Рішення № 16798694, 14.01.2011, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

14.01.2011

Справа № 2-50-2011

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2011 року м. Слов’янськ

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого –судді Лаптєва М.В.

                               при секретарі - Хміль О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Слов’янська цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про зверненння стягнення на предмет застави та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»про захист прав споживачів та розірвання договору, -

ВСТАНОВИВ:

          14.07.2009 року до Слов’янського міськрайонного суду звернулося ПАТ КБ «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, обгрунтувавши свої вимоги тим, що 27.05.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 33ОМ-08 про надання кредиту в розмірі 20000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.05.2013 року.

          Позичальник своє зобов’язання за кредитним договором щодо сплати процентів та суми кредиту не виконує. Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_2 станом на 05.05.2009 року, погашення кредиту здійснювалось з порушенням встановленого кредитним договором строку, кредит погашався не щомісячно, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість.

Станом на 05.05.2009 року відповідач має заборгованість 212813,85 грн., а саме:

- 192038,41 грн. - заборгованість за кредитом,

- 20178,38 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом,

- 597,06 грн. –пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором № 33ОМ-08 від 27.05.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір застави № 191 від 27.05.2008 року, згідно з яким відповідач надав у заставу належне йому майно. Позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 33ОМ-08 від 27.05.2008 року передати в заклад ПАТ «Приватбанк»шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне йому майно, зазначене в договорі застави, а саме автомобіль МАN 19.463 (модель МАN 19.463, рік випуску 2000, тп ТЗ: вантажний сідловий тягач № кузова\шасі: WMAT 322H65M268316, реєстраційний номер: АН 2185 ЕА); автомобіль FRUEHAUF (модель FRUEHAUF, рік випуску: 1998, тип ТЗ: напівпричіп бортовий, № кузова\шасі: VFKTD35C1WXXX1474, реєстраційний номер НОМЕР_1). В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 33ОМ-08 від 27.05.2008 року в сумі 212813,85 грн. звернути стягнення на автомобіль МАN 19.463 (модель МАN 19.463, рік випуску 2000, тп ТЗ: вантажний сідловий тягач № кузова\шасі: WMAT 322H65M268316, реєстраційний номер: АН 2185 ЕА); автомобіль FRUEHAUF (модель FRUEHAUF, рік випуску: 1998, тип ТЗ: напівпричіп бортовий, № кузова\шасі: VFKTD35C1WXXX1474, реєстраційний номер НОМЕР_1) шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцеві з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця, зі зняттям вказаних автомобілів з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та стягнути з відповідача судові витрати.

15.06.2010 року відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом про захист прав споживачів та розірвання договору, посилаючись в своєму позові на те, що 27.05.2008 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір № 33ОМ-08 про надання кредиту в розмірі 20000,00 грн. з кінцевим терміном повернення 27.05.2013 року. У зв’язку з фінансовою кризою його доходи різко знизилися, тому своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов’язання за кредитним договором, а саме вносити щомісячні платежі він не може. Статтею 625 ЦК України передбачена можливість зміни або дострокового розірвання договору у зв’язку з суттєвою зміною обставин договору. Суттєвими обставинами вважаються такі, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, то не уклали б договір чи уклали б його на інших умовах. Цією ж статтею, передбачені розірвання договору, чи його зміна за рішенням суду. Він, укладаючи вказаний кредитний договір не передбачав різкого падіння своїх доходів,бо не міг передбачити настання фінансової кризи, а як би міг передбачити, то такого договору не уклав би на таких умовах. Подальше виконання договору призведе до явного порушення майнових інтересів його сторін та позбавить його, як позичальника, на що він розраховував при укладенні договору. Крім того, дострокове повернення кредитних коштів повертає банк, як сторону в договорі в первісний стан, тобто фактично, мова йде про розірвання спірного кредитного договору. Однак, вимог, щодо розірвання кредитного договору банк не ставив. Вважає, що ухвалення рішення про повернення лише однієї сторони в договорі в первісний стан шляхом дострокового стягнення кредитних коштів має дискримінаційний, стосовно позичалька, характер, і подальше виконання умов договору на попередньо узгоджених умовах буде свідчити про порушення одного з принципів цивільно-правових відносин, а саме принципа справедливості (ст. 6 ЦК України). Отже, через ситуацію, яка склалася в економіці України, важає, що є всі підстави для розірвання кредитного договору.

