Рішення № 16798397, 04.07.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.11 Справа № 8/75/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвесткомпанія", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іріда-Україна", м. Луганськ, -

про стягнення 186494 грн. 39 коп.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріда-Україна», м.Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Інвесткомпанія», м. Київ, -

про визнання договору поставки частково недійсним та розірвання договору поставки.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Кругловій Є.О.,

в присутності представників сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 - юрисконсульт, - довіреність № б/н від 29.04.2011 року;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 адвокат, - довіреність №39 від 26.04.2011 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 186494,39 грн., нарахованої ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №1 ЛГ/00001, укладеного між сторонами 30.08.10 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 04.05.11 року до 16.05.11 року - у звязку з невиконанням вимог суду в частині подання витребуваних документів; з 16.05.11 року до 26.05.11 року у звязку з прийняттям зустрічної позовної заяви; з 26.05.11 року до 04.07.11 року - з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

13.05.11 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Іріда-Україна" (далі ТОВ "Іріда-Україна") надійшов зустрічний позов про визнання вищезгаданого договору частково недійсним з моменту укладення, а саме: його пунктів 6.2.6.3,6.4 та 10.4, - а також про його розірвання.

Зустрічний позов мотивовано тим, що:

1)пунктом 6.2 спірного договору встановлено, що замовник (ТОВ "Іріда-Україна") зобовязанийкожного 15-го числа поточного місяця за звітним подавати постачальнику (Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвесткомпанія" (далі ТОВ "Петрус-Інвесткомпанія")) звіт про продаж товарів встановленого зразка (Додаток №1).

Пунктом 6.3 договору визначено, що розрахунки за отриманий від постачальника товар замовник здійснює по мірі його реалізації, але не пізніше встановленого сторонами терміну.

Згідно п.6.4 того ж договору термін реалізації отриманого товару встановлено впродовж 30-ти календарних днів після отримання постачальником та затвердження ним звіту замовника.

Оскільки з обставин справи та наявних у ній доказів відомо, що зміст та форма вищезгаданого звіту сторонами не встановлені та не узгоджені і останній до договору не доданий, - замовник (ТОВ "Іріда-Україна") вважає, що укладений між сторонами договір не відповідає приписам ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ), - оскільки, на його думку, він не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, - а тому відповідно до приписів ст.ст.215 та 216 ЦКУ підлягає визнанню недійсним в частині пунктів 6.2, 6.3, 6.4 та 10.4;

2)ТОВ "Іріда-Україна" стверджує, що постачальник неодноразово порушував умови пункту 3.1 договору, оскільки не виконував замовлення товариства щодо поставки низькокалорійної програми збалансованого харчування "Худеем за неделю", яка, на думку ТОВ "Іріда-Україна", є лідером продажу у Російській Федерації;

3)під час реалізації ТОВ "Іріда-Україна" отриманого від постачальника товару були виявлені деякі недоліки у його маркуванні, - що не відповідає вимогам ст. 38 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів", а саме: на етикетках товару не були зазначені: калорійність та поживна цінність, з вказівкою на кількість білків, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 г харчового продукту (п.5); кінцева дата споживання або дата виробництва та строк придатності останнього (п.6); номер партії виробництва (п.7), - а відповідно до вищеназваного Закону такі продукти заборонено випускати в обіг;

4)на початку березня 2011 року ТОВ "Іріда-Україна" отримало від ТОВ "Петрус-Інвесткомпанія" листа за вих. №16-юр від 25.02.11 року, згідно якому постачальник повідомив товариство про односторонню зміну умов договору в частині платежів за отриманий товар та поставив вимогу про сплату вартості усього раніше отриманого товару у сумі 186494,39 грн., - що, на думку ТОВ "Іріда-Україна", істотно порушило його інтереси, оскільки внаслідок таких змін до договору товариство позбавилося того, на що воно розраховувало при укладенні останнього.

З огляду на цю обставину ТОВ "Іріда-Україна" стверджує, що 11.03.11 року спрямувало на адресу ТОВ "Петрус-Інвесткомпанія" пропозицію про розірвання договору та відповідну угоду з цього приводу, але відповідь на вказану пропозицію не отримало до цього часу.

