Ухвала суду № 16798773, 10.06.2011, Київський районний суд м. Одеси

Справа№1512/2-1024/11

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

(заочне)

10.06.2011 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Літвінової І.А.

секретарі судового засідання Козак А.В., Ганєв А.Е.

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «ДАС»в особі власника ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по заробітній платі, про зобовязання проведення звільнення, зобовязання видати наказ про звільнення та стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеною заявою та за уточненими позовними вимогами просить ухвалити рішення суду, яким стягнути з Приватного підприємства «ДАС» на його користь заробітну плату за жовтень 2008 року, зобов'язати Приватне підприємство «ДАС»звільнити його з займаної посади з 24 жовтня 2008 року на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням; зобовязати Приватне підприємство «ДАС»видати наказ про звільнення ОСОБА_3 з посади директора з 24 жовтня 2008 року на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням; стягнути з Приватного підприємства «ДАС»на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 24 жовтня 2008 року по день фактичного розрахунку.

При цьому позивач посилається на те, що відповідно до наказу № 1 від 15 березня 1999 року згідно з укладеним між ним і його роботодавцем - власником Приватного підприємства «ДАС»ОСОБА_4 трудовим контрактом від 15 березня 1999 року він був прийнятий на посаду директора Приватного підприємства «ДАС». 09 жовтня 2008 рок він звернувся до власника Приватного підприємства «ДАС»з заявою про звільнення за власним бажанням, але власник Приватного підприємства «ДАС»ОСОБА_4 його до цього часу не звільнила, наказ про його звільнення не видала, він з 24 жовтня 2008 року взагалі не працює, оскільки строк попередження працедавця про звільнення, встановлений ч. 1 ст. 38 КЗпП України закінчився та з зазначеної дати він вважається звільненим, крім того, до цього часу в порушення ст. 47 КЗпП України йому не видано належно оформлену трудову книжку, розрахунок при звільненні у строки встановлені ст.116 КЗпП України з ним не проведений.

В судове засідання сторони викликались належним чином за правилами, встановленими статтями 74-76 ЦПК України.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали уточненні позовні вимоги та обставини, якими їх обґрунтовували. Позов просили задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання повторно не зявився. Про наявність поважних причин неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності, відкладення судового засідання не надавав.

Ознайомився через канцелярію Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою та матеріалами справи через свого представника ОСОБА_7, якій діє на підставі довіреності від 18.09.2008 року, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (реєстровий № 5817) . Відповідач, представник відповідача письмових заперечень проти позову не надавали.

Судом застосовані наслідки неявки, встановленні ч. 4 ст. 169 ЦПК України та за згодою позивача за правилами ст. 225 ЦПК України ухвалений розгляд справи в заочному порядку та її вирішення на підставі наявних в справі доказів.

На підставі ст. 169 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача, який не зявився у судове засідання, на підставі матеріалів та доказів, які є в справі.

Вислухавши пояснення та доводи представників позивача, зясувавши обставини на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, проаналізувавши надані суду докази у справі, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 65 Господарського кодексу України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник призначає керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Відповідно до Статуту Приватного підприємства «ДАС»та контракту орган управління (власник) має лише контролюючі функції, поточне ж керівництво підприємством, організацію виробничо-господарської, соціально-побутової та іншої діяльності, забезпечення виконання завдань підприємства, передбачених законодавством та статутом покладено на керівника, тобто директора Приватного підприємства.

Таким чином, директор підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком віднесених статутом контролюючих функцій власника даного підприємства, власник майна не має права втручатися в оперативну діяльність керівника підприємства.

Відповідно до наказу № 1 від 15 березня 1999 року ОСОБА_3 був прийнятий на посаду директора Приватного підприємства «ДАС»згідно з укладеним між ОСОБА_3 і власником Приватного підприємства «ДАС»ОСОБА_4 трудовим контрактом від 15 березня 1999 року.

Згідно з зазначеним наказом № 1 на ОСОБА_3 були покладені обов'язки ведення бухгалтерського та податкового обліку та складання необхідної звітності.

09 жовтня 2008 рокуОСОБА_3 звернувся до власника ПП «ДАС»з заявою про звільнення за власним бажанням, з якою власник ПП «ДАС»ОСОБА_4 ознайомилась 10 жовтня 2010 року, про що була зроблена відповідна відмітка.