Просив розірвати кредитний договір № 33ОМ-08 від 27.05.2008 року укладений між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» розірвати.

11.08.2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк»надали до суду заперечення на позовну заяву про розірвання договору, бо банк свої зобов’язання виконав і відповідно до укладеного кредитного договору ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 20000,00 грн., тому він повинен виконувати свої зобов’язання перед банком належним чином та вносити щомісячну сплату суми кредиту та процентів. Вважають, що наведені ОСОБА_1 в повній заяві обставини, які можуть необхідні для розірвання кредитного договору не підтверджені, а отже, є такими, що недоведені. Згідно умов договору, сторони передбачили право банку в разі зміни кон’юктури ринку грошових ресурсів підвищити розмір відсоткової ставки за кредитом (п.2.3.1 договору). Тому вважати, що сторони не передбачали зміну таких обставин є неправильним. Отримуючи гроші в банку, позичальник не міг розраховувати на дохід, який він отримує саме з банківської установи. ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, на цьому обов’язки банку як сторони по договору закінчилися, і як позичальним коштами розпорядився його особиста справа. Ризик зміни обставин несе позичальник, що також підтверджується п 2.3.1 кредитного договору, а саме банк при настанні певних обставин, мав право збільшити розмір відсоткової ставки, що надало б можливість йому не нести збитки. Отже, вважає, що підстав для розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК України немає. Просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Представник позивача, ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності від 01.07.2010 року, в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву з клопотанням слухати справу у його відсутності, проти постановлення заочного рішення не заперечував.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з’явились, хоча були належним чином повідомлені про час та дату слухання справи, з заявами про розгляд справи у їх відсутності не зверталися.          

Згідно ч.1 ст. 224 ЦПК України: «у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи».

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що первісний позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

          27.05.2008 року між позивачем ЗАТ КБ «Приватбанк»та відповідачем був укладений кредитний договір № 33ОМ-08 про надання кредиту в розмірі 20000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.05.2013 року.          

          Згідно статуту ПАТ КБ «Приватбанк», воно є правонаступником ВАТ КБ «Приватбанк».

          Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором № 33ОМ-08 від 27.05.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір застави № 191 від 27.05.2008 року, згідно з яким відповідач надав у заставу належне йому майно, а саме автомобіль МАN 19.463 (модель МАN 19.463, рік випуску 2000, тп ТЗ: вантажний сідловий тягач № кузова\шасі: WMAT 322H65M268316, реєстраційний номер: АН 2185 ЕА); та автомобіль FRUEHAUF (модель FRUEHAUF, рік випуску: 1998, тип ТЗ: напівпричіп бортовий, № кузова\шасі: VFKTD35C1WXXX1474, реєстраційний номер НОМЕР_1).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Позичальник своє зобов’язання за кредитним договором щодо сплати процентів та суми кредиту не виконує, предмет застави в заклад банку не передав.

. Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на 05.05.2009 року, погашення кредиту здійснювалось з порушенням встановленого кредитним договором строку, кредит погашався не щомісячно, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість в сумі 212813,85 грн, яка складається з наступного:

- 192038,41 грн. - заборгованість за кредитом,

- 20178,38 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом,

- 597,06 грн. –пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором. Потягом розгляду справи заборгованість за вказаним кдедитним договором збільшилась і станом на 15.12.2009 року складала 235772,47 грн., що свідчить про невиконання ОСОБА_1 зобов’язання за кредитним договором.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

До відносин за договором застави застосовується положення параграфу 6 глави 49 ЦК України.