Товариство вважає, що у такий спосіб має місце істотне порушення умов договору другою стороною, що надає йому право на звернення до суду з вимогою про розірвання спірного договору (ст.651 ЦКУ) (а.с.36-40).

Суд дійшов висновку, що зустрічний позов подано до початку розгляду спору по суті; він є повязаним з первісним позовом, - тобто не суперечить приписам ст.ст.22 та 60 ГПК України, а тому прийняв його для спільного розгляду з первісним позовом.

До початку судового засідання 04.07.11 року сторонами подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом власні позовні вимоги підтримав у повному обсязі; зустрічний позов не визнав, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, а дії ТОВ "Іріда-Україна" такими, що грубо порушують умови договору та навмисно позбавляють ТОВ "Петрус-Інвесткомпанія" можливості контролювати виконання замовником умов зберігання та реалізації отриманого товару (заперечення на зустрічний позов від 04.07.11 року за вих. №б/н).

Відповідач за первісним позовом (зустрічний позивач) проти первісного позову заперечив, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, в той же час визнав, що на підставі вищезгаданого договору отримав від ТОВ "Петрус-Інвесткомпанія" товар на загальну суму 229994,39 грн. та частково сплатив його вартість на суму 50495,34 грн. (відзив на позов від 04.05.11 року за вих. №б/н, - до суду подано 16.05.11 року) (а.с.76-78); зустрічний позов підтримав у повному обсязі.

І.Заслухавши учасників розгляду спору, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

30.08.10 року між ТОВ "Петрус-Інвесткомпанія" (постачальник) та ТОВ "Іріда-Україна" (замовник) у простій письмовій формі укладено договір поставки №1 ЛГ/00001, відповідно до якого постачальник зобовязується постачати товар на підставі замовлень замовника, а останній - приймати його та сплачувати вартість на умовах цього договору (п.1.1).

Предметом поставки є біологічно активні добавки (БАД) та харчові продукти для спеціального дієтичного споживання (далі товар) (п.1.2), продаж яких замовник здійснює за рахунок власних засобів (п.1.3).

Кількість товару, що постачається за цим договором, зазначена у кожному окремому замовленні на постачання та підтверджується видатковими накладними. Підтвердженням якості товару є: сертифікат відповідності, висновок державної епідеміологічної експертизи та інші документи відповідно до чинного законодавства України (п.2.1).

Сторони домовилися, що кількість та якість товару має відповідати маркуванню на транспортній упаковці товару, а постачальник зобовязаний за власний рахунок впродовж 7-ми календарних днів з дати отримання повідомлення замовника замінити неякісний товар на товар належної якості (п.2.2).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що постачальник поставляє товар в асортименті та у кількості, зазначених у замовленні на постачання, впродовж 7-ми календарних днів з дня надходження замовлення на постачання. Замовник зобовязаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати його заміни або право відмови від замовлення.

Сторони домовилися, що постачальник має право відмовити замовнику у прийнятті замовлення на постачання товару або у поставці товару, якщо на час прийняття замовлення на постачання або на момент постачання товару замовник належним чином не виконав усі умови договору (не сплатив заборгованість, не дотримався умов ціноутворення або контролю за цінами на ринку), при цьому відповідальність постачальника перед замовником за порушення строків поставки не настає (п.3.3).

Якщо товар передається особисто від постачальника замовнику, то датою поставки є дата підписання замовником видаткової накладної, яка є невідємною частиною цього договору (п.3.4).

Документом, що засвідчує передачу товару представнику транспортної компанії, є транспортна декларація або інший документ, який фіксує передачу товару представнику транспортної компанії (п.3.7).

У разі неможливості поставити замовнику товар, зазначений у замовленні на поставку, у термін, встановлений п.3.1 договору, постачальник зобовязаний повідомити про це замовника не пізніше наступного банківського дня, що слідує за днем отримання постачальником замовлення на поставку. У такому разі поставка товару не здійснюється, відповідальність, передбачена п.10.5 договору, не настає, крім випадків, коли сторони домовилися про інше (п.3.9).

