Рішення № 16808170, 22.06.2011, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Торезький міський суд Донецької області

Справа № 2-25/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2011 року Торезький міський суд Донецької області в складі:

Головуючої-судді Чапланової О.М.

При секретарі Кононенко Л. І.

За участю позивача ОСОБА_2

Представника позивача ОСОБА_3

Представника відповідача Вангородського О.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Торезі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецьохорона»- про стягнення заборгованості по заробітній платі, з оплати лікарняних листів, заробітку за час відпустки з навчання, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди, про зміну формулювання причин звільнення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецьохорона»- про стягнення заборгованості по заробітній платі, з оплати лікарняних листів, заробітку за час відпустки з навчання, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди, про зміну формулювання причин звільнення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 07.12.2009 р. він був звільнений з роботи на підставі п. 3 ст. 38 КЗпП України, у звязку із невиконанням власником підприємства умов трудового договору, вимог КЗпП України, Хартії, Конвенції міжнародної організації праці №140 1974 р. про оплачувані учбові відпустки.

Відповідно до ст.ст.47,116 КЗпП України відповідач був зобовязаний у час проведення остаточного розрахунку 07.12.2009 р., сплатити йому усі кошти, які належать йому за весь час його роботи на підприємстві. За невиконання вимог, передбачених вказаними статтями, статтею 117 КЗпП України передбачена відповідальність у вигляді стягнення середньоденної заробітної плати за весь час затримки остаточного розрахунку. Крім того, ст.. 237-1 КЗпП України передбачена відповідальність за завдану моральну шкоду. За наведеними ним підставами звільнення відповідач повинен був виконати умови ст.. 44 КЗпП України, тобто виплатити йому вихідну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, або у розмірі, який передбачений умовами колективної угоди.

У звязку з його навчанням відповідач за довідками-викликами надавав йому відпустки, але не оплачував їх. Крім того, йому не були оплачені лікарняні листки, які він своєчасно надавав керівництву за місцем своєї роботи.

Станом на 10.06.2010 р. загальна сума боргу склала 28000 грн.

У заяві про звільнення він указав на те, що підприємством систематично порушувалися вимоги ст.. 115 КЗпП України, норми ЗУ «Про охорону праці», але відповідач зробив запис у його трудовій книжці, яка не відповідає його заяві та вимогам інструкції щодо ведення трудових книжок, тому суд повинен зобовязати відповідача здійснити інший запис, який відповідав би вимогам закону та його заяві щодо фактичних обставин справи.

За час трудових відносин з відповідачем він (позивач) відпрацював надурочно більш 500 годин, про що свідчать оригінали журналів прийому-здачі змін з особистим підписом працівників. Вказаний час повинен був оплачуватись у подвійному розмірі середньогодинної оплати праці або тарифної ставки (посадового окладу).

Після допуску його до роботи ніяких інструктажів ніхто не провів. Він працював по 24 години на добу на відкритому повітрі без обігріву та перерв для прийняття їжі на різних дільницях гірничого підприємства, яке віднесено законодавцем до підприємств підвищеної небезпеки. Основним порушенням вимог діючого законодавства, яке регулює трудові правовідносини, явились факти необґрунтованого допущення роботи у надурочний час, а також порушення в області охорони праці у вигляді незабезпечення режиму обігріву при цілодобової роботі людей на вулиці у зимовий час. Крім того, відповідач зобовязував здійснювати телефонування з обєктів охорони власними засобами за особистий рахунок. Він витратив на зв'язок 300 грн. власних коштів, які йому не були компенсовані.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь 145300 грн., з яких: 15000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди; 48000 грн. за час праці надурочно; 4500 грн. у якості вихідної допомоги; 68000 грн. середньоденна заробітна плата за час затримки остаточного розрахунку на час предявлення позову; 2700 грн. за час перебування на лікарняних листках; 6800 грн. за час навчання; 300 грн. за витрати на зв'язок. Зобовязати відповідача здійснити запис у його трудовій книжці відповідно до його заяви про звільнення (п.3 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у звязку з невиконанням власником підприємства та особою нею уповноваженою умов трудового договору, вимог ЗУ «Про охорону праці»та вимог КЗпП України).

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, дав пояснення, аналогічні викладеним у позові, додатково пояснив, що він дійсно був працевлаштований у ТОВ «Спецьохорона». При працевлаштуванні він погодився на ті умови, які йому були запропоновані. Але згодом виявилось, що він повинен працювати надурочно, його не ознайомили з інструкцією по техніки безпеки, він неодноразово отримував на роботі невеликі травми, тому, що пересувався у темний час доби. Він просив ознайомити його з графіком виходів, але йому сказали, що графіка поки немає і необхідно виходити, коли поставить керівництво. Під час роботи він ніколи не хворів і не брав лікарняні, але у жовтні-листопаді, коли похолодало, він захворів і був вимушений 2 рази брати лікарняні, які йому не оплатили. Він надавав виклик на сесію, але йому ніхто не оплатив. У зимовий час неможливо було працювати на відкритому повітрі з 20-00 год. і до 08-00 год. Їх примушували дзвонити черговому з мобільного телефону і говорити, що вони не сплять. Спеціальним одягом він забезпечений не був. Він просив відповідача звільнити його по п.3 ст. 38 КЗпП, але звільнили його за власним бажанням. У трудову книжку поставили печатку, але підпису керівника немає. Просив позов задовольнити.

