Рішення № 1683591, 25.02.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 22/103-6/564

25.02.08

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал”

До відповідача Комунального підприємства “Служба замовника житлово-комунальних послуг Оболонського району у місті Києві”

Про стягнення 247381,41 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача Троян О.В. (за дов. № 29 від 09.01.2008)

Патюк Т.Й. (за дов. № 25 від 09.01.2008)

Від відповідача Карпічко В.Л. (за дов. № 989 від 06.06.2007)

Обставини справи:

До господарського суду м. Києва звернулося з позовом відкрите акціонерне товариство (далі –ВАТ) “Акціонерна компанія “Київводоканал” до комунального підприємства “Управління житлового господарства” Оболонського району у м. Києві про стягнення з останнього 247381,41 грн. за договором на користування електричною енергією № 7 від 10.01.1996.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за спожиту електроенергію за договором № 7 від 10.01.1996, згідно з яким відповідач зобов'язувався щомісячно до 10 числа поточного місяця сплачувати позивачу за використану електроенергію по діючому на день сплати тарифу. Відповідач свої зобов'язання виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 179801,65 грн., на яку позивачем здійснено нарахування трьох процентів річних, інфляційних та штрафних санкцій.

Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те що, по-перше, не погоджується з фактом надання позивачем послуг з постачання електроенергії, підтвердженням чого, на думку відповідача, є відсутність актів звірки починаючи з 01.01.2001; по-друге, вказані часткові виплати по виставлених позивачем рахунках здійснювало населення, а не відповідач, яке сплачувало ці кошти на рахунок ГІОЦ. У свою чергу, ГІОЦ у зв'язку з наявністю застарілої інформації продовжував помилково розщеплювати ці платежі на рахунок позивача.

Також відповідач вважає, що підтвердженням факту неотримання відповідачем послуг з постачання електроенергії та відсутності у останнього заборгованості по вказаним послугам є платіжне доручення № 2163 від 11.12.2003, за яким відповідач сплатив позивачу 20000 гривень із призначенням платежу “передплата згідно договору № 7 від 10.01.1996 за електроенергію за І квартал 2003 року”.

Крім того, на думку відповідача, термін дії договору на користування електричною енергією № 7 від 10.01.1996 закінчився 31.12.2002, а акт звірки наданих послуг був підписаний начальником ЖЕКу № 15 без перевірки достовірності наведених у ньому даних.

Рішенням суду від 16.12.2004 позов було задоволено частково. Зокрема, було вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 179801,65 грн. основного боргу, 1348,51 грн. штрафу, 49222,64 грн. інфляційних, трьох процентів річних в розмірі 17083,65 грн., 1691,3 грн. державного мита та 117,4 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2005 зазначене рішення суду було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2005 згадані вище рішення та постанову було скасовано, а справу –направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Підставою для скасування судових рішень стало не встановлення повноважень начальника житлово-експлуатаційної контори на підписання акту звірки даних спожитої електроенергії.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.08.2005 справі було присвоєно номер 22/103-6/564.

Ухвалою Верховного Суду України від 15.09.2005 було відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 21.07.2005.

Ухвалою суду від 19.01.2006 відповідача комунальне підприємство “Управління житлового господарства” Оболонського району у м. Києві було замінено його правонаступником комунальним підприємством “Служба замовника житлово-комунальних послуг Оболонського району у місті Києві”.

Під час розгляду справи представником позивача було заявлено клопотання про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи.

Дослідивши матеріали справи, доводи, на яких ґрунтується клопотання позивача та заперечення проти нього, враховуючи те, що для з’ясування питання про кількість та вартість спожитої відповідачем електричної енергії потрібні спеціальні знання, суд призначив у справі судово-бухгалтерську експертизу, зупинивши провадження у справі.

Ухвалою від 03.09.2007 після повернення матеріалів, провадження по справі було поновлено.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

10.01.1996 між Дніпровською водопровідною станцією та Державним комунальним управлінням житлового господарства Мінського району міста Києва було укладено договір № 7 на користування електричною енергією (далі - Договір), згідно з яким позивач зобов'язувався відпускати електроенергію відповідачу в межах 750 кВА/кВт/ приєднаної потужності відповідно до встановлених для нього Договором умовами і величинами споживання електричної енергії.

Згідно з пунктом 6 Договору розрахунок за електроенергію проводиться шляхом перерахування відповідачем щомісячно до 10 числа кожного місяця авансових платежів в сумі: січень - 4центи - 20000 кВт. ч. по курсу НБУ на день оплати; лютий і всі наступні місяці - тариф х 20000 кВт. ч. Остаточний розрахунок проводиться по спливу звітного періоду. Не пізніше 15 числа після завершення звітного періоду позивач зобов'язався проводити перерахунок за спожиту енергію відповідно до наданих відповідачем відомостей про фактичне споживання електроенергії, яка врахована розрахунковими лічильниками.

Згідно з наказом ВАТ „Київводоканал” № 207 від 18.12.2001 Дніпровську водопровідну станцію включено до складу департаменту експлуатації водопровідного господарства позивача, яка стала правонаступником цього структурного підрозділу. Відповідно до пункту 1.2 Положення про департамент експлуатації водопровідного господарства цей департамент є відокремленим структурним підрозділом позивача без права юридичної особи.

Відповідач є правонаступником всіх прав та обов'язків державного комунального підприємства управління житлового господарства Мінського району міста Києва згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1625 від 01.08.2001, рішенням І сесії Оболонської районної у м. Києві ради І скликання № 1/4 від 17 вересня 2001 року та статутом підприємства.