Відповідно до п.п."а" п. 26 трудового контракту від 15 березня 1999 року, укладеного ОСОБА_3 та ОСОБА_4, керівник (директор) може за своєю ініціативою розірвати контракт до закінчення терміну його дії у випадку систематичного невиконання органом управління (власником) своїх обов'язків за контрактом чи прийняття ним рішень, що обмежують чи порушують компетенцію та права керівника, втручання в його оперативно-розпорядницьку діяльність, яке може призвести до погіршення економічних результатів діяльності підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2008 року між власником Приватного підприємства «ДАС»ОСОБА_4 та директором Приватного підприємства «ДАС»ОСОБА_3 виник конфлікт у зв'язку з чим 09 жовтня 2008 року ОСОБА_4 зверталась до правоохоронних органів з заявою, у якій зазначала, що вона не має змоги розпорядження ТМЦ підприємства, не має доступу до печатки та фінансово-бухгалтерських документів підприємства та обвинувачувала ОСОБА_3 у скоєнні фінансових порушень.

В ході проведення перевірки за зазначеною заявою 08 жовтня 2008 року в присутності представників правоохоронних органів власник Приватного підприємства «ДАС»ОСОБА_4 забрала статутні документи та печатку Приватного підприємства «ДАС», тобто фактично позбавила ОСОБА_3 можливості здійснення повноважень та обов'язків директора Приватного підприємства «ДАС».

Викладена вище конфліктна ситуація призвела до того, що 09 жовтня 2008 року ОСОБА_3 подав заяву про звільнення за власним бажанням.

Згідно зі статтею 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні, а тому ОСОБА_3 підлягав звільненню 23 жовтня 2008 року, так як відповідно до законодавства України днем звільнення працівника вважається останній день роботи.

Незважаючи на це, власник Приватного підприємства «ДАС»ОСОБА_4 директора ОСОБА_3 не звільнила, наказ про його звільнення не видала, він з 24 жовтня 2008 року взагалі не працює, оскільки строк попередження працедавця про звільнення, встановлений ч. 1 ст. 38 КЗпП України закінчився та з зазначеної дати він вважається звільненим.

Крім того, до цього часу в порушення ст. 47 КЗпП України ОСОБА_3 не видано належно оформлену трудову книжку, розрахунок при звільненні у строки встановлені ст.116 КЗпП України з ним не проведений, хоча цією статтею передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Середня заробітна плата ОСОБА_3 під час його роботи становила 800 гривень за місяць, у жовтні 2008 року він працював з 1 по 23 жовтня, а саме 20 робочих днів, за цей час йому підлягала виплаті заробітна плата в сумі 592 (пятсот девяносто дві) гривні 00 копійок (800:27х20=592), оскільки ця сума не була виплачена позивачу, вона підлягає стягненню на його користь.

Так як має місце невиплата з вини власника належних звільненому ОСОБА_3 сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, Приватне підприємство «ДАС»зобовязано виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме по день розгляду спору судом.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 за два останні місяці роботи серпень і вересень 2008 року (52 робочих дні), що передували звільненню, складала 30 гривень (800+800=1600; 1600:52=30).

Час затримки розрахунку з ОСОБА_3 за період з 24 жовтня 2008 року по 10 червня 2011 року, тобто на день розгляду трудового спору судом, складає 881 робочий день, а тому з Приватного підприємства «ДАС»на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 26430 (двадцять шість тисяч чотириста тридцять) гривень 00 копійок (881х30=26430).

Таким чином, з Приватного підприємства «ДАС»на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню заробітна плата у сумі 27022 (двадцять сім тисяч двадцять дві) гривні 00 копійок (26430+592=27022).

Так як позивачі у цивільних справах, повязаних с трудовими спорами, звільнені від сплати судових витрат, на відповідача слід покласти судові витрати по справі.

Суд вважає, що позов ОСОБА_3 щодо зобовязання проведення звільнення та видачі наказу про звільнення задоволенню не підлягає, так як розгляд судом таких вимог не передбачений ст. 232 КЗпП України.

Враховуючи неявку в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений та від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, у відповідності до положень ст. 224 ЦПК України за згодою позивача суд ухвалює заочне рішення.

Керуючись ст.ст. 213, 215, 367 ЦПК України, ст.ст. 38, 116, 117, 221, 232, 237-1 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «ДАС»(код ЄДРПОУ 30334207) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заробітну плату у сумі 27022 (двадцять сім тисяч двадцять дві) гривні 00 копійок.

В іншій частині позов ОСОБА_3 залишити без задоволення.

В частині стягнення на користь ОСОБА_3 заробітної плати у сумі 800 (вісімсот) гривень допустити негайне виконання рішення.

Стягнути з Приватного підприємства «ДАС»судовий збір у розмірі 370 гривень 22 копійки та витрати на ІТЗ у розмірі 120 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Одеської області через Київський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Літвінова І. А.