Постанова № 16759740, 01.07.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2011 року (16 год. 25 хв.) Справа № 2а-0870/2781/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання Лавринці І.П.,

за участю:

представників позивача: Додатка А.С., директор підприємства,

представників відповідача: ОСОБА_1, довіреність №246/9/10 від 22.02.2011,

ОСОБА_3, довіреність №1704/10/10 від 21.06.2011,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Квантум ЛТД»

до: Державної податкової інспекції у Приморському районі Запорізької області

про: визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

27.04.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Квантум ЛТД» (далі позивач) до Державної податкової інспекції у Приморському районі Запорізької області (далі відповідач), в якому позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 13.04.2011 №00001422302/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на підставі абз.17 п. 9.8 ст. 9, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР у сумі 25063,75 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що позапланова виїзна перевірка відповідачем проведена із порушеннями вимог Податкового кодексу України, висновки, яких дійшов відповідач в акті позапланової виїзної перевірки позивача від 28.03.2011 №78/2302/30515680, є такими що не відповідають нормам податкового законодавства. Зазначив, що вимоги абз. 17 п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168) на позивача як платника єдиного податку за ставкою 10% на нього не поширюються. Крім того, визначена в оскаржуваному рішенні відповідача загальна сума нарахованого зобовязання не відповідає сумі основного платежу та штрафних фінансових санкцій.

Ухвалою судді від 04.05.2011, через невідповідність вимогам ч. 5 ст. 106 КАС України, позовну заяву було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 20.05.2011.

Станом на 20.05.2011 позивач усунув недоліки позовної заяви, про які йшлося в ухвалі від 04.05.2011.

Ухвалою судді від 23.05.2011 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 09.06.2011.

08.06.2011 на адресу суду надійшла заява відповідача про відкладення судового засідання, вмотивована тим, що відповідач отримав судову повістку із запізненням 07.06.2011.

У судове засідання 09.06.2011 представник відповідача не прибув.

Через неприбуття представника відповідача, судове засідання було відкладене на 16.06.2011.

15.06.2011 на адресу суду надійшла заява відповідача про відкладення судового засідання, вмотивована тим, що відповідач отримав судову повістку із запізненням 15.06.2011, а також перебуванням уповноважених представників відповідача на лікарняних.

У судове засідання 16.06.2011 представник відповідача не прибув.

Через неприбуття представника відповідача, судове засідання було відкладене на 23.06.2011.

У судовому засіданні 23.06.2011, для надання сторонами додаткових доказів, оголошувалась перерва до 01.07.2011.

У судовому засіданні 01.07.2011 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, зокрема зазначивши, що придбання основних засобів, на які відповідачем нарахована сума податкового зобовязання, відбулось у 2001 році. З 2001 року неодноразово відбувалось анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість позивача, проте відповідач, проте відповідач не врахував цього факту, а нарахував податкове зобовязання позивачу за нездійснення умовного продажу товарних залишків, придбаних в період коли позивач в останнє мав статус платника податку на додану вартість, та основних фондів, придбаних в 2001 році. Крім того, відповідач в обґрунтування частини нарахованої сими податкового зобовязання, поклав звичайну вартість зерна пшениці 3 класу, тоді як у позивача станом на дату анулювання свідоцтва платника ПДВ залишків такого зерна не було, було зерно нижчого класу, вартість якого, відповідно, нижча. Зазначив, що правом на відшкодування податкового кредиту, нарахованого на придбані в 2001 році основні засоби, позивач не скористався, податковий кредит із Державного бюджету йому не відшкодований. У звязку із тим, що з часу придбання основних засобів у 2001 році минуло більше 1095 днів, вважає, що відповідач неправомірно нарахував податкове зобовязання з податку на додану вартість на це майно. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 01.07.2011 представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечили у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов від 23.06.2011, зокрема зазначивши, що перевірка проведена відповідачем з дотриманням вимог податкового законодавства на виконання наказу Державної податкової адміністрації у Запорізькій області від 07.09.2010 №428. Під час перевірки було встановлено, що відповідач у податковому періоді, в якому було анульовано його свідоцтво платника податку на додану вартість, так само як і в попередніх випадках анулювання такого свідоцтва, не виконав вимоги абз. 17 п. 9.8 ст. 9 Закону №168, не здійснив умовний продаж товарних залишків та основних засобів та не нарахував податкове зобовязання з такого умовного продажу цього майна. Відтак, відповідач порушив вимоги абз. 17 п. 9.8 ст. 9, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, в результаті чого занизив податок на додану вартість в період що перевірявся, на загальну суму 44128 грн. Звичайні ціни на товарні залишки та основні засоби позивача були визначені відповідачем на підставі висновку експерта. До зобовязання позивача виконати вимоги абз. 17 п. 9.8 ст. 9 Закону №168 не може бути застосований строк давності (1095 днів), оскільки податкове законодавство повязує такий обовязок позивача лише із анулюванням свідоцтва платника податку на додану вартість. Вважають оскаржуване рішення відповідача правомірним, тому просили відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