Товар поставляється постачальником за договірними цінами, погодженими сторонами, шляхом виставлення та оплати рахунку-фактури або видаткової накладної (п.4.1).

Оплата товару проводиться на умовах його реалізації з кінцевих пунктів продажу (п.6.1).

Замовник повинен кожного 15-го числа поточного місяця за звітним надати постачальнику звіт встановленого зразка (Додаток №1 до договору). Покупець сплачує за проданий товар на умовах відстрочення платежу 30 календарних днів з дати подання звіту про продаж товару (п.6.2), платіжними дорученнями по мірі реалізації товару, але не пізніше встановленого сторонами терміну реалізації товару (п.6.3), безготівково, у національній валюті (п.6.6).

Сторони встановили, що термін реалізації товару дорівнює 30-ти календарним дням після отримання та затвердження звіту замовника (п.6.4).

Постачальник має право контролювати виконання замовником умов зберігання та реалізації товару (п.6.5).

У разі невідповідності товару, що передається постачальником замовнику, за якістю сертифікатам чи технічним вимогам, приймається лише та частина товару, яка відповідає усім вимогам, про що складається акт приймання-передавання цієї частини товару замовником. Акт приймання-передавання товару передається замовником постачальнику впродовж 1-го банківського дня з дня виявлення невідповідності товару вищезазначеним документам чи вимогам, а протягом 2 банківських днів не прийнятий замовником товар повинен бути переданий постачальнику (п.7.3).

Відповідно до п.8.2 договору маркування товару має відповідати чинним стандартам.

З усіх питань, не врегульованих цим договором, сторони керуються чинним законодавством України (п.10.1). За порушення умов договору винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені прямі збитки у порядку, передбаченому чинним законодавством України (п.10.2).У разі несвоєчасної оплати товару у термін, зазначений у п.6.3 цього договору, замовник сплачує постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла протягом терміну затримки оплати (п.10.3).

Відповідно до п.10.4 сторони домовилися, що за порушення терміну передачі звіту встановлено зразка (Додаток №1 до договору) постачальник має право в односторонньому порядку переглянути умови платежів.

Як сказано у п.10.5 договору, у разі несвоєчасного постачання товару у термін, зазначений у п.3.1 цього договору, постачальник сплачує за кожний день прострочення пеню, яка нараховується з вартості недопоставленого товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла протягом терміну затримки постачання, крім випадку, передбаченого п.3.10 цього договору (такий пункт у договорі відсутній).

Пунктом 11.1 договору сторони встановили, що він може бути розірваний:

у будь-який час за угодою сторін;

відповідно до п.9.4 цього договору (у разі продовження форс-мажорних обставин понад 30 календарних днів поспіль);

у разі ліквідації однієї із сторін;

за рішенням господарського суду.

Сторона може в односторонньому порядку відмовитися від виконання умов договору у випадках, передбачених законодавством, яким регулюються відносини, що випливають з договорів постачання, про що має негайно повідомити іншу сторону (п.11.2).

Договір вважається кінцево розірваним, коли кожна із сторін виконала по ньому усі зобовязання (п.11.3).

У разі систематичного порушення п.6.3 (умови платежів) постачальник має право в односторонньому порядку розірвати договір та звернутися до суду для вирішення питання про відшкодування понесених збитків (п.11.4).

Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.11 року (п.13.1).

Будь-які зміни та доповнення до нього вважаються укладеними, якщо вони здійснені у письмовому вигляді та підписані уповноваженими на те представниками сторін (п.14.1) (а.с.7-11).

Додаткові угоди до спірного договору не укладалися; він є чинним на день вирішення спору по суті.

На підтвердження виконання умов договору замовник - ТОВ "Іріда-Україна" надало до справи 3 замовлення на товар:

№1 від 30.09.10 року;

№2 від 12.10.10 року;

№5 від 26.11.10 року, - кожне з яких містить заявку виключно на 2 види товару: Комплексну програму збалансованого харчування для зниження маси тіла за тиждень "Худеем за неделю" (традиційне меню з мясом) та аналогічної назви товар (вегетаріанське меню з мясом) по 300 штук кожного з найменувань у кожному з замовлень (а.с.58-60).