На запитання свого представника позивач пояснив, що перший лікарняний лист він здав ОСОБА_5 начальнику обєктів охорони по м.Торезу, залишивши собі тільки копію, другий лікарняний лист ОСОБА_5 у нього приймати відмовився і лікарняний залишився у нього (позивача). ОСОБА_5 сказав, що він (позивач) десь там хворіє і фірма оплачувати йому нічого не буде. Ніяких огорож обєкта охорони не було, територія не була освітлена, з маршрутом безпеки руху ніхто не знайомив, що це таке не говорили. Інструктаж по техніки безпеки ніхто не проводив. Коли він повернувся зморений зі зміни йому дали щось підписати, сказали, що це на видачу спецодягу. Спецодяг не видавали, він сам його купував. Графіка виходів не було, ОСОБА_5 говорив коли і на які обєкти необхідно їхати. На обєкті був один журнал приймання-передачі техніки, яка знаходилась на цьому обєкті. Їх начальник сказав, що це ї є журнал приймання-передачі змін. Вони заміряли кількість палива в техніці, з посадовою інструкцією його ніхто не ознайомлював. Працювали по 24 год. на добу, ніяких змін не було, ОСОБА_5 і директор Волков говорили, що все їм потім компенсують. Пости, на яких вони знаходились, не були оснащені телефонним звязком, ОСОБА_5 сказав дзвонити зі своїх мобільних телефонів кожні 30 хвилин у нічну зміну, яка тривала з 20-00 год. до 8-00 год., та через кожну годину у денну зміну, яка тривала з 8-00 год. до 20-00 год. Заробітну плату видавали на обєкті і частину перераховували на картку. Із заробітної плати відраховували штраф, який накладався, якщо співробітник при відвідуванні обєкта охорони керівництвом знаходився у сонному стані, або, якщо протягом 5 хвилин після спливу часу, не видзвонювались. У заяві про звільнення він указав з якої дати його звільнити і за якими підставами. Вказану заяву і трудову книжку у нього взяла дівчина, яка займалась у відповідача кадровою роботою. Коли йому видали трудову книжку він не памятає, але це було після 07.12., він влаштувався на іншу роботу і їздив до відповідача за трудовою книжкою.

На запитання представника відповідача позивач пояснив, що він працював у відповідача з 03.08. 2009 р. Він добровільно влаштувався на роботу, тому, що йому були запропоновані підходячи умови труда і весь соціальний пакет, передбаченийКЗпП, але те, що він побачив не відповідало тому, що йому пропонували.

Додатково позивач пояснив, що 30.11.2009 р. ніяких заяв про звільнення він не писав і нікому не передавав. Він знаходився на лікарняному, лежав, йому було трудно пересуватися. Заяву про звільнення без дати він написав разом із заявою про прийняття це було основною умовою при прийнятті на роботу. Заяву про звільнення його за п.3 ст. 38 КЗпП за власним бажанням у звязку з невиконанням власником підприємства та особою нею уповноваженою умов трудового договору він надіслав відповідачу поштою.

Представник позивача ОСОБА_3, в судовому засіданні пояснив, що позовні вимоги обґрунтовані. Підприємство відповідача не надало і не надасть доказів, що охоронці були забезпечені засобами звязку, спецодягом. Пости, де перебував позивач, не були належним чином обладнані, як це передбачено нормативними актами. Відповідач не оплатив позивачу ні учбові відпустки, ні лікарняний. При отриманні позивачем під час роботи травм необхідно було складати акти по формі Н-5 і потім: або по формі Н-1, або НТ. Стосовно змісту колективного договору, то, якщо умови колективного договору не відповідають умовам трудового законодавства, то ці умови являються недійсними. Робітники говорили, що під час прийняття на роботу робітники одночасно писали заяви про прийняття на роботу і про звільнення. Коли у позивача урвався терпець, він звернувся із заявою про звільнення по п.3 ст. 38 КЗпП, з причини невиконання власником підприємства вимог Законів «Про оплату праці», «Про охорону праці». Законодавство передбачає письмове повідомлення робітника про необхідність отримати остаточний розрахунок, але відповідач не повідомив про це позивача. Вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Додатково представник позивача пояснив, що при прийнятті на роботу на підприємство відповідача позивач написав відразу ж дві заяви про прийняття і про звільнення, в якій не стоїть дата. Позивач знаходився на лікарняному і не бажав подавати заяву про звільнення, це звільнення було проти бажання позивача.

Представник відповідача Вангородський О.О., позовні вимоги не визнав, пояснив суду, що у позовній заяві зазначені лише міркування ОСОБА_2 та його припущення щодо порушення керівництвом ТОВ «Спецьохорона»вимог законодавства про працю. Всі наведені суми грошових коштів, які, як вважає ОСОБА_2 підлягають стягненню, не підтверджені жодним розрахунком та не ґрунтуються на Законі.