Відповідно до п. 9 Договору його було укладено до 31.12.1996 і він вважається щорічно продовженим, якщо за один місяць до закінчення строку не поступить заяви однієї із сторін про відмову від даного договору або його перегляд.

У зв’язку з відсутністю відповідної заяви від сторін Договір щорічно продовжувався.

Заперечення відповідача щодо закінчення терміну дії Договору на підставі листа від 26.11.2002 з 31.12.2002 є необґрунтованими, оскільки лист від 26.11.2002 не містить прямої пропозиції про припинення дії Договору, а тільки інформує про встановлення 31.12.2002 як останньої дати Договору. У зв’язку з тим, що сторони не припинили дію Договору 31.12.2002, застосовуються правила про його пролонгацію, передбачені пунктом 9 Договору. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається. Окрім того, виходячи зі змісту зазначених листів, припинення дії Договору можливе за умови укладення відповідачем аналогічного договору з акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго”, тоді як відповідач такого договору не укладав.

Порядок обліку електричної енергії передбачено п. 4.3 Договору, відповідно до якого на відповідача було покладено обов'язок надавати відомості про фактичне споживання електроенергії за місяць не пізніше 10 числа після закінчення звітного періоду у письмовій формі.

Відомості про фактичне споживання електроенергії суду не подані.

У той же час, відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

31.08.2004 було складено акт звірки даних спожитої електроенергії субабонентом "УЖГ Оболонського району м. Києва (ЖЕК № 15)" за період з січня 2001 року по серпень 2004 року.

Згідно з цим актом комісією в складі голови комісії - головного енергетика УЕ ДнВС Нагайко Г.М. та членів комісії: Кіщук А.О. - начальника ЦЕПЕМ КВП та зв'язку, Король В.В. -начальника ЖЕК № 15, Воронова Л.П. - інженера енергетика було проведено звірку показань лічильників та поданих звітів в бухгалтерію ДЕВГ ВАТ "АК "Київводоканал" про спожиту електроенергію відповідачем через підстанцію ДнВС 110/35/6кВ за період з січня 2001 року по серпень 2004 року включно та виявлено, що облік спожитої електроенергії ведеться згідно з діючим договором № 7 від 10.01.1996 та поданими електриком ЖЕК № 15 даних в енергослужбу УЕ ДнВС. Як зазначено в акті, показання лічильників на момент перевірки відповідають поданим звітам, а кількість спожитої енергії по рокам приведена у додатках.

Електроенергія за Договором постачалась для потреб житлових будинків (№ 1, № 3 та № 13/1 по вул. Дніпровській у м. Києві), які перебувають на обслуговуванні структурного підрозділу відповідача –житлово-експлуатаційної контори № 15. Даний факт відповідачем не оспорюється.

Відповідно до Положення про житлово-експлуатаційну контору комунального підприємства “Управління житлового господарства” Оболонського району у м. Києві основними задачами ЖЕК є забезпечення збереження, технічної експлуатації, поточного ремонту та належного санітарного утримання житлового фонду місцевих Рад та ЖБК (на обслуговуванні).

У зв’язку з цим до службових обов’язків начальника ЖЕК віднесено підписання актів виконаних робіт, форми-2 та інших.

Отже, підписання акту звірки від 31.09.2004 начальником ЖЕК № 15 Королем В.В. здійснено в межах повноважень, у зв’язку з чим він є доказом, що підтверджує споживання електричної енергії та її вартість.

Відповідно до додатків до акту за спірний період (січень 2001 року –лютий 2004 року) вартість поставленої електричної енергії складає 257285,83 грн.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 4077 документально підтверджується оплата відповідачем вартості спожитої електричної енергії в період з 01.01.2001 по 31.03.2004 за Договором у розмірі 104661,88 грн.

Отже, борг становить 152623,95 грн.

Як зазначено вище, оплата здійснюється не пізніше 15 числа після завершення звітного періоду, яким є місяць.

Відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.

Таким чином, позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню у розмірі 152624,03 грн.

Відповідно до останнього абзацу пункту 6 Договору відповідач за несвоєчасну оплату спожитої енергії має сплатити позивачу штраф у розмірі 0,75% від несвоєчасно сплаченої суми. Штраф складає 1144,68 гривень.

Відповідно до статті 214 Цивільного кодексу УРСР, який зберігав чинність до 1 січня 2004 року боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Однак прикінцевими положеннями Закону України “Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР” передбачено, що він не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг. Оскільки постачання електроенергії за Договором здійснюється для потреб житлових будинків, здійснення відповідачем платежів здійснюється за рахунок коштів, одержаних від мешканців за комунальні платежі і виникнення заборгованості пов’язано з заборгованістю населення, вимоги щодо оплати інфляційних витрат та трьох відсотків річних до 01.01.2004 не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем не доведено розмір заборгованості за січень та лютий 2004 року, у зв’язку з чим є недоведеним розмір інфляційної складової боргу та 3 % річних за даний період.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 152623,95 грн. боргу та 1144,68 грн. штрафу. В іншій частині позову судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85, ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства “Служба замовника житлово-комунальних послуг Оболонського району у місті Києві” (04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 57, рахунок 26001300284201 в Мінській філії АКБ „Київ”, МФО 320605, код 05757498) на користь відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” (02660, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1 літ. „А”, рахунок 2600155030771 в КБ „Хрещатик” у м. Києві, МФО 300830, код 03327664) 152623,95 грн. основного боргу, 1144,68 грн. штрафу, 1056,72 грн. витрат по сплаті державного мита та 73,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5743,58 грн. витрат за проведення судової експертизи.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.А.Ковтун

Рішення підписано 27 травня 2008 року