Відповідно до ст. 572 ЦК України та ст. 1 Закону України „Про заставу”, застава –це спосіб забезпечення зобов’язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов’язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

          Відповідно до ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на наведені обставини суд приходить до переконання, що у позивача, як заставодержателя виникло право звернення стягнення на предмет застави, оскільки відповідачем, не виконано зобов’язання по сплаті кредиту та відсоткам у встановлені строки.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Вартість предмету застави, а саме автомобіля МАN 19.463 (модель МАN 19.463, рік випуску 2000, тп ТЗ: вантажний сідловий тягач № кузова\шасі: WMAT 322H65M268316, реєстраційний номер: АН 2185 ЕА) складає 150000,00 грн.; а автомобіля FRUEHAUF (модель FRUEHAUF, рік випуску: 1998, тип ТЗ: напівпричіп бортовий, № кузова\шасі: VFKTD35C1WXXX1474, реєстраційний номер НОМЕР_1) складає 75000,00 грн. за умовами договору.

          Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

          Умовами договору п.22 застави передбачені позасудові способи звернення на предмет іпотеки, а саме:

- шляхом передачі предмету застави за вибором заставодержателя у власність заставодержателю;

- шляхом продажу заставодержателем предмету застави з укладенням договору купівлі-продажу з третьою особою або на публічних торгах конкретному покупцю, в тому числі з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмета застави від імені заставодавця.

З огляду на наведене позивач просить звернути стягнення за рішенням суду, що передбачає виконання такого рішення державним виконавцем в порядку, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження», а тому виключає продаж заставодержателем предмету застави з укладенням договору купівлі-продажу з третьою особою або на публічних торгах конкретному покупцю, в тому числі з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмета застави від імені заставодавця.

Сплачені позивачем і підтверджені документально платіжними дорученнями судовий збір в розмірі 1700,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. у відповідності до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

          В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»про розірвання договору –відмовити.

В ч. 2 ст. 652 ЦК України йдеться про те, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Суд, приймаючи таке рішення, приймаючи до уваги Узагальнення «Судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин», затвердженому суддями Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в 2010 році, виходив з того, що саме по собі зменшення прибутків позивача не є обставиною, яку можна віднести до форс-мажорних, а світова фінансова криза є явищем, яке не належить до обставин непереборної сили, що позбавляють позивача необхідності виконувати умови укладеного договору, не обгрунтованим є твердження про порушення співвідношення майнових інтересів сторін та позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладанні Договору, оскільки Позивач отримавши кредит використав його за цільовим призначенням придбавши автомобілі, тобто він отримав те, на що розраховував при укладанні Договору, а неповернення грошових коштів по кредитному договору буде приносити фінансові збитки відповідачу, оскільки останній залучив свої кошти та завдяки депозитам фізичних та юридичних осіб надав кредит позивачу. Крім того, позивач не довів, що зміна умов договору викликана наявністю ідеальної сукупності всіх обставин, передбачених ч.2 ст. 652 ЦК, що є обов?язковою умовою для вирішення питання про зміну умов договору. Обставини, які привів позивач в обгрунтування своїх позовних вимог свідчать лише про те, що у нього є право на зміну умов договору, і не свідчить про наявність усіх умов, необхідних для такої зміни.           

Керуючись ст. ст. 16, 526, 572, 589, 629, 651, ЦК України, ст.ст.1, 20, 21 Закону України „Про заставу”, ст. ст. 10, 11, 209, 212,213, 214, 215,218, 224-228,246,249 ЦПК України, суд –

                                                            В И Р І Ш И В:

Уточнені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 33ОМ-08 від 27.05.2008 року в розмірі 235772,47 грн., звернути стягнення на предмети застави за договором застави № 191 від 27.05.2008 , а саме автомобіль МАN 19.463 (модель МАN 19.463, рік випуску 2000, тп ТЗ: вантажний сідловий тягач № кузова\шасі: WMAT 322H65M268316, реєстраційний номер: АН 2185 ЕА); та автомобіль FRUEHAUF (модель FRUEHAUF, рік випуску: 1998, тип ТЗ: напівпричіп бортовий, № кузова\шасі: VFKTD35C1WXXX1474, реєстраційний номер НОМЕР_1)

           Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: м. Слов'янськ, вул. Достоєвського, 73 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»(МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, р\р № 64993919400001) витрати по сплаті судового збору в сумі 1700,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн.

В іншій частині вимог в задоволенні відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про розірвання договору –відмовити.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду                                                             ОСОБА_4