ОСОБА_2 був прийнятий на роботу на посаду охоронця з 01.08.2009 р. згідно поданої ним заяви. За період роботи ОСОБА_2 на підприємстві відповідача, з 01.08.2009 р. по 30.11.2009 р., позивач фактично відпрацював в серпні 2009 р. 240 год. (надурочно 80 год.), у вересні 2009 р. 240 год. (надурочно 64 год.), у жовтні 2009 р. 144 год., в листопаді 2009 р. 144 год. Згідно із додатком до листа Міністерства праці України від 30.09.2008 р. у 2009 році при 40 годинному робочому тижні у серпні місяці 160 робочих годин, у вересні 176 робочих годин, в жовтні 176 робочих годин, у листопаді 163 робочих години. Таким чином, ОСОБА_2 фактично відпрацював 768 годин, з них 124 год. надурочно. Відповідно до колективного договору ТОВ «Спецьохорона»для виробничого персоналу встановлено підсумований облік робочого часу, який передбачений ст. 61 КЗпП України. Обліковим періодом є 1 рік. З даним договором позивач був ознайомлений під підпис. Відповідно до ст. 107 КЗпП України у випадку ОСОБА_2 оплата роботи в наднормовий час повинна проводитись з ним по закінченні облікового періоду, один раз на рік, або при звільненні, як це встановлено у ст. 116 КЗпП України. Відповідно до розрахунку, проведеному при звільненні, у листопаді 2009 р. ОСОБА_2 було нараховано 3659,53 грн., з яких утримано 653,14 грн. (податок з фізичних осіб 521,39 грн., внесок до ПФ 73,19 грн., внесок до ФСС на випадок безробіття 21,96 грн.,внесок до ФСС 36,60 грн.) та виплачено 3006,36 грн. Фактично при звільненні з ОСОБА_2 було проведено повний розрахунок, передбачений КЗпП України.

Позивач своїми діями сам виключив можливість нарахування йому заробітної плати за час перебування на лікарняному та у відпустці у звязку із навчанням, оскільки лікарняний листок, довідка-виклик на навчальну сесію та довідка про успішну здачу сесії, з відмітками навчального закладу, ОСОБА_2 до ТОВ «Спецьохорона»не надавались.

Вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку безпідставні, оскільки такий розрахунок був проведений із позивачем відповідно до вимог чинного законодавства.

Звільнення ОСОБА_2 було проведено на підставі власноруч поданої ним заяви, в якій він зазначив, що просить його звільнити за власним бажанням. Будь-яких інших підстав та причин звільнення зазначено не було. Дана заява датована 30.11.2009 р. та на ній є відмітка про надходження - №248 від 30.11.2009 р. з підписом відповідальної особи. Тобто підстав для виплати ОСОБА_2 вихідної допомоги немає. Немає підстав і для задоволення вимоги позивача щодо зобовязання відповідача здійснити запис у трудовій книжці відповідно до його заяви про звільнення - п.3 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у звязку із невиконанням власником підприємства та особою нею уповноваженою умов трудового договору, вимог ЗУ «Про охорону праці»та вимог КЗпП України, оскільки звільнення позивача було проведено на підставі власноруч поданої ним заяви, в якій він зазначив, що просить звільнити його за власним бажанням.

Вимога позивача про відшкодування йому моральної шкоди не відповідає ні вимогам розумності, ні вимогам справедливості, позивачем не приведено жодної з підстав спричинення йому моральної шкоди, а лише вказано розмір, нібито завданої йому моральної шкоди. Тому вказана вимога також не може бути задоволена.

Вимога позивача про стягнення витрат на мобільний зв'язок у розмірі 300 грн. також не підтверджена жодним доказом, не може прийматися до уваги та не підлягає задоволенню.

Додатково представник відповідача пояснив, що позивач не надав жодного пояснення по суті заявлених ним вимог, по предявленим до стягнення сумам. Законодавство не обмежує право на звільнення за власним бажанням в період хвороби, відпустки, відрядження. При розрахунку позивачу були виплачені всі належні йому суми: за роботу у нічний час, за наднормову роботу, але вказані виплати було проведено позивачу з порушенням строку не у день звільнення. Позивач був звільнений з підприємства відповідача 30.11.2009 р., остаточний розрахунок з ним було проведено 11.12.2009 р. За 9 днів затримки остаточного розрахунку та за затримку видачі трудової книжки позивачу було виплачено середній заробіток в сумі 713 грн. 05 коп.

Просить відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що на підставі заяви про прийняття на роботу від 31.07.2009 р. (а.с.141) наказом від 31.07.2009 р. за №125/к ОСОБА_2 було прийнято на роботу у ТОВ «Спецьохорона»з 03.08.2009 р. охоронцем з випробувальним терміном один місяць з окладом 1060 грн. в місяць. У наказі зазначено: вступні інструктажі з охорони праці і пожежної безпеки пройшов. Термін стажування 2 зміни (а.с.35-38). Наказом від 30.11.2009 р. за №206/к ОСОБА_2 звільнено з підприємства відповідача з 30.11.2009 р. за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України. Підстава: заява ОСОБА_2 від 27.11.2009 р. (а.с.39-40).

Вирішуючи позовні вимоги щодо зобовязання відповідача здійснити запис у трудовій книжці позивача відповідно до його заяви про звільнення (п.3 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у звязку з невиконанням власником підприємства та особою нею уповноваженою умов трудового договору, вимог ЗУ «Про охорону праці»та вимог КЗпП України), стягнення 4500 грн. у якості вихідної допомоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до наказу від 30.11.2009 р. за №206/к позивач звільнений з підприємства відповідача з 30.11.2009 р. за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, на підставі заяви позивача від 27.11.2009 р.

Відповідно до п. 12. Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»по справах про звільнення за ст.38 КЗпП суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору.

Працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (ч.4 ст.24 КЗпП).

З пояснень позивача слідує, що 30.11.2009 р. ніяких заяв про звільнення він не писав і нікому не передавав, він знаходився на лікарняному, заяву про звільнення без дати він написав разом із заявою про прийняття це було основною умовою при прийнятті на роботу. Його звільнили з підприємства відповідача під час його знаходження на лікарняному. Доказів у спростування наведених позивачем фактів щодо написання ним заяви про звільнення за власним бажанням за ініціативою власника у день подачі заяви про прийняття на роботу представник відповідача не надав. Але і позивачем не надано доказів, що він відкликав свою заяву про звільнення за власним бажанням. Звільнення позивача з підприємства відповідача за власним бажанням, за ст. 38 КЗпП України, під час знаходження позивача на лікарняному не суперечить діючому законодавству, тому, що передбачена ч.3 ст. 40 КЗпП України заборона на звільнення працівника в період відпустки чи тимчасової непрацездатності стосується лише розірвання трудового договору з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу і на випадки припинення трудового договору з інших підстав, зокрема за ст. 38 КЗпП України не поширюється.

