Рішення № 16751940, 11.05.2011, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 2-337/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2011 року м.Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої –судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Мітюхіній О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Димитров справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (далі за текстом ТОВ «Краснолиманське») про відшкодування моральної шкоди у зв,язку з нещасним випадком на виробництві.

У судовому засіданні в обґрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_1 пояснив, що з 04.05.2005 року до 19.12.2006 року він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське», працюючи машиністом гірничих виємочних машин підземним п,ятого розряду з повним підземним робочим днем у шахті. Він був звільнений з шахти за ч.2 ст.40 КЗпП України у зв,язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров,я. 01.09.2006 року о 03.10. після виконання змінного завдання, знаходячись у потягу, третя вагонетка якого на ПКО південного квершлагу горизонту 545 м зійшла з рейкової колії, під час різкого гальмування він вдарився головою об металевий каркас людської вагонетки, через що з 01.09.2006 року по 06.09.2006 року лікувався амбулаторно у хірурга за місцем проживання, а з 07.09.2006 року по 17.09.2006 року –у невропатолога з діагнозом: струс головного мозку. 18.08.2006 року його було госпіталізовано до неврологічного відділення Красноармійської центральної районної лікарні (далі ЦРБ), де він знаходився на стаціонарному лікуванні з 16.10.2006 року по 03.11.2006 року з діагнозом: легка закрита черепно-мозкова травма –забій головного мозку 1 ступеня з лівосторонньою пірамідною недостатністю, двосторонньою аносмією по корковому типу, вестибулярною дисфункцією П-Ш ступеня, центральний вестибулярний синдром діенцифального рівня, легкі стато-кінетичні розлади. 19.12.2006 року за висновком МСЕК йому було встановлено третю групу інвалідності та 50 % втрати працездатності строком до 19.12.2007 року та протипоказання до тяжкої фізичної праці. Йому також було рекомендовано лікування та нагляд у невропатолога. Через погіршення стану здоров,я з 27.04.2007 року по 07.05.2007 року він знаходився на стаціонарному лікуванні неврологічного відділення Красноармійської ЦРБ з діагнозом: наслідки перенесеної виробничої черепно-мозкової травми. Проте після закінчення лікування він продовжує відчувати постійний головний біль , запаморочення, загальну слабкість, він став погано спати, у нього зник нюх. Протягом 2007 року він ще раз лікувався в умовах стаціонару: з 29.11.2007 року по 08.12 2007 року у неврологічному відділенні ЦРБ. 22.01.2008 року він був повторно оглянутий МСЕК, де було підтверджено 50 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності строком до 22.01.2010 року. З 05.06.2008 року по 14.06.2008 року, з 30.12.2008 року по 09.01.2009 року, з 31.07.2009 року по 10.08.2009 року та з 05.01.2010 року по 18.01.2010 року він знову лікувався стаціонарно у неврологічному відділенні ЦРБ. 04.02.2010 року він втретє був оглянутий МСЕК, де йому було підтверджено 50 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності строком до 04.02.2012 року. Через ушкодження на виробництві його здоров,я йому була спричинена моральна шкода. З відповідачем він перебував у трудових відносинах приблизно 1,5 року, проте на підприємствах вугільної промисловості працював загалом приблизно 4 роки. Він тільки-но почав працювати та отримав травму, яка перекреслила майже все його життя, зі здорової людини він перетворився у хору каліку. Лікування він продовжує і до теперішнього часу. Так, у серпні 2010 року він знову перебував на лікуванні в умовах стаціонару. Однак, це не єдині зручності. Він живе з відчуттям сильного головного болю, який підсилюється до нападів, які супроводжуються нудотою, підвищенням артеріального тиску, запамороченням. Він став погано спати, став роздратованим, відчуває загальну слабкість. Головні болі підсилюються при психоемоційному навантаженні, зміні погодних умов. Я ще дуже молода людина, він змушений докладати багато зусиль для нормального існування. Через невідповідність професії він звільнений з роботи, через що він не може забезпечувати свою родину на тому ж рівні, коли працював. Його заробітна плата була основним засобом для існування його родини, що додає йому неприємні відчуття, до того ж практично всі кошти спрямовані на відновлення його здоров,я. Він відчуває себе втраченою для суспільства та родини людиною, усі ьурботи по будинку лягли на дружину, що повинна здійснювати догляд за ним. Через постійне погане самопочуття він навіть не може знаходитися поряд з дитиною, донькою Дар,єю, 17.12.2003 року народженняВсе це викликає у нього негативні емоції та переживання. Моральну шкоду він оцінює у 100000 грн. і просить суд стягнути цю суму з відповідача.