В судовому засіданні 01.07.2011 проголошено вступну та резолютивні частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно довідки №24/9751 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Запорізьким обласним управлінням статистики 28.12.2002, позивач первинно зареєстрований в якості юридичної особи відділом реєстрації та єдиного реєстру Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради 04.08.1999.

Відповідно до викладених у акті перевірки позивача відділенням у Приморському районі Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області №142/23 від 30.08.2002, позивач первинно зареєстрований в Державні й податковій інспекції Ленінського району м. Запоріжжя 06.09.1999, а 30.08.2001 перереєстрований в відділенні у Приморському районі Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області, перереєстрований у відповідача 14.03.2002.

Згідно даних акту перевірки позивача відділенням у Приморському районі Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області №142/23 від 30.08.2002, в липні 2001 року позивачем були придбані основні засоби на які нарахований податковий кредит, а саме: ліве крило гаражу по ціні придбання 22960,00 грн., в т.ч. ПДВ 3826,67 грн., згідно накладної №144 від 12.07.01 від Токмацького відділу ЗФСДП «Укрспецюст», податкова накладна №1142 від 11.06.2001; зерносумішник по ціні 16000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2666,66 грн., згідно накладної №112 від 25.07.01 від ПКБ «Промсільпроект», м. Миколаїв, договір від 16.07.01 №112, податкова накладна №104 від 25.07.2001; агрегат для помолу зерна марки НО-3545 «Харківчанка - 450 Плюс» на суму 151200 грн., в т.ч. ПДВ 25200 грн., податкова накладна №271 від 11.06.2001; міні лабораторія на загальну суму придбання 1332 грн., в т.ч. ПДВ 222,51 грн., податкова накладна №130 від 17.08.2001, придбана від ВАТ «Новополтавський».

Згідно із наказом Державної податкової адміністрації у Запорізькій області від 07.09.2010 №428 «Про результати комплексної перевірки державної податкової інспекції у Приморському районі Запорізької області», крім іншого, на відповідача було покладено обовязок забезпечити на протязі вересня 2010 року проведення позапланової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог п. 9.8 ст. 9 Закону №168 (визнання умовного продажу товарних залишків, основних фондів після виключення підприємства із реєстру платників ПДВ).

11.11.2010 на запит відповідача позивачем була надана інформація, а саме: пояснення директора позивача, перелік залишків запасів товарно-матеріальних цінностей станом на 01.10.2008, перелік залишків основних фондів та виробничого обладнання станом на 01.10.2008, первинні бухгалтерські документи та документи податкової звітності за період серпень-вересень 2008 року. Згідно переліку залишків запасів товарно-матеріальних цінностей станом на 01.10.2008, наданого позивачем на запит відповідача, станом на цю дату у позивача обраховувались товарні запаси зерна озимої пшениці в кількості 3 тон за ціною придбання без ПДВ 958,33 грн., сума ПДВ на ці залишки становила 574,98 грн., а також дріжджі в кількості 3,425 кг за ціною придбання 5,00 грн. без ПДВ, сума ПДВ на ці залишки становила 3,43 грн.

Протягом листопада 2010 року, згідно отриманих на запит відповідача відповідей від Бердянської філії Запорізької торгово-промислової палати від 12.11.2010 №14-79/117 та від ТОВ «Експерт-Сервіс» від 18.11.2010 б/н, відповідачем був відібраний експерт, якому можна було доручити визначення звичайних цін на основні засоби та товарні залишки позивача. Визначення експерта відбувалось за принципом мінімальної вартості таких робіт.

Наказом відповідача від 09.03.2011 №56 було призначено проведення позапланової виїзної перевірки позивача з 12.03.2011 терміном 5 робочих днів. Копію зазначеного наказу позивач отримав 12.03.2011.

На підставі направлення від 12.03.2011 №170069, виданого відповідачем, його співробітниками в період з 12.03.2011 по 21.03.2011 було проведено перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при анулюванні свідоцтва платника ПДВ за період з 01.09.2008 по 30.09.2008.