ТОВ "Петрус-Інвесткомпанія" на виконання умов договору та вищезгаданих заявок поставило на користь ТОВ "Іріда-Україна" товар в асортименті на загальну суму 229994,39 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

№ПІ002171 від 15.09.10 року на суму 91107,10 грн.;

№ПІ002201 від 18.09.10 року на суму 138887,29 грн. (а.с.12-14, 15-17), - кожна з яких містить докази його отримання первісним відповідачем; останній в ході судового розгляду спору також підтвердив даний факт, - при цьому з видаткових накладних дійсно видно, що тільки у накладній №ПІ002171 від 15.09.10 року (п.84) вказано лише 2 екз. товару "Худеем за неделю", - більше товар такого найменування первісному відповідачеві не поставлявся.

Судом звернуто увагу на те, що ТОВ "Іріда-Україна", незважаючи на вищевикладене, не надало до справи документальних доказів незгоди з фактичним асортиментом поставленого товару (претензій, заяв та т.і. на адресу постачальника).

Товариство "Іріда-Україна" надало документальні докази часткової сплати вартості цього товару на суму 50295,35 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

№4 від 20.10.10 року на суму 7500,00грн.;

№5 від 26.10.10 року на суму 8000,00 грн.;

№14 від 22.11.10 року на суму 3000,00 грн.;

№118 від 31.01.11 року на суму 25000,00 грн.;

№257 від 28.04.11 року на суму 6795,35 грн. (а.с.80-84).

Назване Товариство, крім того, на підтвердження факту власного належного ставлення до виконання умов договору та незважаючи на те, що до нього не додано розроблений та узгоджений сторонами Звіт про продаж товару (Додаток №1, - про який йдеться у п.6.2 договору), - як воно стверджує, простими поштовими відправленнями спрямувало на адресу постачальника замість згаданих Звітів - наступні Реєстри товару, реалізованого клієнтам, станом на:

12.10.10 року на суму 5494,29 грн.;

12.11.10 року на суму 2994,52 грн.;

13.12.10 року на суму 30430,46 грн.;

12.01.11 року - на суму 0,00 грн.;

12.02.11 року на суму 0,00 грн.;

12.03.11 року на суму 0,00 грн.;

12.04.11 року на суму 0,00 грн. (а.с.46-52), - а разом на суму 38919,27 грн.

З вищевикладеного вбачається, що обидві сторони договору схвалили його, визнали укладеним та частково виконали; факт недодання до договору Звіту узгодженої форми та змісту не завадила Товариству замість названих звітів скласти на власний розсуд вищезгадані реєстри.

Судом в ході розгляду цього спору встановлено, що постачальник скористався правилом п.10.4 договору про зміну умов оплати товару не з огляду на факт надання замовником згадуваних тут реєстрів - замість звітів, а з огляду на факт неподання ним будь-якої звітності про реалізацію отриманого товару, а також скориставшись своїм правом контролювати реалізацію товару, передбаченим п.6.5 договору.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що ТОВ "Іріда-Україна" не надало належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень проти первісного позову та на користь зустрічного позову з наступних причин.

Так, Товариство в якості однієї з підстав розірвання спірного договору посилається на порушення постачальником умов пункту 3.1, при цьому порушення, на його думку, полягає у тому, що постачальник не відвантажив на його користь вказані у замовленнях від 30.09.10 року за №1, від 12.10.10 року за №2 та від 26.11.10 року за №6 комплексні програми збалансованого харчування для зниження маси тіла за тиждень "Худеем за неделю" (інший товар у заявках не зазначено) (а.с.58-60).

Суд не погоджується з цим доводом з огляду на таке.

З пункту 1.2 договору видно, що предметом договору є НЕ ТІЛЬКИ вказаний товар, - ним є біологічно активні добавки та харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, тобто можливість поставки таких товарів постачальнику договором не заборонена.