Крім цього, відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачем заявлено вимогу про зобовязання відповідача здійснити запис у трудовій книжці позивача відповідно до його заяви про звільнення (п.3 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у звязку з невиконанням власником підприємства та особою нею уповноваженою умов трудового договору, вимог ЗУ «Про охорону праці» та вимог КЗпП України). Представник відповідача пояснив, що позивач був звільнений з підприємства відповідача на підставі поданої ним (позивачем) заяви про звільнення за власним бажанням, ніякої іншої заяви від позивача не надходило. Позивач пояснив, що заяву про звільнення його за п.3 ст. 38 КЗпП за власним бажанням у звязку з невиконанням власником підприємства та особою нею уповноваженою умов трудового договору він надіслав відповідачу поштою, але позивачем не надано і в судовому засіданні не добуто доказів того, що позивачем на адресу відповідача дійсно була надіслана заява про звільнення його за п.3 ст. 38 КЗпП за власним бажанням у звязку з невиконанням власником підприємства та особою нею уповноваженою умов трудового договору та що така заява була відповідачем отримана.

За наведених обставин, підстав для задоволення позовних вимог в цієї частині немає.

Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - не менше двомісячного середнього заробітку; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Позивач відповідно до наказу від 30.11.2009 р. за №206/к звільнений з підприємства відповідача з 30.11.2009 р. за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України. Діючим законодавством не передбачено виплату вихідної допомоги при розірванні трудового договору з вказаної причини, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4500 грн. у якості вихідної допомоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 48000 грн. за час праці надурочно, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 50 КЗпП України нормальна тривалiсть робочого часу працiвникiв не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Відповідно до ст. 57 КЗпП України час початку i закiнчення щоденної роботи (змiни) передбачається правилами внутрiшнього трудового розпорядку i графiками змiнностi у вiдповiдностi з законодавством.

Відповідно до ст. 58 КЗпП України При змiнних роботах працiвники чергуються в змiнах рiвномiрно в порядку, встановленому правилами внутрiшнього трудового розпорядку. Перехiд з однiєї змiни в iншу, як правило, має вiдбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначенi графiками змiнностi. Відповідно до ст. 59 КЗпП України тривалiсть перерви в роботi мiж змiнами має бути не меншою подвiйної тривалостi часу роботи в попереднiй змiнi (включаючи i час перерви на обiд). Призначення працiвника на роботу протягом двох змiн пiдряд забороняється. Відповідно до ст. 61 КЗпП України на безперервно дiючих пiдприємствах, в установах, органiзацiях, а також в окремих виробництвах, цехах, дiльницях, вiддiленнях i на деяких видах робiт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорiї працiвникiв щоденна або щотижнева тривалiсть робочого часу, допускається за погодженням з профспiлковим комiтетом пiдприємства, установи, органiзацiї запровадження пiдсумованого облiку робочого часу з тим, щоб тривалiсть робочого часу за облiковий перiод не перевищувала нормального числа робочих годин (статтi 50 i 51).

Відповідно до ст. 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

За вiдрядною системою оплати працi за роботу в надурочний час виплачується доплата у

розмiрi 100 вiдсоткiв тарифної ставки працiвника вiдповiдної квалiфiкацiї, оплата працi якого здiйснюється за погодинною системою, - за всi вiдпрацьованi надурочнi години.

У разi пiдсумованого облiку робочого часу оплачуються як надурочнi всi години, вiдпрацьованi понад встановлений робочий час в облiковому перiодi, у порядку, передбаченому частинами першою i другою цiєї статтi.

Компенсацiя надурочних робiт шляхом надання вiдгулу не допускається.

Відповідно до пунктів 5 та 6 розділу І Колективного договору на 2009рік між адміністрацією і трудовим колективом ТОВ «Спецьохорона»сторони визнають цій Договір нормативним актом, на підставі якого буде здійснюватись регулювання всіх соціально-економічних, виробничих і трудових відносин у ТОВ «Спецьохорона»протягом всього періоду його дії. Норми і положення Договору діють безпосередньо і являються обовязковими для забезпечення Роботодавцем і робітниками (а.с.43-50).

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 розділу ІІІ «Режим роботи, тривалість робочого часу та відпочинку»на підприємстві встановлюється наступний режим роботи для виробничого персоналу. Час початку і закінчення роботи, перерви для відпочинку і прийняття їжі встановлюється відповідно до обєкту, що охороняється, з дотриманням трудового законодавства України і у випадку виробничої необхідності можуть змінюватись, за погодженням з трудовим колективом. Затверджені і узгоджені «Режим роботи та відпочинку» є додатком до Правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства. Встановлюється пiдсумований облiк робочого часу згідно ст.. 61 КЗпП України та наказу Мінпраці і соціальної політики України від 19.04.2006 р. №138. Обліковим періодом є один рік. Робота працівників регулюється графіками роботи (змінності), які розробляються роботодавцем. Графіки роботи (змінності) розробляються таким чином, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормальної кількості робочих годин, передбаченої ст.ст. 50-51 КЗпП України. Виходячи з виробничих потреб роботодавець може встановлювати з врахуванням характеру і умов труда тривалість роботи протягом дня до 12 годин робочого часу у зміну. Наднормові роботи, як правило, не допускаються. Однак, у виключних випадках роботодавець може застосовувати наднормативні роботи для продовження роботи при неявці робітника, що змінює, але зобовязаний негайно застосувати заходи до заміни змінника іншим робітником.