Представник відповідача –ТОВ «Краснолиманське»- ОСОБА_2 позов не визнала, пояснивши суду, що завдана працівникові каліцтвом або іншим пошкодженням здоров,я, пов,язаним з виконанням трудових обов,язків, відшкодовується відповідно до ст.173 КЗпП України, Закону України «Про охорону праці»та Закону України «Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” фондами соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Норми даних законів не покладають на роботодавця обов.язків по відшкодування на користь працівника моральної шкоди. Крім того, позивач не надав доказів того, в чому полягає протиправність поведінки відповідача, яка призвела до втрати ним професійної працездатності. Нещасний випадок з позивачем стався в межах гірничого відводу іншого підприємства - Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»і з вини працівника цього підприємства –машиніста дизелевозу дільниці ШТ-1 ОСОБА_5 Комісія по розслідуванню травми призначалася за наказом вугільної компанії, акті за формою Н-1 та Н-5 затверджувалися генеральним директором ДП «ВК «Краснолиманська». Оскільки відповідач противоправних дій відносно позивача, які б знаходилися у причинному зв,язку з травмою, не скоював, товариство не може нести відповідальність щодо моральної шкоди з цих підстав.

Представник третьої особи –Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»(далі за текстом ДП «ВК «Краснолиманьска»- ОСОБА_3 проти позову заперчувала, пояснивши, що шкода завдана працівникові каліцтвом або іншим пошкодженням здоров,я, пов,язаним з виконанням трудових обов,язків, відшкодовується відповідно до Закону України «Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” фондами соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. При цьому норми даних законів не покладають на роботодавця обов.язків по відшкодування на користь працівника моральної шкоди

Представник третьої особи – відділення виконавчої дирекції Фонду соціального

страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Димитров Донецької області (далі за текстом - Фонд у м.Красноармійськ) до суду не з,явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, письмово сповістив суд про розгляд справи у його відсутності.

Вислухавши пояснення сторін, третьої особи, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач з 04.05.2005 року по 19.12.2006 року працював у ТОВ «Краснолиманське»у якості машиністом гірничих виємочних машин підземним п,ятого розряду з повним підземним робочим днем у шахті, був звільнений за ч.2 ст.40 КЗпП України у зв,язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров,я, що підтверджується копіями записів з трудової книжки (а.с.7-9).

01.09.2006 року о 03.10 годині при виконанні трудових обов,язків з позивачем трапився нещасний випадок, а саме: після виконання змінного завдання, знаходячись у потягу, третя вагонетка якого на ПКО південного квершлагу горизонту 545 м зійшла з рейкової колії, позивач під час різкого гальмування вдарився головою об металевий каркас людської вагонетки, про що було складено акти за формою Н-5 від 02.09.2006 року та за формою Н-1 від 02.09.2006 року № 2, які було затверджено директором ДП «ВК «Краснолиманьска», оскільки нещасний випадок стався під час перебування позивача у потягу, яким керував працівник ДП «ВК «Краснолиманьска», на території даної шахти (а.с.10-11, 12-13).

Відповідно до договору № 569/12 від 30.12.2003 року про надання послуг виробничого характеру, укладеному між ТОВ «Краснолиманське»та ДП «ВК «Краснолиманська», ДП «ВК «Краснолиманська»надає послуги ТОВ «Краснолиманське»щодо доставки людей та матеріалів (а.с.59).

Згідно за випискою із акту огляду МСЕК від 149.12.2006 року позивачу у зв,язку з отриманою 01.09.2006 року у шахті травмою вперше встановлено 50% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності строком на один рік – до 19.12.2007 року з рекомендаціями медикаментозного лікування та нагляду у невропатолога (а.с.23-25).

При повторних оглядах МСЕК позивачу у зв,язку з трудовим каліцтвом підтверджено 50% втрати професійної працездатності та подовжено третю групу інвалідності до 04.02.2012 року з потребою у медикаментозному лікуванні та з протипоказаннями до тяжкої фізичної праці (а.с.27-30).

Відповідно до ст.46 Конституції України право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов,язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є згідно за ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов,язкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно за ч.1 ст.9 Закону України “Про охорону праці” в редакції від 21.11.2002 року відшкодування шкоди, завданої робітнику у наслідок ушкодження його здоров,я, здійснюється Фондом у відповідності до Закону України “Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі Закон № 1105-Х1У) від 23.09.99, що набрав чинності 01.04.2001 року.

Відповідно за ст.ст.13, 21, 28 Закону при настанні страхового випадку, а саме ушкодження здоров,я на виробництві, потерпілий – застрахована особа - має право на різні види відшкодування шкоди за наявності факту спричинення цієї шкоди потерпілому.

          Обов,язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим особам, які потерпіли на виробництві, до внесення змін до Закону № 1105-Х1У на підставі Закону України від 23.02.2007 року № 717-У, був покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин, який суд пов,язує з датою встановлення позивачеві МСЕК 50 % втрати професійної працездатності, а саме: 19.12.2006 року, встановлений державою спеціальний порядок щодо відшкодування шкоди, завданої здоров,ю потерпілого умовами виробництва, - через відділення Фонду ще діяв.

          Між тим, відповідно до п.27 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»дію абз.4 ст.1, пп.є п.1 ч.1 ст.21, ч.3 ст.34 Закону України “Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам було зупинено.