Згідно п.3.1 договору замовник зобовязаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати його заміни або право відмови від замовлення.

Умови, за яких замовник має право вимагати заміни поставленого товару, врегульовані пунктом 7.3 договору, при цьому останній не містить такої підстави, як поставка товару, не вказаного у замовленні.

Як сказано у п.10.5 договору, у разі несвоєчасного постачання товару у термін, зазначений у п.3.1 цього договору, постачальник сплачує за кожний день прострочення пеню, яка нараховується з вартості недопоставленого товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла протягом терміну затримки постачання, крім випадку, передбаченого п.3.10 цього договору, - але ТОВ "Іріда-Україна" не надало до справи доказів звернення до постачальника з вимогою сплати пені з зазначених підстав.

Вищевикладене дає суду підстави дійти висновку, що ТОВ "Іріда-Україна" за вищевикладених обставин не вважало, що його інтереси порушені первісним позивачем у такий спосіб.

Дослідивши доводи ТОВ "Іріда-Україна" про поставку Товариством "Петрус-Інвесткомпанія" неякісного та неналежним чином маркованого товару, суд не погоджується з ними, оскільки будь-які докази у цій частині ТОВ "Іріда-Україна" не надало, - в той час, як порядок документування факту отримання неякісного та/або неналежним чином маркованого товару врегульовано пунктом 7.3 договору; документальні докази здійснення замовником претензійно-позовної діяльності з цього приводу до справи не надані.

Підстави для розірвання договору сторони визначили у п.11.1, але з вищевикладеного вбачається, що Товариство "Іріда-Україна" не надало належних та допустимих доказів їх наявності, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Суд дійшов висновку, що первісний відповідач не надав належних та допустимих доказів виконання ним умов пункту 6.2 договору про спрямування на адресу постачальника щомісячно, не пізніше 15-го числа, звітів про продаж товару з огляду на таке.

Так, з обставин справи видно, що первісний відповідач з моменту укладення спірного договору був та є достеменно обізнаним з приводу того, що зміст та форма Додатку №1, про який йдеться у п.6.2 договору, сторонами не розроблені та не узгоджені, - але він не надав до справи доказів вжиття ним заходів, спрямованих на усунення цього недоліку, а також доказів того, що це унеможливлювало виконувати дані умову договору.

Постачальник у судовому засіданні пояснив, що при укладенні договору була досягнута усна домовленість, що такий звіт може подаватися у довільній формі; замовник не спростував цей довод.

В свою чергу ТОВ "Іріда-Україна" стверджує, що простими поштовими відправленнями спрямувало на адресу постачальника вищезгадані реєстри товару, реалізованого клієнтам, - замість передбачених п.6.2 договору звітів про продаж товару, - однак документальних доказів з цього приводу, крім Журналу реєстрації вихідної кореспонденції ТОВ "Іріда-Україна" за 2010-2011 роки (а.с.53-57) та доказів спрямування звітів 29.04.11 року (а.с.45-52), - до справи не надало.

Суд, оглянувши названий журнал у судовому засіданні, дійсно виявив у ньому записи під номерами 1,2,3,5,6,11 за 2010 рік ; 7,21 та 44 за 2011 рік, у яких йдеться про спрямування на адресу ТОВ "Петрус-Інвесткомпанія" заявок на поставку товару від 30.09.10 року, 12.10.10 року і 26.11.10 року; звітів про його продаж від 12.10.10 року; від 12.11.10 року (тут також мається запис про "повідомлення про розірвання договору"); від 13.12.10 року; від 12.01.11 року; від 12.02.11 року, від 13.03.11 року, а також "звітів з супровідними" від 29.04.11 року (а.с.53-57).

З наявних у справі доказів вбачається, що ТОВ "Іріда-Україна" не надало до справи документального підтвердження факту складення вищезгаданого "повідомлення про розірвання договору" (наприклад, - копії) та його спрямування на адресу постачальника.