Відповідно до розділу ІУ «Оплата труда гарантії і компенсації»Колективного договору за роботу у наднормовийчас при погодинної системі оплати труда оплата провадиться у подвійному розмірі часової ставки.

Згідно із додатком до листа Міністерства праці України від 30.09.2008 р. у 2009 році при 40 годинному робочому тижні у серпні місяці 160 робочих годин, у вересні 176 робочих годин, у жовтні 176 робочих годин, у листопаді 168 робочих годин.

За період роботи ОСОБА_2 на підприємстві відповідача, з 03.08.2009 р. по 30.11.2009 р., згідно із графіками обліку робочого часу (а.с.110,112,114,116) позивач фактично відпрацював в серпні 2009 р. 240 год. (надурочно 80 год.), у вересні 2009 р. 240 год. (надурочно 64 год.), у жовтні 2009 р. 136 год., у листопаді 2009 р. 144 год. Таким чином, ОСОБА_2 фактично відпрацював 768 годин, з них 124 год. надурочно. У звязку із тим, що Колективним договором ТОВ «Спецьохорона»для виробничого персоналу встановлено підсумований облік робочого часу, який передбачений ст. 61 КЗпП України, обліковим періодом є 1 рік, оплата роботи в наднормовий час була проведена позивачу при звільненні. Відповідно до розрахунку, проведеному при звільненні, у листопаді 2009 р. ОСОБА_2 було нараховано 3659,53 грн., з яких: за надурочну роботу - 80 год. у серпні 2009 р. позивачу нараховано 1060 грн. 80 коп., за надурочну роботу - 64 год. у вересні 2009 р. нараховано 770 грн. 56. Вказані суми сплачені позивачу 11.12.2009 р. (а.с.74-77).

За наведених обставин підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 48000 грн. за час праці надурочно немає.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 300 грн. за витрати на зв'язок, суд виходить з наступного. Позивачем не надано і в судовому засіданні не здобуто доказів щодо зобовязання позивача здійснювати телефонування з обєктів охорони власними засобами за особистий рахунок, не надано доказів, що надані позивачем ваучери для поповнення рахунку (а.с.18) були використані саме на вказані цілі і що на зв'язок ним було витрачено саме 300 грн. За наведених обставин, підстав для задоволення позову в цієї частині немає.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача заробітної плати за час додаткової учбової відпустки у розмірі 6800 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.. 215 КЗпП України працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, а також інші пільги, передбачені законодавством. Відповідно до абз.4 п.1 ч.1 ст. 216 КЗпП України працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки: на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у вищих навчальних закладах: незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання - 30 календарних днів;

Відповідно до ст.. 217 КЗпП України на час додаткових відпусток у зв'язку з навчанням (статті 211, 213, 216 цього Кодексу), за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата. Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про відпустки»працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки: на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у вищих навчальних закладах: незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання - 30 календарних днів.

Відповідно до ст. 21 вказаного Закону заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час додаткових відпусток у зв'язку з навчанням встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого ПКМУ від 08.02.1995 р. №100 (з послідуючими змінами) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу додаткових відпусток у зв'язку з навчанням провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат за час додаткових відпусток у зв'язку з навчанням провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються. Згідно із студентським квитком № 4-83205 та довідкою про участь у навчально-екзаменаційної сесії (а.с.17,21) позивач у 2009/2010 навчальному році навчався на другому курсі Запорізького юридичного інституту ДДУВС. Форма навчання заочна. 07.10.2009 р. ОСОБА_2 прибув до вказаного ВУЗу. Вибув з ВУЗу 26.10.2009 р., склавши за вказаний період чотири екзамени, 10 заліків із запланованих чотирьох екзаменів, 10 заліків.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що довідку про участь у навчально-екзаменаційній сесії та про те, що він успішно здав екзаменаційну сесію, він надавав на підприємство відповідача, бажаючи отримати заробітну плату за час відпустки у звязку з навчанням, але відповідач не прийняв у нього вказані документи та не оплатив відпустку у звязку з навчанням.

Пояснення позивача підтверджуються табелем та графіком обліку робочого часу ТОВ «Спецьохорона»за жовтень 2009 р., в яких ОСОБА_2 з 07.10.2009 р. по 21.10.2009 р. включно проставлено невихід на роботу, та поясненнями представника відповідача про те, що час відпустки у звязку з навчанням відповідач позивачу не оплатив.

Суд критично ставиться до пояснень представника відповідача про те, що документи про участь у навчально-екзаменаційній сесії позивач відповідачу не надавав. Оскільки, про участь позивача з 07.10.2009 р. у навчально-екзаменаційної сесії відповідачу було відомо, про що свідчить відмітка у табелі виходів за жовтень 2009 р., зроблена з 07.10.2009 р. на проти прізвища ОСОБА_2 : «СЕСІЯ»(а.с.72). Крім цього, проставляючи позивачу з 07.10.2009 р. по 21.10.2009 р. включно невиходи на роботу, відповідач не ставив питання про звільнення позивача за прогули, а допустив його 22.10.2009 р. до роботи.

Вказані обставини свідчать про те, що у підприємства відповідача були правові підстави для оплати позивачу додаткової відпустки у звязку з навчанням.

