Постанова № 167692, 10.10.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.06 р. Справа № 2/273пн

09 год. 20 хв. – 10 год. 00 хв. Зала судових засідань– кабінет № 232

м. Донецьк вул. Артема, 157

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Ханової Раїси Федорівни

при секретарі судового засідання Бахар Світлані Володимирівні

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою

Закритого акціонерного товариство “Візаві” м. Донецьк

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про спонукання надати органу Державного казначейства висновок про відшкодування з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування за декларацією з податку на додану вартість за січень 2006 року у розмірі 1064231 грн.

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача на предмет спору Управління Державного казначейства у Донецькій області м. Донецьк

За участю

представників:

від позивача: Беро А.Л. – за дов. від 30 серпня 2006 року

Жаркова О.Г. – за дов. від 30 серпня 2006 року

від відповідача: Литвин Г.В. – за дов. від 3 жовтня 2006 року

Заікін О.Г. – за дов. від 18 вересня 2006 року

від третьої особи: Саєнко Л.В. – за дов. від 3 січня 2006 року

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Донецької області заявлено позов (арк. справи 7-9) Закритим акціонерним товариством “Візаві” м. Донецьк до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про спонукання надати органу Державного казначейства висновок про відшкодування з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування за декларацією з податку на додану вартість за січень 2006 року у розмірі 1064231 грн.

Відповідач у письмових запереченнях від 4 вересня 2006 року (арк. справи 52-53) та його представники під час розгляду справи проти позовних вимог заперечують.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 – 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції Закону України № 2505-4 від 25 березня 2005 року) якими встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, визначення ним у відповідності із зазначеними нормами у декларації за січень 2006 року суми бюджетного відшкодування у розмірі 2262877 грн., що підтверджено довідкою відповідача, безпідставне не надання відповідачем висновку щодо відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 1064231 грн.

Відповідач правомірність формування позивачем суми бюджетного відшкодування у розмірі 2262877 грн. за січень 2006 року підтверджує, проти позовних вимог заперечує з огляду на відсутність результатів зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до кінцевих виробників. Правову позицію відповідач доводить приписами пункту 4.5 наказу Державної податкової адміністрації України від 18 серпня 2005 року № 350, яким затверджені Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість (надалі - наказ № 350), а також пунктом 1 спільного наказу Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 3 серпня 2004 року № 451/501/132 “Про затвердження Порядку взаємодії між органами Державної податкової служби України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів Державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики” (зареєстрованого Міністерством юстиції України 4 серпня 2004 року за № 971/9570), (надалі - Порядок).

Ухвалою від 11 серпня 2006 року господарський суд Донецької області залучив до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Управління Державного казначейства у Донецькій області (арк. справи 1-2).

Третя особа у письмових поясненнях від 1 вересня 2006 року (арк. справи 54) та її представник під час судового розгляду повідомив, що згідно з висновками відповідача від 30 травня 2006 року та від 25 липня 2006 року позивачу було здійснене бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 991140 грн. та у сумі 207506 грн. відповідно за декларацією позивача з податку на додану вартість за січень 2006 року. Висновок на відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість за зазначеною декларацією у сумі 1064231 грн. до третьої особи від відповідача не надходив.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до вимог пункту 2-1 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, третьої особи, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Закрите акціонерне товариство “Візаві” м. Донецьк є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 18 грудня 1995 року, включене до ЄДРПОУ за номером 24068600, з 5 липня 2000 року знаходиться на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, є платником податку на додану вартість з 27 квітня 2005 року, що підтверджується свідоцтвом № 40378902 (арк. справи 25-46, 51, 66).

Пункт 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції Закону України № 2505-4 від 25 березня 2005 року), відповідно до пункту 13 Перехідних положень, діє з 1 червня 2005 року та встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 зазначеного пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значені суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За даними податкової декларації позивача за грудень 2005 року, яка була надана до податкового органу 20 січня 2006 року, (складеної відповідно до Порядку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 15 червня 2005 року, зареєстрованої Міністерством юстиції 15 червня 2005 року за № 213), від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду складає 2262877 грн. Зазначена сума визначена до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (арк. справи 10-11).

Податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2006 року була надана позивачем до податкового органу 20 лютого 2006 року (арк. справи 14-17). За її даними залишок від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду складає 2262877 грн. Відповідно до декларації зазначена сума підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку. Правильність визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету у розмірі 2262877 грн. за січень 2006 року підтверджена довідкою відповідача від 20 квітня 2006 року за № 133/15-16-23/5/24068600 (арк. справи 18-23), про що безпосередньо зазначено у пункті 2.5 даної довідки.

Суд зазначає, що позивачем податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2006 року та заява про повернення повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, надані за правилами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідачем з 3 по 14 квітня 2006 року була здійснена документальна перевірка правильності обчислення сум податку на додану вартість позивачем за період з 1 січня 2006 року по 31 січня 2006 року, наслідки якої викладені у довідці від 20 квітня 2006 року (арк. справи 18- 23). Всі дані, визначені позивачем у декларації, відповідачем підтверджені.

Відповідно до абзацу 2 вищенаведеного підпункту 7.7.5 (в редакції Закону № 2642-4 від 3 червня 2005 року) податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Як вбачається з пояснень третьої особи (арк. справи 54), відповідач надав два висновки, за якими орган казначейства здійснив перерахування сум у розмірі 991140 грн. та 207506 грн., висновок щодо відшкодування 1064231 грн. до органу казначейства не надходив. Таким чином, підтвердивши під час перевірки правомірність формування позивачем бюджетного відшкодування у сумі 2262877 грн., відповідач надав висновки органу казначейства щодо бюджетного відшкодування у загальній сумі 1198646 грн.

Підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, серед них (підпункт “в”) у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Аналіз вищенаведених норм підпункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” доводить, що податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податків, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у певний спосіб, а саме за наслідками перевірок, визначених Законом, або надати висновок із зазначення суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Утриматися від здійснення однієї чи іншої дії означає неналежне здійснення своїх повноважень шляхом бездіяльності.

Відповідно до преамбули Закону України “Про податок на додану вартість” цей Закон серед іншого визначає платників податку на додану вартість, порядок обліку звітування та внесення податку до бюджету. Таким чином, саме нормами зазначеного Закону регулюються всі питання пов’язанні із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Нормами зазначеного Закону право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Суд не приймає посилання відповідача на наказ Державної податкової адміністрації України № 350 від 18 серпня 2005 року, так як в розумінні статті 117 Конституції України він не є нормативно-правовим актом, оскільки не зареєстрований Міністерством юстиції України.

Суд не приймає посилання відповідача на Порядок, затверджений Державною податковою адміністрацією України, Міністерством фінансів України та Державним казначейством України з огляду на те, що зазначений Порядок є формою реалізації компетенції органів у сфері управління, що його прийняли, з метою взаємодії, і не може змінювати або встановлювати порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню). Органи, що прийняли зазначений Порядок, діють як органи державної влади, через які держава набуває і здійснює свої права та обов’язки. Цей Порядок визначає правила взаємодії органів державної влади між собою, але не може встановлювати, змінювати або припиняти публічно–правові відносини платника податку з державою, які встановлені Законом України “Про податок на додану вартість”.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статей 87,94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктами 2-1, 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства “Візаві” м. Донецьк до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про спонукання надати органу Державного казначейства висновок про відшкодування з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування за декларацією з податку на додану вартість за січень 2006 року у розмірі 1064231 грн. задовольнити повністю.

Спонукати Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку надати органу Державного казначейства висновок про відшкодування Закритому акціонерному товариству “Візаві” м. Донецьк з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування за декларацією з податку на додану вартість за січень 2006 року у розмірі 1064231 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства “Візаві” м. Донецьк (83050, м. Донецьк, вул. Щорса,26а, рахунок 26005301745682 в ГУ ПІБ в Донецькій області, МФО 334635, ЄДРПОУ 24068600) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 10 жовтня 2006 року в присутності представників сторін та третьої особи.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ханова Р.Ф.

вик. Бахар

3056723

Надруковано 4 примірники :

1 – у справу

2 – позивачу

3 – відповідачу

4 – третій особі