Первісний позивач заперечив факт отримання такого повідомлення та вищезгаданих звітів, у звязку з чим, керуючись пунктами 6.1,6.2,6.4,6.5 та 10.4 договору, 25.02.11 року за вих. №16-юр спрямував на адресу замовника Повідомлення про зміну умови платежів за Договором №1ЛГ/00001 від 30.08.2010 року, - яким поставив його до відома про вказану зміну та висунув вимогу про сплату ним у строк до 10.03.11 року залишку вартості отриманого товару у сумі 186494,39 грн. (а.с.18-19).

Факт отримання цього повідомлення у березні 2001 року ТОВ "Іріда-Україна" підтвердило у зустрічному позові від 04.05.11 року за вих. №б/н (а.с.36-40), супровідному листі від 29.04.11 року за вих. №44 (а.с.45) та у судовому засіданні, - але заходів до сплати залишку вартості отриманого товару не вжило.

Оскільки сторони не надали чітких доказів дати отримання цього повідомлення замовником, суд такою вважає 03.03.11 року дату, наче б то, спрямування замовником на адресу постачальника відповіді (її не надано до справи) на його повідомлення від 25.02.11 року за вих. №16-юр (запис №19 від 03.03.11року у вищезгаданому Журналі вихідної кореспонденції) (а.с.53-57).

ТОВ "Іріда-Україна" не надало до справи доказів повернення оператором поштового звязку вищезгаданих поштових відправлень від 12.10.10 року, 12.11.10 року та від 13.12.10 року, - але в той же час надало документальні докази повернення названим оператором аналогічних поштових відправлень, спрямованих на адресу "ТОВ "Петріс-Інвесткомпанія" 29.04.11 року.

З вищезгаданого Журналу реєстрації вихідної кореспонденції ТОВ "Іріда-Україна" за 2010-2011 роки вбачається, що він містить: записи, вчинені у неробочі дні, - наприклад, записи від 05.02.11 року, 06.02.11 року, 12.02.11 року та від 12.03.11 року; записи з порушенням хронологічного порядку їх внесення до Журналу, а саме: від 08-09.02.11 року (всього 5), які розміщені після запису від 12.02.11 року; запис від 16.03.11 року, розміщений після запису від 25.03.11 року.

За таких умов суд критично оцінює доводи та докази ТОВ "Іріда-Україна" щодо належного виконання ним вимог п.6.2 договору в частині своєчасного спрямування постачальникові звітів про продаж товару, та, керуючись ст.ст.32-34 ГПК України, не вважає їх належними та допустимими доказами у цій частині.

Суд, з урахуванням обставин справи та наявних у ній доказів, вважає, що вищезгадане повідомлення ТОВ "Петрус-Інвесткомпанія" умови пунктів 6.1.,6.2,6.4,6.5 та 10.4 договору не суперечать чинному законодавству; вони, як підтверджують обставини справи, не стали перешкодою для надання ТОВ "Іріда-Україна" передбаченої п.6.2 договору звітності про результати продажу отриманого товару.

По справі встановлені суперечності між вищезгаданими реєстрами, які Товариство "Іріда-Україна" склало і, як воно стверджує, своєчасно спрямувало простою поштовою кореспонденцію на адресу первісного позивача, та документальними доказами часткової сплати ним на користь постачальника вартості отриманого та реалізованого товару.

Так, з наданих до справи реєстрів товару, реалізованого клієнтам за період з 12.10.11 року по 12.04.11 року, вбачається, що сума його вартості становить 38919,27 грн., - в той час, як ТОВ "Іріда-Україна" згідно ним же наданим до справи платіжним документам сплатило на користь постачальника 50295,35 грн., тобто на 11376,08 грн. більше, що суперечить наданим ним же доказам та висунутим доводам.

Вищевикладене надає суду право критично оцінювати докази ТОВ "Іріда-Україна" у цій частині та вважати, що звіти, передбачені п.6.2 договору, складалися Товариством не у відповідності до приписів останнього.