Визначаючи суму оплати часу додаткової відпустки у зв'язку з навчанням, суд виходить з наступного.

До учбової відпустки ( з 07.10.2009 р. ) позивач пропрацював на підприємстві відповідача менше року (з 03.08.2009 р. по 06.10.2009 р.), тому середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка.

Згідно з розрахунковими листками за серпень 2009 р. та вересень 2009 р. (а.с.170-171) позивач у серпні 2009 р. відпрацював 160 год. та йому нараховано заробітну плату у розмірі 1060 грн., у вересні 2009 р. позивач відпрацював 176 год. та йому нараховано заробітну плату у розмірі 1060 грн.

Крім цього, згідно з розрахунковим листком за листопад 2009 р. (а.с.74) позивачу нараховано за роботу у нічний час: за період з 01.08.2009 р. по 31.08.2009 р. 212 грн. 16 коп., за період з 01.09.2009 р. по 30.09.2009 р. 192 грн.64 коп., за роботу у наднормовий час: за період з 01.08.2009 р. по 31.08.2009 р. 1060 грн. 80 коп., за період з 01.09.2009 р. по 30.09.2009 р. 770 грн.56 коп.

Середньогодинна заробітна плата позивача за період з 03.08.2009 р. по 30.09.2009 р. складає: 12 грн. 96 коп. (2332,96 грн. (1060 грн.+212,16 грн.+1060,80 грн.) - заробітна плата позивача за серпень 2009 р. + 2023,20 грн. (1060 грн. +192,64 грн.+770,56 грн.) - заробітна плата позивача за вересень 2009 р.) : 336 відпрацьованих годин = 12,96 грн.).

Згідно із довідкою про участь у навчально-екзаменаційної сесії (а.с.21) позивач знаходився на сесії з 07.10.2009 р. по 26.10.2009 р., але, враховуючи, що з 22.10.2009 р. у табелі виходів позивачу проставлено виходи та час роботи, починаючи з 22.10.2009 р. йому оплачено, суд проводить розрахунок заборгованості по оплаті часу додаткової відпустки у звязку з навчанням за період з 07.10.2009 р. по 21.10.2009 р. включно.

Згідно із графіком обліку робочого часу ТОВ «Спецьохорона»за жовтень 2009 р. (а.с.219) за період з 07.10.2009 р. по 21.10.2009 р. охоронець ТОВ «Спецьохорона»повинен був відпрацювати 84 год. Середня заробітна плата за час додаткової відпустки у звязку з навчанням складає 1088 грн. 64 коп. (84 робочих год. х 12 грн. 96 коп. = 1088,64 грн.).

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середня заробітна плата за час додаткової відпустки у звязку з навчанням в сумі 1088 грн. 64 коп.

В іншій частині позовні вимоги про стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час додаткової відпустки задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2700 грн. за час перебування на лікарняних листках, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

До застрахованих осіб відповідно до ст. 2 цього Закону відносяться - найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням. Страхувальник відповідно до цього Закону це роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованих в Україні іноземних підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи.

Страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом.

Відповідно до ст.6 Закону - загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Відповідно до ст. 50 указанного Закону матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків.

Відповідно до ст. 51 Закону підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Наказом від 31.07.2009 р. за №125/к ОСОБА_2 було прийнято на роботу у ТОВ «Спецьохорона»з 03.08.2009 р. охоронцем з випробувальним терміном один місяць з окладом 1060 грн. в місяць. Наказом від 30.11.2009 р. за №206/к ОСОБА_2 звільнено з підприємства відповідача з 30.11.2009 р. за власним бажанням.

В період роботи на підприємстві відповідача позивач знаходився на амбулаторному лікуванні у Торезькій міській поліклініки №3: з 09.11.2009 р. по 13.11.2009 р. з діагнозом: гостра респіраторна вірусна інфекція, з 27.11.2009 р. по 04.12.2009 р. з діагнозом: гострий грудний радикуліт. У звязку з вказаним ОСОБА_2 у встановленому порядку були видані листки непрацездатності за № 793445 та за № 795109 (а.с.19-20), в яких указано, що ОСОБА_2 працює у ТОВ «Спецьохорона». Призначення і виплата ОСОБА_2 допомоги по тимчасовій втраті працездатності згідно вказаним листкам непрацездатності відповідачем не проведені.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що перший лікарняний лист він здав начальнику обєктів охорони по м.Торезу, залишивши собі тільки копію, другий лікарняний лист у нього приймати відмовились.

Суд критично ставиться до пояснень представника відповідача про те, що позивач не надавав відповідачу лікарняні листи, тому оплата допомоги по тимчасовій непрацездатності позивачу не провадилась, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач, якому у звязку із захворюванням у встановленому порядку були видані листки непрацездатності, не мав наміру відмовитись від оплати йому відповідачем допомоги по тимчасовій непрацездатності, оскільки, проставляючи позивачу у табелі та графіку обліку робочого часу за листопад 2009 р. невиходи на роботу у період з 09.11.2009 р. по 13.11.2009 р. та з 27.11.2009 р., відповідач не зажадав від позивача пояснень з приводу його невиходу на роботу та не поставив питання про звільнення позивача за прогули.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що в період роботи застрахованого найманого працівника ОСОБА_2, по безстроковому трудовому договору у ТОВ «Спецтохорона», настав страховий випадок подія, з настанням якої у ОСОБА_2 виникло право на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування»допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації за місцем роботи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах: 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до п'яти років; 80 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років; 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років.