Оскільки Фонд на час виникнення спірних правовідносин у зв,язку із зупиненням відповідної норми спеціального Закону не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником травми у цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушені, повинен відшкодувати роботодавець на підставі ст.2371 КЗпП України, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно за ст.14 Закону № 1105-Х1У нещасний випадок –це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов.язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров,ю або настала смерть.

          Відповідно до п.28 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року № 1112, нещасний випадок, що стався на певному підприємстві з працівником іншого підприємства під час виконання ним завдання в інтересах свого підприємства, розслідується комісією підприємства, на якому стався нещасний випадок, за участю представників підприємства, працівником якого є потерпілий. Такий випадок береться на облік підприємством, працівником якого є потерпілий.

Як встановлено у суді, акти за формою Н-5 від 02.09.2006 року та за формою Н-1 від 02.09.2006 року № 2 затверджено директором ДП «ВК «Краснолиманьска», оскільки нещасний випадок з позивачем стався під час перебування ОСОБА_1 у потягу, яким керував працівник ДП «ВК «Краснолиманьска», на території даної шахти

У суді представник відповідача пояснила, що товариство розташоване в межах території іншого підприємства –ДП «ВК «Краснолиманська», яке надає відповідачеві послуги з перевезення та з інших процесів виробництва на підставі укладеного договору. Нещасний випадок, що стався з позивачем, обліковано ТОВ «Краснолиманське».

Моральна шкода, завдана фізичній особі, неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується, на підставі положень ч.1 ст.1167 ЦК України, особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Виходячи з вимог ст.153 КЗпП України, яка покладає на власника обов,язок створювати працівникові безпечні умови праці, вина власника полягає у невиконанні такого обов,язку. Умови пересування позивача на роботу чи з роботи були визначені роботодавцем, тобто відповідачем, позивачу байдуже, хто безпосередньо є винним у нещасному випадку, оскільки саме відповідач повинен був створити умови, які б унеможливлювали настання нещасного випадку.

          За ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв,язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров,я.

Суд вважає, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди у зв,язку з встановленням йому стійкої втрати працездатності внаслідок отриманої на виробництві травми, а висновок МСЭК від 16.04.2009 року підтверджує наявність факту спричинення шкоди його здоров,ю, яка привела до фізичних і моральних страждань позивача, та наявність прямого причинного зв,язку між трудовим каліцтвом та порушенням небезпечних норм при виконанні робіт.

Через отриману виробничу травму позивач з 01.09.2006 року по 06.09.2006 року лікувався амбулаторно у хірурга за місцем проживання, з 07.09.2006 року по 17.09.2006 року –у невропатолога з діагнозом: струс головного мозку; знаходився на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Красноармійської ЦРБ з 18.09.2006 року по 29.06.2006 року, з 16.10.2006 року по 03.11.2006 року з діагнозом: легка закрита черепно-мозкова травма – забій головного мозку 1 ступеня з лівосторонньою пірамідною недостатністю, двосторонньою аносмією по корковому типу, вестибулярною дисфункцією П-Ш ступеня, центральний вестибулярний синдром діенцифального рівня, легкі стато-кінетичні розлади; з 27.04.2007 року по 07.05.2007 року, з 29.11.2007 року по 08.12 2007 року, 05.06.2008 року по 14.06.2008 року, з 30.12.2008 року по 09.01.2009 року, з 31.07.2009 року по 10.08.2009 року, з 05.01.2010 року по 18.01.2010 року, з 24.02.2011 року по 07.03.2011 року за наслідками перенесеної виробничої травми проходив стаціонарне лікування у неврологічному відділенні Красноармійської ЦРБ. Вищезазначені факти підтверджуються виписками з історії хвороби, у яких зазначено, що позивач відчуває постійний головний біль, запаморочення, загальну слабкість, поганий сон, відсутність обоняння (а.с.14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22), і які також свідчать про те, що позивач тривалий час зазнавав і по теперішній час зазнає фізичну біль і психічні страждання, внаслідок чого порушилися його нормальні життєві зв,язки, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

          Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, обсяг, тривалість зазнаваних позивачем страждань, його стан здоров,я, важкість отриманої травми, а саме те, що позивач у віці 25 років втратив 50% своєї працездатності і не може виконувати тяжку фізичну працю, якою до травми він заробляв собі та малолітній дочці ОСОБА_6,ї, ІНФОРМАЦІЯ_1, (а.с.5), що знаходиться на його утриманні, на життя, визнаний інвалідом третьої групи, за станом здоров,я звільнився з роботи і по теперішній час не працює, по наслідкам травми йому рекомендовано продовжувати лікування. Тому суд вважає, що позивач має право на стягнення на його користь 18000 грн.

На підставі статей 1167, 1172 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», код ЄДРПОУ 32281519, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, у відшкодування моральної шкоди 18000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп,

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», код ЄДРПОУ 32281519, на користь держави судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати судову скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16.05.2011 року.

Суддя