Наказом відповідача від 14.03.2011 №62 було залучено Фурніку В.А. директора ТОВ «Експерт-Сервіс» у якості експерта до проведення позапланової виїзної перевірки позивача, з метою вирішення питання, що має значення для здійснення податкового контрою в рамках документальної позапланової виїзної перевірки позивача щодо визначення рівня звичайних цін на товарні залишки та основні фонди за наслідками податкового періоду, протягом якого відбулось анулювання свідоцтва ПДВ, а саме 30.09.2008. Експерту поставлені такі питання: який рівень звичайних цін склався на перелічені нижче обєкти та товари станом на 01.10.2008: нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Запорізька область, Приморський район, с. Панфілівна, пров. Південний, 11-д; зерносумішник (придбаний у ПКБ «Промсільпроект» по договору від 16.07.2001 №112); агрегат для помолу зерна марки НО 3545 «Харківчанка 350 Плюс»; міні лабораторія (придбана у ВАТ «Новополтавський» по податковій накладній №130 від 17.08.2001); зерно озимої пшениці 3 класу; дріжджі вагові. Із цим наказом позивач був ознайомлений та отримав його копію 14.03.2011.

Наказом відповідача від 17.03.2011 №64 було продовжено термін проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача на 2 робочі дні з 18.03.2011. Цей наказ позивач отримав 18.03.2011.

Згідно висновку щодо рівня звичайних цін, що склалися станом на вересень 2008 року відносно майна позивача, складеного оцінювачем ТОВ «Експерт-Сервіс» Фурникою В.А. 18.03.2011, оцінювачем зроблено припущення: що рівень звичайних цін на аналогічне агрегату мукомольному «Харківчанка 450 плюс», 2001 року виробництва, обладнання 2001 року випуску, у технічному стані, що відповідає зазначеному в акті позивача, з урахуванням фізичного та морального знецінення на вересень 2008 року міг становити 150000,00 грн. з ПДВ; що рівень звичайних цін на аналогічне міні лабораторії ЛІВЗ-1, 2001 року виробництва, обладнання, що перебуває у використанні, з врахуванням технічного стану, зазначеному в акті, станом на вересень 2008 року міг становити 1000,00 грн. з ПДВ; що рівень звичайних цін на обладнання зерномет ЗМ100, 2001 року виробництва, з урахуванням технічного стану, зазначеного в акті на вересень 2008 року міг становити 18000,00 грн. з ПДВ; що рівень звичайних цін на аналогічну нежитлову будівлю 1-ї групи капітальності в задовільному стані, площею 800,5 кв. м, міг становити 92058,00 грн. з ПДВ; вартість 3 тон зерна пшениці 3-го класу станом на 01.10.2008 складала 3690,00 грн.

Позивача було ознайомлено із зазначеною оцінкою 18.03.2011.

За наслідками проведеної відповідачем перевірки 28.03.2011 відповідачем був складений акт №78/2302/30515680 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при анулюванні свідоцтва платника ПДВ за період 01.09.2008 по 30.09.2008 (далі акт перевірки). Висновками акту перевірки встановлене порушення позивачем абз. 17 п. 9.8 ст. 9, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168 в результаті чого занижено податок на додану вартість в період що перевірявся на суму 44128 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, 13.04.2011 відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення №0000142302/0 (далі оскаржуване ППР), яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 25063,75 грн. (згідно даних корінця оскаржуваного ППР ця сума становить 55160,00 грн.), з яких 44128,00 грн. сума грошового зобовязання за основним платежем, 11032,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному ППР, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 36.1 ст. Податкового кодексу України (далі ПК України) податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.2 статті 36 ПК України визначено, що податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Згідно із п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 37.2 ст. 37 ПК України податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Відповідно до вимог ч. 10 п. 9.8 ст. 9 Закону №168 платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з офіційного сайту Державної податкової адміністрації України свідоцтво платника податку на додану вартість позивача анулювалось: через зміну позивачем місцезнаходження, повязаного зі зміною адміністративного району, 13.01.2004 анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість позивача № 11703476, за ініціативою позивача 24.02.2007 анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість позивача № 11323719, за ініціативою позивача 30.09.2008 анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість позивача № 100133035.

Через наведене, суд доходить висновку, що у позивача податковий обовязок щодо визнання умовного продажу основних фондів, придбаних в 2001 році, виник 13.01.2004 в момент анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість № 11703476.

Підпунктами 37.3.3 пункту 37.3 ст. 37 ПК України визначено, що одними з підстав для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом, та скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно із пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Аналогічна за змістом норма містилась в пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (далі Закон №2181). Крім того, пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181 (в редакції Закону №550-IV від 20.02.2003) на податковий орган покладався обовязок самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральною вважалась перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Відтак, у звязку з не виконанням позивачем в січні 2004 року обовязку, визначеного в ч. 10 п. 9.8 ст. 9 Закону №168, відповідач повинен був провести камеральну перевірку та нарахувати позивачу суму податкового зобовязання.