Враховуючи, що страховий стаж позивача відповідно до трудової книжки (а.с. 197-211) складає до п'яти років, відповідно до ст.37 указаного Закону допомога по тимчасовій непрацездатності повинна виплачуватись йому в розмірі 60% середньої заробітної плати (доходу).

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого ПКМУ от 26.09.2001 р. № 1266, розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат (крім страхування на випадок безробіття) та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи (зайняття підприємницькою діяльністю) перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески. Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. Якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески менш як 6 календарних місяців (з першого до першого числа), середня заробітна плата (дохід) обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці, в яких сплачено страхові внески.

Якщо робочий час підсумовується або його облік ведеться в годинах, для розрахунку застрахованій особі допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця застосовується середньогодинна заробітна плата. Середньогодинна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати на кількість відпрацьованих годин застрахованою особою у зазначений період.

Сума страхових виплат застрахованій особі та оплати за перші п'ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачено законодавством, на кількість: днів (годин), які підлягають оплаті.

Оскільки позивач перед настанням страхового випадку пропрацював на підприємстві відповідача менше шести календарних місяців, розрахунковим для оплати днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства та для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності є період з 03 серпня 2009 р. по 31 жовтня 2009 р. включно, тобто фактично відпрацьовані перед настанням страхового випадку календарні місяці, за які сплачено страхові внески.

Згідно з розрахунковими листками за серпень 2009 р., вересень 2009 р. та жовтень 2009 р. (а.с.170-172) позивач у серпні 2009 р. відпрацював 160 год. та йому нараховано заробітну плату у розмірі 1060 грн., у вересні 2009 р. позивач відпрацював 176 год. та йому нараховано заробітну плату у розмірі 1060 грн., у жовтні 2009 р. позивач відпрацював 176 год. та йому нараховано заробітну плату у розмірі 1060 грн.

Крім цього, згідно з розрахунковим листком за листопад 2009 р. (а.с.74) позивачу нараховано за роботу у нічний час: за період з 01.08.2009 р. по 31.08.2009 р. 212 грн. 16 коп., за період з 01.09.2009 р. по 30.09.2009 р. 192 грн.64 коп., з 01.10.2009 р. по 31.10.2009 р. 115 грн. 58 коп.; за роботу у наднормовий час: за період з 01.08.2009 р. по 31.08.2009 р. 1060 грн. 80 коп., за період з 01.09.2009 р. по 30.09.2009 р. 770 грн.56 коп.

Середньогодинна заробітна плата позивача за період з 03.08.2009 р. по 31.10.2009 р. складає: 10 грн. 80 коп. (2332,96 грн. (1060 грн.+212,16 грн.+1060,80 грн.) - заробітна плата позивача за серпень 2009 р. + 2023,20 грн. (1060 грн. +192,64 грн.+770,56 грн.) - заробітна плата позивача за вересень 2009 р. + 1175,58 грн. (1060 грн. + 115,58 грн.) - заробітна плата позивача за жовтень 2009 р.) : 512 відпрацьованих годин = 10,80 грн.).

Згідно з лікарняними листками (а.с.19-20) позивач хворів з 09.11.2009 р. по 13.11.2009 р. та з 27.11.2009 р. по 04.12.2009 р.

Враховуючи, що відомості про тимчасову непрацездатність позивача не були передані відповідачем Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для виплати позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності, враховуючи, що наказом від 30.11.2009 р. за №206/к ОСОБА_2 звільнено з підприємства відповідача з 30.11.2009 р., суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягнення допомога по тимчасовій непрацездатності за період з 09.11.2009 р. по 13.11.2009 р. та з 27.11.2009 р. по 30.11.2009 р.

Згідно із графіком обліку робочого часу ТОВ «Спецьохорона» за листопад 2009 р. (а.с.220) за період з 09.11.2009 р. по 13.11.2009 р. включно охоронець ТОВ «Спецьохорона»повинен був відпрацювати 34 год., за період з 27.11.2009 р. по 30.11.2009 р. 25 год.

Допомога по тимчасовій непрацездатності за період з 09.11.2009 р. по 13.11.2009 р. та з 27.11.2009 р. по 30.11.2009 р. складає 382 грн. 32 коп. (59 робочих год. х 10 грн. 80 коп. х 60% = 382,32 грн.).

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню допомога по тимчасовій непрацездатності в сумі 382 грн. 32 коп.

В іншій частині позовні вимоги про стягнення з відповідача допомоги по тимчасовій непрацездатності задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В судовому засіданні встановлено, що в день звільнення виплата всіх сум, що належать від підприємства, позивачу проведена не була. Предявлення позивачем роботодавцеві вимог про розрахунок сторонами не заперечується, більш того, факт звернення позивача до відповідача з вимогою про розрахунок підтверджується добровільним перерахуванням відповідачем на рахунок позивача платіжним дорученням № 2112 від 29.11.2010 р. компенсації за 9 днів затримки розрахунку у сумі 696 грн. 33 коп.(а.с.127,216).

В судовому засіданні встановлено, що позивач відпрацював на підприємстві відповідача неповні два останні календарні місяці перед звільненням, тому середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи .

Згідно з розрахунковими листками за серпень 2009 р. та вересень 2009 р. (а.с.170-171) позивач у серпні 2009 р. відпрацював 160 год. та йому нараховано заробітну плату у розмірі 1060 грн., у вересні 2009 р. позивач відпрацював 176 год. та йому нараховано заробітну плату у розмірі 1060 грн.

