пропозицією щодо оренди майна

17012006р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Кий-луга-сервіс” (Відповідач-2), відповідно до порядку укладення договору оренди, передбаченого ч1 ст 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” подав свою заяву до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м Києву (відповідача-1) про намір взяти в оренду вищезазначене майно, додавши до неї всі необхідні документи, згідно з переліком визначеним Фондом державного майна України, та відповідний типовий проект договору оренди майна Відповідач-1 відмовив відповідачу-2 в укладенні договору оренди нерухомого майна

Отримавши відмову щодо укладення договору оренди відповідач-2 правомірно відповідно до приписів п 8 ст 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” звернувся за захистом своїх інтересів з позовом до Господарського суду м Києва

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16 лютого 2006 року по справі № 3/93 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Кий-луга-сервіс” були задоволені повністю, а саме –було затверджено текст договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності –вертикальної підпірної стіни довжиною 500 пм, розміщене в районі шостих та сьомих східців вище за течією від станції метро “Дніпро”, який вважається укладеним після набрання чинності судовим рішенням

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15032006р рішення суду першої інстанції по справі 3/93 було залишено без змін

Так, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16 лютого 2006 року по справі № 3/93, Постанови про відкриття виконавчого провадження № 405/1 від 290306р та Вимоги державного виконавця № 405/1 від 290306р Державної виконавчої служби м Києва між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю „Кий-луга-сервіс” 30032006 року було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2960

Під час розгляду справи № 3/93 судами першої та апеляційної інстанції досліджувалось питання неможливості передачі в оренду спірного майна на підставі ч 2 ст 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, абз 17 п 2 ст 5 Закону України “Про приватизацію державного майна”, та було встановлено, що спірне майно не відноситься до об’єктів загальнодержавного значення, а тому може бути об’єктом оренди

Відповідно до ч 2 ст 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони

Згідно з ч 2 ст 12 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що у разі передачі спору на розгляд суду, арбітражного суду договір оренди вважається укладеним з моменту набрання чинності рішення суду, арбітражного суду про укладення договору оренди і на умовах, зазначених у ньому

Відповідно до вищенаведеної норми Закону України “Про оренду державного та комунального майна” твердження позивача щодо того, що договір укладений між відповідачами належить вважати недійсним, тому що він нотаріально не посвідчений та не здійснено його державну реєстрацію, є безпідставними

Приписи ч 2 ст 220 Цивільного кодексу України, що передбачають, у разі укладення договору строком на три роки і більше, обов’язковість його нотаріального посвідчення не застосовуються до договору укладеного між відповідачами, у зв’язку з тим, що він був укладений на підставі рішення суду

З огляду на те, що договір укладено відповідно до приписів Рішення, і без нотаріального його посвідчення, унеможливлюється також реєстрація такого договору і як правочину в Державному реєстрі правочинів

Після укладення договору, відповідач-2 своєчасно та у повному розмірі сплачує орендну плату, встановлену договором, що призводить до надходжень у державний бюджет додаткових коштів

На користь відповідачів свідчить висновок, викладений у Листі Фонду державного майна України від 18082005 р № 10-25-12823 про те, що Фонд державного майна України не вбачає перешкод щодо здачі в оренду нерухомого майна (укріпної стінки), що належить до державної власності і перебуває на балансі відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт”

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального Кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Ні з позовної заяви, ні з письмових та усних пояснень позивача, ні з наданих суду доказів, не вбачається факту порушення при укладені спірного договору, прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить вичерпний перелік вимог, додержання яких є необхідно для чинності правочину, а саме:

1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (у відповідності до вимог ст.92 ЦК України).

3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6.Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п‘ятою та шостою статті 203 цього.

Згідно ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Укладення договору № 2960 від 30.03.2006 року відбулося в межах відносин, передбачених чинним законодавством України.

Позивачем не наведено і не доведено суду жодної з підстав для визнання договору № 2960 від 30.03.2006 нечинним, як вимагає позивач в заяві про уточнення позовних вимог від 11.03.2008р.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з’ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.

Позивач не надав доказів про те, що внаслідок виконання договору № 2960 від 30.03.2006 укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю „Кий - луга - сервіс” правочин суперечить Цивільному Кодексу України, Господарському Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати покладаються на позивача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального Кодексу України.

24.03.2008р. в судовому засіданні закінчено розгляд справи. Суддя за згодою представників сторін, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголосив тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального Кодексу України,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Міністерству транспорту та зв’язку України відмовити повністю.

Стягнути з Міністерства транспорту та зв’язку України (01135, м Київ, вул пр-т Перемоги, 14) в доход Державного бюджету України 85 грн. державного мита.

Стягнути з Міністерства транспорту та зв’язку України (01135, м Київ, вул пр-т Перемоги, 14) на користь Державного підприємства „Судовий Інформаційний центр” (03057, м Київ, пр. Перемоги, 44, р/р 31213259700011 УДК у Шевченківському районі, ідентифікаційний код 26077968) 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

Борисенко І.І.

Рішення підписано: 22.04.2008р.