Відповідно до пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону №2181 за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено, що в проміжку часу з 2002 по 2011 роки відповідач не проводив перевірку позивача. Відтак, в лютому 2007 році відповідач, в силу вимог пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону №2181, втратив право на нарахування податкового зобовязання позивачу з податку на додану вартість за невиконання позивачем, внаслідок анулювання 13.01.2004 свідоцтва платника податку на додану вартість № 11703476, обовязку, визначеного в ч. 10 п. 9.8 ст. 9 Закону №168. В березні 2010 року це ж право на тій же підставі відповідач втратив і за наслідками анулювання 24.02.2007 свідоцтва платника ПДВ позивача № 11323719.

Згідно із п. 1.3 ст. 1 Закону № 168 платником податку на додану вартість є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону №168 податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

З аналізу положень Закону №168 випливає, що право на податковий кредит наявне лише у платника податку на додану вартість, а в раці втрати особою статусу платника такого податку, ця особа втрачає й право на зменшення податкового зобов'язання звітного періоду на суму податкового кредиту.

Відтак, суд доходить висновку, що через анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість 13.01.2004 свідоцтва платника податку на додану вартість № 11703476 та сплив з цього часу 1095 днів, грошова сума на яку позивач в 2001 року зменшив суму податкового зобовязання з податку на додану вартість, з лютого 2007 року не може вважатися податковим кредитом.

Так саме така сума не може вважатися податковим кредитом й за наслідками спливу в березні 2010 року 1095 днів з дня анулювання 24.02.2007 свідоцтва платника ПДВ позивача № 11323719.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідачем неправомірно нараховане позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість за придбані в 2001 році основні засоби, а саме: агрегат мукомольний «Харківчанка 450 плюс», міні лабораторію ЛІВЗ-1, зерномет ЗМ100, нежитлову будівлю 1-ї групи капітальності в задовільному стані, площею 800,5 кв. м, в сумі 43509,67 грн., та штрафні (фінансові) санкції на цю суму (25%) в сумі 10877,42 грн.

Як встановлено судом, станом на 01.10.2008 у позивача обраховувались товарні запаси зерна озимої пшениці (без визначення її класу) в кількості 3 тон за ціною придбання без ПДВ 958,33 грн., сума ПДВ на ці залишки становила 574,98 грн., а також дріжджі в кількості 3,425 кг за ціною придбання 5,00 грн. без ПДВ, сума ПДВ на ці залишки становила 3,43 грн.

Разом з тим, відповідач необґрунтовано, без врахування фактичних обставин, без проведення відповідної експертизи, визначив, що наявні у позивача станом на 01.10.2008 року залишки озимої пшениці є пшеницею 3-го класу.

В ході судового розгляду цієї справи відповідачем не була доведена правомірність віднесення наявних у позивача станом на 01.10.2008 залишків озимої пшениці до пшениці 3-го класу.

Відтак, відповідачем невірно врахована під час визначення звичайної ціни вартість залишків озимої пшениці, як пшениці 3-го класу. З цих підстав нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість на товарні залишки озимої пшениці в сумі 615,00 грн. є неправомірним. З огляду на неможливість встановити клас озимої пшениці станом на цей час, оскільки ці залишки вже вичерпані, то на такі товарні залишки, на думку суду, має бути нараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 574,98 грн. й штрафні (фінансові) санкції з цієї суми (25%) в розмірі 143,75 грн.

З наведених вище підстав, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно нараховане позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 44084,67 грн. та штрафні (фінансові) санкції на цю суму в розмірі 11021,17 грн.

В іншій частині податкове зобовязання з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції на цю суму відповідачем визначені вірно.

З наведених вище підстав суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, а саме в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення відповідача в частині нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 44084,67 грн. та штрафних (фінансових) санкції на цю суму в розмірі 11021,17 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Квантум ЛТД» до Державної податкової інспекції у Приморському районі Запорізької області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі Запорізької області №0000142302/0 від 13.04.2010 в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Квантум ЛТД» податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 44084,67 гривні (сорок чотири тисячі вісімдесят чотири гривні 67 коп.) та штрафних санкцій на цю суму в розмірі 11021,17 гривень (одинадцять тисяч двадцять одна гривня 17 коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис)Р.В. Кисіль

СуддяР.В. Кисіль

Постанова виготовлена в повному обсязі 05.07.2011.