Крім цього, згідно з розрахунковим листком за листопад 2009 р. (а.с.74) позивачу нараховано за роботу у нічний час: за період з 01.08.2009 р. по 31.08.2009 р. 212 грн. 16 коп., за період з 01.09.2009 р. по 30.09.2009 р. 192 грн.64 коп., за роботу у наднормовий час: за період з 01.08.2009 р. по 31.08.2009 р. 1060 грн. 80 коп., за період з 01.09.2009 р. по 30.09.2009 р. 770 грн.56 коп.

Середньогодинна заробітна плата позивача за період з 03.08.2009 р. по 30.09.2009 р. складає: 12 грн. 96 коп. (2332,96 грн. (1060 грн.+212,16 грн.+1060,80 грн.) - заробітна плата позивача за серпень 2009 р. + 2023,20 грн. (1060 грн. +192,64 грн.+770,56 грн.) - заробітна плата позивача за вересень 2009 р.) : 336 відпрацьованих годин = 12,96 грн.).

Період затримки розрахунку складає з 01.12.2009 р. по 22.06.2011 р.

Згідно із додатком до листа Міністерства праці України від 30.09.2008 р. у 2009 році при 40 годинному робочому тижні у грудні місяці 160 робочих годин

Згідно із додатком до листа Міністерства праці України від 25.08.2009 р. у 2010 році при 40 годинному робочому тижні: у січні 151 робоча година, у лютому - 160 робочих годин, у березні 176 робочих годин, у квітні 167 робочих годин, у травні 136 робочих годин, у червні 168 робочих годин, у липні 176 робочих годин, у серпні - 167 , у вересні 176 робочих годин, у жовтні 168 робочих годин, у листопаді 176 робочих годин, у грудні 183 робочих години.

Згідно із додатком до листа Міністерства праці України від 25.08.2010 р. у 2011 році при 40 годинному робочому тижні: у січні 151 робоча година, у лютому - 160 робочих годин, у березні 175 робочих годин, у квітні 160 робочих годин, у травні 152 робочих годин, у червні 159 робочих годин.

Строк затримки розрахунку за період з 01.12.2009 р. по 22.06.2011 р. складає 3078,6 робочих годин.

Середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.12.2009 р. по 22.06.2011 р. складе 39898 грн. 66 коп. (3078,6 робочих годин х 12грн.96 коп. середньогодинний заробіток позивача = 39 898 грн.66 коп.). З урахуванням виплаченої відповідачем компенсації за затримку розрахунку у сумі 696 грн. 33 коп.( платіжне дорученням № 2112 від 29.11.2010 р. (а.с.127,216) середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.12.2009 р. по 22.06.2011 р. складає 39202 грн. 33 коп. (39898 грн. 66 коп. 696 грн. 33 коп.= 39202 грн. 33 коп.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановляння рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку

З урахуванням вказаної Постанови Пленуму Верховного суду України, з урахуванням суми заборгованості по заробітній платі відповідача перед позивачем , істотності цієї суми порівняно із середнім заробітком, тривалий період невиплати, невизнання відповідачем права позивача на оплату заробітної плати за час додаткової відпустки у звязку з навчанням, та на оплату тимчасової непрацездатності, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивча підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 10 000 грн.

В іншій частині вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 15 000 грн., суд виходить з наступного.

Згідно ст.. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до міського суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст.. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, встановлених ст.. 233 цього Кодексу, міський суд може поновити ці строки.

Про порушення свого права на своєчасне отримання заробітної плати та всіх сум, що належать йому від підприємства, позивач дізнався у день звільнення з підприємства відповідача 30.11.2009 р. Позов позивачем здано до поштової установи для пересилання в суд 03.08.2010 року (а.с. 3), тобто позов до суду подано в строк, що перевищує три місяці з того часу, коли позивач дізнався про порушення його права. Будь-яких підстав для поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено та не доведено.

За наведених обставин, позовну заяву в частині вимог про стягнення моральної шкоди позивачем до суду подано з порушенням встановленого строку позовної давності, суд не вбачає поважних причин пропущення строку позовної давності, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: середня заробітна плата за час додаткової відпустки у звязку з навчанням в сумі 1088 грн. 64 коп., допомога по тимчасовій непрацездатності в сумі 382 грн. 32 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 10 000 грн., всього : 11470 грн. 96 коп.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню у доход держави судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. на користь Державного бюджету м. Тореза.

Керуючись: Конституцією України, ст..ст. 116, 117, 233-234, 237-1 КЗпП України, Законом України „Про оплату праці”, Законом України «Про відпустки», Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування», Постановою Пленуму Верховного суду України “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” від 24.12.1999 року № 13, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим ПКМУ от 26.09.2001 р. № 1266, ст.ст. 10, 11, 15, 60, 79, 81,88, 209, 210, 212, 214, 215, 223 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецьохорона»- про стягнення заборгованості по заробітній платі, з оплати лікарняних листів, заробітку за час відпустки з навчання, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди, про зміну формулювання причин звільнення - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецьохорона»(м.Донецьк, ідентифікаційний код 33200891) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1: середню заробітну плату за час додаткової відпустки у звязку з навчанням в сумі 1088 грн. 64 коп., допомогу по тимчасовій непрацездатності в сумі 382 грн. 32 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 10 000 грн., всього : 11470 грн. 96 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецьохорона»у доход держави судовий збір в розмірі 114 грн.70 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецьохорона»на користь Державного бюджету м. Тореза витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення постановлене в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 22 червня 2011 року.

Рішення буде виготовлене в повному обсязі 24 червня 2011 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга у Апеляційний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:О. М. Чапланова