Оцінивши вищезгадану сукупність доказів, суд вважає, що первісний відповідач не надав належних та допустимих доказів спрямування на адресу постачальника передбаченої пунктом 6.2 договору звітності, а тому вважає, що вищезгадане повідомлення ТОВ "Петрус-Інвесткомпанія" відповідає умовам п.10.4 договору, фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а тому підстави для визнання спірного договору частково недійсним - відсутні.

З урахуванням того, що замовник - ТОВ "Іріда-Україна" не вжило заходів до сплати вищезгаданого залишку боргу за отриманий від ТОВ "Петрус-Інвесткомпанія" товар, останнє звернулося до господарського суду з цим позовом.

ІІ.Заслухавши учасників розгляду спору, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а зустрічний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

1.Згідно частинам 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини 1 та 2 ст. 202 ЦКУ).

Як сказано у частинах 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦКУ, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

В силу частини 1 ст. 638 названого Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Iстотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд вважає, що сторони спірного договору досягли згоди щодо усіх істотних його умов, оскільки уклали його.

Статтею 640 ЦКУ встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Загальні підстави визнання договору недійсним або його розірвання встановлені ст.ст.215 та 651 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 215 Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

ТОВ "Іріда-Україна" вважає, що спірний правочин суперечить приписам ч.5 ст. 203 ЦКУ, оскільки, на його думку, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Наявними у справі доказами така думка спростована.

За таких обставин суд вважає, що ТОВ "Іріда-Україна" не надало до справи належних та допустимих доказів недійсності спірного договору, у т.ч. в частині його пунктів 6.2,6.3,6.4 та 10.4.

За загальним правилом, викладеним у ст. 651 Цивільного кодексу, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Сторони спірного договору у п.11.1 визначили підстави для його розірвання.

Зустрічний позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довів наявність підстав для розірвання договору поставки №1ЛГ/00001 від 30.08.10 року.

За таких обставин зустрічний позов задоволенню не підлягає.

2.Правовідносини, які виникли між сторонами за цим спором, належать до поставки, яка є різновидом договору купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 названого Кодексу встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Наявними у справі доказами належним чином доведено, що первісний позивач виконав умови договору поставки у термін та у порядку, визначені останнім, поставив на користь замовника товар на загальну суму 229994,39 грн.

Товариство "Іріда-Україна" при виконанні своїх зобовязань повинно було керуватися умовами пунктів 6.1-6.6 договору та приписами чинного законодавства.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обовязок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що первісний відповідач вчинив такі дії не у повному обсязі (тобто порушив умови договору та вимоги чинного законодавства), позивач правомірно скористався правилом частини 2 ст. 530 ЦКУ, якою встановлено, що у разі, коли строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимоги ТОВ "Петрус-Інвесткомпанія" відповідають також приписам частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судом встановлено, що термін сплати отриманого товару для замовника був встановлений приписами п.6.2 вищезгаданого договору та є таким, що настав, але у звязку з порушенням ним своїх зобовязань за останнім обовязок сплатити залишок вартості отриманого товару у сумі 186494,39 грн. для нього відповідно до вищезгаданого Повідомлення від 25.02.11 року за вих. №16-юр настав 11.03.11 року (тобто через 7 днів після 03.03.11 року).

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Вимога про сплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань (ст.ст.624 та 625 ЦКУ) є правом, а не обовязком первісного позивача.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

Таким чином, первісні позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а зустрічний позов задоволенню не підлягає з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладає: за первісним позовом - на первісного відповідача - як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду; за зустрічним позовом на зустрічного позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36, 43,44, 47-1,49,60, 82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Первісний позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іріда-Україна", ідентифікаційний код 37109147, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Радіальна,31, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвесткомпанія", ідентифікаційний код 35080975, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Святошинська, 32, - основний борг у сумі 186494 (сто вісімдесят шість тисяч чотириста девяносто чотири) грн. 39 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 1864 (одна тисяча вісімсот шістдесят чотири) грн. 94 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

4.Судові витрати за зустрічним позовом покласти на зустрічного позивача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 04.07.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 07 липня 2011 року.

Суддя А.П.Середа