Рішення № 16796589, 05.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 305

РІШЕННЯ

Іменем України

05.07.2011Справа №5002-30/2359-2011 За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Штурм Перекопу», АР Крим, Красноперекопський район, с. Іллінка, вул. Конституції, 4 (ЄДРПОУ 30840377).

До відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй», м. Сімферополь, вул. Монтажная, 10 (ЄДРПОУ 36165567).

Про розірвання договору підряду.

Суддя Ловягіна Ю.Ю.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1, представник за довіреністю №07-1/54 від 16.06.2011р., у справі.

Від відповідача не зявився.

Суть спору: позивач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Штурм Перекопу», Красноперекопський район, с. Іллінка (ЄДРПОУ 30840377) звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй», м. Сімферополь (ЄДРПОУ 36165567) про визнання договору підряду №765 від 22.11.2010р., укладеного між позивачем та відповідачем, розірваним з 01.06.2011р. та стягнення судових витрат.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що його позовні вимоги зводяться до встановлення судом факту, що договір розірваним з 01.06.2011 р.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що умовами договору підряду №765 від 22.11.2010р. встановлений обовязок відповідача виконати електромонтажні роботи на загальну суму 143616,00грн., проте фактично робота була виконана та оплачена лише на суму 126720,00грн. Оскільки відповідач без будь-яких підстав зупинив подальше виконання розпочатих робіт, позивач в порядку ст. 849 ЦК України просить суд визнати договір підряду розірваним з 01.06.2011р.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що весь обсяг оплачених робіт був виконаний належним чином відповідно до умов договору. Визначена ціна договору в розмірі 143616,00грн. у відповідності з п. 2.3 договору є попередньою та встановлюється по проектно-кошторисній документації замовника. З тих підстав, що строк дії договору встановлений до 31.06.2011р. відповідач вважає, що має право виконати роботи у будь-який строк встановлений договором.

Судовий процес фіксувався технічними засобами.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, господарський суд розглядає справу по наявним в ній матеріалам, яких достатньо для розгляду справи по суті.

Інших доказів сторонами не представлено.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

22 листопада 2010 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Штурм Перекопу» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй» (підрядник) був укладений договір підряду №765 (а.с. 3).

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Предмет договору обумовлений сторонами в розділі 1 договору, відповідно до якого підрядчик зобовязується на свій ризик виконати за завданням замовника роботи у відповідності з проектно-кошторисною документацією. Замовник зобовязується прийняти та оплатити електромонтажні роботи.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що ціна договору складає 143616,00грн. Зазначена ціна є попередньою. Остаточна ціна договору встановлюється за проектно-кошторисною документацією, що надається підрядником (п. 2.3 договору).

Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 договору оплата за цим договором здійснюється з авансовим платежем. Остаточний розрахунок за договором здійснюється замовником не пізніше 10 днів після повного закінчення робіт.

Розділом 4 договору сторони передбачили строк виконання обовязків, так, зокрема п. 4.2 встановлено, що строк дії договору починається з 22.11.2010р. та діє до 31.06.2011р.

У виконання умов договору позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй» авансовий платіж в сумі 100000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №3408 від 01.12.2010р. (на суму 50000,00грн.) та платіжним дорученням №3506 від 13.12.2010р. (на суму 50000,00грн.) (а.с. 17).

Відповідно до акту приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року, підписаний сторонами 22.12.2010р. без зауважень, Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй» були здійснені роботи на загальну суму 100860,00грн. (а.с. 6-8). 14 січня 2011 року було також підписано акт приймання виконаних підрядних робіт за січень 2011 року на загальну суму 25860,00грн. (а.с. 13-15). Загалом сума електромонтажних робіт склала 126720,00грн., з яких 100000,00 грн. було сплачено авансовим платежем, а залишок позивач сплатив платіжним дорученням №2011 від 14.01.2011р. на суму 25860,00грн. (а.с. 18) та платіжним дорученням №400 від 03.03.2011р. на суму 860,00грн. (а.с. 19).

Таким чином, весь обсяг виконаних та прийнятих електромонтажних робіт був сплачений позивачем в сумі 126720,00грн.

Як зазначає позивач, подальше виконання робіт за договором підряду №765 від 22.11.2010р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй» без повідомлення зупинилось.

31 травня 2011 року позивач скерував на адресу відповідача повідомлення про відмову від договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, в якому також просить вважати договір припиненим з 01.06.2011р. Вказаний лист відповідач одержав 06.06.2011 р. (а.с. 74, 74а.)

З викладених обставин, позивач вважає що договір припинив свою дію у звязку з його відмовою від договору, а тому звернувся з позовом до суду про визнання договору підряду розірваним з 01.06.2011 р.

Дослідивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступного.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які предявили позов або в інтересах яких предявлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство. 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції. 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери. 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 16 Цивільного кодексу Украйни передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

За загальним правилом цивільного законодавства під захистом права розуміється державно примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права субєкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обовязку зобовязаною стороною.

Таким чином, завданням господарського суду є захист порушених або оспорюваних законом інтересів підприємства, тобто за результатом розгляду господарської справи суд повинен поновити порушене чи оспорюване право і охоронювані законом інтереси позивача.

Однак, позивач у своєму позові просить суд визнати договір розірваним з 01.06.2011 р., що по своїй суті є встановленням юридичного факту. Такий спосіб захисту цивільного права господарським процесуальним кодексом не передбачений.

По суті вимоги позивача про визнання договору розірваним носять декларативний характер і не можуть бути виконані шляхом державно-примусової діяльності.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що його позовні вимоги зводяться до встановлення судом факту, що договір розірваним з 01.06.2011 р.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що предметом позову позивач визначив розірвання договору, однак в прохальній частині просив визнати договір розірваним.

Вищенаведена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.11.2007 року у справі № 2-7/6443-2007.

Пунктом 3 листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" передбачено, що дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

З приведених підстав, суд вважає що позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем невірно обраний спосіб захисту, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на позивача.

У судовому засіданні, яке відбулося 05 липня 2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 06 липня 2011 р.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШІВ:

1.В задоволенні позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛовягіна Ю.Ю.