Постанова № 16796395, 07.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"07" липня 2011 р. Справа № 5005/215/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого –судді Дерепи В. І.,

суддів :Грека Б.М., –(доповідача у справі),

Капацин Н.В.

перевіривши матеріали касаційної скаргиСільського фермерського господарства "Долина"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.11

у справі№ 5005/215/2011

господарського суду Дніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПроАгро"

доСільського фермерського господарства "Долина"

простягнення суми

за участю представників від:

позивачаЄрмольчук І.Г.

відповідачаІванова Л.А. В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПроАгро" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення із Селянського фермерського господарства "Долина" боргу у сумі 644 684,71 грн., штрафу 322 342,36 грн., неустойки 10 020,04 грн. та 3% річних 1939,36 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.11 (суддя Широбокова Л.П.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача сплачений аванс –235000,00 грн., штраф –117500,00 грн., неустойку –5987,67 грн., 3% річних –231,78 грн., 3587,19 грн. витрат по сплаті державного мита та 86,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

За результатом апеляційного перегляду справи Дніпропетровський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі6 головуючого-судді Лотоцької Л.О., суддів: Бахмат Р.М., Головка В.Г.) 28.04.11 прийняв постанову, якою рішення змінив, збільшивши належну до стягнення суму основного боргу до 644684,71 грн. Постанова мотивована тим, що місцевий суд дійшов помилкового висновку, що позивач не має права на отримання від відповідача вартості непоставленої пшениці за ринковими цінами та про те, бо він суперечить принципу свободи договору.

Не погоджуючись із постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення залишити без змін. Скарга мотивована тим, що свої зобов'язання відповідач не виконав внаслідок дії форс-мажорних обставин, а саме, посухи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25.01.10 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПроАгро" (покупець) та Селянським фермерським господарством "Долина" (продавець) укладений договір №250110, за умовами якого продавець зобов’язався поставити та передати у власність, а покупець –прийняти та оплатити насіння соняшника врожаю 2010 року в заліковій вазі 156,667 тн. ± 10%. Загальна вартість продукції, що поставляється за договором –235000 грн. ± 10% (п.3.2 договору).

Пунктом 4.1. договору встановлено, поставка продукції в повному обсязі здійснюється в строк до 11 жовтня 2010 року включно, на умовах самовивозу зі складу продавця. Згідно з п. 5.1. договору № 250110 покупець здійснює передплату 100% вартості продукції на розрахунковий рахунок продавця або шляхом внесення готівкових грошових коштів до каси продавця протягом 1-го банківського дня з дня надання рахунку.

Так, відповідно до п.6.3 договору № 250110 у випадку прострочення поставки продукції (п.4.1) продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми заборгованості за кожен день непоставленої в строк продукції.

Згідно з п. 6.4 договору у випадку передачі продукції в кількості менше, ніж передбачено умовами договору, продавець зобов’язаний протягом трьох днів з дня пред’явлення претензії покупцем передати покупцю відсутню частину продукції. У випадку якщо продукція не буде передана покупцю у строк, вказаний у п.4.1 договору, покупець має право вимагати від продавця оплати вартості непоставленої в строк продукції по ринковим цінам, встановленим на продукцію на день пред’явлення такої вимоги та штраф у розмірі 50% від вартості продукції, не поставленої покупцю.

Всього позивачем попередньо було сплачено відповідачу 235000 грн., що не заперечується відповідачем. В порушення умов договору, відповідач зобов’язання по поставці позивачу насіння соняшника не виконав, що підтверджується актом звіряння по поставці продукції станом на 01.12.10, підписаним сторонами. 06.12.10 позивач направив відповідачу вимогу про оплату вартості непоставленої в строк продукції за ринковими цінами відповідно до п. 6.4 договору № 250110 та на підставі п.6.5 договору відмовився від прийняття продукції.

Місцевий суд стягнув з відповідача суму передплати та штрафні санкції, але суму передплати стягнув згідно акту звірки від 01.12.10, а не на підставі ринкових цін. Втім, з таким висновком не погодився апеляційний суд, який дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню в сумі 644684,71 грн., оскільки ринкова ціна на насіння соняшника по Донецькій області в листопаді 2010 року складала 4115 грн. Крім того, з відповідача судами обох інстанцій стягнуто 117500 грн. штрафу та 7584,38 грн. неустойки.

Фактично оскарження стосується стягнення апеляційним судом основного боргу в сумі 644684,71 грн., а не в сумі фактичної передплати 235000 грн., оскільки сума заборгованості апеляційним судом вирахувана з вартості 667 тон насіння соняшника станом на дату стягнення (різниця складає 409684,71 грн.).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові акти в частині стягнення 409684,71 грн., які складають різницю між вартістю насіння соняшника станом на дату стягнення та сумою фактичної передплати, підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд з огляду на наступне.

За договором поставки, згідно зі статтею 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 6.4 договору у випадку передачі продукції в кількості менше, ніж передбачено умовами договору, продавець зобов’язаний протягом трьох днів з дня пред’явлення претензії покупцем передати покупцю відсутню частину продукції. У випадку якщо продукція не буде передана покупцю у строк, вказаний у п.4.1 договору, покупець має право вимагати від продавця оплати вартості непоставленої в строк продукції по ринковим цінам, встановленим на продукцію на день пред’явлення такої вимоги та штраф у розмірі 50% від вартості продукції, не поставленої покупцю.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Боржник, який порушив зобов'язання, на підставі статті 623 ЦК України, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Під збитками, статтею 22 ЦК України, передбачено втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення - протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Втім, всупереч ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судами не досліджувалася наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, реальної можливості позивача продати насіння соняшника по ціні, яка вказана, як середня станом на дату прийняття рішення (договори з іншими особами, листи, претензії, тощо), та того факту, що він не отримав прибутки саме внаслідок неправомірних дій відповідача.

За таких обставин стягнення з відповідача суму вартості насіння соняшника за ринковими цінами на дату розгляду справи є передчасним.

За таких обставин Вищий господарський суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті спору, так як не всі обставини справи є з'ясованими, а відтак, спір стосується не правозастосування, а встановлення обставин справи, що не відноситься до компетенції Вищого господарського суду України. Тому ухвалені у справі судові акти в частині стягнення 409684,71 грн., які складають різницю між вартістю насіння соняшника станом на дату стягнення та сумою фактичної передплати, підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

Судові акти в частині стягнення суми основної заборгованості, штрафу, неустойки, 3% річних не оскаржуються, а тому, не перевіряються судом касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільського фермерського господарства "Долина" задовольнити частково. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.11 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.11 у справі в частині задоволення позову щодо стягнення 409684,71 грн. скасувати. Справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

В решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.11 у справі №5005/215/2011 залишити без змін.

Головуючий - суддя                              В. Дерепа

Судді                                                                                                              Б. Грек

                    Н. Капацин